20 серпня 2015 рокум. Ужгород№ 807/82/15
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Гаврилка С.Є.
з участю секретаря судового засідання - Штефанюк Н.І.
за участі сторін:
представника позивача - Скочиляс Галтни Миколаївни;
представника відповідача - ОСОБА_1;
представника третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді - не з'явився;
представників третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщення Закарпатського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою Ужгородського міського центру зайнятості до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області з участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Управління Пенсійного фонду України у м. Ужгороді та Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області про визнання незаконним та скасування рішення, -
Відповіднодо статті 160 частини 3 КАС України 20 серпня 2015 року було проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Постанову у повному обсязі було складено 28 серпня 2015 року.
До Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернувся Ужгородський міський центр зайнятості до Державної податкової інспекції у місті Ужгороді Головного управління Міндоходів в Закарпатській області, якою просить суд, "визнати незаконним та скасувати рішення № 5656/02-15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперарахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 жовтня 2014 року та покласти на Відповідача судовий збір та інші витрати, пов'язані з розглядом справи".
Ухвалою суду від 05 лютого 2015 року, що занесена до журналу судового засідання, залучено в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на стороні відповідача - Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області та Управління державної казначейської служби у м. Ужгороді Закарпатської області.
Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцією в м. Ужгороді ГУ Міндоходів у Закарпатській області прийнято рішення № 5656/02-15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 жовтня 2014 року. Вважає дане рішення протиправним, оскільки сплату єдиного внеску здійснено позивачем з дотриманням вимог та строків, передбачених Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Так, платіжні доручення на перерахування єдиного внеску були сформовані та подані до управління Державної казначейської служби в м. Ужгороді Закарпатської області 31 липня 2013 р. Несвоєчасне їх перерахування на рахунок Управління Пенсійного фонду України в м. Ужгороді Закарпатської області виникло не з вини позивача.
В судовому засіданні представник позивача підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити, з підстав наведених у позовній заяві та відгуку на пояснення.
Представник відповідача проти позову заперечував та просив суд відмовити у його задоволенні з мотивів, наведених у своїх письмових запереченнях. Зокрема, зазначив, що відповідно до статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць. Оскільки кошти перераховані після закінчення граничного строку сплати єдиного внеску, відповідачем правомірно прийнято рішення про застосування до Ужгородського міського центру зайнятості штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасне перерахування єдиного внеску.
Третя особа - Управління державної казначейської служби України у м. Ужгороді надала суду пояснення, в яких, зокрема, вказала, що позивачем неналежні реквізити одержувача, на які Управлінням державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області перераховано кошти, були зазначені в платіжних дорученнях, які надані на електронних носіях. За правильність оформлення та достовірність інформації, зазначеної у платіжних дорученнях відповідають Державна служба зайнятості та її територіальні органи.
У судовому засіданні представники третьої особи - Управління Державної казначейської служби України у м. Ужгороді Закарпатської області проти позову заперечили та просили відмовити у його задоволенні. Також представники зазначили, що при перерахуванні коштів до уваги повинні братися реквізити, що вказані саме в платіжних доручення у твердому вигляді, а не в платіжних дорученнях, які надані на електронних носіях.
З'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх належними та допустимими доказами суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає до задоволення частково з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 08 жовтня 2014 року відповідачем прийнято рішення № 5656/02-15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, згідно якого на позивача накладено штраф у розмірі 1233,28 грн. та нараховано пеню у розмірі 98,66 грн. (а.с. 8).
Не погоджуючись з вищевказаним рішенням відповідача позивач, 31 грудня 2014 року звернувся до Головного управління Міндоходів у Закарпатській області із відповідною скаргою.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, регулюються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Положеннями статті 6 частини 2 пункту 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Згідно зі статтею 7 частиною 1 пунктом 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" базою нарахування єдиного внеску є суми нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку.
Приписами статті 9 частини 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
Згідно зі статтею 9 частиною 10 пунктом 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", днем сплати єдиного внеску вважається: у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.
Судом встановлено, що позивачем було направлено до Управління Державної казначейської служби України в м. Ужгороді Закарпатської області платіжні доручення від 17 липня 2013 року за № 1060, від 22 липня 2013 року № 1089 щодо сплати єдиного внеску із відпускних за липень 2013 року на суму 12441 (6006 грн. та 6435 грн.) грн.. Відповідно до відмітки Управління Державної казначейської служби України в м. Ужгороді Закарпатської області, які містяться на вказаних платіжних дорученнях, оплата сум єдиного внеску було проведена Управлінням Державної казначейської служби України в м. Ужгороді Закарпатської області 31 липня 2013 року (а.с. 9).
Згідно з реквізитами вказаних платіжних доручень, суми 6006 грн. та 6435 грн. повинні були бути перераховані на рахунок - 37190101000701.
Проте, як вбачається із виписки по рахунках від 28 серпня 2014 року кошти у сумі 6006 грн. та 6435 грн. були перераховані не за призначенням, а саме, не на рахунок 37190101000701 (вказаний у поданих платіжних дорученнях у твердому вигляді), а на рахунок - 33212800700002 (а.с. 11).
Відповідно до статті 25 частини 10 та частини 11 пункту 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу. За несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску накладається штраф у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум. Тобто законодавцем встановлений критерій для настання юридичної відповідальності за порушення - це несплата або несвоєчасна сплата єдиного внеску, тобто таким платником повинна була бути допущена протиправна бездіяльність і така бездіяльність повинна була бути допущенна у строки, що встановлені для сплати єдиного внеску за відповідні періоди.
Під час судового розгляду даної справи встановлено, що позивачем у строк встановлений статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", здійснено сплату єдиного внеску, проте Управління Державної казначейської служби України в м. Ужгороді Закарпатської області помилково перерахувало суми єдиного внеску на інший рахунок, ніж вказаний позивачем у поданих платіжних документах.
А відтак дії, які не містять ознак бездіяльності платника єдиного внеску при сплаті єдиного внеску, не можуть бути підставою для застосування штрафів та нарахування пені, передбачених статтею 25 частинами 10 та 11 пунктом 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Крім того, Закарпатський окружний адміністративний суд вважає, що для підтвердження факту несплати єдиного внеску необхідно встановити, що у строк, передбачений статтею 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (статтею 25 частинами 10 та 11 пунктом 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачені нарахування пені та сплата штрафних санкцій), платник єдиного внеску не вчинював дії, спрямовані на сплату єдиного внеску. Суд вважає, що помилкове перерахування суми єдиного внеску на інший рахунок, ніж вказаний позивачем у поданих платіжних документах під час сплати єдиного внеску не є достатньою правовою підставою для висновку про несплату чи несвоєчасну сплату необхідної суми єдиного внеску у визначений вказаною нормою Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" строк, а відтак і для застосування на підставі статті 25 частин 10 та 11 пункту 2 кону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" штрафних санкцій.
Відповідно до статті 2 частини 3 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
При вирішенні даного спору Закарпатський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що відповідачем рішення, що оскаржене позивачем, прийнято без врахування вищезазначених критеріїв.
Враховуючи вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно прийнято рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 жовтня 2014 року за № 5656/02-15.
Відповідно до статті 71 частин 1 та 2 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду доказів, які б свідчили про правомірність оскаржуваного рішення.
Враховуючи вищезазначене та керуючись статтями 9, 11, 70, 71, 86, 160-163 КАС України, суд,-
Позовну заяву Ужгородського міського центру зайнятості до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання незаконним та скасування рішення - задовольнити частково.
Скасувати рішення за № 5656/02-15 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 08 жовтня 2014 року.
Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається через Закарпатський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням її копії до суду апеляційної інстанції. У випадках, встановлених статтею 167 частиною 4 цього Кодексу десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
СуддяОСОБА_4