№2-849/08
17 квітня 2008 року Торезький міський суд Донецької області в складі:
головуючого-судді Стріжакової Т.В.
при секретарі Косолапової В.В.
за участю позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Торезької виправної колонії №28 в Донецькій області Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань про стягнення належних сум, середнього заробітку за час затримки їх виплати, моральної шкоди, -
ОСОБА_1 22.02.2008 року звернувся до суду з позовом до Торезької виправної колонії №28 в Донецькій області Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань (далі-ТВК №28) про стягнення заборгованості з заробітної платні, середнього заробітку і моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що протягом часу з 18.06.2004 року по 26.11.2007 року він служив у відповідача в органах кримінально-виконавчої системи, після чого був звільнений за власним бажанням, в зв'язку з маленьким розміром зарплатні. В день звільнення, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, відповідач повинен був сплатити всі суми, які йому належали, однак до теперішнього часу цього не зробив. До виплати належить: заборгованість по витратам у зв'язку із відрядженням в розмірі 542, 02 грн. і 153, 62 грн., а всього 695, 64 грн., яку відповідач визнав, надавши довідки від 15.01.2008 року №2 і від 14.01.2008 року № 281. В разі невиплати робітнику сум в день звільнення, в разі відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити робітнику його середній заробіток за весь час затримки до дня фактичного розрахунку, таким чином відповідач повинен йому виплатити середній заробіток за період з 26 листопада 2007 року до дня постановления рішення судом. Вважає, що діями відповідача йому спричинена моральна шкода в розмірі 10000 грн., оскільки він був направлений у відрядження для проведення ремонтних робіт, при цьому гроші на витрати у зв'язку з відрядженням йому видали не в повному обсязі, йому довелося гроші брати у борг, це ставило його у принизливе становище; після повернення із відрядження він вимушений був борги віддавати із заробітної плати, через що були втрачені нормальні життєві зв'язки, він не міг культурно проводити час з друзями, залишався вдома один, це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Просить стягнути з відповідача заборгованість по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням в розмірі всього 695, 64 грн., середній заробіток за час затримки їх виплат з 26 листопада 2007 року до дня фактичного розрахунку, моральну шкоду в розмірі 10 000грн. (а.с. 1, 2).
У судовому засіданні позивач дав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив стягнути з відповідача належні йому суми - заборгованість по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням в розмірі всього 695, 64 грн., середній заробіток за час затримки їх виплат з 26 листопада 2007 року до дня винесення рішення із розрахунку: 27, 74грн. (середньоденний заробіток перед звільненням) х 100 днів (кількість робочих днів з моменту звільнення до постановления рішення) = 2774грн., моральну шкоду в розмірі 10 000грн. Суму 134, 75грн. - відпускні, які він отримав за не відроблені дні, він заплатить, як тільки отримає свою заборгованість від відповідача. Просив його вимоги задовольнити повністю.
Представник відповідача пояснив, що позивач працював у ТВК №28 з 18.06.2004 року по 26.11.2007 року. ОСОБА_3 ТВК №28 має заборгованість перед позивачем у сумі 695, 64грн., які належали виплаті звільненому позивачу ОСОБА_3 ТВК №28 в день звільнення, але в день звільнення не були йому виплачені через відсутність коштів. Це не заборгованість із заробітної плати, а заборгованість по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням. Позивач не надав доказів спричинення йому моральної шкоди, наявності причинно-слідчого зв'язку, що завдало позивачу страждань, позивачем необгрунтований розмір моральної шкоди. Середньоденна заробітна плата позивача перед звільненням за два місяці склала 27, 74грн., кількість робочих днів за посадою,
на якій працював позивач, з моменту його звільнення до винесення рішення судом сьогодні, складають 100 днів. Позивач використав свою відпустку за 2007 рік., за не відроблені дні відпустки він отримав відпускні, які при звільненні не повернув у сумі 134, 75грн. та які підлягають стягненню з позивача. Відповідач не може сам провести залік між існуючої заборгованістю перед позивачем по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням та заборгованістю позивача перед відповідачем по відпускним за не відроблені дні відпустки, оскільки ці суми враховуються по різним рахункам. Позивач сам повинен внести у касу ТВК №28 суму 134, 75грн.; це зовсім різні статті витрат. Позов про стягнення з ОСОБА_1 суми 134, 75грн. буде поданий до суду наступними днями. Тому позовні вимоги визнав частково у сумі 695, 64грн., у решті вимог просив відмовити. Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач ОСОБА_1 наказом ТВК №28 від 18.06.2004р. був прийнятий на роботу молодшим інспектором відділу охорони з 18.06.2004 року на підставі його заяви (а.с.31). Наказом ТВК №28 старший сержант внутрішньої служби, він же водій воєнізованої пожежної охорони, звільнений з 26.11.2007 року на підставі рапорту (а.с.30). У трудовій книжці ОСОБА_1 зроблений запис про те, що у Торезькій виправній колонії №28 він служив в органах кримінально-виконавчої системи безперервно з 18.06.2004р. по 26.11.2008р. (а.с.3, 4). Згідно із розрахунково-платіжною відомістю за жовтень 2007 року позивачу нараховано за 31 день 792, 80грн., утримано на державне пенсійне страхування 7, 34грн., виплачено 785, 46грн. (а.с.34). У вересні 2007 року нараховано за 30 днів 1028, 69грн., у т.ч.3а серпень - 129, 36грн. (тому за вересень 2007 року нараховано 1028, 69грн.- 129, 36грн.=899, 33 грн.), утримано на державне пенсійне страхування 12, 17грн., виплачено 1016, 52грн. (а.с.35). У листопаді 2007 року позивачу за 30 днів було нараховано 905, 34грн., виплачено 896, 07грн. (а.с.32). У довідці відповідача вказано, що позивач у нього працював, його середньомісячна заробітна плата (грошове забезпечення) за 2 останні місяці перед звільненням - за вересень, жовтень 2007 року склала 27, 74грн. із розрахунку: 1) 899, 33грн. (за вересень) + 792, 80грн. (за жовтень) = 1692грн., 2) 30 днів (відпрацьованих за вересень)+31 день (відпрацьованих за жовтень) = 61 день, 3) 1692грн.:61день.=27, 74грн. (а.с.27).
При звільнені позивачу зроблений розрахунок грошового забезпечення. Оскільки він звільнився 26.11.2007 року, відпрацював тільки 26 днів, а грошове забезпечення (заробітну плату) отримав за 30 днів листопада, то йому було нараховано, що він повинен повернути ТВК №28 суму 214, 05грн., у т.ч. вказана сума 134, 75грн. - компенсація за раніше використану відпуску за невідпрацьовані дні; позивач повернув ТВК №28 суму грошового забезпечення за невідпрацьовані 3 дні 27, 28, 29 листопада у сумі 79, 30грн. (214, 05грн.-134, 75гр.=79, 30грн.) (а.с.3З).
Згідно із довідкою відповідача перед позивачем враховується заборгованість по витратам на відрядження у сумі 153, 62грн. (а.с.5) та сума 542грн.02коп. (а.с.6), всього 695грн.64коп.
Згідно із розрахунком відповідача позивач має заборгованість перед ТВК №28 за надмірно використану відпуску за 5 днів у заборгованість у сумі 134, 75 грн. (а.с.29). Але позивач не подав до суду у передбаченому ЦПК України порядку зустрічного позову про стягнення даної суми з позивача, тому неможливо у даному провадженні за позовом позивача до відповідача вирішувати питання відносно суми 134, 75 грн.
У судовому засіданні судом було роз'яснено представнику відповідача право подати позов про стягнення заборгованості 134, 75 грн. у загальному порядку, передбаченому ЦПК України. Представник відповідача пояснив, що таке право йому зрозуміло, відповідач обов'язково подасть наступними днями відповідний позов до суду до ОСОБА_1 про стягнення суми 134, 75 грн.
Відповідно до ст.10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи у межах заявлених вимог та на підставі доказів сторін.
Позивачу та представнику відповідача роз'яснені дані положення, вони пояснили, що ці положення їм зрозумілі. Від них не надійшло інших клопотань про витребування або залучення до справи інших доказів, виклик свідків, сторони просили суд розглянути справу на підставі наявних доказів. З матеріалів справи вбачається, що позивач, як записано у його трудовій книжці, у ТВК №28 служив в органах кримінально-виконавчої системи безперервно з 18.06.2004 року по 26.11.2008 року. Середньоденна заробітна плата (грошове забезпечення) позивача перед звільненням за два місяці складає 27грн.74коп. ТВК №28 має заборгованість перед позивачем у сумі 695, 64грн., яка
належала виплаті звільненому позивачу ОСОБА_3 ТВК №28 в день звільнення, але в день звільнення не була йому виплачена через відсутність коштів. Кількість робочих днів за колишньою посадою позивача у ТВК №28 на день винесення рішення складає 100 днів. Вказані фактичні данні сторонами визнаються та не оспорюються.
Позивач має заборгованість перед відповідачем у сумі 134, 75грн., про стягнення якої відповідач зустрічний позов не подав, представник пояснив, що буде подавати окремий позов до суду Позивач у судовому засіданні просить стягнути з відповідача належні йому суми -заборгованість по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням в розмірі всього 695, 64 грн., середній заробіток за час затримки їх виплат з 26 листопада 2007 року до дня винесення рішення у сумі 2774грн., моральну шкоду в розмірі 10 000грн.
Згідно із ст.233 КЗпП України робітник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Позивач узнав про порушення свого права у день звільнення 26.11.2007 року, до суду звернувся 22.02.2008 року, тобто у строк, передбачений ст.233 КЗпП України.
Відповідно до ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, провадиться в день звільнення.
Відповідно до ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у ст.116 КЗпП, при відсутності спору про їх розмір підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
В судовому засіданні встановлено, що відповідачем визнається, що ТВК №28 має заборгованість перед позивачем у сумі 695, 64грн., яка належала виплаті звільненому позивачу ОСОБА_3 ТВК №28 в день його звільнення. В день звільнення належна позивачеві сума не була виплачена через відсутність коштів у відповідача, наявність поважних причин невиплати позивачу своєчасно вказаної суми не встановлено, чим відповідач порушив права позивача на своєчасне отримання належної йому суми при звільненні, ці права підлягають відновленню в повному обсязі заявлених вимог. Спору про розмір даної суми у сторін немає, що підтверджується довідками відповідача, поясненнями його представника у судовому засіданні, заявленим позовом позивача, його поясненнями.
Не можна вважати спором про розмір сум, належних до виплати при звільненні, спір про відрахування із заробітної плати, у тому числі відрахування по відпускним за фактично не відроблені дні відпустки, коли позивач до закінчення того робочого року, в рахунок якого він одержав відпустку, відпускні отримав, але на момент звільнення їх не відпрацював, що передбачено п.2 ч.2 ст.127 КЗпП України. Такий спір вирішується і іншому, встановленому для нього порядку. Таке положення передбачено ч.3 п.2 постанови Пленуму ВСУ «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» від 24.12.1999р. №13, і воно було роз'яснено представнику відповідача у судовому засіданні, йому зрозуміло.
Тому підлягають задоволенню вимоги позивача по стягненню заборгованості по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням в розмірі всього 695, 64 грн.
Також підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Період затримки виплати позивачу належних йому сум з дня звільнення на день винесення рішення суду складає 100 робочих днів з 26.11.2007р. по 17.04.2008р. (день винесення рішення), середньоденна заробітна плата (грошове утримання) - 27, 74грн., сума середньомісячного заробітку (грошового утримання) за період затримки виплати належної позивачеві суми складе: 27, 74грн. (середньоденний заробіток перед звільненням) х 100 днів (кількість робочих днів з моменту звільнення до постановления рішення) = 2774грн. Розрахунок сторонами не заперечується та визнається. Тому вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку (грошового забезпечення) за період затримки по день фактичного розрахунку - підлягають задоволенню у сумі 2774грн.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем не доведена наявність поважних причин невиплати позивачу у день звільнення належних йому сум, що сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності; що не є підставою для відмови у задоволенні даних вимог та обставина, що відповідач має перед позивачем заборгованість не по заробітній платі а по виплатам у відшкодування витрат у зв'язку із відрядженням, оскільки законом передбачена відповідальність відповідача за невиплату усіх належних звільненому працівнику сум у день звільнення, а не тільки заробітної плати, тому до даного заперечення відповідача суд відноситься критично.
Відповідно до ст.237-1 КЗпП України відшкодування моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Судом встановлено, що при звільнені позивачу не були виплачені належні йому суми у відшкодування витрат на відрядження, чим були порушені його законні права і це призвело його до моральних страждань. Суд вважає, що позивачу спричинена моральна шкода, оскільки він був направлений у відрядження для проведення ремонтних робіт, при цьому гроші на витрати у зв'язку з відрядженням йому видали не в повному обсязі, він переживав, що не може забезпечити себе самим необхідним для життя, це ставило його у принизливе становище, через що були втрачені нормальні життєві зв'язки, він не міг культурно проводити час з друзями, реалізувати свої звички, це вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Враховуючи термін невиплати належної позивачу суми, розмір заборгованості, обсяг та тяжкість моральних страждань, вимоги розумності і справедливості, суд вважає, що сума 300грн. відповідає перенесеним стражданням, і вимоги про стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню частково - у сумі 300грн.
Відповідно до ст.88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача у дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини.
Позивач відповідно до п.1 ст.4 Декрету КМУ»Про державне мито» звільнений від оплати державного мита, тому з відповідача у дохід держави підлягає стягненню судовий збір у зв'язку з вимогами матеріального характеру у сумі 51грн. та у зв'язку з вимогами стягнення моральної шкоди у сумі: 8грн.50 коп. : 10000грн. х 300грн. = 0, 26грн., всього 51 грн.+0, 26грн.=51 грн.26коп.
За змістом ст.81 ЦПК України не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи у сумі 30грн.
Керуючись ст.116, 117, 121, 237-1, 233 КЗпП України», ст.3, 10, 11, 15, 60, 79, 197, 209, 212, 214, 215, 223 ЦПК України, суд-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Торезької виправної колонії №28 в Донецькій області Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань про стягнення належних сум, середнього заробітку за час затримки їх виплати, моральної шкоди -задовольнити частково.
Стягнути з Торезької виправної колонії №28 в Донецькій області Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань на користь ОСОБА_1 заборгованість по відшкодуванню витрат на службове відрядження у сумі 695грн. 64коп., середній заробіток за час затримки виплати належних звільненому працівникові сум при звільненні за 100 робочих днів у сумі 2774грн., у відшкодування моральної шкоди 300грн., всього 3769грн.64коп.
Стягнути з Торезької виправної колонії №28 в Донецькій області Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у сумі 30грн. у дохід Державного бюджету Ворошиловського району міста Донецька.
Стягнути з Торезької виправної колонії №28 в Донецькій області Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань судовий збір у доход держави у сумі 51грн. 26коп.
У іншій частині вимог відмовити.
Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заяву про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.