ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
05 липня 2010 р. Вх. № 2989/10
Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Ткаченко І. В., розглянувши матеріали за позовом прокурора Богородчанського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кричківської сільської ради про стягнення 12 565 грн 80 коп. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,
прокурор, як видно із змісту позовної заяви, звернувся до господарського суду в інтересах держави і ставить питання про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Кричківської сільської ради коштів в сумі 12 565 грн 80 коп., які були безпідставно перераховані відповідачу за договором підряду № 2 на виконання робіт по відновленню (капітальному ремонту) сільських доріг і мостових переїздів в с. Кричка Богородчанського району від 18 серпня 2008 р. і додаткової угоди до нього від 09 грудня 2008 р. внаслідок завищення вартості ремонтних робіт.
Згідно викладених у ч. 2 ст. 54 ГПК України положень - позовна заява, у тому числі, повинна містити виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов тощо. Також, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Зазначені вимоги процесуального закону при підготовці позовної заяви прокурор належним чином не врахував. Зокрема, із змісту позовної заяви вбачається, що в обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на укладений між сторонами договір підряду № 2 на виконання робіт по відновленню (капітальному ремонту) сільських доріг і мостових переїздів в с. Кричка Богородчанського району від 18 серпня 2008 р. і додаткову угоду до нього від 09 грудня 2008 р., за умовами яких вартість робіт становила 814 040 грн, з яких 12 565 грн 80 коп. прокурор вважає сплаченими внаслідок завищення вартості ремонтних робіт. Разом з тим, відповідних доказів на підтвердження цих обставин, а саме договору підряду № 2 від 18 серпня 2008 р. з додатковою угодою від 09 грудня 2008 р., прокурор до своєї заяви не долучив.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 56 ГПК України, необхідною передумовою для прийняття позовної заяви судом є направлення позивачем іншим сторонам копії позовної заяви та доданих до неї документів. При цьому, згідно положень п. 2 ч. 1 ст. 57 ГПК України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів.
Перевіривши матеріали, які надійшли разом із позовною заявою, суд установив, що серед них наявні фіскальні чеки від 24 червня 2010 р. про направлення з відділення Укрпошти у м. Богородчани рекомендованих листів на ім'я - ОСОБА_2 та ЧУФУС. В своїй заяві прокурор зазначив, що ці фіскальні чеки є доказами відправлення копії позовної заяви позивачу і відповідачу. Не заперечуючи того, що ці фіскальні чеки можуть мати значення для справи, однак, виходячи із непереконливості й недостатності зазначених у них даних, суд вважає ці документи недостатніми для підтвердження того, що прокурор належним чином на зазначену в позовній заяві адресу надіслав, зокрема, відповідачу - фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 копію позовної заяви і всі додані до неї документи. Будь-яких інших доказів на підтвердження цих обставин прокурор до своєї заяви не долучив.
При цьому, суд урахував, що Постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 р. № 270 "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" затверджено Правила надання послуг поштового зв'язку та визнано такою, що втратила чинність постанову КМУ від 17 серпня 2002 р. № 1155 "Про затвердження Правил надання поштового зв'язку". У зв'язку з цими змінами, Вищий господарський суд України видав Інформаційний лист від 13 квітня 2009 р. № 01-08/208, в якому зазначив про наступну правову позицію:
2.1 Розрахунковий документ встановленої форми, що підтверджує надання послуг поштового зв'язку (касовий чек, поштова квитанція тощо), може вважатися належним доказом надсилання іншій стороні (сторонам) у справі копії позовної заяви, апеляційної або касаційної скарги та ін.
Відтак, суд звертає увагу, що викладені правові позиції Вищого господарського суду України не передбачають, що такий розрахунковий документ може вважатись достатнім і переконливим доказом надсилання відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів, як це передбачено нормами п. 2 ч. 1 ст. 57 і п. 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
За наведених обставин, позовна заява і додані до неї документи підлягають поверненню без розгляду на підставі пунктів 3 і 6 ч. 1 ст. 63 ГПК України.
Оскільки, відповідно до ч. 3 ст. 63 ГПК України, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення допущеного порушення, суд вважає доцільним також звернути увагу прокурора на положення ч. 1 ст. 21 ГПК України, згідно яких сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу, які наділені відповідним статусом суб'єкта підприємницької діяльності. У зв'язку з цим, прокурору також слід звернути увагу на вимоги п. 21 ч. 2 ст. 54 ГПК України.
Керуючись статтями 54, 56, 57, 63, 86 ГПК України, суд
позовну заяву прокурора Богородчанського району Івано-Франківської області в інтересах держави в особі Кричківської сільської ради про стягнення 12 565 грн 80 коп. з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 і додані до неї документи - повернути без розгляду.
Суддя І. В. Ткаченко
Виготовлено в АС "Діловодство суду"
05.07.10