04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58
"14" вересня 2015 р. Справа№ 910/28084/14
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Гаврилюка О.М.
суддів: Зубець Л.П.
Мартюк А.І.
за участю секретаря судового засідання Фесенко А.В.
за участю представників
від позивача: Ставицький Б.О. - директор, Астров А.І. - дов. від 07.06.2014 року б/н
від відповідача: Радзієвська О.Є. - дов. від 07.06.2014 року б/н
від третьої особи: не з'явилися
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року
у справі № 910/28084/14 (суддя Любченко М.О.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вассма Рітейл" (м. Київ)
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача
Публічне акціонерне товариство „Златобанк" (м. Київ)
про визнання договору купівлі-продажу недійсним
До господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вассма Рітейл" про визнання недійсним договору купівлі-продажу будинку контори літ. А-3 площею 1 511,7 кв.м (згідно технічного паспорту) від 15.12.2011 року, укладеного між ТОВ „Українська агрохімічна компанія" в особі Зіфтіної М.Ю. та ТОВ „Вассма Рітейл" в особі Власенка А.І.
Рішенням від 02.03.2015 року господарський суд відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з зазначеним рішенням місцевого господарського суду ТОВ „Українська агрохімічна компанія" звернулося до Київського апеляційного господарського суду з клопотанням про відновлення строку на апеляційне оскарження та з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року по справі № 910/28084/14 і прийти нове рішення по справі, яким позов задовольнити.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.04.2015 року ТОВ „Українська агрохімічна компанія" було відновлено строк на апеляційне оскарження, його апеляційна скарга була прийнята до провадження та призначено розгляд справи № 910/28084/14 у судовому засіданні за участю представників сторін.
Ухвалою від 28.05.2015 року Київський апеляційний господарський суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство „Златобанк"
Розпорядженнями секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 16.06.2015 року та від 07.07.2015 року та заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2015 року склад судової колегії змінювався.
В судове засідання 14.09.2015 року повноважні представники третьої особи не з'явилися та про причини неявки суд не повідомили, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Після обговорення судова колегія дійшла висновку, що неявка повноважних представників третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.
Третя особа надіслала суду витребовувані ухвалами документи.
В судових засіданнях представники позивача підтримували вимоги апеляційної скарги. Представник відповідача проти вимог апеляційної скарги заперечувала.
Дослідивши докази, що є у справі, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши застосування норм матеріального та процесуального права судом першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва має бути залишено без змін, виходячи з наступного.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом та підтверджується матеріалами справи 15.12.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" (продавець) та Товариство з обмеженою відповідальністю „Вассма Рітейл" (покупець) уклали договір купівлі-продажу будинку контори, відповідно до п. 1.1 якого продавець зобов'язується передати будинок контори у власність покупцю, а покупець зобов'язується прийняти нерухоме майно у власність і сплатити обумовлену грошову суму. Договір з боку продавця було підписано представником за довіреністю від 03.12.2011 року Зіфтіною М.Ю., а з боку покупця - директором Власенком А.І.
Відповідно до п. 1.2 договору від 15.12.2011 року нерухоме майно, що відчужується за договором, розташоване за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, буд. 145, реєстраційний номер 3162985, опис об'єкта: будівля цегляна, літ. А-3, загальною площею 1511,7 кв.м. Відчужуване майно розташоване на земельній ділянці площею 1,48 га, кадастровий номер 5624683300:03:000:0021.
Наразі, наявними в матеріалах справи документами, а саме витягом від 14.12.2011 року №32478661 з реєстру прав власності на нерухоме майно, інформаційною довідкою від 05.01.2015 року № 32032104 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо об'єкта нерухомого майна та довідкою від 15.01.2015 року № 12 Рівненського обласного бюро технічної інвентаризації підтверджується наявність на момент укладання договору від 15.12.2011 року у Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" речових прав на об'єкт продажу.
За умовами п. 2.1 спірного правочину продаж нерухомого майна за домовленістю сторін здійснюється за 2 143 723 грн. 34 коп., податок на додану вартість в сумі 428 744 грн. 66 коп., що разом становить 2 572 468 грн.
За змістом п. 2.6 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 не може бути визнаний недійсним правочин, який не вчинено (договір, який не укладено). У зв'язку з наведеним господарським судам необхідно встановлювати, чи є оспорюваний правочин вчиненим та з якого моменту (ст.ст. 205 - 210, 640 Цивільного кодексу України, ч. 2-5, 7 ст. 180 Господарського кодексу України тощо).
Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України в редакції, яка була чинна на момент укладення спірного договору, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України у відповідній редакції було передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.
Як свідчать матеріали справи, договір від 15.12.2011 року було посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Білоконь Р.В. та зареєстровано в державному реєстрі правочинів 15.12.2011 року за номером 4803871.
Місцевим госопдарскьим судом було вірно встановлено, що спірний договір було вчинено 15.12.2011 року з моменту його державної реєстрації.
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України).
За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Пунктом 2.1 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 визначено, що вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків.
Відповідно до ст.ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.
Як на підставу недійсності спірного договору ТОВ „Українська агрохімічна компанія" послалося на факт зловмисної домовленості колишнього директора ТОВ „Українська агрохімічна компанія" Погонишева О.Г. та директора „Вассма Кемікал" Власенко А.І.
В суді апеляційної інстанції представник позивача письмово звертався про зміну підстав позову, де зазначив нову підставу позову, а саме той факт, що постановою Київського апеляційного господарського суду від 10.08.2015 року № 910/12493/14 було визнано недійсним рішення загальних зборів учасників позивача від 02.10.2009 року, оформленого протоколом № 02/10-01, яким надано згоду на відчуження та продаж об'єктів нерухомості, в тому числі і по спірному договору.
Втім колегія суддів апеляційного господарського суду не приймає зміни підстав позову, оскільки відповідно до ст. 22 ГПК України це має відбуватися в суді першої інстанції та до початку розгляду справи по суті.
За приписами ст. 232 Цивільного кодексу України правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
Пунктом 3.10 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" від 29.05.2013 року № 11 передбачено, що у вирішенні спорів про визнання правочинів недійсними на підставі, в тому числі, ст. 232 Цивільного кодексу України господарські суди повинні мати на увазі, що відповідні вимоги можуть бути задоволені за умови доведеності позивачем фактів зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, тяжких обставин і наявності їх безпосереднього зв'язку з волевиявленням другої сторони щодо вчинення правочину.
Зловмисна домовленість - це умисна змова представника однієї сторони правочину з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої вчинено правочин. У визнанні правочину недійсним з відповідної підстави доведенню підлягає не наявність волі довірителя на вчинення правочину, а існування умислу представника, який усвідомлює факт вчинення правочину всупереч інтересам довірителя, передбачає настання невигідних для останнього наслідків та бажає чи свідомо допускає їх настання. При цьому, представником не може вважатися орган юридичної особи, в тому числі її керівник, навіть якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи: представництво в даному разі визначається за правилами глави 17 названого Кодексу.
Наразі, господарський суд зазначає, що для застосування до спірних правовідносин приписів ст.232 Цивільного кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» повинно бути доведено факт наявності зловмисної домовленості між представником продавця та покупцем.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги зазначив, що під час укладання договору від 15.12.2011 року між виконавчими органами сторін правочину, а саме директором позивача Погонишевим О.Г. за участю представника Зіфтіної М.Ю. та керівником відповідача Власенком А.І. мала місце зловмисна домовленість.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом з наявних в матеріалах справи документів вбачається, що дійсно директор Погонишев О.Г. на момент укладання спірного правочину був одним з учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Вассма Кемікал", яке відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців є єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю „Вассма Рітейл". Також місцевим господарським судом було встановлено, що на момент виникнення спірних правовідносин учасниками засновника відповідача були і інші особи, а саме: Власенко Андрій Іванович, Кабан Євгеній Євгенійович, Карпінський Андрій Миколайович та Лазарева Людмила Миколаївна. Одночасно, слід зазначити, що Кабан Євгеній Євгенійович та Карпінський Андрій Миколайович на момент укладання оспорюваного договору також мали частку у статутному капіталі позивача.
Місцевий господарський суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що у судовому засіданні 11.02.2015 року був присутній Власенко Андрій Іванович, який ніяким чином факту наявності тривалих дружніх відносин з Погонишевим Олегом Григоровичем ще до моменту укладання договору купівлі-продажу будівлі контори від 15.12.2011 року не спростовував.
Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що наявність у особи, яка була керівником позивача на момент підписання договору від 15.12.2011 року, корпоративних прав у товаристві, що є засновником відповідача, ніяким чином не свідчить про наявність у Зіфтіної М.Ю. як повноважного представника Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" зловмисної домовленості з виконавчим органом Товариства з обмеженою відповідальністю „Вассма Рітейл".
Також колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що твердження представників позивача стосовно вчинення Погонишевим О.Г. дій, які свідчать про неналежне виконання обов'язків керівника товариства, зокрема, що виражені у відмові у скликанні позачергових загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія", тощо, фактично вказує на наявність корпоративних та трудових конфліктів у суб'єкта господарювання з його попереднім керівником та ніяким чином не вливає на дійсність оспорюваного правочину.
Таким чином місцевий господарський суд дійшов вірного висновку, що заявником не доведено належними та допустимими доказами наявності зловмисної домовленості під час укладання оспорюваного правочину між представником продавця з другою стороною, тобто Зіфтіної М.Ю. з Власенком А.І., а зловмисна домовленість Погонишева О.Г. та Власенко А.І. є доказово необґрунтованою та не має наслідком визнання договору недійсним у відповідності до приписів ст. 232 Цивільного кодексу України.
Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вірним висновок місцевого господарського суду про те, що посилання позивача на те, що фактично грошові кошти, за які було відповідачем придбано приміщення Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія", були надані останнім в якості безпроцентної поворотної фінансової допомоги також не можуть свідчити про наявність в діях обох сторін ознак зловмисної домовленості, оскільки з представленої до матеріалів справи банківської виписки вбачається, що заявником 20.01.2012 року на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю „Вассма Рітейл" було перераховано грошові кошти на загальну суму 398 457 грн. 92 коп., що фактично є неспіврозмірною сумою з ціною договору від 15.12.2011 року. До того ж, джерела отримання грошових коштів сторін ніяким чином не можуть впливати на дійсність оспорваного правочину, з огляду на приписи ст. 43 Господарського кодексу України підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.
Обґрунтовуючи тяжкі обставини, які настали для ТОВ „Українська агрохімічна компанія" в результаті укладання спірного договору, позивач зазначив, що фактично в результаті укладання спірного договору позивачем було втрачено цілісний майновий комплекс з виробництва агрохімії.
Проте об'єктом продажу за договором від 15.12.2011 року була лише одна будівля, а не цілісний майновий комплекс, тоді як з довідки про балансову вартість майна, що перебувало на балансі ТОВ „Українська агрохімічна компанія" станом на 07.12.2011 року, рішення від 17.08.2010 року господарського суду Рівненської області по справі № 2/118 та витягів з реєстру прав на нерухоме майно вбачається, що за адресою: Рівненська область, Рівненський район, с. Городок, вул. Штейнгеля барона, 145, на момент укладання спірного договору знаходилось та перебувало у власності позивача не тільки приміщення будинку контори (літ.А) площею 1517,60 кв.м, а інші приміщення.
До того ж, заявником не представлено до матеріалів справи жодних належних та допустимих у розумінні ст. 34 Господарського процесуального кодексу України доказів того, що саме у приміщенні будинку контори здійснювалась діяльність Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» з виробництва агрохімії, а його відчуження перешкоджає подальшому функціонуванню товариства.
Посилання ТОВ „Українська агрохімічна компанія" на те, що договір від 15.12.2011 року купівлі-продажу будинку контори не відповідає змісту статуту позивача та не має на меті одержання прибутку, не може бути підставою для визнання правочину недійсним, оскільки зі змісту п.5.2 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська агрохімічна компанія» вбачається, що одним з основних видів діяльності товариства, в тому числі, є операції з нерухомістю (купівля, продаж, оренда).
До того ж, суд зазначає, що твердження представників ТОВ „Українська агрохімічна компанія" стосовно неприбутковості оспорюваного правочину та заниження вартості товару є доказово необґрунтованими та не свідчить про наявність підстав для визнання його недійсним. При цьому, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Наведене вказує на те, що здійснення продажу об'єкту нерухомого майна, яке належало заявнику, не суперечить змісту статутного документу позивачу.
З приводу ціни на об'єкт продажу за договором від 15.12.2011 року, то сторонами було погоджено, що ціна товару становить 2 572 468 грн.
Довідкою ТОВ „Українська агрохімічна компанія" про балансову вартість визначено, що балансова вартість приміщення, яке відчужено на користь відповідача, становила 2 551 608 грн. 91 коп.
Тобто, ціна товару за договором не була меншою за балансову вартість об'єкту нерухомого майна.
Заперечення позивача стосовно обґрунтованості звіту від 12.12.2011 року про оцінку будинку контори, який складено Товариством з обмеженою відповідальністю „Експертна компанія „Професіонал" (сертифікат № 9217/09 від 25.12.2009 року суб'єкта оціночної діяльності), оцінювачем Головобородько Г.С. (свідоцтво № 1566 від 29.07.2002 року про реєстрацію в державному реєстрі оцінювачів), є безпідставними, оскільки ст. 13 Закону України „Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" передбачено можливість здійснення рецензування звіту про оцінку майна. Зокрема, зазначено, що рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна) здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та інших осіб, які мають заінтересованість у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до цієї статті мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (акта оцінки майна).
Отже, з наведеного вбачається, що ТОВ „Українська агрохімічна компанія" у разі непогодження з результатами оцінки, проведеної ТОВ „Експертна компанія „Професіонал", мало право та реальну можливість замовити рецензування звіту від 12.12.2011 року про оцінку будинку контори. Проте, в матеріалах справи відсутні докази оспорювання позивачем у визначеному законом порядку звіту, на підставі якого було визначено ринкову вартість об'єкту продажу за спірним договором.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для скасування рішення господарського суду.
Колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, а тому, рішення підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України Київський апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Українська агрохімічна компанія" на рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року по справі № 910/28084/14 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 02.03.2015 року по справі № 910/28084/14 по справі № 910/28084/14 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/28084/14 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя О.М. Гаврилюк
Судді Л.П. Зубець
А.І. Мартюк