29.09.2015 Справа № 920/1295/15
За позовом: Регіонального відділення Фонду Державного майна України по Сумській області, м. Суми
до відповідача ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2, м. Суми
про стягнення 3 860 грн. 26 коп.
Суддя В.Л.Котельницька
Представники сторін:
від позивача - ОСОБА_3 (довіреність № 25 від 28.01.2015)
від відповідача - не прибув
За участю секретаря судового засідання - Н.М.Мітіної
Суть спору: позивач звернувся до господарського суду з позовною заявою, відповідно до якої просить суд стягнути з відповідача 3860,26 грн., у тому числі 3320,00 грн. основного боргу та 540,26 грн. пені, за несвоєчасну сплату орендних платежів за договором № 2076 від 02.06.2014, укладеним між сторонами у справі; а також стягнути з відповідача на свою користь витрати по сплаті судового збору.
Заявою № 10-03-03913 від 28.09.2015 представник позивача збільшив позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у сумі 780,89 грн.
Відповідач письмового відзиву на позовну заяву не подав, його представник у судове засідання не прибув, судова ухвала про призначення справи до розгляду у судовому засіданні, повернута до суду відділенням поштового зв'язку з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, місцезнаходженням відповідача є: м. Суми, вул. Харківська, 46/62; за цією ж адресою відповідачеві були направлені копія позову та процесуальні документи по справі.
Таким чином, суд робить висновок, що відповідач про час і місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.
Відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України суд вважає за можливе розглядати справу за наявними у ній матеріалами.
Розглянувши матеріали справи та дослідивши наявні докази по справі, що мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:
Відповідно до умов оренди державного майна від 02.06.2014 №2076, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Сумській області та ФОП ОСОБА_2, останньому було передано у строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення загальною площею 146,6 м, які розташовані в одноповерховій будівлі за адресою: м. Суми, вул. Курська, 139, що перебувають на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу «Сумський центр професійно-технічної освіти з дизайну та сфери послуг».
За умовами договору оренди державного майна (п. 5.3) відповідач зобов'язався своєчасно та у повному обсязі сплачувати орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу (позивачу) у відповідності положеннями договору.
Згідно п. 3.1 договору оренди державного майна орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №786 від 04.10.1995.
Пунктом 3.3 договору оренди визначено, що орендна плата за кожен наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Відповідно до п. 3.11 договору оренди у разі припинення (розірвання) договору оренди орендар сплачує орендну плату до дня повернення майна за актом приймання-передавання включно. Закінчення строку дії договору оренди не звільняє орендаря від обов'язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла, у повному обсязі, ураховуючи санкції, до державного бюджету та балансоутримувачу.
Згідно з п. 3.6 договору №2076 орендна плата перераховується до Державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні 70% до 30% щомісячно не пізніше 15 числа місяця відповідно до пропорцій розподілу.
Відповідно до п. 10.1 укладеного договору його було укладено строком на один рік - до 01.06.2015.
Актом приймання-передачі від 01.07.2015 ФОП ОСОБА_2 повернув орендоване майно балансоутримувачу.
При цьому, як зазначає у позовній заяві позивач, відповідач не сплатив орендні платежі за період дії договору оренди № 2076.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, підставами виникнення яких, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.
Відповідно до п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Договір є підставою виникнення господарського зобов'язання, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.
Відповідно до п. 1 ст. 13 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» передача об'єкта оренди орендодавцем орендареві здійснюється у строки і на умовах, визначених у договорі оренди.
Відповідно до п. 1 ст. 759 Цивільного Кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно вимог ч. 3 ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.
Згідно ст. 286 Господарського кодексу України та ст. 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата повинна сплачуватись незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря.
Також це передбачає і норма ст.762 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Згідно умов договору оренди № 2076 від 02.06.2014 відповідач (орендар) зобов'язаний сплачувати орендну плату за об'єкт оренди у розмірі та у терміни згідно з договором.
Під час дії вищезазначеного договору оренди відповідачу постійно нараховувалась орендна плата відповідно до умов договору. Проте відповідач під час використання державного майна порушував умови договору та не систематично і не в повному обсязі сплачував орендну плату, внаслідок чого виникла заборгованість.
Матеріалами справи встановлено, що відповідачем в порушення ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст. 285 п. 3, ст. 286 Господарського кодексу України, ст.18, 19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» не здійснювалось своєчасне та у повному обсязі перерахування орендної плати, що призвело до виникнення заборгованості по орендній платі.
Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі із договорів. Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст. 526 ЦК України, має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно розрахунку позивача заборгованість відповідача по орендній платі станом на 01.07.2015, складає 3320,00 грн.
Відповідно до ст. 22-24 Господарського процесуального кодексу України, сторони мають право подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, а також користуватися іншими процесуальними правами.
Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Оскільки відповідачем не надано суду доказів сплати боргу в сумі 3320,00 грн., позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу по орендній платі вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі ст. 526 Цивільного кодексу України.
Також позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 780,89 грн. 86 коп. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати, нарахованої у відповідності з умовами договору оренди № 2076 від 02.06.2014.
Пунктом 3.7 цього договору сторонами узгоджено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не у повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету та балансоутримувачу у визначеному пунктом 3.6 співвідношенні відповідно до чинного законодавства України з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати. Нарахування пені здійснюється до моменту повної сплати орендарем заборгованості з орендної плати.
Відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватись згідно з законом або договором неустойкою (штрафом, пенею), заставою, поручительством. Крім того, неустойка водночас є мірою відповідальності у порушення зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) відповідно до ч. 1 ст. 549 Цивільного Кодексу України визнається визначена законом або договором грошова сума, яку боржник повинен сплатити кредиторові в разі невиконання неналежного виконання зобов'язання, зокрема в разі прострочення виконання.
Оскільки, права позивача щодо стягнення з відповідача пені в сумі 780,89 грн. передбачені умовами договору, тому позовні вимоги в зазначеній частині обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп. покладаються на відповідача.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_1 особи-підприємця ОСОБА_2 (40024, м. Суми, вул. Харківська, 46/62; ІПН НОМЕР_1) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Сумській області (40024, м. Суми, вул. Харківська, 30/1; код ЄДРПОУ 21124686) заборгованість з орендної плати в розмірі 3320 грн. 00 коп. боргу, 780 грн. 89 коп. пені, 1827 грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Повне рішення складено 30.09.2015.
Суддя В.Л.Котельницька