номер провадження справи 14/123/15
22.09.2015 Справа № 908/4053/15
Суддя господарського суду Запорізької області Сушко Л.М., розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя (адреса - 69006 м. Запоріжжя, вул. Добролюбова, б. 14) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (юридична адреса - 69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; фактична адреса - 69096 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, б. 2-А)
до відповідача ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» (адреса - 71100 м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського-Волкова, 12/24) в особі філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» (адреса - 69096 м. Запоріжжя, вул. Ленська, б. 45)
про стягнення заборгованості
за участю уповноважених представників сторін:
від прокуратури: ОСОБА_2, посвідчення №013454 від 03.12.2012р.
від позивача: ОСОБА_3, довіреність № 30/2019 від 05.01.2015р.
від відповідача: ОСОБА_4, довіреність №05/2726 від 24.12.2014р.
Суть спору:
08 липня 2015 року до господарського суду Запорізької області звернувся Прокурор Ленінського району м. Запоріжжя з позовом в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району до Відповідача - Філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» про стягнення заборгованості.
Системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл справи для розгляду між суддями та справу призначено до розгляду головуючому судді Сушко Л.М.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 09.07.2015р. порушено провадження у справі №908/4053/15, судове засідання призначено на 05.08.2015р., у сторін витребувані документи і матеріали, необхідні для вирішення спору по суті.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 05.08.2015р. замінено неналежного Відповідача - Філію ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» на належного Відповідача - Приватне акціонерне товариство «Приазовкурорт» в особі філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг». Розгляд справи відкладено до 18.08.2015р.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 18.08.2015р. розгляд справи відкладено до 22.09.2015р.
В судовому засіданні 22.09.2015р. справу розглянуто, на підставі ст.ст. 82-85 ГПК України, за згодою Прокурора та представників Сторін, оголошено вступну та резолютивну частини рішення, повідомлено про час складання повного рішення суду.
В обґрунтування позовних вимог Прокурор зазначив, що на підставі Договору купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді №100827 від 01.04.2007р., укладеного між Позивачем та Відповідачем, останньому в період березень - квітень 2015 року поставлено теплову енергію на загальну суму 175 187,81 грн. Відповідач свої зобов'язання щодо повноти та своєчасності оплати отриманої теплової енергії виконав частково на суму 45 187,81 грн. Таким чином розмір основного боргу становить 130 000,00 грн. Відповідачем порушено строк внесення оплати, отже крім основної заборгованості, відповідно до діючого законодавства України та умов Договору у Позивача виникає право на стягнення з Відповідача пені, 3% річних та інфляційних збитків.
З урахуванням зазначених обставин, Прокурор просить стягнути з ПАТ «Приазовкурорт» в особі філії «Клінічний санаторій «Великий Луг» на користь Концерну «МТМ» 130 000,00 грн. основного боргу, 19 689,33 грн. пені, 984,47 грн. 3% річних, 2104,24 грн. інфляційних збитків та покласти на Відповідача судовий збір.
Позивач підтримав вимоги Прокурора.
04.08.2015р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що 16.07.2015р. та 20.07.2015р. Відповідачем сплачено суму основного боргу в загальному розмірі 130 000,00 грн. Таким чином, Прокурор просить припинити провадження у справі в частині стягнення основного боргу та стягнути з Відповідача на користь Позивача 19 689,33 грн. пені, 984,47 грн. 3% річних, 2104,24 грн. інфляційних збитків та покласти на Відповідача судовий збір.
Заява не суперечить ст. 22 ГПК України, судом приймається, розглядаються уточнені позовні вимоги.
Відповідач в клопотання, що надійшло до суду 14.08.2015р. просить справу розглянути без участі представника Відповідача. Крім того зазначає, що правовідносини між Позивачем та Відповідачем регулюються нормами житлового законодавства та Законом України «Про житлово-комунальні послуги», п. 10 ч. 3 ст. 20 якого передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, споживач зобов'язаний сплатити пеню у встановленому законом чи договором розмірі. Застосування інших фінансових санкцій цим законом не передбачено. Тобто вимоги Позивача про стягнення з Відповідача на підставі ст. 625 ЦК України інфляційних нарахувань та процентів річних є безпідставними. За викладених обставин Відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
В судовому засіданні 22.09.2015р. представник Відповідача підтримав позицію викладену в вищезазначеному клопотанні.
За клопотанням представників Сторін розгляд справи здійснювався без застосування технічних засобів фіксування судового процесу.
Судом у відповідності з вимогами статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, заслухавши пояснення Прокурора та представників Сторін, суд встановив наступне.
01.04.2004р. між Концерном «Міські теплові мережі» - Теплопостачальна організація та Філією ЗАТ «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» - Споживач укладено Договір №100827 купівлі-продажу теплової енергії в гарячій воді (далі за текстом Договір).
Згідно п. 1.1 Договору, Теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання відпустити теплову енергію в гарячій воді Споживачу, а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити її вартість за діючими тарифами (цінами) в термін та порядку, встановленими умовами Договору та додатками до договору, що є його невід'ємними частинами.
Так, Договором закріплено, що Теплопостачальна організація відпускає Споживачеві в поточному році теплову енергію в гарячій воді на об'єкт Філії ОСОБА_1 Акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» до окремо розташованих будівель за адресою: м. Запоріжжя, вул. Ленська, 45, з тепловим (максимальним) навантаженням 0.966593 Гкал/год.
Договір діє з 01.04.2007р. до 01.04.2008р. (п.10.1. Договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, окрім досягнення взаємної згоди Сторін про його розірвання (п. 10.4. Договору). Таким чином, згідно з умовами Договору та у зв'язку з тим, що жодна із сторін договору не заявила про його розірвання на цей час договір продовжує діяти.
Відповідно до п. 3.2.1. Договору Споживач зобов'язаний виконувати умови Договору та, згідно п.3.2.6., виконувати умови та порядок оплати теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені Договором.
Пунктом 6.2. Договору передбачено, що розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач зобов'язаний до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, перерахувати на розрахунковий рахунок Енергопостачальної організації суму заборгованості за фактично спожиту теплову енергію.
Пунктом 6.3 Договору передбачено, що підставою для розрахунків Споживача з теплопостачальною організацією є рахунок та акт Приймання-передачі.
Згідно п. 6.4. Договору оплата за теплову енергію проводиться шляхом перерахування грошових коштів у розрахунковому періоді на розрахунковий рахунок Теплопостачальної організації. Остаточні розрахунки за відпущену у розрахунковому періоді теплову енергію здійснюється Споживачем на підставі акту приймання-передачі теплової енергії у термін до 20 числа місяця, наступного за розрахунковим.
Так, в березні 2015 року та в квітні 2015 року Теплопостачальною організацією відпущено Споживачеві теплову енергію та надано послуг з ЦГВП на суму 140834, 92 грн., та 34352,89 грн., відповідно, а всього на загальну суму 175 187,81 грн.
Акт приймання-передачі теплової енергії за березень та рахунок на оплату спожитої теплової енергії отримані Відповідачем 14.04.201р., що підтверджено витягом з реєстру отримання документів за відпущену теплову енергію.
Також, відповідно до реєстру відправки замовних рекомендованих листів, ОСОБА_3 приймання-передачі теплової енергії за квітень та рахунок на оплату спожитої теплової енергії направлені на адресу Відповідача поштою 29.05.2015р.
ОСОБА_5 приймання-передачі теплової енергії та рахунків на оплату спожитої теплової енергії Відповідач не заперечив.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань за Договором, Відповідач здійснив оплату за отриману теплову енергію лише в сумі 45 187,81 грн., тобто не в повному обсязі.
Таким чином, станом на 08.07.2015р. заборгованість Відповідача перед Позивачем за Договором становила 130 000,00 грн.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Споживач, якому електрична енергія постачається енергопостачальником, що здійснює господарську діяльність з постачання електричної енергії на закріпленій території, зобов'язаний оплачувати її вартість виключно коштами шляхом їх перерахування на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника. У разі проведення споживачем розрахунків в інших формах та/або сплати коштів на інші рахунки такі кошти не враховуються як оплата спожитої електричної енергії (ч. 8 ст. 26 Закону України “Про електроенергетику”).
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, у силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо) або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, ст. 525 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 222 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.
04.08.2015р. від Позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій зазначено, що 16.07.2015р. та 20.07.2015р. Відповідачем сплачено суму основного боргу в загальному розмірі 130 000,00 грн.
На підтвердження оплати Відповідачем вищезазначеної заборгованості до матеріалів справи додано платіжні доручення № 1309 від 16.07.2015р. на суму 100 000,00 грн. та №1317 від 20.07.2015р. на суму 30 000,00 грн.
За приписами п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з ПАТ «Приазовкурорт» в особі філії ПАТ «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» на користь Концерну «МТМ» основного боргу в розмірі 130 000,00 грн. підлягають припиненню за відсутності предмета спору, оскільки сплачені після звернення Прокурора до суду з позовною заявою.
Крім того, Прокурор, посилаючись на прострочення виконання Відповідачем зобов'язання за Договором, просить стягнути з останнього 19 689,33 грн. пені, 984,47 грн. 3% річних, 2104,24 грн. інфляційних збитків.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.
За умовами п. 7.2.8. Договору, в разі несплати або несвоєчасної сплати Споживачем за теплову енергію відповідно до терміну, встановленого в п. 6.3. цього Договору, з наступного дня після закінчення терміну сплати Споживачу нараховується пені у розмірі 0,5% від суми простроченого платежу (але не більше суми обумовленої чинним законодавством) за кожен день прострочення по день фактичної оплати.
Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» правильність нарахування пені, 3% річних та інфляційних збитків судом встановлено, що розрахунок виконано вірно та стягненню з Відповідача на користь Позивача підлягає 19 689,33 грн. пені, 984,47 грн. 3% річних, 2104,24 грн. інфляційних збитків.
Посилання Відповідача на неправомірність застосування Прокурором та Позивачем інфляційних нарахувань та трьох відсотків річних спростовується п.п. 3.1., 4.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р. «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», де зазначено, що інфляційні нарахування на суму боргу та сплата трьох процентів річних від простроченої суми, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті, а також отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Крім того, в судовому засіданні Відповідачем, в усному порядку, заявлено клопотання про застосування до спірних правовідносин положень ст. 83 ГПК України та зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені через тяжке матеріальне становище Підприємства.
Прокурор та Позивач заперечили проти задоволення зазначеного клопотання Відповідача, оскільки тяжке матеріальне становище Відповідача нічим не підтверджено.
Статтею 33 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги чи заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Згідно зі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Розглянувши вищезазначене клопотання Відповідача, судом відмовляється в його задоволенні за необґрунтованістю, оскільки в порушення вимог ст.ст. 33-34 ГПК України ПАТ «Приазовкурорт» в особі філії ПАТ «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» не надано суду жодного належного доказу на підтвердження обставин, на які Відповідач посилається як на підставу для застосування положень ст. 83 ГПК України.
Таким чином, позовні вимоги Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя про стягнення з ПАТ «Приазовкурорт» в особі філії ПАТ «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» на користь Концерну «МТМ» 19 689,33 грн. пені, 984,47 грн. 3% річних, 2104,24 грн. інфляційних збитків підлягають задоволенню.
Згідно ст. 49 ГПК України, судові витрати покладаються на Відповідача.
Керуючись ст. ст. 49, 75, п. 1-1 ч. 1 ст. 80, ст.ст. 82-84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Запорізької області, -
Позов Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя, заявлений в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району до ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» в особі філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» про стягнення заборгованості задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» в особі філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» (юридична адреса - 71100 м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського-Волкова, 12/24, поштова адреса - 69096 м. Запоріжжя, вул. Ленська, б. 45, код ЄДРПОУ 02647763) на користь Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району (69091 м. Запоріжжя, бул. Гвардійський, 137; поштова адреса - 69096 м. Запоріжжя, вул. Щаслива, б. 2-А, код ЄДРПОУ 32121458) 19 689 (дев'ятнадцять тисяч шістсот вісімдесят дев'ять) грн. 33 коп. пені, 984 (дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 47 коп. 3% річних, 2 104 (дві тисячі сто чотири) грн. 24 коп. інфляційних втрат.
Стягнути з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» в особі філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» (юридична адреса - 71100 м. Бердянськ Запорізької області, вул. Котляревського-Волкова, 12/24, поштова адреса - 69096 м. Запоріжжя, вул. Ленська, б. 45, код ЄДРПОУ 02647763) в доход державного бюджету України (одержувач: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), банк одержувача: УДКСУ у м. Запоріжжя (Орджонікідзевський район), р/р 31215206783007, МФО 813015, код ЄДР 38025409, код бюджетної класифікації 22030001, символ звітності 206) 3 055 (три тисячі п'ятдесят п'ять) грн. 56 коп. судового збору.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
В частині позовних вимог Прокурора Ленінського району м. Запоріжжя, заявлений в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Концерну «Міські теплові мережі» в особі Філії Концерну «Міські теплові мережі» Ленінського району про стягнення з ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» в особі філії ОСОБА_1 акціонерного товариства «Приазовкурорт» «Клінічний санаторій «Великий Луг» суми основного боргу в розмірі 130 000,00 грн. провадження у справі припинити.
Суддя Л.М. Сушко
Рішення оформлено та підписано відповідно до вимог ст. 84 Господарського процесуального кодексу України 28.09.2015р.