Апеляційний суд Вінницької області
м. Вінниця, вул. Соборна, 6, 21050, (0432) 35-57-38
Іменем України
16 липня 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
головуючого: Медвецького С.К.,
суддів: Оніщука В.В., Чорного В.І.,
при секретарі: Черепановій В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.05.2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі про визнання бездіяльності протиправною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги «Дітям війни», -
встановила:
У квітні 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та визнання права на отримання невиплаченої соціальної допомоги дитині війни.
Свої вимоги мотивувала тим, що вона являється дитиною війни і відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (далі Закон) їй повинна виплачуватися щомісячна державна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Проте, така надбавка до пенсії їй не нараховувалася і не виплачувалася у визначеному законом розмірі.
У зв'язку з цим просила визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати їй щомісячної допомоги як дитині війни відповідно до ст. 6 Закону з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року; визнати за нею право на отримання невиплаченої соціальної допомоги в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 26.05.2010 року позов задоволено частково.
Визнано бездіяльність управління Пенсійного фонду України в Липовецькому районі протиправною, по невиконанню з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року приписів ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Визнано за позивачем право на отримання невиплаченої соціальної допомоги, встановленої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком на відповідний період часу з 09.07. по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року.
В апеляційній скарзі управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі просить рішення суду скасувати, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що вона не підлягає задоволенню з таких міркувань.
Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.
За змістом ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права; не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на пільги, передбачені ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Судом встановлено та підтверджено матеріалами, що позивач є пенсіонером та має статус дитини війни в розумінні ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
У 2007 році ОСОБА_1 не виплачувалась надбавка до пенсії як дитині війни, а з 22.05.2008 року по 31.03.2010 року виплачувалась не в повному в обсязі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» позивач має право на отримання державної соціальної підтримки, а саме підвищення до пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком (в редакції Закону від 18.11.2004 р. № 2195-ІV, набрав чинності 01.01.2006 р.).
Статтею 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіка 25 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року № 489 пунктом 12 статті 71 зупинено на 2007 рік дію положення статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Статтею 111 цього Закону встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 % від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України у справі № 1-29/2007 від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 визнано такими, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням статті 111 цього Закону.
Також цим рішенням Конституційного Суду України визначено, що зупинення законом «Про Державний бюджет України» дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.
Тобто, Верховна Рада України не повноважна при прийнятті Закону про Державний бюджет України включати до нього положення про внесення змін до чинних законів України, зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Згідно ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Викладене свідчить, що ОСОБА_1 мала право на отримання підвищення до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, згідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України, тобто з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» норми ст. 6 Закону України від 18 листопада 2004 року щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни викладено в новій редакції.
Однак, рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу другого Закону України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо розмірів підвищення пенсії дітям війни визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Це рішення має преюдиційне значення для судів.
За змістом ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» прожитковий мінімуму для осіб, які втратили працездатність у 2009 році встановлено в розмірі, що діяв у грудні 2008 року.
Статтею 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» визначено, що прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність з 01.01.2010 року встановлено в розмірі 695 грн.
Таким чином, право на здійснення перерахунку підвищення до пенсії у розмірах, визначених ст. 6 Закону від 18 листопада 2004 року, мають діти війни з 22 травня 2008 року.
Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Кечко проти України» зазначив: « … в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними».
Викладене свідчить, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку щодо протиправної бездіяльності відповідача в частині не нарахування позивачу доплати до пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються, а відтак не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст.303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -
ухвалила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Липовецькому районі Вінницької області відхилити.
Рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 26.05.2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання законної сили до Верховного Суду України.
Головуючий:
Судді: