Справа № 163/1725/15-п Провадження №33/773/246/15 Суддя в 1 інстанції: Чишій С.С.
Категорія: ст.483 МК України Доповідач: Денісов В. П.
01 жовтня 2015 року місто Луцьк
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Волинської області Денісов В.П., з участю представника Волинської митниці ДФС Пікалюка М.С., захисника ОСОБА_3 - адвоката Хохлова В.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову судді Любомльського районного суду від 18 серпня 2015 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 за ч.1 ст.483 МК України, -
Зазначеною постановою ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, що проживає АДРЕСА_1, непрацюючого, притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.483 МК України та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 912 782 гривні 41 копійка з конфіскацією в дохід держави 9 323,04 грама бурштину загальною вартістю 912 782,41 гривень, а також з конфіскацією в дохід держави автомобіля «Nissan Primastar» 2008 року випуску, номерний знак НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_2.
ОСОБА_3 визнаний винним у тому, що він, слідуючи 16.05.2015 року через митний пост «Ягодин» Волинської митниці з України в Республіку Польща автомобілем «Ніссан», номерний знак НОМЕР_1, намагався перемістити через митний кордон з приховуванням від митного контролю в панелі приладів автомобіля із застосування демонтажу і монтажу конструктивних елементів, а також в підлокітнику водія, у відрі із сміттям в салоні та в кишені спинки сидіння водія 9323,04 грама бурштину загальною вартістю 912782,41 гривень.
ОСОБА_3 у своїй апеляції просить постанову судді скасувати та прийняти нову, якою провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю в його діях ознак складу порушення митних правил.
Вказує, що про наявне у автомобілі каміння - бурштин, він повідомив митним органам самостійно ще до проведення огляду автомобіля і мав намір його задекларувати. Зазначає, що перевозив дозволену кількість каменю, а конфіскація транспортного засобу є безпідставною, так як не використовував спеціально виготовлені тайники для перевезення.
Заслухавши захисника апелянта ОСОБА_3 - адвоката Хохлова В.О., який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, представника митного органу, який заперечив проти її задоволення, перевіривши доводи скарги і матеріали справи, приходжу до висновку що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно з протоколом про порушення митних правил, ОСОБА_3 ставиться у провину те, що він вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України, з прихованням від митного контролю способом, що утруднює виявлення, дорогоцінне каміння органогенного утворення - бурштин (сукциніт), в сировині, загальною вагою (нетто) 9323,04 г, загальною вартістю 912 782,41 грн..
Відповідно до ч.2 ст.373 МК України, порядок вивезення (пересилання) громадянами за межі митної території України дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом першим Постанови Кабінету Міністрів України №448 від 21.05.2012 року «Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів ( за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження» установлено, що вивезення за межі митної території України дорогоцінного каміння та виробів із них з метою їх відчуження здійснюється у разі, коли сумарна фактурна вартість не перевищує суму, еквівалентну 10000 євро, шляхом вчинення дій, усного або за бажанням власника таких товарів чи на вимогу посадової особи митного органу письмового декларування.
Як вбачається з матеріалів справи, а саме протоколу про порушення митних правил складеного щодо ОСОБА_6, (а.с.1-8), акту проведення огляду (а.с.11), службової записки (а.с.38), висновку експертного дослідження №142005902-0343 від 25.05.2015 року, який у апеляційній скарзі не оспорюється (а.с.17-22), ОСОБА_6 16.05.2015 року, слідуючи з України до Республіки Польща через митний пост Ягодин Волинської митниці по «зеленому коридору», переміщував з приховуванням від митного контролю в панелі приладів автомобіля, а також в підлокітнику водія, у відрі із сміттям в салоні та в кишені спинки сидіння водія дорогоцінне камінням органогенного утворення - бурштин (сукциніт), в сировині загальною вагою 9323,04 г і його ринкова вартість становить 912 782,41 грн..
Ці обставини підтвердив ОСОБА_6, пояснивши, що він дійсно перевозив каміння бурштину з метою його продажі, про що він заявив на пункті пропуску інспектору митниці, однак заперечив, що приховував дане каміння, оскільки не заборонено законодавством його вивезення за межі митної території України, та вказує, що мав намір його задекларувати, про що повідомив працівників митниці, а тому рухався первинно по «червоному коридору».
Згідно вищевказаного експортного дослідження встановлено ринкову вартість дорогоцінного каміння - бурштину, що перевозив ОСОБА_6, яка становить 912 782,41 грн., тобто ця вартість перевищує суму, вказану в Постанові Кабінету Міністрів № 448 від 21.05.2012 року до 10000 євро і діючим законодавством дорогоцінне каміння, що перевищує вказану суму, до вивезення за межі митної території України без відповідного оформлення заборонене.
Відповідно до вищевказаної постанови КМУ, вивезення за межі митної території України дорогоцінного каміння з метою їх відчуження, якщо їхня сумарна фактурна вартість перевищує 10000 євро, здійснюється на умовах поміщення товарів у митний режим експорту.
Виходячи зі змісту вказаної постанови та ст.83 МК України, ОСОБА_3 не дотримався усіх вимог для поміщення товарів у митний режим експорту, зокрема, не подав органу доходів і зборів, що здійснює випуск товарів у митному режимі експорту, документи на такі товари. Крім того, таких документів ОСОБА_3 при собі не мав та ні суду, ні митним органам не надав, що свідчить про відсутність наміру належного митного оформлення виявленого каміння.
Твердження ОСОБА_3 та його захисника про переміщення дорогоцінного каміння особами, що були у транспортному засобі, а також показання свідка ОСОБА_7, дані в суді першої інстанції, про те, що вилучене каміння перевозили чотири, особи спростовується матеріалами справи.
Так, відповідно до пояснень, даними працівникам митниці одразу після виявлення каміння - бурштину, усі три особи: ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, пояснили, що не знали про перевезення товару та вказали, що відношення до нього ніякого не мають (а.с.31-36).
Крім того, звертаю увагу, що ОСОБА_3 перевозив каміння у різних частинах автомобіля та у місцях, що утруднюють їх виявлення, без надання їм вигляду товару, при зовнішньому огляді які виявити не можливо, упаковане у затемнені пакети і у такий спосіб, що без пошкодження упаковки ідентифікувати товар не можливо.
За таких обставин, з врахуванням відсутності документів на товар для їх митного оформлення, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про наявність у діях ОСОБА_3 ознак складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.483 МК України, тобто вчинив дії, спрямовані на переміщення через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю способом, що утруднює виявлення, дорогоцінне каміння - бурштин (сукциніт) у сировині.
Твердження апелянта про необґрунтованість конфіскації даного транспортного засобу «Nissan Primastar» номерний знак НОМЕР_1 є слушним.
ОСОБА_3 вказує, що для розміщення каміння у панелі приладів, де перевозив його, не потрібний демонтаж та монтаж декоративної панелі над бардачком через відсутність болтів кріплення, на які вказав спеціаліст.
Його показання не спростовані працівниками митних органів та підтверджуються фотознімками до протоколу, з яких вбачається їх відсутність.
Крім того, митними органами не встановлено і не надано жодних доказів того чи перевищувала гранично допустиму вартість товару, дозволену для вивезення за межі України без митного оформлення, згідно п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №448 від 21.05.2012 року «Про порядок вивезення (пересилання) за межі митної території України громадянами дорогоцінних металів (за винятком банківських металів, пам'ятних та ювілейних монет України із дорогоцінних металів), дорогоцінного каміння та виробів із них, а також культурних цінностей з метою їх відчуження», вартість бурштину, який був виявлений в панелі приладів автомобіля. Оскільки митницею було проведено зважування та оцінку всього разом бурштину, який переміщувався ОСОБА_3 в різних місцях, а тому можливість отримання таких доказів на даний час втрачена.
Тобто, в ході провадження по справі митними органами не встановлено та не здобуто жодних доказів того, що вартість бурштину, який ОСОБА_3 переміщував в порожнині панелі приладів автомобіля, складає більше 10000 євро, що згідно курсу НБУ станом на 16.05.2015 року становить більше 234881, 21 грн., а вартість бурштину, яка не перевищує вказану суму, дозволена для вивезення за межі України відповідно до п.1 Постанови Кабінету Міністрів України №448 від 21.05.2012 року без митного оформлення.
Отже, враховуючи вищенаведене та вимоги п.1 Постанови КМУ №448 від 21.05.2012 року, ст.62 Конституції України, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, показання ОСОБА_3, відсутність у висновку експерта №042/15 посилання про наявність у транспортному засобу спеціально виготовленого сховища (тайника), приходжу до висновку про повернення транспортного засобу ОСОБА_3.
Враховуючи вищевикладене, постанову суду першої інстанції слід змінити, виключивши із резолютивної частини рішення про конфіскацію транспортного засобу «Nissan Primastar» номерний знак НОМЕР_1, повернувши його ОСОБА_3, в решті постанову - залишити без зміни.
Керуючись ст.294 КУпАП, ст.ст.528, 530, 531 МК України, суддя апеляційної інстанції, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.
Постанову Любомльського районного суду Волинської області від 18 серпня 2015 року щодо ОСОБА_3 - змінити.
Виключити із резолютивної частини постанови рішення про конфіскацію транспортного засобу «Nissan Primastar» номерний знак НОМЕР_1, повернувши його ОСОБА_3.
В решті постанову залишити без зміни.
Ця постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя