24 вересня 2015 р. Справа № 804/12051/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Кальника В.В.
при секретарі Шкуті А.А.
за участю:
представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2
представника відповідача ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № НОМЕР_1, -
28 серпня 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 328 252,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 82 063,00 грн.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що податковою інспекцією було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань правомірності декларування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний (податковий) період листопад 2014 року, за результатами якої був складений акт від 06 березня 2015 року № 1144/151/36726843, на підставі якого прийняте оспорюване податкове повідомлення-рішення. На думку позивача, для віднесення сум ПДВ по податковому кредиту Товариством було дотримано всіх законодавчо встановлений вимог. Акт перевірки не містить доказів факту порушення ТОВ «Отптімус Плюс» вимог податкового законодавства в частині правильності формування податкового кредиту з ПДВ. Контролюючим органом не надано жодних доказів, що на час здійснення господарських операцій Товариству були відомі факти щодо фіктивності даних контрагентів - постачальників, також не надано доказів щодо відсутності реальних відносин між ТОВ «Оптімус Плюс» та його контрагентами - ФГ «ОСОБА_4 переможе», СТОВ «Явір», ТОВ НВП «Металпромсервіс», всі доводи ДПІ, на думку позивача, носять характер припущень. Крім того, позивачем було наголошено, що відповідачем проводилася документальна перевірка, але фактично, на думку позивача, відбулося копіювання положень Актів інших контролюючих органів та їх висновків без вивчення та аналізу безпосередньо документів ТОВ «Отптімус Плюс, які були складені на виконання фінансово - господарських операцій.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, просили позов задовольнити у повному обсязі, посилаючись на доводи, викладені в адміністративному позові.
Представник відповідача проти позову заперечив, зазначив, що перевірка проведена правомірно, виявлені перевіркою порушення податкового законодавства встановлені вірно, з урахуванням усіх обставин, податкове повідомлення-рішення винесено відповідно до вимог чинного законодавства, у зв'язку із чим, підстави для задоволення позову відсутні.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно із положеннями Податкового кодексу України основним завданням та функцією органів державної податкової служби є здійснення контролю за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), контролю за валютними операціями, контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.
Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 Податкового кодексу України органи податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Підпунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що з 10.02.2015 року по 02.03.2015 р. посадовими особами Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області, на підставі наказу від 09.02.2015 року № 151 та направлень від 10.02.2015 року № 172, №173, №174 була проведена позапланова виїзна документальна перевірка правомірності декларування ТОВ «Оптімус Плюс» суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за звітний (податковий) період листопад 2014 року.
За результатами перевірки був складений Акт від 06 березня 2015 року № 1144/151/36726843, в якому зафіксовані порушення:
- 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, стаття 22, пункт 44.1 статті 44, пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1 статті 187, пункт 188.1 статті 188, пункт 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункти 200.1, 200.3, 200.4 статті 200, пункти 201.1, 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, внаслідок чого завищено суму податкового кредиту у податковій звітності з ПДВ за жовтень 2014 року на загальну суму ПДВ 328 252,00 грн., що призвело до завищення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання і сумою податкового кредиту за жовтень 2014 року на суму 328 252,00 грн. та, як наслідок, до завищення суми бюджетного відшкодування ПДВ за листопад 2014 року на суму ПДВ - 328 252,00 грн. (у зв'язку з віднесенням до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість по взаємовідносинам з ФГ «ОСОБА_4 переможе» (код ЄДРПОУ 34515485), СТОВ «Явір» (код ЄДРПОУ 31347526), ТОВ НВП «Металпромсервіс» (код за ЄДРПОУ 25376781) у жовтні 2014 року).
На підставі Акту відповідачем було складене податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № НОМЕР_1 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за листопад 2014 року у сумі 328 252,00 грн. та застосування штрафної санкції у сумі 82 063,00 грн.
Не погодившись з прийнятим Рішенням, ТОВ «Оптімус Плюс» було подано первинну скаргу до ГУ ДФС у Дніпропетровській області. Рішенням про результати розгляду скарги Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 22 червня 2015 року № 5864/10/04-36-10-07-04 податкове повідомлення- рішення залишено без змін, а скарга ТОВ «Оптімус Плюс» - без задоволення.
Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариством було подано до Державної фіскальної служби України повторну скаргу на податкове повідомлення-рішення. Рішенням про результати розгляду скарги від 18 серпня 2015 року № 17513/6/99-99-10-01-04-25 (отримано Товариством 25 серпня 2015 року) Державна фіскальна служба України залишила податкове повідомлення-рішення без змін, а скаргу Товариства - без задоволення.
В ході перевірки позивача було встановлено наступне.
Товариство з обмеженою відповідальністю ТОВ «Оптимус Плюс» (код ЄДРПОУ 32975288) зареєстроване 21.10.2009 року в Дніпропетровському міському управлінні юстиції, свідоцтво про державну реєстрацію від 21.10.2009 року № 12241020000047787, взято на податковий облік в органах державної податкової служби 13.09.2004 року за №54555, перебуває на обліку в Криворізькій центральній об'єднаній Державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області.
Відповідно до акту перевірки у періоді, що перевірявся, ТОВ «Оптімус Плюс» здійснювало господарську діяльність з неспеціалізованої оптової торгівлі (продукція сільськогосподарського виробництва, насіння соняшника).
Згідно з поданою ТОВ «Оптімус Плюс» до ДПІ у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська податковою декларацією з ПДВ за листопад 2014 року та додатками (вх. № НОМЕР_2 від 19.12.2014 року) сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: жовтень 2014 року, складає 55 427 794 грн.
Причиною виникнення від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту є придбання ТМЦ в обсягах, що значно перевищують обсяги реалізації.
З акту перевірки вбачається, що ТОВ «Оптімус Плюс» у перевіряємому періоді здійснювало фінансово-господарскькі операції з ФГ «ОСОБА_4 переможе» (код ЄДРПОУ 34515485), СТОВ «Явір» (код ЄДРПОУ 31347526), ТОВ НВП «Металпромсервіс» (код за ЄДРПОУ 25376781).
Актом перевірки встановлено завищення ТОВ «Оптімус Плюс» податку на додану вартість, віднесеного до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, на загальну суму 328 252,0 грн., внаслідок здійснення господарських операцій, що не спрямовані на настання реальних правових наслідків, з наступними контрагентами- постачальниками:
- ФГ «ОСОБА_4 переможе» (код ЄДРПОУ 34515485) (придбання соняшника на загальну суму 1 416 909,7 грн., у тому числі ПДВ - 236 151,62 грн.). В податковому обліку ТОВ «Оптімус Плюс» віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2014 року ПДВ у розмірі 236 151,62 грн. за вказаними господарськими операціями). Під час проведення перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська використано акт Баштанської ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області від 03.02.2015 року № 12/22/34515485 про результати зустрічної звірки фермерського господарства «ОСОБА_4 переможе» (код ЄДРПОУ 34515485) щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ «Оптімус - Плюс» (код за ЄДРПОУ 36726843), їх реальності та повноти відображення в обліку за період жовтень 2014 року;
- СТОВ «Явір» (код ЄДРПОУ 31347526) (придбання соняшника на загальну суму 448 123,5 грн., у тому числі ПДВ 89 624,7 грн.). В податковому обліку ТОВ «Оптімус Плюс» віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2014 року ПДВ у розмірі 89 624,7 грн. за вказаними господарськими операціями). Під час проведення перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська використано акт Новокаховській ОДПІ ГУ ДФС у Херсонській області від 19.12.2014 року № 46-22/31347526 про результати позапланової виїзної перевірки СТОВ «Явір» з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2012 року по 31.10.2014 року;
- ТОВ НВП «Металпромсервіс» (код за ЄДРПОУ 25376781). Під час проведення перевірки ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська використано акт ДПІ у Корабельному районі м. Миколаєва ГУ ДФС у Миколаївській області від 01.12.14 року № 954/14-05- 22-00/25376781 про результати проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ НВП «Металпромсервіс» (код за ЄДРПОУ 25376781) з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-покупцями.
В податковому обліку ТОВ «Оптімус Плюс» віднесено до складу податкового кредиту жовтня 2014 року ПДВ у розмірі 2 475,68 грн.
В рамках договору від 04.09.2014 року № 17п, укладеного з ТОВ НВП «Металпромсервіс», підприємством отримано послуги по розробці технічного паспорту на будівлі та споруди. При цьому, основним видом діяльності ТОВ НВП «Металпромсервіс» (за даними акту перевірки № 954) є «діяльність посередників у торгівлі машинами, промисловим устаткуванням, суднами та літаками» (КВЕД_46.14). На підставі акту перевірки № 954 в податковому обліку ТОВ НВП «Металпромсервіс» зменшено суму ПДВ, віднесену до складу податкових зобов'язань податкової декларації за жовтень 2014 року у сумі 2 500,0 грн. по взаємовідносинам з ТОВ «Оптімус Плюс».
Перевіркою встановлено завищення ТОВ «Оптімус Плюс» податку на додану вартість, віднесеного до складу податкового кредиту податкової декларації з ПДВ за жовтень 2014 року, внаслідок здійснення господарських операцій з ФГ «Весна Переможе», СТОВ «Явір» і ТОВ НВП «Металпромсервіс», які не спрямовані на настання реальних правових наслідків, оскільки за результатами проведення зустрічних звірок не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ «Оптімус Плюс» з вищезазначеними суб'єктами господарювання.
Отже, перевіряючі дійшли висновку, що у ТОВ «Оптімус Плюс» відсутнє право на формування податкового кредиту по операціям з придбання товарів і послуг у ФГ «Весна Переможе», СТОВ «Явір» і ТОВ НВП «Металпромсервіс».
Враховуючи зазначене, контролюючим органом було зроблено висновок про проведення фінансових потоків між платниками податків, які спрямовані на надання податкової вигоди третім особам та здійснення операцій переважно з контрагентами, які не виконують свої податкові зобов'язання, зокрема, у випадках, кода операції здійснюються через посередників з метою штучного формування податкового кредиту, що, у свою чергу, свідчить про відсутність факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Оптімус Плюс».
Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг - п.198.1 ст. 198 ПКУ.
Пунктом 198.2 ст. 198 вказаного вище Кодексу, визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
За приписами пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПКУ не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Об'єктом оподаткування є певні операції між конкретними суб'єктами господарювання, а не договори, укладені між ними, або незаявленими в таких операціях третіми особами. Відсутність особи за місцезнаходженням, відсутність можливості перевірити первинні документи не є самостійними і достатніми підставами для визнання угод недійсними (фіктивними). Тільки встановлення мети та факту порушення публічного порядку, ухилення від оподаткування або створення умов для порушення чинного законодавства, відсутності наміру здійснити реальну господарську операцію та її нездійснення із штучним складанням первинних документів може служити підставою для вирішення питання про визнання недійсними (фіктивними) угод у встановленому законом порядку.
Поряд з цим, саме такі підстави можуть свідчити про відсутність оподатковуваної операції та/або відсутність належних первинних документів, що не може мати наслідком внесення в податковий облік відомостей щодо здійснення таких операції, та, відповідно, отримання податкових переваг у вигляді податкового кредиту або валових витрат.
Окремою підставою для відсутності у платника податків права на отримання зазначених податкових переваг є відсутність необхідних первинних документів, що підтверджують здійснення операцій, недоліки таких документів, або складання таких документів при фактичному нездійсненні заявлених операцій, тобто відображення у первинних документах недостовірних даних.
У відповідності до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
- встановлення факту здійснення господарської операції. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. Необхідно перевірити фізичні, технічні та технологічні можливості певної особи до вчинення тих чи інших дій, що становлять зміст господарської операції, як-от: наявність кваліфікованого персоналу, основних фондів, у тому числі транспортних засобів для перевезення, приміщень для зберігання товарів тощо; можливість здійснення операцій з відповідною кількістю певного товару у відповідні строки з урахуванням терміну його придатності, доступності на ринку тощо; наявність відповідних ліцензій та інших дозвільних документів, що необхідні для ведення певного виду господарської діяльності;
- встановлення спеціальної правосуб'єктності учасників господарської операції. Особа, яка видає податкову накладну, повинна бути зареєстрована як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції;
- встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку;
- встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість;
- встановлення факту надмірної сплати податку на додану вартість у ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
Аналогічна позиція викладена також у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11.
Також, у вищевказаному листі Вищого адміністративного суду України зазначено, що не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі і нікчемними) право чинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому взаємовідносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.
Оцінуватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.
У інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 28.03.2014 року № 375/11/14-14 зазначено універсальний принцип розгляду податкових спорів, а саме: перевага надається змісту документа порівняно з його зовнішньою формою. Подібні правила судам варто застосовувати не лише щодо спірних рішень контролюючих органів, а також і при здійсненні оцінки належності первинних документів, податкових накладних, документів податкової звітності, що подається платниками податків тощо.
Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Водночас статтею 1 Закону України №996 визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.
Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.
Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.
Для вирішення спору по суті та надання оцінки правомірності проведення позивачем податкового обліку суд перевіряє відповідність вимогам законодавства первинних документів, їх наявність, що вимагається нормативно-правовими актами та безпосередньо укладеними угодами, що, в свою чергу, в певній мірі свідчить про реальність таких операцій.
З матеріалів справи вбачається, що у періоді перевірки між ТОВ «Оптімус Плюс» та ФГ «Весна Переможе» було укладено Договори № БР-50 від 22.09.2014р., БР-54 від 02.10.2014р., БР-55 від 06.10.2014р., БР-61 від 14.10.2014р., БР-77 від 28.10.2014р. на поставку насіння соняшника.
Під час судового розгляду з'ясовано, що судові рішення щодо визнання даних угод недійсними - відсутні.
Відповідно до умов вищевказаних договорів, поставка соняшника здійснювалась на умовах франко - зерновий склад Березнуватський виробничий структурний підрозділ (Миколаївська область).
Суд зазначає, що документ, що підтверджує товарність операції, залежить від умов поставки товару. Якщо постачальник поставив соняшник Товариству на умовах франко-зерновий склад, то поставка відбувається шляхом переоформлення зерна, що перебуває у зерносховищах сертифікованого зернового складу, з особового рахунку одного поклажодавця на особовий рахунок іншого поклажодавця (роз. V Наказу Міністерства аграрної політики України № 661 від 13.10.2008р. «Інструкція про ведення обліку й оформлення операцій із зерном і продуктами його переробки на хлібоприймальних та зернопереробних підприємствах» надалі Інструкція №661). Отже, за таких умов поставки доказами поставки (крім накладних, які складені покупцем і постачапьником) є не товарно-транспортні накладні, а документи зернового складу про переоформлення зерна від постачальника на Товариство. Таким документом є тристоронній акт приймання -передачі зерна (пункт 2.4. розділу V Інструкції № 661).
Суд вважає за необхідне зазначити, що тристоронні акти приймання-передачі зерна містять інформацію про реквізити складських квитанцій, які були виписані Товариству. В разі потреби, перевіряючі мають можливість перевірити цю інформацію, проте, як було встановлено в судовому засіданні, перевіряючі не перевірили інформацію, переклавши обов 'язок доведення на платника податків.
Встановлено, що складську квитанцію на соняшник (документ, який підтверджує факт приймання на зберігання) було оформлено в момент прийняття соняшника на зберігання відповідно договору складського зберігання №70БР від 18.09.2014р., та переоформлено на ТОВ «Оптімус Плюс» в момент придбання даного соняшника відповідно до договору поставки у відповідності до ст. 24 Закону України «Про зерно та ринок зерна в Україні»: «ОСОБА_4 зерна володільцеві складського документа на зерно здійснюється в обмін на виписані на це зерно складські документи». В подальшому при знятті із зберігання даного соняшника, складські квитанції (оригінали), виписані Товариству зерновим складом під час переоформлення соняшнику, були повернуті зерновому складу (погашені) в момент, коли зерновий склад відвантажував (відпускав зі зберігання) соняшник за вказівкою Товариства (розділ V Інструкції №661).
Крім того, представник позивача зазначив, що з метою підтвердження товарності операції Товариством до ДПІ було надано копії тристороннього акту приймання-передачі соняшника, а також, з метою підтвердження товарності операції, Товариством було надано ДПІ у Бабушкінському районі копії вищевказаних складських квитанцій.
Також, з матеріалів справи вбачається та зазначено представниками позивача, що ФГ «ОСОБА_4 переможе» були надані до перевірки як довіреності на одержання продукції, отримані від ТОВ «Оптімус Плюс», так і товарно-транспортні накладні на транспортування соняшника з поля на зерновий склад, які долучені до матеріалів справи. Транспортування здійснювалось за рахунок ФГ «ОСОБА_4 переможе» на підставі товарно-транспортних накладних.
При цьому, суд зазначає, що, як було встановлено, соняшник отримано ТОВ «Оптімус плюс» відповідно умов поставки франко-зерновий склад безпосередньо на зерновому складі згідно договорів поставки, а тому, у контролюючого органу були відсутні підстави для підтвердження товарності операції вимагати наявності товарно-транспортних накладних на поставку від ФГ «ОСОБА_4 переможе» до ТОВ «Оптімус плюс», оскільки товарно-транспортною накладною підтверджується лише надання послуг з перевезення товару відповідно Правил перевезення автомобільним транспортом в Україні (наказ Мінтрансу України від 14.10.1997р.№363) та Закону України «Про автомобільний транспорт».
У звя'зку з чим, Міністерство доходів і зборів України в листі від 19.09.13р. №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128 зазначило, що оскільки транспортною документацією підтверджуються операції по наданню послуг з перевезення вантажу, а не факт придбання товару, то при наявності документів, які підтверджують отримання товару, не надання такого документу як товарно-транспортна накладна, не може бути єдиною підставою для невизнання витрат по придбанню товару.
Так само як і для формування податкового кредиту з ПДВ є належним чином оформлена податкова накладна, митна декларація, або скарга на постачальника відповідно п.201 10 ст.201 та інші документи визначені п.201.11 ст.201 ПКУ. Товарно-транспортна накладна не міститься у переліку документів, які визначають право на формування податкового кредиту (лист Міндоходів від 19.09.13р. №11569/6/99-99-22-01-03-15/1128).
Крім того, з матеріалів справи вбачається, що зауважень щодо порядку оформлення згадуваних актів та видаткових накладних податковий орган не висунув, що, в свою чергу, підтверджує факт їх наявності та відповідності нормам діючого законодавства.
Встановлено, що ТОВ «Оптімус Плюс» здійснило оплату за насіння соняшника на адресу ФГ «Весна Переможе» у вересні - листопаді 2014р. на загальну суму 1 416 909,7 грн. в т.ч. ПДВ - 236 151,62 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, долученими до матеріалів справи.
Відповідно договору поставки №БК-24 від 02.10.14р., №БК-25 від 13.10.2014р., №БК-27 від 16.10.2014р. та БК-29 від 29.10.2014р. Товариство придбало у СТОВ «Явір» соняшник врожаю 2014р. на умовах поставки - РСА, а саме «навантаження в наданий покупцем автотранспорт на с.Нововокресенське Ток».
Придбання соняшника від СТОВ «Явір» відображено у ТОВ «Оптімус Плюс» згідно актів приймання-передачі та видаткових накладних, де вказано вид, кількість і вартість товару: накладна №21 від 06.10.2014р. на загальну суму - 3 024,9 грн. в т.ч. ПДВ - 504,15 грн. накладна №22 від 06.10.2014р. на загальну суму - 213 197,2 грн. в т.ч. ПДВ - 35 532,87 грн. накладна №23 від 16.10.2014р. на загальну суму - 108 899,4 грн. в т.ч. ПДВ - 18 149,90 грн. накладна №24 від 06.10.2014р. на загальну суму - 99 207 грн. в т.ч. ПДВ - 16 534,5 грн. накладна №25 від 31.10.2014р. на загальну суму - 10 293 грн. в т.ч. ПДВ -1 715,5 грн. накладна №26 від 31.10.2014р. на загальну суму - 106 151,59 грн. в т.ч. ПДВ - 17 691,93 грн., які долучені до матеріалів справи.
Під час судового розгляду з'ясовано, та вбачається з матеріалів справи, що зауважень щодо порядку оформлення таких первинних документів податковий орган не висунув, що, на думку суду, підтверджує факт їх наявності та відповідності нормам діючого законодавства.
Також, в податковій звітності з ПДВ СТОВ «Оптімус Плюс»» відображено суму ПДВ у складі податкового кредиту за операціями з СТОВ «Явір» у жовтні 2014р. за рядком 10.1 Б декларації з ПДВ в сумі 89 624,7 грн. відповідно наступних податкових накладних: №32/2 від 03.10.2014р. на суму ПДВ - 35 416,7 грн., №34/2 від 06.10.2014р. на суму ПДВ - 116,17 грн., №33/2 від 13.10.2014р. на суму ПДВ - 18 041,65 грн., №36/2 від 16.10.2014р. на суму ПДВ - 108,25 грн., №35/2 від 16.10.2014р. на суму ПДВ - 18 250,0 грн., №37/2 від 30.10.2014р. на суму ПДВ - 16 683,35 грн., №38/2 від 31.10.2014р. на суму ПДВ - 1 008,58 грн.
ТОВ «Оптімус Плюс» здійснило оплату за насіння соняшника на адресу СТОВ «Явір» у вересні - листопаді 2014р. на загальну суму 750 248,39 грн. в т.ч. ПДВ - 125 041,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які долучені до матеріалів справи. Станом на 30.11.2014р. заборгованість відсутня.
Транспортування соняшнику здійснювалось за рахунок ТОВ «Оптімус Плюс» відповідно договору перевезення з ФОП ОСОБА_5 №24/ПУО від 01.03.2014р. та ТОВ «Азов-Автотранс» №2/П/0 від 01.10.2013р., що підтверджується товарно-транспортними накладними, долученими до матеріалів справи.
Крім того, ТОВ «Оптімус Плюс» в рамках договору №17п від 04.09.2014р. було отримано послуги по розробці технічного паспорту на будівлі та споруди від ТОВ НВП «Металпромсервіс».
Придбання зазначених послуг відображено у ТОВ «Оптімус Плюс» згідно акту приймання - передачі послуг №У-000281 від 16.09.2014р., де вказано вид, кількість і вартість послуги.
Представником позивача зазначено, що зауважень щодо порядку оформлення такого акту податковий орган не висунув, що, в свою чергу, підтверджує факт його наявності та відповідності нормам діючого законодавства.
В податковій звітності з ПДВ ТОВ «Оптімус Плюс»» відображено суму ПДВ в складі податкового кредиту за операціями з ТОВ НВП «Металпромсервіс» у періоді фактичного отримання податкової накладної №58 від 16.09.2014р., а саме у жовтні 2014р. за рядком 10.1Б декларації з ПДВ в сумі 2 500,0 грн.
Щодо умов укладання вищевказаних договорів, представники позивача в судовому засіданні також пояснили наступне.
На кожному зерновому складі (виробничо-структурному підрозділі) ТОВ «Оптімус Плюс» знаходиться стенд, де міститься інформація про ціну, яку ТОВ «Оптімус Плюс» пропонує за тону насіння соняшника. ФГ «ОСОБА_4 переможе» власним транспортом було завезено на зберігання насіння соняшника. Директора господарства влаштувала запропонована ціна, і він звернувся до представника ТОВ «Оптімус Плюс» із пропозицією продажу завезеного соняшника. Після проведення лабораторією відповідних аналізів і встановлення показників у межах норми та повідомлення про це представника позивача, у кабінеті директора технічного Березнегуватського виробничо-структурного підрозділу у відповідні дати представником ТОВ «Оптімус Плюс» ОСОБА_6 та Директором ФГ «ОСОБА_4 переможе» ОСОБА_7 були укладені Договори № БР-50 від 22.09.2014, БР-54 від 02.10.2014р., БР-55 від 06.10.2014, БР-61 від 14.10.2014, БР-77 від 28.10.2014р. на поставку насіння соняшника, та здійснено переоформлення придбаного товару з особового рахунку ФГ «ОСОБА_4 переможе» на особовий рахунок ТОВ «Оптімус Плюс».
Представники ТОВ «Оптімус Плюс» зазначили, що Директор СТОВ «Явір» зателефонував на Блакитнянський виробничо-структурний підрозділ ТОВ «Оптімус Плюс» з метою з'ясування ціни, яку ТОВ «Оптімус Плюс» пропонує за тону насіння соняшника за умови купівлі на току (тобто на умовах поставки - РСА згідно Інкотермс). Представник позивача та лаборант виїхали безпосередньо на ток та відібрали проби насіння соняшника, після чого повернулися на елеватор, де лабораторію було проведено відповідні аналізи, за якими показники були в межах норми. Після цього представник ТОВ «Оптімус Плюс» звернулася до центрального офісу позивача (м. Дніпропетровськ) з метою з'ясування питання щодо перевезення насіння соняшнику з току та врахування цієї послуги в ціні на насіння соняшника за тону. Після цього, представником було повідомлено Директора СТОВ «Явір» про остаточну ціну, вона його влаштувала, на елеваторі у відповідні дати були укладені договори поставки №БК-24 від 02.10.14р., №БК-25 від 13.10.2014р., №БК-27 від 16.10.2014р. та БК-29 від 29.10.2014р., перевезення соняшнику здійснювалися найнятими позивачем перевізниками на Блакитнянський виробничо-структурний підрозділ ТОВ «Оптімус Плюс» та ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат».
Зі сторони ТОВ «Оптімус Плюс» перемови велись головним інженером позивача ОСОБА_8, підрядника було знайдено через мережу Інтернет.
Також, представником позивача було зазначено, що насіння соняшнику, придбане у ФГ «ОСОБА_4 переможе» та СТОВ «Явір», в подальшому не реалізовувалося іншим товариствам, а було завезено на ПАТ «Запорізький оліяжиркомбінат» для переробки на олію соняшникову нерафіновану. Крім того, одним з видів діяльності Товариства є складське господарство (КВЕД 52.10). Послуги по розробці технічного паспорту на будівлі та споруди від ТОВ НВП «Металпромсервіс» були отримані для забезпечення діяльності Андріївського виробничо-структурного підрозділу (зернового складу), що в свою чергу, підтверджує зв'язок зазначеної вище операції із господарською діяльністю ТОВ «Оптімус Плюс».
Під час судового розгляду встановлено, що на момент вчинення фінансово-господарських операцій з ФГ «ОСОБА_4 переможе», СТОВ «Явір», ТОВ НВП «Метапромсервіс» останні перебували у базі платників ПДВ як платники ПДВ, що розміщена на сайті Державної фіскальної служби України, причому ФГ «ОСОБА_4 переможе» та СТОВ «Явір» мали статус платників фіксованого сільськогосподарського податку, що також підтверджується довідками №242/10/15 від 21.02.15 року, № 91/10/21-02-17-15-315 від 03.04.2014 року, долученими до матеріалів справи. Відповідно дефектів у правовому статусі контрагентів на момент вчинення фінансово-господарських операцій з ТОВ «Оптімус Плюс» не було.
Крім того, в Ухвалі ВАСУ від 19.02.2013 року по справі №К/9991/56274/12 було зазначено, що лише встановлення в ході судового розгляду факту узгодженості дій платника податків з недобросовісним постачальником з метою незаконного отримання податкових вигод або його обізнаності з такими діями контрагента може слугувати підставою для висновку про неправомірне формування податкового кредиту з ПДВ.
Проте, в Акті перевірки відсутнє посилання на докази наявності фактів узгодженості дій позивача з недобросовісним постачальником або інших неправомірних дій з боку позивача.
Окрім цього, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що, як вбачається з матеріалів справи, у п. 3.1. Акту, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, зазначено, що «...сума бюджетного відшкодування податку на додану вартість у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, відображена у рядку 23.2 декларації, яку сформовано з урахуванням залишку від 'ємного значення різниці між сумою податкового зобов 'язання та сумою податкового кредиту, нарахованої за попередні звітні (податкові) періоди, а саме: жовтень 2014 року, складає 55 427 974 грн...».
При цьому, у період з 09.12.2014 р. по 29.12.2014 р. ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровській області було проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Оптімус Плюс» від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та податкового кредиту за жовтень 2014 року, за наслідками якої було складено Акт від 12.01.2015 р. № 48/151/36726843.
У висновках Акту зазначено про те, що Товариством завищено суму податкового кредиту у зв'язку з включенням до його складу ПДВ по операціях з ТОВ «ВТК-4», ТОВ «КПК-ІНВЕСТ», ФГ «Весна Переможе». У зв'язку з незгодою з висновками акту ТОВ «Оптімус Плюс» було подано Заперечення. Відповіддю на заперечення від 26.01.2015 року № 2374/10/15-1 висновки переглянуто, зазначено, що по контрагентам відсутні розбіжності та Акти перевірок щодо не підтвердження ведення фінансово- господарської діяльності.
ТОВ «Оптімус Плюс» у жовтні 2014 року мало від'ємне значення ПДВ у сумі 55 427 974,00 грн., яке було віднесено у рядок 20.2 Податкової декларації з податку на додану вартість. У наступному податковому періоді - листопаді 2014 року - Товариство отримало відповідне право та віднесло суму 55 427 974,00 грн. у рядок 23 як бюджетне відшкодування ПДВ. Отже, від'ємне значення ПДВ у жовтні 2014 року набуло статусу бюджетного відшкодування ПДВ у листопаді 2014 року, відповідно для підтвердження правомірності формування ДПІ були перевірені двічі одні і ті самі фінансово-господарські операції, однак, було сформовано різні висновки.
Суд на підставі оцінки наявних у справі матеріалів та доказів у їх сукупності приходить до висновку, що надане документальне оформлення операцій між позивачем та його контрагентами свідчить про фактичне існування та реальність господарських правовідносин між такими особами.
Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Захисту підлягають порушені права, свободи та інтереси позивача, щодо порушення яких суд дійшов відповідного висновку та це підтверджується відповідними доказами.
Перевіривши оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № НОМЕР_1 на відповідність частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку про його протиправність та наявність підстав для його скасування, у зв'язку із чим, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно з ч.1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з державного бюджету України.
Керуючись статтями 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» до Державної податкової інспекції у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № 0005721501- задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 01.04.2015 року № НОМЕР_1.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Оптімус Плюс» (код ЄДРПОУ 36726843) витрати по сплаті судового збору в сумі 487,20 грн.
Постанова суду набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст постанови складений 29 вересня 2015 року.
Суддя ОСОБА_4