16 вересня 2015 року м.Житомир справа № 806/2088/15
час прийняття: 11 год. 45 хв. категорія 5.2.2
Житомирський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Романченка Є.Ю.,
секретар судового засідання Черниш А.В.,
за участю: представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" до Житомирської митниці ДФС про скасування рішень,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом до Житомирської митниці ДФС, у якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просив скасувати рішення Житомирської митниці про коригування митної вартості № 101060000/2015/300033/1 від 25.02.2015, № 101060000/2015/300037/1 від 04.03.2015, № 101060000/2015/300072/1 і № 01060000/2015/300071/1 від 08.05.2015.
У обґрунтування своїх позовних вимог ТДВ "ЖЛ" зазначало, що для здійснення митного оформлення товарів, поставлених компанією - продавцем GREEN SNACKS C.V. (м. Амстердам, Нідерланди), за методом визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), застосованим позивачем, крім самої декларації, митному органу були надані усі необхідні документи на підтвердження митної вартості товару відповідно до п. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Проте, на думку позивача, митним органом безпідставно не були взяті до уваги документи, з причин відсутності в них достатньої інформації, необхідної для підтвердження заявленого декларантом розрахунку митної вартості. Позивач вважає, що у Житомирської митниці не було достатніх підстав для визначення митної вартості з використанням резервного методу, оскільки митним органом не доведено існування обставин, які б підтверджували обґрунтованість його сумнівів щодо задекларованої декларантом митної вартості імпортованих товарів.
Представник позивача в судовому засіданні уточнені позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з мотивів наведених у позові.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зважаючи на доводи викладені у письмових запереченнях проти позову.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог з наступних підстав.
Судом встановлено, що 25 квітня 2014 року GREEN SNACKS C.V., Амстердам, Нідерланди (Продавець) та Товариством з додатковою відповідальністю "ЖЛ" (Покупець) укладено контракт № АР24.14, за умовами якого Продавець продає, а Покупець купує ядра арахісу (код ТНВД НОМЕР_1) в кількості, асортименті та за ціною відповідно до специфікацій, які додаються до кожної поставки і є невід'ємними частинами даного Контракту.
Відповідно до пункту 2.1 Контракту № АР24.14 від 25.04.2014, ціна товару встановлюється в доларах США і зазначається в специфікації та експортному рахунку (інвойсі) на кожну поставку.
Ціна товару включає в себе всі витрати відповідно до умов CІF (п. 3.2 Контракту № АР24.14 від 25.04.2014).
Згідно зі п. 3.1 вказаного Контракту, товари поставляються на умовах CІF, порт Одеса, Україна (редакція Інкотермс 2010). Умови поставки в редакції Інкотермс 2010 можуть змінюватися окремо на кожну поставку в інвойсах.
У пункті 4.1 Контракту сторони погодили, що поставки товару по цьому Контракту повинні бути здійснені з моменту підписання контракту до 28.02.2015. Строк поставки кожної партії визначається сторонами в специфікаціях.
До вказаного контракту сторонами підписано додаткові угоди № 1 від 12 січня 2015 року щодо заміни банківських реквізитів Продавця, № 2 від 24 лютого 2015 року, якою визначено строк поставки товару і строк дії контракту - до 31 грудня 2015 року, № 3 від 24 лютого 2015 року, якою встановлено, що розрахунки за товар здійснюються Покупцем в доларах США за кожну партію шляхом 100 % оплати після митного очищення вантажу протягом 15 днів.
Безспірно з'ясовано, що, з метою розмитнення поставленого позивачу GREEN SNACKS C.V. товару, а саме: арахіс Аргентинський (несмажений, некалібрований, сирий, лущений, призначений для кондитерської промисловості), сорт Runner, типу Split (розколотий навпіл), в 500 мішках по 50+-0,5 кг-25000кг, виробник - Servicios Aqropecuarios S.R.L., Аргентина, вага нетто 25000 кг, ціною - 30000, 00 доларів США, ТДВ "ЖЛ" подано до митного органу:
- електронну митну декларацію № 101060000/2015/002407 від 25 лютого 2015 року; зовнішньоекономічний контракт № АР24.14 від 25.04.2014; доповнення до контракту (дод. угода 1) від 12.01.2015; доповнення до контракту № 2 від 24.09.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) 032616 від 24.02.2015; коносамент № 952719764 від 08.01.2015; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 233 від 19.02.2015; рахунок-фактура (інвойс) G-0406A від 02.01.2015; резервну позицію № 915 від 26.07.2001; сертифікат про походження товару загальної форми № 00000392 від 07.01.2015 та інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.
Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
- електронну митну декларацію № 101060000/2015/002711 від 04 березня 2015 року; зовнішньоекономічний контракт № АР24.14 від 25.04.2014; доповнення до контракту (дод. угода 2) від 24.02.2015; доповнення до контракту № 2 від 24.09.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) 032712 від 03.03.2015; коносамент № 565752915 від 08.01.2015; платіжний документ, що підтверджує вартість товару № 239 та № 241 від 20.02.2015; рахунок-фактура (інвойс) G-0406В від 02.01.2015; резервну позицію № 915 від 26.07.2001; сертифікат про походження товару загальної форми № 00000393 від 07.01.2015 та інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.
Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
- електронну митну декларацію № 101060000/2015/006114 від 08 травня 2015 року; зовнішньоекономічний контракт № АР24.14 від 25.04.2014; доповнення до контракту (дод. угода № 2 та № 3) від 24.02.2015; специфікацію № 2 від 24.09.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) 029388 від 07.05.2015; коносамент № 953096326 від 23.02.2015; страховий поліс № 7339876001261 від 13.02.2015; рахунок-фактура (інвойс) G-0424В від 18.02.2015; сертифікат про походження товару загальної форми № 00003050 від 18.02.2015 та інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.
Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
- електронну митну декларацію № 101060000/2015/006132 від 08 травня 2015 року; зовнішньоекономічний контракт № АР24.14 від 25.04.2014; доповнення до контракту (дод. угода № 2 та № 3) від 24.02.2015; специфікацію № 2 від 24.09.2014; міжнародну автомобільну накладну (CMR) 029387 від 07.05.2015; коносамент № 953096339 від 23.02.2015; страховий поліс № 7339876001261 від 13.02.2015; рахунок-фактура (інвойс) G-0424А від 18.02.2015; сертифікат про походження товару загальної форми № 00003048 від 18.02.2015 та інші документи на підтвердження якісних характеристик товару.
Визначення митної вартості товару декларант здійснив за основним методом - за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
За результатами здійснення аналізу супровідних документів, поданих разом з вказаними митними деклараціями митним органом повідомлено декларанта, що оскільки документи, зазначені у частині 2 ст. 53 МКУ, подані для митного оформлення, містять розбіжності для підтвердження митної вартості, згідно ч. 3 ст. 53 МК України, необхідно подати додаткові документи.
У зв'язку із ненаданням позивачем на такі пропозиції, зазначених додаткових документів на підтвердження заявленої митної вартості товарів під час їх митного оформлення, митним постом "Житомир-центральний" Житомирської митниці ДФС відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів та оформлені картки відмови від 25 лютого 2015 року № 101060000/2015/00047, від 04 березня 2015 року № 101060000/2015/00052, від 08 травня 2015 року № 101060000/2015/00108 та № 101060000/2015/00109.
Підставою для відмови були рішення про коригування митної вартості товарів від 25 лютого 2015 року № 101060000/2015/300033/1, від 04 березня 2015 року № 101060000/2015/300037/1 та від 08 травня 2015 року № 101060000/2015/300072/1 і № 01060000/2015/300071/1, кожним з яких скориговано ціну товару в сторону її завищення.
У вказаних рішеннях відповідач зазначив, що митна вартість товару не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), оскільки документи, зазначені у частині другій ст. 53 МК України, подані для митного оформлення містять розбіжності, а саме:
- відомості про банк зазначені в рахунках G-0406A та G-0406В від 02.01.2015, G-0424А та G-0424В від 18.02.2015 відмінні від заявлених в контракті від 25.04.2014 № АР24.14 (рішення про коригування митної вартості № 101060000/2015/300033/1 від 25.02.2015, № 101060000/2015/300037/1 від 04.03.2015, № 101060000/2015/300072/1 і № 01060000/2015/300071/1 від 08.05.2015);
- відповідно до умов п. 2.1 контракту ціна товару встановлюється в доларах США та вказується в специфікації та експертному рахунку (інвойсі) на кожну поставку, хоча специфікація на дану поставку не надавалась (розбіжність вказана у рішенні № 101060000/2015/300033/1 від 25.02.2015);
- відповідно до умов п. 4.2 контракту зазначено, що проплата за товар буде здійснена 100%, а згідно з поданих платіжних документів №№ 239 та 241 здійснена проплата в розмірі 83,3%, чим порушені умови контакту (рішення № 101060000/2015/300037/1 від 04.03.2015);
а також в зв'язку з неподанням декларантом на письмову вимогу органу доходів та зборів відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України додаткових документів, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
- договорів (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаних з договором про поставку товару, митна вартість якого визначається;
- рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором;
- виписки з бухгалтерської документації;
- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
- копії митних декларацій країни відправлення;
- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціальними експертними організаціями;
- страховий поліс;
- інформацію біржових організацій про вартість товару або сировини.
За інформацією, яка наявна у органу доходів і зборів, вартість схожих товарів є вищою в порівнянні з митною вартістю оцінюваних товарів.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в та 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях: на основі МД №№ 101060000/2015/006137 від 08.05.2015, 101060000/2015/004543 від 09.04.2015, 101060000/2014/018086 від 18.11.2014, з урахуванням коригувань на обсяг партії товарів, умов поставки, комерційних умов тощо, що відповідає принципам і критеріям, визначеним Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Джерело інформації: інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ щодо товарів, митне оформлення яких вже здійснено, Митний кодекс України.
Не погодившись з прийнятими рішеннями про коригування митної вартості товару в сторону її завищення, декларантом подані нові митні декларації (МД-2) про митне оформлення вказаних товарів у режимі "під гарантійне зобов'язання", відповідно до ч. 1 ст. 55 Митного кодексу України, в яких декларантом задекларовано ці ж товари за митною вартістю, що визначена контролюючим органом. Також позивачем було сплачено всі митні платежі згідно з митною вартістю цих товарів, у зв'язку з цим товар було випущено у вільний обіг.
Вирішуючи, з урахуванням наведеного, спір по суті, суд виходив з наступного.
У відповідності до частини 1 статті 246 Митного Кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно зі ч. 1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (ч. 1 ст. 257 МК України).
Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно зі ст. 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відомості про митну вартість товарів використовуються для: нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки (стаття 50 МК України).
За приписами статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Приписами частин другої - п'ятої статті 57 МК України встановлено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною 2 статті 58 МК України.
Так, відповідно до вказаної правової норми метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Частиною 2 цієї статті перелічені документи, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до частини п'ятої статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу наведених вище правових норм випливає, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Наведене відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Також це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.
Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
В силу приписів частини 4 статті 53 МК України, у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно зі пунктом 1 частини 4 цієї статті МК України, орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема: упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості (п. 1, 2 ч. 5 ст. 54 МК України).
Пунктом 2 частини 6 статті 54 МК України встановлено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів (ч. 1 ст. 55 МК України).
Аналізуючи наведені положення Митного кодексу України суд зазначає, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визнання митної вартості.
Контролюючий орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Орган доходів і зборів має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Судом встановлено, що позивачем, у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару, подано до контролюючого органу всі необхідні для цього документи, які підтверджують ціну товарів, зазначених у кожній декларації.
Під час розгляду даної справи судом не встановлено обставин, які б свідчили про існування достатніх підстав для виникнення обґрунтованого сумніву у Житомирської митниці ДФС щодо вартості імпортованого товару. Представником відповідача не надано суду жодних належних та допустимих доказів того, що подані декларанта основні документи не дозволяли митному органу у належний спосіб перевірити числове значення складових митної вартості товарів та відомості щодо їх ціни.
У даній справі судом також не встановлено існування обмежень для визначення митної вартості задекларованих товарів за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Крім того, суд враховує, що відповідачем не обґрунтовано, які саме обставини мали бути підтверджені додатково витребуваними у позивача документами. В оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості товарів не визначено, які саме показники (складові) митної вартості не підтверджено документально та викликали сумнів у контролюючого органу, та стали причиною неможливості застосування першого методу.
Такі дії відповідача є прямим порушенням частини сьомої статті 54 Митного кодексу України, відповідно до якої у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Стосовно зазначення у спірних рішеннях про неподання додаткових документів, то суд враховує, що подання контролюючому органу для митного оформлення товару копії митної декларації країни відправлення; висновків про якісні та вартісні характеристики товарів; виписки з бухгалтерської документації; каталогів, прейскурантів (прайс-листів) виробника товару, відповідно Митного кодексу України, не є обов'язковим. Такі документи в якості додаткових надаються у випадку необхідності підтвердження відомостей про митну вартість товару, що містяться в основних доданих до декларації документах, достовірність яких викликає сумнів у митного органу, у випадку їх наявності у декларанта.
Пункт 3.15 розділу 3 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур визначено, що митна служба вимагає представлення оригіналу декларації на товари і тільки мінімально необхідної кількості копій.
Про неможливість подання навіть копії вантажної митної декларації країни відправлення повідомлено Держмитслужбу Представництвом України при Європейських Співтовариствах (лист від 20.08.2009 № 3111/16-230-1791) за результатами робочої зустрічі, проведеної 19.08.2009 з представниками Генерального директорату з оподаткування та митного союзу Європейської комісії.
За повідомленням Представництва України при Європейських Співтовариствах, Європейською стороною поінформовано про неприйнятність застосування подібної практики відносно імпортерів країн-членів ЄС, у зв'язку з тим, що імпортер (мається на увазі резидент України): по-перше, не є власником експортної декларації, вона належить експортерові та митним органам країни експорту, при цьому імпортер не має доступу до експортної декларації; по-друге, з 1 липня 2009 року митними органами ЄС для оформлення приймається виключно електронні декларації, декларації в паперовому форматі не використовуються; по-третє, якщо товари експортуються після режиму транзиту (залізниця, TIR), застосовується спрощена процедура митного оформлення у режимі експорт.
Окремо Європейська Комісія у листі від 27.03.2008 наголосила, що вимога надання копії експортної вантажної митної декларації не відповідає міжнародним митним стандартам, сучасній митній практиці і може бути розглянута як торговельний бар'єр (відповідь Держмитслужби України на лист Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України щодо внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 24.07.2009 № 767 "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України").
Не заслуговують на увагу й посилання митного органу на ненадання позивачем страхового полісу, оскільки відповідно до правил Інкотермс 2010, термін CIF (Cost, Insurance and Freight, або вартість, страхування і фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов'язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, ризик втрати чи пошкодження товару, проте додаткові витрати після здійснення постачання переходять з продавця на покупця. Продавець зобов'язаний укласти договір страхування та сплатити страхові внески на користь покупця, здійснити митне очищення товару для експорту.
Таким чином, значення вартості страхування в даному випаду не потребують додаткового обґрунтування.
Під час судового розгляду справи представником позивача зазначено, що витребувані у електронних повідомленнях додаткові документи не надано, оскільки підстав для вимагання додаткових документів у митного органу не було.
Ціна товару, що поставлявся, складала 1200 доларів США за 1 метричну тонну, про що позивачем та його контрагентом досягнуто згоди у специфікації № 1 від 25.04.2014 до контракту № АР24.14.
Із інвойсів G-0406A та G-0406В від 02.01.2015, G-0424А та G-0424В від 18.02.2015, копії яких наявні у матеріалах справи, видно, що визначена у них загальна вартість кожної поставки відповідає загальній вартості імпортованого товару, визначеній декларантом у відповідній митній декларації, та становить 30000,00 доларів США.
Щодо відмінності банківських рахунків продавця у цих інвойсах від тих, що вказані у контракті № АР24.14 від 25.04.2014.
Як вже було зазначено вище до вказаного контракту сторонами 12 січня 2015 року було підписано додаткову угоду № 1, якою внесено зміни до контракту саме в частині банківських реквізитів Продавця. Реквізити вказані у цій додатковій угоді узгоджуються із реквізитами вказаними у згаданих інвойсах.
При цьому суд відмічає, що відповідно до роз'яснень Міністерства фінансів України, форма рахунку - фактури (інвойсу) не відноситься до типових форм, які затверджуються Державним комітетом статистики України, застосування її нормативно - правовими актами не передбачено.
Відтак вказані відповідачем у спірних рішеннях про коригування митної вартості товарів розбіжності не впливають на числове визначення митної вартості товару заявленого до митного оформлення і не позбавляють позивача права на застосування методу визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, з врахуванням того, що позивачем використані відомості, які повністю підтверджені документально.
Окрім цього, в оспорюваних рішеннях про коригування митної вартості товарів зазначено, що митна вартість задекларованого позивачем товару була відкоригована у зв'язку з тим, що за інформацією, яка наявна у митного органу (інформація цінової бази ЄАІС ДМСУ) вартість схожих товарів є вищою в порівняні з митною вартістю оцінених товарів.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача, так як зазначена система відповідно до приписів МК України носить інформаційний характер і не є виключною підставою відмови визнання задекларованої митної вартості декларантом, оскільки така підстава для коригування не передбачена ст. 55 МК України і не викладена в ст. VII ГАТТ та в Угоді про застосування ст. VII ГАТТ.
Слід звернути увагу на те, що наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що товар, який задекларовано позивачем розмитнювався за іншою вартістю, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).
Враховуючи, що автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Також оскаржувані рішення містять посилання на те, що методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів не може бути прийнятий у зв'язку з відсутністю цінової інформації на такі товари. Методи визначення митної вартості на основі віднімання, додавання вартості не може бути використаний у зв'язку з відсутністю основ, необхідних для проведення розрахунків. Митну вартість товару, що імпортується, скориговано із застосуванням резервного методу.
Визначена митна вартість товарів ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях МД №№ 101060000/2015/006137 від 08.05.2015, 101060000/2015/004543 від 09.04.2015, 101060000/2014/018086 від 18.11.2014.
Суд критично оцінює посилання контролюючого органу на зазначені митні декларації, оскільки МД № 101060000/2015/006137 від 08.05.2015 подана до митного оформлення після прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості № 01060000/2015/300071/1 від 08.05.2015, яке є предметом оскарження у даній справі.
Митні декларації № 101060000/2015/004543 від 09.04.2015 та № 101060000/2014/018086 від 18.11.2014 були подані позивачем у зв'язку з прийняттям контролюючим органом рішення про коригування митної вартості № 101060000/2015/300059/1 від 09 квітня 2015 року та рішення №101060000/2014/300356/2 від 18.11.2014 відповідно.
Встановлено, що зазначені рішення про коригування митної вартості оскаржені ТДВ "ЖЛ" до Житомирського окружного адміністративного суду.
Постановою суду від 28.04.2015 у справі № 806/1074/15, яка ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.06.2015 залишена без змін, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" задоволено, визнано рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості № 101060000/2014/300356/2 від 18 листопада 2014 року протиправним та скасовано.
Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 30 липня 2015 року в справі № 806/2087/15 позов ТДВ "ЖЛ" задоволено, визнано протиправним і скасовано рішення Житомирської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів № 101060000/2015/300059/1 від 09 квітня 2015 року.
Житомирський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 08 вересня 2015 року вказану постанову суду першої інстанції залишив без змін.
Отже, посилання відповідача на вищевказані митні декларації було передчасним і необґрунтованим.
Також суд враховує, що у відповідності до опису графи 33 розділу 2 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 №598, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 за №883/21195 (надалі - Правила), у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Спірні рішення докладної інформації та джерел, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості товарів не містять.
Відповідач при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу її визначення, не зазначив у спірних рішеннях, зокрема, інформації, яка використовувалися митним органом при її визначенні, а саме: ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Згідно зі частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною другою статті 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч ст. 71 КАС України відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено обґрунтованості виникнення сумнівів щодо достовірності наданих декларантом до митного оформлення відомостей та правомірності своїх дій щодо відмови у визначенні митної вартості товару за ціною договору та застосування інших методів, крім резервного, а також прийняття оскаржуваних рішення про коригування митної вартості товарів.
За таких обставин висновки Житомирської митниці ДФС про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартості операції), суд вважає необґрунтованими, а тому рішення про коригування митної вартості товарів № 101060000/2015/300033/1 від 25.02.2015, № 101060000/2015/300037/1 від 04.03.2015, № 101060000/2015/300072/1 і № 01060000/2015/300071/1 від 08.05.2015 підлягають скасуванню як протиправні.
Отже, позовні вимоги Товариства з додатковою відповідальністю "ЖЛ" необхідно задовольнити.
Керуючись статтями 86, 158-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,
постановив:
Позов задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Житомирської митниці ДФС про коригування митної вартості № 101060000/2015/300033/1 від 25.02.2015, № 101060000/2015/300037/1 від 04.03.2015, № 101060000/2015/300072/1 і № 01060000/2015/300071/1 від 08.05.2015.
Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Є.Ю. Романченко
Повний текст постанови виготовлено: 23 вересня 2015 р.