Рішення від 16.09.2015 по справі 910/18307/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.09.2015Справа №910/18307/15

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»

про зобов'язання списати грошові кошти

Суддя Андреїшина І.О.

Представники учасників судового процесу:

від позивача: ОСОБА_2

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання списати грошові кошти за платіжним дорученням № 34 від 22.06.2015 р. в розмірі 39 696,81 грн., відповідно до договору відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 8614 від 26.04.2005 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2015 р. за даною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/18307/15 та призначено її до розгляду в судовому засіданні на 22.07.2015 р., зобов'язано сторін надати певні документи.

10.08.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у залі Господарського суду Харківської області.

Розглянувши вказане клопотання, суд дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2015 р. у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Слобожанського регіонального департаменту ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції - відмовлено.

У судове засідання 26.08.2015 р. з'явився громадянин ОСОБА_2, пояснив, що є представником позивача, проте, на підтвердження своїх повноважень надав довіреність, яка не посвідчена нотаріально.

Представник відповідача в судове засідання 26.08.2015 р. не з'явився, вимог ухвали не виконав, про причини неявки не повідомив, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення від 20.07.2015 р., яке підтверджує отримання відповідачем 22.07.2015 р. ухвали про порушення провадження у справі.

Враховуючи наведене, Господарський суд міста Києва з метою з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору у даній справі, у зв'язку з неявкою уповноважених представників сторін у призначене судове засідання, невиконанням ними вимог ухвали суду, керуючись ст. 77 ГПК України, ухвалою від 26.08.2015 р. розгляд справи відклав на 16.09.2015 р. та повторно зобов'язав сторін надати суду певні документи.

15.09.2015 р. через відділ діловодства господарського суду від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, який залучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. представник позивача надав суду на виконання вимог ухвал документи, які суд залучив до матеріалів справи; надав для огляду оригінали документів, які додано до позовної заяви; надав усні пояснення по суті спору; позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання 16.09.2015 р. повторно не з'явився, вимог ухвал суду не виконав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 04050, м. Київ, вулиця Артема, 60, на яку було відправлено ухвалу суду, підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, матеріалами справи та вказано в позові.

Згідно з абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ними витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 16.09.2015 р. суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у даній справі.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» (надалі - банк) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі - клієнт) було укладено договір відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 8614 від 26.04.2005 р. (надалі - договір), відповідно до умов якого банк відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті і (або) поточний рахунок (и) в іноземній валюті - в доларах США, та зобов'язується здійснювати його розрахунково-касове обслуговування, а клієнт зобов'язується оплачувати послуги банку відповідно до тарифів банку на розрахунково-касове обслуговування рахунків (надалі - тарифи) в порядку і на умовах, визначених договором.

Умови зазначеного договору свідчать про те, що за своєю правовою природою він є договором банківського рахунку.

У відповідності до п. 1. статті 1066 Цивільного кодексу України, за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до п. 2.1. договору, банк відкриває клієнту поточні рахунки в національній та іноземній валюті на умовах та в порядку, що встановлені чинним законодавством України, нормативними актами НБУ, ЦК України, а також внутрішніми документами, що регламентують дане питання.

За умовами п. 3.1.1. договору, банк зобов'язується вести комплексне розрахунково-касове обслуговування рахунків та виконувати за дорученням клієнта розрахункові, касові і інші операції, які не суперечать та передбачені для даного виду рахунків чинним законодавством України та банківськими правилами. Надання інших послуг, що безпосередньо не відносяться до розрахунково-касового обслуговування (кредитування, операції з цінними паперами, факторинг, лізинг та інші операції), здійснюється на підставі окремих договорів, укладених між банком і клієнтом.

Пунктом 3.1.3. договору визначено, що банк зобов'язаний розрахункові операції за дорученням клієнта проводити у відповідності до діючих правил здійснення безготівкових розрахунків. Проводити списання коштів з рахунку клієнта за його дорученням. Примусове списання коштів з рахунку клієнта виконується банком у випадках, передбачених чинним законодавством.

Згідно з п. 6.1. договору, за невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України.

Відповідно до п. 10.1. договору, даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками сторін і діє протягом невизначеного строку та може бути розірваний у встановленому цим договором порядку.

За умовами п. 10.2. договору, договір може бути розірваний за письмовою заявою будь-якої із сторін, попередивши про це у письмовій формі іншу сторону за 20-ть днів.

Листом вих. № 10015/1205/2536 від 23.06.2014 р. ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» повідомило ФОП ОСОБА_1 про зміну поточного рахунку за договором на новий рахунок.

При розірванні договору клієнт зобов'язаний закрити рахунок, подавши в банк документи, передбачені чинним законодавством України для закриття рахунку (п. 10.3. та п. 10.4. договору).

Позивач пояснив, що починаючи з лютого 2015 р. банківські операції за відкритими рахунками за договором фактично припинені, що позбавляє можливості клієнта банку розпоряджатися власними коштами.

У відповідності до виписки з особового рахунка НОМЕР_2 за 10.06.2015 р. вихідний залишок на рахунку ФОП ОСОБА_1 становив 39 752,81 грн.

З метою перерахування зазначених грошових коштів ФОП ОСОБА_1 звернувся до банку із платіжним дорученням № 34 від 22.06.2015 р., в якому зазначалась вимога про перерахування коштів з банківського рахунку, відкритого в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на інший рахунок позивача в ПАТ КБ «Приватбанк». А також ФОП ОСОБА_1 звернувся до банку з вимогою від 22.06.2015 р. про розірвання договору банківського рахунка після списання залишку коштів.

Однак, станом на день звернення позивача з даним позовом до суду вищевказані вимоги ФОП ОСОБА_1 були залишені банком без відповіді та реагування.

За таких обставин Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду м. Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» про зобов'язання списати з рахунку позивача НОМЕР_2, відкритого в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рахунок одержувача НОМЕР_3, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 грошові кошти за платіжним дорученням № 34 від 22.06.2015 р. в розмірі 39 696,81 грн., відповідно до договору відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 8614 від 26.04.2005 р.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню повністю з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 55 Закону України «Про банки та банківську діяльність», відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банк зобов'язаний докладати максимальних зусиль для уникнення конфлікту інтересів працівників банку і клієнтів, а також конфлікту інтересів клієнтів банку.

Згідно зі ст. 339 ГК України, фінансове посередництво здійснюється банками у формі банківських операцій. Основними видами банківських операцій є депозитні, розрахункові, кредитні, факторингові та лізингові операції. Перелік банківських операцій визначається законом про банки і банківську діяльність. Банківські операції провадяться в порядку, встановленому Національним банком України.

Частинами 4, 5 ст. 341 ГК України встановлено, що при безготівкових розрахунках усі платежі провадяться через установи банків шляхом перерахування належних сум з рахунку платника на рахунок одержувача або шляхом заліку взаємних зобов'язань і грошових претензій. Платежі здійснюються у межах наявних коштів на рахунку платника. У разі потреби банк може надати платникові кредит для здійснення розрахунків. Установи банків забезпечують розрахунки відповідно до законодавства та вимог клієнта, на умовах договору на розрахункове обслуговування. Договір повинен містити реквізити сторін, умови відкриття і закриття рахунків, види послуг, що надаються банком, обов'язки сторін та відповідальність за їх невиконання, а також умови припинення договору.

Частиною 6 ст. 342 ГК України передбачено, що порядок відкриття рахунків в установах банків, форми розрахунків та порядок їх здійснення визначаються законом про банки і банківську діяльність, іншими законами, а також нормативно-правовими актами Національного банку України.

Згідно ч. 4 ст. 1088 ЦК України, порядок здійснення безготівкових розрахунків регулюється цим Кодексом, законом та банківськими правилами.

Відповідно до ч. 1 ст. 1089 ЦК України, за платіжним дорученням банк зобов'язується за дорученням платника за рахунок грошових коштів, що розміщені на його рахунку у цьому банку, переказати певну грошову суму на рахунок визначеної платником особи (одержувача) у цьому чи в іншому банку у строк, встановлений законом або банківськими правилами, якщо інший строк не передбачений договором або звичаями ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 1091 ЦК України, банк, що прийняв платіжне доручення платника, повинен перерахувати відповідну грошову суму банкові одержувача для її зарахування на рахунок особи, визначеної у платіжному дорученні.

Відповідно до ст. 1092 ЦК України, у разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення клієнта банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону. У разі невиконання або неналежного виконання платіжного доручення у зв'язку з порушенням правил розрахункових операцій виконуючим банком відповідальність може бути покладена судом на цей банк. Якщо порушення банком правил розрахункових операцій спричинило помилковий переказ банком грошових коштів, банк несе відповідальність відповідно до цього Кодексу та закону.

За приписами ч. 3 ст. 1066 ЦК України, банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.

Статтею 1074 ЦК України встановлено, що обмеження прав клієнта щодо розпоряджання грошовими коштами, що знаходяться на його рахунку, не допускається, крім випадків обмеження права розпоряджання рахунком за рішенням суду або в інших випадках, встановлених законом, а також у разі зупинення фінансових операцій, які можуть бути пов'язані з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму, передбачених законом.

Відповідно до пунктів 1.30, 1.35 статті 1 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» (надалі - Закон), платіжне доручення - це розрахунковий документ, який містить доручення платника банку, здійснити переказ визначеної в ньому суми коштів зі свого рахунка на рахунок отримувача; розрахунковий документ - документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Згідно з пунктом 8.1 статті 8 Закону, банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня. Банки та їх клієнти мають право передбачати в договорах інші, ніж встановлені в абзацах першому та другому цього пункту, строки виконання доручень клієнтів.

Пунктами 8.2, 8.3 статті 8 Закону передбачено, що банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, яке міститься в документі на переказ готівки, протягом операційного часу в день надходження цього документа до банку. Банки та їх клієнти мають право обумовлювати в договорах інші, ніж встановлені в цьому пункті, строки переказу готівки. За порушення строків, встановлених пунктами 8.1 та 8.2 цієї статті, банк, що обслуговує платника, несе відповідальність, передбачену цим Законом.

За приписами пункту 21.1 статті 21 та статті 22 Закону, ініціювання переказу проводиться, зокрема, шляхом подання ініціатором до банку, в якому відкрито його рахунок, розрахункового документа. Ініціювання переказу здійснюється за платіжним дорученням.

Відповідно до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону, під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

Статтею 30 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

Згідно з пунктами 2.15, 2.16 Інструкції порядок повернення банком своїм клієнтам оформлених ними розрахункових документів та супровідних документів визначається в договорах банківського рахунку клієнтів. Банк, повертаючи розрахунковий документ у день його надходження, має зробити на його зворотному боці напис про причину повернення документа без виконання (з обов'язковим посиланням на статтю закону України, відповідно до якої розрахунковий документ не може бути виконано, або/та главу/пункт нормативно-правового акта Національного банку, який порушено) та зазначити дату його повернення (це засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку).

Банк має право відмовитися від виконання платіжного доручення, якщо клієнт не надав документи і відомості, що потрібні для з'ясування суті діяльності, фінансового стану, або умисно подав неправдиві відомості про себе. Банк повертає клієнту платіжне доручення без виконання і на зворотному боці платіжного доручення проставляє напис про причину його повернення (із зазначенням дати повернення та посиланням на статтю 64 Закону України «Про банки і банківську діяльність» та на цей пункт), який засвідчується підписами відповідального виконавця і працівника, на якого покладено функції контролера, та відбитком штампа банку.

Пунктом 2.19 Інструкції встановлено, що розрахункові документи, що надійшли до банку протягом операційного часу, банк виконує в день їх надходження. Розрахункові документи, що надійшли після операційного часу, банк виконує наступного операційного дня.

Відповідно до абз. 2 п. 22.6 ст. 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», обслуговуючий платника банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка платника та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і приймати цей документ лише в разі їх збігу. Крім цього, обслуговуючий платника банк перевіряє повноту, цілісність і достовірність цього розрахункового документа в порядку, встановленому нормативно-правовими актами Національного банку України. У разі недотримання зазначених вимог відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, покладається на банк, що обслуговує платника.

Обслуговуючий отримувача банк у розрахунковому документі зобов'язаний перевірити відповідність номера рахунка отримувача та коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України / реєстраційним (обліковим) номером платника податків / реєстраційним номером облікової картки платника податків - фізичної особи (серії та номера паспорта, якщо фізична особа відмовилася від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та має відмітку в паспорті) і зараховувати кошти на рахунок отримувача лише в разі їх збігу. У противному разі банк, що обслуговує отримувача, має право затримати суму переказу на строк до чотирьох робочих днів. У разі неможливості встановлення належного отримувача банк, що обслуговує отримувача, зобов'язаний повернути кошти, переказані за цим документом, банку, що обслуговує платника, із зазначенням причини їх повернення. У разі недотримання вищезазначеної вимоги відповідальність за шкоду, заподіяну суб'єктам переказу, покладається на банк, що обслуговує отримувача.

Статтею 30 Закону передбачено, що переказ вважається завершеним з моменту зарахування суми переказу на рахунок отримувача або її видачі йому в готівковій формі. Банк отримувача в разі надходження суми переказу протягом операційного дня зобов'язаний її зарахувати на рахунок отримувача або виплатити йому в готівковій формі в той самий день або в день (дата валютування), зазначений платником у розрахунковому документі або в документі на переказ готівки.

З наданих господарському суду документів вбачається, що відповідач порушив взяте на себе зобов'язання та не виконав платіжне доручення № 34 від 22.06.2015 р. на суму 39 696,81 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив суд відмовити в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що платіжне доручення № 34 від 22.06.2015 р. на суму 39 696,81 грн. відсутнє на виконанні в банку; залишок коштів на рахунку позивача недостатній для виконання даного доручення, оскільки згідно з випискою за 09.09.2015 р. на рахунку позивача знаходиться сума в розмірі 39 654,81 грн.

Господарський суд не приймає доводи відповідача, оскільки у відповідності до пунктів 22.4, 22.7, 22.9 статті 22 Закону України «Про платіжні системи та переказ грошових коштів в Україні», під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника; для банку платника - з дати списання коштів з рахунка платника та зарахування на рахунок отримувача в разі їх обслуговування в одному банку або з дати списання коштів з рахунка платника та з кореспондентського рахунка банку платника в разі обслуговування отримувача в іншому банку. Банки мають забезпечувати фіксування дати прийняття розрахункового документа на виконання. У разі відмови з будь-яких причин у прийнятті розрахункового документа банк має повернути його ініціатору не пізніше наступного операційного дня банку із зазначенням причини повернення. У разі недостатності на рахунку платника коштів для виконання у повному обсязі розрахункового документа стягувача на момент його надходження до банку платника цей банк здійснює часткове виконання цього розрахункового документа шляхом переказу суми коштів, що знаходиться на рахунку платника, на рахунок отримувача.

При цьому, відповідач надав суду виписку по рахунку позивача за 09.09.2015 р., а не за період з 10.06.2015 р. до 09.09.2015 р., з якого б вбачався рух грошових коштів та залишок грошових коштів на рахунку позивача станом на день подачі платіжного документа до банку та звернення з позовом до суду.

Крім того, суд зауважує, що на платіжному дорученні № 34 від 22.06.2015 р. на суму 39 696,81 грн. є відмітка ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» про одержання банком 22.06.2015 р., однак відсутні будь-які відмітки про причини невиконання та повернення даного платіжного доручення.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення», рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

За таких обставин, оцінивши всі надані докази та пояснення в їх сукупності, враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача щодо зобов'язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» списати грошові кошти, а відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та не довів суду належними та допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань, то позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо зобов'язання ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» списати з рахунку позивача НОМЕР_2, відкритого в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на рахунок одержувача НОМЕР_3, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк», МФО 305299 грошові кошти за платіжним дорученням № 34 від 22.06.2015 р. в розмірі 39 696,81 грн., відповідно до договору відкриття банківського рахунку на розрахунково-касове обслуговування № 8614 від 26.04.2005 р., визнається судом таким, що підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 22, 32,33, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) списати з рахунку Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) НОМЕР_2, відкритого в ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на рахунок одержувача НОМЕР_3, відкритий в ПАТ КБ «Приватбанк» (40094, м. Дніпропетровськ, вулиця Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570), МФО 305299 грошові кошти за платіжним дорученням № 34 від 22.06.2015 р. в розмірі 39 696 (тридцять дев'ять тисяч шістсот дев'яносто шість) грн. 81 коп.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (04050, м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 09807856) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 1 827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. витрат на сплату судового збору.

4. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Дане рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення його повного тексту і може бути оскаржене в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Повне рішення складено 21.09.2015 р.

Суддя І.О. Андреїшина

Попередній документ
51685549
Наступний документ
51685551
Інформація про рішення:
№ рішення: 51685550
№ справи: 910/18307/15
Дата рішення: 16.09.2015
Дата публікації: 06.10.2015
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Господарське
Суд: Господарський суд міста Києва
Категорія справи: