04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"15" вересня 2015 р. Справа№ 910/11793/15
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Зубець Л.П.
суддів: Зеленіна В.О.
Мартюк А.І.
секретар: Горбунова М.Є.
за участю представників:
від позивача: Купирьов М.С.;
від відповідача: Самокиш В.Ю.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні
апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"
на рішення Господарського суду міста Києва
від 07.07.2015р.
у справі №910/11793/15 (суддя Маринченко Я.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен
Лізинг Аваль"
про внесення змін до договору
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДПА" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Райффайзен Лізинг Аваль" про зобов'язання внести зміни до договору фінансового лізингу №LC7-06/11 від 02.08.2011р., а саме до п.1.16 договору та в Додаток №1 "Графік розрахунку заборгованості". Позивач просив суд встановити новий графік внесення лізингових платежів та, зокрема, передбачити, що в період проведення АТО, тобто до дати набрання чинності Указом президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, та на протязі 3 місяців після закінчення АТО, лізингові платежі та інші платежі за цим договором не здійснюються. Внесення лізингових платежів, здійснюється позивачем починаючи з четвертого місяця після закінчення АТО.
Позивач обгрунтовував свої вимоги тим, що сторони належним чином виконували свої зобов'язання за спірним договором, але з 2014 року обставини, якими сторони керувались при укладенні договору, істотно змінились. Внаслідок бойових дій на території, де знаходиться офіс та виробничі потужності позивача проводяться бойові дії, повністю припинена виробничо-господарська діяльність позивача, що негативно позначається на фінансових показниках товариства. Зокрема товариство не отримує прибутку від реалізації продукції, яка вироблялась на обладнанні, що є предметом лізингу. Враховуючи відсутність прибутку, на який позивач розраховував, як на джерело отримання коштів для внесення лізингових платежів, товариство не має можливості вносити лізингові платежі на умовах і у порядку, передбаченому договором.
Відповідач проти позову заперечував, наголошуючи на наступному:
- сторонами при укладенні спірного договору було погоджено всі істотні умови договору, в т.ч. і щодо лізингових платежів;
- зміна договору в односторонньому порядку не допускається, вказана зміна можлива лише за згодою сторін, проте відповідач відмовив позивачу в укладенні додаткової угоди до договору лізингу, якою передбачалися внесення змін до вказаного договору;
- при укладенні договору сторонами, зокрема, було передбачено наявність такої обставини непереборної сили, як війна. Вказана обставина відповідно до умов договору лізингу може бути підставою звільнення сторін від відповідальності за невиконання договору, проте не є підставою для внесення змін до договору в односторонньому порядку;
- зміна договору у судовому порядку на вимогу заінтересованої сторони у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, можлива лише за одночасної наявності чотирьох умов, визначених ст. 652 Цивільного кодексу України. Проте, в даному випадку ці умови відсутні, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає;
- відсутність прибутку позивача та незадовільний фінансовий стан товариства не є підставою для внесення змін до договору в частині виконання позивачем своїх зобов'язань щодо сплати лізингових платежів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №910/11793/15 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11793/15 від 07.07.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Вимоги та доводи апеляційної скарги обґрунтовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права. Зокрема, позивач звертав увагу суду апеляційної інстанції на наступні обставини:
- суд не забезпечив необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи, оскільки відмовив в задоволенні клопотання позивача про призначення у справі судової економічної експертизи і при цьому вказав у своєму рішенні про відсутність доказів в обґрунтування позовних вимог;
- зазначивши про те, що умовами п.7.1 договору лізингу передбачено форс-мажорні обставини, зокрема, війну, суд не врахував, що аналогічні положення містяться у ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України. Висновок суду про те, що при укладенні договору лізингу сторони передбачали можливе його виконання в умовах проведення АТО, тобто фактично в умовах активних бойових дій помилковий, у зв'язку з тим, що суд не прийняв до уваги ч.1 ст. 617 Цивільного кодексу України;
- висновок суду про недоведеність позивачем всіх умов, встановлених ст. 652 Цивільного кодексу України, не відповідає дійсності.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 07.07.2015р. у справі №910/11793/15 у задоволенні позову було відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11793/15 від 07.07.2015р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015р. (головуючий суддя Зубець Л.П., судді: Зеленін В.О., Тарасенко К.В.) апеляційну скаргу було прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р.
09.09.2015р. через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначав про необгрунтованість та непідтвердженість доводів апеляційної скарги позивача, просив суд в задоволенні скарги відмовити.
Розпорядженням заступника Голови Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. було змінено склад суду та передано справу для здійснення апеляційного провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 15.09.2015р. апеляційну скаргу було прийнято до провадження колегії суддів у складі головуючого судді Зубець Л.П., суддів: Мартюк А.І., Зеленіна В.О. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 15.09.2015р.
В судовому засіданні 15.09.2015р. представник позивача підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд скаргу задовольнити, рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11793/15 від 07.07.2015р. скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
В судовому засіданні 24.02.2014р. представник відповідача заперечував проти доводів апеляційної скарги позивача з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити оскаржуване рішення місцевого господарського суду без змін як таке, що було прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
В судовому засіданні 15.09.2015р. було оголошено вступну та резолютивну частини постанови суду.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.
02.08.2011р. між відповідачем, як лізингодавцем, та позивачем, як лізингоодержувачем, було укладено договір фінансового лізингу №LC5417-06/11 (далі - Договір фінансового лізингу) (том справи - 16-19).
Відповідно до умов Договору фінансового лізингу (п.п.1.1, 1.2, 1.5, 1.6) лізингодавець на підставі договору поставки товару зобов'язався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого зазначаються в специфікації (додаток 2 до договору), а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору. Лізингоодержувач самостійно та на власний ризик обрав предмет лізингу та продавця (постачальника) предмету лізингу. Відповідальність за ризики, пов'язані з вибором продавця, ціною предмета лізингу, невиконанням або неналежним виконанням продавцем своїх зобов'язань за договором поставки товару та невідповідністю предмета лізингу цілям його використання, а також будь-які втрати, упущену вигоду, збитки, що виникають у зв'язку з договором поставки товару у лізингоодержувача або третіх осіб, несе лізингоодержувач. Строк лізингу складається з періодів лізингу у кількості 60 місяців, починаючи з першого періоду лізингу, визначеного за правилами цього договору та додатків до нього.
Вартість предмета лізингу на момент підписання цього договору становить 987 890,40 грн. (в тому числі 20% ПДВ) і підлягає остаточному визначенню після передачі предмета лізингу та здійснення всіх розрахунків за договором поставки товару (п.2.1 Договору фінансового лізингу).
Вартість фінансування та поточні лізингові платежі визначені в розділі 4 Договору фінансового лізингу, згідно з п.п.4.1, 4.3, 4.4 якого лізингоодержувач за цим договором сплачує відсотки за фінансування придбання предмета лізингу та поточні лізингові платежі. Лізингоодержувач протягом строку лізингу щомісяця сплачує лізингодавцю авансом поточні лізингові платежі, які розраховуються на перший робочий день кожного лізингового періоду за поточний місяць та складаються із суми, що ставиться в погашення вартості предмета лізингу та комісії лізингодавця. Розмір комісії для кожного періоду лізингу розраховується за ставкою, визначеною в п.4.2 цього договору, від заборгованості лізингоодержувача у грошовому еквіваленті іноземної валюти для відповідного періоду лізингу згідно Графіку (Додаток 1 до договору).
Сторони звільняються від відповідальності у разі затримки виконання або невиконання своїх обов'язків за договором, якщо вказані затримки чи невиконання виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин) та їх наслідків. До обставин непереборної сили належать: війна, страйки, пожежі, вибухи, повені чи інші стихійні лиха, дії чи бездіяльність органів влади та/або управління України чи інших країн, які безпосередньо впливають на виконання сторонами їх обов'язків за договором (п.7.1 Договору фінансового лізингу).
В Додатку №1 до Договору фінансового лізингу сторонами викладено графік розрахунку заборгованості за цим договором (том справи - 1, аркуші справи - 20-22).
21.10.2014р. між сторонами було укладено угоду про внесення змін до Договору фінансового лізингу, в якій сторони дійшли згоди змінити графік розрахунку заборгованості та звільнити відповідача від сплати лізингових платежів за жовтень-грудень 2014 року (том справи - 1, аркуші справи - 29-31).
На виконання умов Договору фінансового лізингу між сторонами було складено та підписано Акт приймання-передачі предмета лізингу (том справи - 1, аркуш справи - 130)
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначав про те, що з 2014 року істотно змінились обставини, якими сторони керувались при укладенні Договору фінансового лізингу, оскільки на початку 2014 року на території, де знаходиться позивач, розпочались бойові дії та проводиться антитерористична операція. Внаслідок бойових дій на території, де знаходиться офіс та виробничі потужності позивача, повністю припинена виробничо-господарська діяльність позивача, що негативно позначається на фінансових показниках товариства. Окрім того, у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю працівників, позивач був вимушений перевести роботу підприємства на скорочений графік роботи. Працівники позивача почали масово подавати заяви про надання їм відпусток без збереження заробітної плати та про звільнення з роботи.
Позивач направив на адресу відповідача лист вих.№10/04/15 від 10.04.2015р. (том справи - 1, аркуші справи - 32-36), в якому запропонував внести зміни до Договору фінансового лізингу та встановити новий графік внесення лізингових платежів, в якому передбачити, що в період проведення АТО, тобто до дати набрання чинності Указом президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України, а також на протязі 3 місяців після закінчення АТО, лізингові платежі та інші платежі за цим Договором не здійснюються. Внесення лізингових платежів здійснюється позивачем, починаючи з четвертого місяця після закінчення АТО. До листа позивачем було додано примірник додаткової угоди про внесення змін до Договору фінансового лізингу.
Оскільки сторонами не було досягнуто згоди щодо внесення запропонованих позивачем змін до Договору фінансового лізингу, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
Місцевий господарський суд в позові відмовив повністю, визнавши позовні вимоги необґрунтованими та непідтвердженими належними доказами.
Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх обґрунтованими та такими, що відповідають фактичним обставинам справи, з наступних підстав.
Відповідно до ст. ст. 626, 627 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. ст. 628, 629 Цивільного кодексу України).
В ст. 638 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
За договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом (ст. 806 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 651, 654 Цивільного кодексу України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Зміна або розірвання договору вчиняється в тій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.
Як уже зазначалося вище, позивач звернувся до відповідача з листом вих.№10/04/15 від 10.04.2015р., в якому запропонував внести зміни до Договору фінансового лізингу у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.
Однак згода відповідача на внесення змін до Договору фінансового лізингу позивачем отримана не була.
Підстави для зміни або розірвання договору наведені в ст. 651 Цивільного кодексу України, згідно з ч.ч.1, 2 якої зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить суд внести зміни до Договору фінансового лізингу, посилаючись на істотну зміну обставин, яка полягає у тому, що на території, де знаходиться позивач, розпочато бойові дії, внаслідок чого припинилась господарська діяльність позивача та відсутній прибуток від господарської діяльності, з якого позивач розраховував здійснювати сплату лізингових платежів за укладеним з відповідачем договором.
Зміна або розірвання договору у зв'язку з істотною зміною обставин визначається ст. 652 Цивільного кодексу України, згідно з якою у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.
У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд у своєму рішенні, укладаючи Договір фінансового лізингу, позивач та відповідач погодили на власний розсуд його істотні умови, зокрема, підстави звільнення від відповідальності. Так, в п.7.1 названого договору до однієї з форс-мажорних обставин віднесено війну.
Натомість антитерористична операція та війна не є тотожними поняттями. Антитерористична операція є комплексом скоординованих спеціальних заходів, спрямованих на попередження, запобігання та припинення терористичної діяльності, звільнення заручників, забезпечення безпеки населення, знешкодження терористів, мінімізацію наслідків терористичної діяльності (відповідне визначення наведене в Законі України «Про боротьбу з тероризмом»).
Колегією суддів враховано посилання позивача на відсутність прибутку внаслідок неможливості ведення ним підприємницької діяльності, однак вказана обставина не може вважатися порушенням співвідношення майнових інтересів сторін, оскільки за визначенням підприємницької діяльності остання є діяльністю суб'єктів на власний ризик з метою отримання прибутку. Тобто, ризики ведення підприємницької діяльності позивача, включаючи отримання доходів (прибутку) від такої діяльності або їх відсутність, покладаються виключно на позивача.
Позивач на виконання умов Договору фінансового лізингу отримав предмет лізингу та використовував його у своїй підприємницькій діяльності.
При цьому, поза увагою позивача залишено те, що його зобов'язання по сплаті лізингових платежів є грошовими.
В ч.1 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Однак позивач не надав суду доказів, які б свідчили про те, що виконання Договору фінансового лізингу на існуючих умовах, зокрема, сплата лізингових платежів, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Окрім того, законодавство пов'язує можливість зміни договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю одночасно чотирьох умов, визначених в ч.2 ст. 652 Цивільного кодексу України при істотній зміні обставин (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного суду України від 27.02.2012р. №3-9гс12).
Натомість позивачем не надано доказів, які б свідчили про одночасну наявність усіх вищезгаданих умов, необхідних для внесення змін до Договору фінансового лізингу саме у зв'язку з істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні цього договору.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
За результатами перегляду справи колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги позивача є нормативно необґрунтованими та документально не підтвердженими, у зв'язку з чим позов задоволенню не підлягає.
Згідно зі ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.
З вищенаведеного слідує, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки. Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами, в тому числі подавати докази на підтвердження обставин, на які вони посилаються.
Належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки місцевого господарського суду, надано не було.
Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи.
Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11793/15 від 07.07.2015р. та задоволення апеляційної скарги.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на позивача (апелянта).
Керуючись ст. ст. 4-2, 4-3, 32-34, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/11793/15 від 07.07.2015р. - без змін.
2. Матеріали справи №910/11793/15 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому законом порядку та строки.
Головуючий суддя Л.П. Зубець
Судді В.О. Зеленін
А.І. Мартюк