Провадження № Справа № 22ц-3467/11 Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1А Доповідач - Прозорова М.Л.
Категорія 57
18 квітня 2011 року
18 квітня 2011 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Прозорової М.Л.
суддів - Болтунової Л.М., Козлова С.П.
при секретарі - Пантелеєвій Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2010 року по справі за позовом ОСОБА_2 третя особа на стороні позивача ОСОБА_3 комерційний банк «Укрсоцбанк» в особі Павлоградського відділення АКБ «Укрсоцбанк» до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про захист прав споживачів,-
ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просять скасувати рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2010 року та постановити нове рішення по суті позовних вимог /а.с. 70-72/.
Зазначеним рішенням відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про захист прав споживачів /а.с.67/
Як на підстави апеляційній скарги ОСОБА_2 посилається на те, що судом порушені норми матеріального та процесуального права /а.с. 70-72/
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційній скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив із встановлених ним обставин про те, що 9 лютого 2010 року стався страховий випадок: автомобіль НОМЕР_1, який належить позивачу на праві власності, був пошкоджений гаражними воротами.
ОСОБА_2 будучи клієнтом Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта», 09.02.2010 року надав заяву про сплату страхового відшкодування за пошкоджений транспортний засіб.
Станом на 11.02.2010 року автомобіль марки ВАЗ-21114 був оглянутий аварійним комісаром з метою встановлення розміру пошкоджень автомобіля.
Станом на 11.06.2010 року на рахунок Вигодо набувача надійшли кошти в сумі 800 грн. в рахунок страхового відшкодування за пошкоджений автомобіль.
Не погодившись з встановленою суму страхового відшкодування за заявою позивача експертом товарознавцем було складено висновок експертного авто товарознавчого дослідження відповідно до якого вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу автомобіля становила 2 628 грн. 28 коп.
При цьому за вказаним авто товарознавчим дослідженням технічним оглядом встановлено: автомобіль не справлений, має пошкодження аварійного характеру, а саме: подряпана передня права двір із пошкодженням лакокрасочного покриття; подряпана задня права двір із пошкодженням лакокрасочного покриття, вм'ятина наружної панелі з подряпиною в задній частині; подряпане заднє крило із пошкодженням лакокрасочного покриття в передній нижній частині по арці колеса.
Але при визначенні вартості відновлювальних робіт спеціаліст виходив з економічної целєсообразності ремонту або заміни комплектуючих, з урахуванням трудоемкості робіт по ремонту кузовних деталей автомобіля прийняті виходячи із площі поверхні, яка підлягає ремонту та засобу відновлювання, відповідно до чого розмір матеріальної шкоди заподіяної автомобілю гаражними воротами значно більший від встановленого страховим комісаром при складенні страхового акту.
В суді представник відповідача пояснив, що згідно умов п.10.1.4 договору позивач повинен був негайно повідомити про випадок в органи Міністерства внутрішніх справ України, чи інші компетентні органи. Для чого ОСОБА_2 повинен був звернутися до чергових частин МВС або ДАІ у телефонному режимі, але він цього не зробив.
Тому, відповідно до вимог п.п. 11.1, 4.3.5., 11.2.4. виплата страхового відшкодування була проведена у розмірі 800 грн. (2% страхової суми).
За таких обставин, в силу діючого законодавства, а саме: ст.ст. 979,988 ЦК України суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_2 не виконав умови договору страхування і правомірно відмовив у задоволенні його позовних вимог до Відкритого акціонерного товариства Національної акціонерної страхової компанії «Оранта» про захист прав споживачів.
Доводи ОСОБА_2, приведені в апеляційній скарзі є безпідставними, до того ж вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно ж до ст. 212 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З'ясувавши в досить повному обсязі права та обов'язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи сторін і давши їм правову оцінку, суд ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону, висновки суду досить обґрунтовані і підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями самих сторін.
Судом апеляційної інстанції не встановлено порушень матеріального або процесуального закону, які могли б потягти за собою скасування рішення суду першої інстанції.
Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.
Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2010 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяті днів з цього часу.
Судді :