ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
10 листопада 2010 року № 2а-16010/10/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Клочкова Н.В., розглянувши позовну заяву і додані до неї матеріали
за позовом
Приватного підприємства "Рік" (далі-позивач)
до
Управління державної інспекції з контролю за використанням та охороною земель у м.Києві (далі-відповідач)
про
визнання нечинним та скасування Акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства №1372/24 від 14.07.2010 та акту обстеження земельної ділянки №195/24 від 14.07.2010
Згідно ч. 2 ст. 107 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження у справі.
В силу положень п.1 ч.1 ст.109 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.
Зі змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків, а також встановлені законом умови їх реалізації.
Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.
Необхідно враховувати, що правовий акт - це акт волевиявлення (рішення) уповноваження суб'єкта права, що регулює суспільні відносини за допомогою встановлення (зміни, скасування, зміни сфери дії) правових норм, а також визначення (зміни, припинення) на основі цих норм прав і обов'язків учасників конкретних правовідносин.
При цьому, правові акти індивідуальної дії своїми приписами мають породжувати права і обов'язки конкретних осіб, на яких спрямована їх дія. У такому випадку реалізується компетенція видавця цього акту як суб'єкта владних повноважень. уповноваженого управляти поведінкою іншого суб'єкта і відповідно інший суб'єкт зобов'язаний виконувати його вимоги.
Тобто, особливою відмінністю правового акту від інших управлінських актів є наявність у ньому змісту управління певної особи шляхом встановлення прав і обов'язків для інших суб'єктів.
Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.
Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що врегульовано ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.
Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово. Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.
Така позиція кореспондується з позицією, викладеною в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 24.06.2010 у справі № К-14217.
Як вбачається з матеріалів справи позивачем на розгляд суду заявлені вимоги про визнання нечинним та скасування акту № 1372/24 перевірки дотримання вимог чинного законодавства від 14.07.2010 та акту № 195/24 обстеження земельної ділянки від 14.07.2010, які складались відповідачем. Акти перевірки та обстеження в даному випадку не є рішеннями суб'єкта владних повноважень в розумінні статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки не є ні нормативним актом, ні актом ненормативного характеру (правовим актом індивідуальної дії) і не породжують прав чи обов'язків у позивача.
Акт перевірки та акт обстеження це фактично службові документи, які стверджують факти проведення перевірки з питань додержання вимог земельного законодавства, акт перевірки лише фіксують обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених порушень законодавства та не є остаточним документом зобов'язуючим до вчинення будь-яких дій. Права та обов'язки для суб'єкта господарювання, перевірку якого проведено, породжує саме рішення прийняте на підставі складеного за результатами перевірки акту.
Висновки ж контролюючого органу, викладені в актах, мають юридичне значення для позивача лише після того, як вони будуть втілені у рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, з огляду на що, право позивача підлягає захисту шляхом пред'явлення позову про скасування рішень контролюючого органу, якими безпосередньо визначено правові наслідки (накладення штрафу, стягнення шкоди тощо) на підставі оскаржуваних актів.
Оскаржувані акти від 14.07.2010, складені відповідачем не породжують певних правових наслідків, висновки акту не мають обов'язкового характеру для позивача.
За таких обставин суд вважає, що законодавством не передбачено можливості для оскарження в судовому порядку та відповідно для скасування актів складених за результатами перевірок, а обраний позивачем спосіб захисту права не відповідає його змісту та не підлягає розгляду в суді.
За таких обставин, в суду відсутні підстави для відкриття провадження за отриманими на розгляд суду матеріалами.
Керуючись ст. ст. 2, 17, 107, 109, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд, -
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі.
2. Ухвалу про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі надіслати позивачу негайно.
3. Попередити позивача, що позовні матеріали будуть йому повернуті супровідним листом рекомендованим поштовим відправленням із зворотною розпискою про їх одержання після спливу терміну для оскарження ухвали про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі.
4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріли будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.
Ухвала відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо ухвалу не було оскаржено. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Клочкова