Справа № 2а/1570/2709/2011
21 липня 2011 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді: Самойлюк Г.П.
за участю секретаря: Бжассо. В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління МВС України в Одеській області; за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 про визнання протиправним та скасування пункту наказу №54 ос від 07 лютого 2011 року щодо звільнення спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.2 ст. 40 КЗпП; поновлення на службі в органах внутрішніх справ на посаді спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 07.02.2011 року по день поновлення на службі,-
ОСОБА_1 звернулась з адміністративним позовом до Одеського окружного адміністративного суду, в якому просить визнати незаконним та скасувати пункт наказу №54 ос від 07 лютого 2011 року щодо звільнення спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ на підставі п.2 ст. 40 КЗпП; поновити на службі в органах внутрішніх справ на посаді спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу з 07.02.2011 року по день поновлення на службі.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що наказ начальника ГУМВС України в Одеській області №54 ос від 07 лютого 2011 року суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки виданий з порушенням законодавства України яке регламентує порядок звільнення працівників за невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даної роботи. Звільнення, як вважає позивач, є незаконним, оскільки здійснено без проведення атестації позивача, відповідно до п.6 «Положення про проведення атестації державних службовців», затвердженого Постановою КМУ № 1922 від 28.01.2000 року, оскільки позивач була фактично позбавлена права на участь у засіданні атестаційної комісії для надання своїх пояснень та на своєчасне оскарження рішення атестаційної комісії. Окрім того позивач зазначає, що її стан здоров'я та рівень кваліфікації не досліджувались, будь-яка інша посада в органах ВС не пропонувалась, службове розслідування в порушення «Порядку проведення службового розслідування стосовно осіб, уповноважених на виконання функцій держави або органів місцевого самоврядування», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України №950 від 13.06.2000 року, не проводилось. Вважаючи звільнення незаконним, позивач просить поновити її на службі та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Ухвалою суду від 13 травня 2011 року було залучено до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2.
У судовому засіданні позивач та його представник, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.
Представник відповідача ГУМВС України в Одеській області до судового засідання не зявився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно, 10.05.2011 року надав до суду заперечення, в яких позов не визнав, просив відмовити в його задоволенні, пояснивши, що доводи позивача щодо незаконності наказу ГУМВС України в Одеській області є безпідставними та не відповідають дійсності; посадові особи ГУМВС України в Одеській області діяли в рамках наданих законом повноважень, не порушуючи прав та законних інтересів позивача, основною підставою для звільнення позивача була невідповідність (в даному випадку неякісне виконання робіт, трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію), позивачем не наведено жодних доказів неправомірності оскаржуваного наказу.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином та завчасно.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача та його представника, допитавши свідка, суд встановив наступні обставини та факти.
ОСОБА_1 працювала в УВС в Одеській області з листопада 1983 року на посаді оператора телетайпу оперативного зв'язку УВС Одеського Облвиконкому, у 1991 році була переведена на посаду інспектора в групу по оформленню документів на виїзд за кордон при відділі віз реєстрації. З 2007 року переведена на посаду спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області.
Відповідно до розпорядження ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області №13 від 29.12.2009 року ОСОБА_1 було призначено відповідальною особою за використання інформаційної системи «Рубін»УІТ ГУМВС України в Одеській області та зобов'язано використовувати отриману інформацію виключно у службових цілях, не розповсюджувати її серед співробітників, які не повинні нею володіти, а також категорично заборонено розголошувати особисті «Логін»та «Пароль»іншим працівникам органів внутрішніх справ та стороннім особам.
29.07.2010 року спеціаліст першої категорії ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1, перебуваючи у черговій відпустці, оформила на невстановленому бланку запит до ВГІРФО УМВС України у Волинській області щодо перевірки громадянина ОСОБА_3, самовільно підписала цей запит замість керівництва відділу та поставила на ньому надуманий реєстраційний номер, в подальшому 03.08.2010 року здійснила у відношенні ОСОБА_3 перевірку по облікам УІТ ГУМВС.
Наказом ГУМВС України в Одеській області №97 від 28.01.2011 року за перевищення своїх повноважень, порушення вимог пунктів 10-13 Порядку провадження за заявами про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини затвердженого наказом МВС України №1603 від 21.12.2004 року та п.2.2.3 Інструкції про організацію діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС від 24.11.2003р. №1440, що виразилося в оформленні на невстановленому бланку запиту до ВГІРФО УМВС України у Волинській області, в самовільному підпису цього запиту замість керівництва відділу та поставлення на ньому надуманого реєстраційного номеру вихідної кореспонденції, спеціаліста - шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ згідно п.2 ст. 40 КЗпП.
07 лютого 2011 року наказом начальника ГУМВС України в Одеській області №54 о/с ОСОБА_1 звільнено за ст. 40 п.2 (невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації, які перешкоджають продовженню даній роботі) Кзпп України, на підставі наказу ГУМВС України в Одеській області №97 від 28.01.2011 року. Копію наказу №54 о/с від 07.02.2011р. позивач отримала 08.02.2011р., про що свідчить підпис позивача (а.с.22).
Не погоджуючись з зазначеним наказом та вважаючи своє звільнення з органів внутрішніх справ незаконним, позивачка звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним, скасувати наказ та поновити її на службі в ОВС.
Заслухавши пояснення позивача та її представника, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, допитавши свідка ОСОБА_4Г, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.
Частина 2 ст.19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України № 3723-XII від 16.12.1993р. "Про державну службу" (надалі Закон № 3723-XII) регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу. Він визначає загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті. Відповідно ст. 1 Закону № 3723-XII державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.
Наказом МВС України №1603 від 21.12.2004р., затвержено Порядок провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини (надалі Порядок № 1603). Цей Порядок розроблений відповідно до пункту 13 Правил оформлення і видачі паспорта громадянина України для виїзду за кордон і проїзного документа дитини, їх тимчасового затримання та вилучення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 31 березня 1995 року N 231, із змінами і доповненнями (далі - Правила). Цей Порядок визначає процедуру прийому та розгляду заяв про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, а також прийняття за ними рішень. 2. Заява про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон (далі - паспорт) або проїзного документа дитини (далі - проїзний документ) подається за місцем проживання особи до управлінь (відділів) у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб головних управлінь МВС України в Автономній Республіці Крим, місті Києві та Київській області, управлінь МВС України в областях та місті Севастополі (далі - територіальні органи), відділів, відділень у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб міських, районних управлінь (відділів) МВС (далі - територіальні підрозділи).
Відповідно до статті 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон) місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік.
Відповідно своєї посадової інструкції ОСОБА_1 у своїй діяльності повинна була підпорядковуватись керівництву відділу ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області та завідуючому сектору ДІС ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області. Безпосередньо до її обов'язків входило виконання перевірки за обліками Управління інформаційних технологій ГУМВС України стосовно фізичних осіб, які, як заявники, звернулись до відділу з питань оформлення, набуття або підтвердження громадянства України; оформлення дозволів на імміграцію в Україну; оформлення виїзду з України на постійне проживання за кордоном, а також здійснювати перевірки фізичних осіб по облікам УІТ ГУМВС України на підставі запитів посольств та консульських установ, органів державної і виконавчої влади для всіх секторів підрозділу ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області; виконання запитів різних служб та державних установ; проведення перевірки іноземців та осіб без громадянства згідно запитів надісланих до ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області ; надання довідок громадянам про наявність -відсутність судимостей по Одеській області; виконання доручень керівництва. У зв'язку з виконанням покладених на неї обов'язків згідно розпорядження ВГІРФО ГУМВС від 29.12.2009 року №13 позивачку було призначено відповідальною за використання інформаційної системи «Рубін»УІТ ГУМВС та зобов'язано використовувати отриману інформацію виключно у службових цілях, не розповсюджувати її серед співробітників, які не повинні володіти нею, а також категорично заборонено розголошувати «Логін»та «Пароль»іншим працівникам ОВС та стороннім особам.
Відповідно п.10-13 Порядку № 1603 територіальні органи та територіальні підрозділи, що прийняли заяву-анкету про оформлення паспорта / проїзного документа, вживають заходів до з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта / проїзного документа, перелічених у пункті 22 Правил.
З цією метою працівники відповідного територіального підрозділу у міських без районного поділу, районних та районних у містах відділах (управліннях) органів внутрішніх справ за обліком служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб, що включає також облік адресно-довідкового бюро (групи) цього підрозділу, протягом п'яти робочих днів здійснюють перевірку наявності чи відсутності: діючих неврегульованих аліментних, договірних чи інших невиконаних зобов'язань заявника (підпункт 2 пункту 22), ухиляння заявника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням (підпункт 5 пункту 22), подання на заявника цивільного позову до суду (підпункт 8 пункту 22).
Про результати перевірки на зворотному боці заяви-анкети проставляється штамп (додаток 6) і робиться відповідний запис, що скріплюється підписом працівника, який проводив перевірку. . Після закінчення перевірки прийняті матеріали надсилаються за підпорядкованістю територіальним органам та територіальним підрозділам вищого рівня, які уповноважені приймати рішення щодо оформлення чи відмови у видачі паспорта / проїзного документа. Територіальні органи та територіальні підрозділи вищого рівня, які приймають відповідні рішення, після надходження матеріалів від територіальних підрозділів нижчого рівня на підставі їх вивчення протягом 10 робочих днів перевіряють правильність оформлення документів та відсутність підстав, що тимчасово обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до пункту 22 Правил. Для цього здійснюють перевірку за обліком відповідного територіального органу та адресно-довідкового бюро з питань, визначених в абзаці другому пункту 10 цього Порядку. Про результати перевірки на зворотному боці заяви-анкети проставляється штамп (додаток 7) і робиться відповідний запис, що скріплюється підписом працівника, який проводив перевірку. Перевірка наявності чи відсутності обставин, що обмежують право громадянина на виїзд за кордон відповідно до підпунктів 3, 4 і 9 пункту 22 Правил (порушеної проти заявника кримінальної справи; судимості за вчинення злочину; перебування заявника під адміністративним наглядом органів внутрішніх справ), здійснюється вказаними територіальними органами та територіальними підрозділами через відповідні управління (відділи) інформаційних технологій ГУМВС, УМВС. Відповідна інформація підрозділу інформаційних технологій береться до уваги протягом місяця з моменту її надання та долучається до заяви-анкети. Відносно осіб, засуджених за вчинення злочину, працівники служби громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб уживають заходів для з'ясування факту відбування покарання або звільнення від нього.
Якщо заявники проживають на території адміністративного обслуговування відповідного територіального органу строком менше шести місяців, оформлення паспорта / проїзного документа здійснюється за погодженням за встановленою формою (додаток 8) з територіальним органом за місцем попереднього проживання особи, який протягом 15 робочих днів забезпечує виконання передбачених у пунктах 10 - 12 цього Порядку процедур.
Відповідно п. 24-30 Порядку № 1603 особливі положення, пов'язані з централізованим оформленням та видачею паспортів громадянина України для виїзду за кордон Централізоване оформлення та видача паспортів громадянина України для виїзду за кордон здійснюється ДДГІРФО МВС України та його територіальними органами та підрозділами відповідно до додатка 2-1 Правил. При перебуванні заявника не за місцем проживання, за умови подання всіх документів, передбачених Правилами, оформлення паспорта здійснюється ДДГІРФО МВС України або за згодою директора ДДГІРФО МВС України (або його заступників) відповідним територіальним органом чи підрозділом за місцеперебуванням заявника. Після оформлення анкети отримувача паспорта громадянина України для виїзду за кордон (додаток 13) у випадку, зазначеному в пункті 25 цього Порядку, здійснюється запит за встановленою формою (додаток 14) до територіального органу чи підрозділу, на території адміністративного обслуговування якого проживає заявник. Для цього начальник (або його заступник) територіального органу чи підрозділу з дотриманням пунктів 10 - 12 цього Порядку протягом 10 робочих днів інформує відповідний орган, що видає паспорт, за формою, визначеною у додатку 15. Головний обчислювальний центр Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування, що діє у складі ДДГІРФО МВС України, у взаємодії з Державною податковою адміністрацією України проводить перевірку достовірності ідентифікаційного номера особи відповідно до спільного наказу МВС та ДПА від 19.06.2003 N 647/303 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства внутрішніх справ України та Державної податкової адміністрації України при перевірці достовірності ідентифікаційного номера фізичної особи, яка звернулась за оформленням паспорта громадянина України для виїзду за кордон", зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.07.2003 за N 557/7878. Після здійснення перевірки та з'ясування наявності чи відсутності в осіб, старших 14 років, підстав для тимчасової відмови у видачі паспорта, зазначених у пункті 22 Правил, директор ДДГІРФО МВС України або уповноважена ним особа приймає рішення про оформлення та видачу паспорта або про відмову в його видачі. При оформленні паспорта заявнику не за місцем проживання ДДГІРФО МВС України або територіальним органом (підрозділом) заповнюється облікова картка (додаток 12) в двох примірниках, один з яких надсилається до територіального органу чи підрозділу, на території адміністративного обслуговування якого заявник проживає. За бажанням заявника, який звернувся до територіального органу чи підрозділу з питання централізованого оформлення паспорта, та за його довільним письмовим зверненням до підрозділу ДДГІРФО МВС України виготовлений паспорт видається в м. Києві. У такому випадку ДДГІРФО МВС України заповнюється повідомлення про отримання паспорта громадянина України для виїзду за кордон (додаток 16) в двох примірниках, один з яких надсилається до відповідного територіального органу чи підрозділу за місцем подачі заявником документів для оформлення паспорта. . Видача паспорта заявникові проводиться з дотриманням вимог пункту 19 цього Порядку.
Додатком 8 до пункту 13 Порядку № 1603 встановлено бланк запиту про здійснення перевірки згідно з пунктами 10 - 12 Порядку провадження за заявами про оформлення паспортів громадянина України для виїзду за кордон і проїзних документів дитини, затвердженого наказом МВС України від 21.12.2004 N 1603 особи, яка звернулася із заявою про оформлення паспорта громадянина України для виїзду за кордон / проїзного документа дитини та проживає на території адміністративного обслуговування ВГІРФО УМВС України, до якого звернулась, строком менше шести місяців і попереднім місцем його проживання є інша адміністративно-територіальна однини ця.
Проаналізувавши вказані нормативні акти, суд дійшов висновку, що у випадку звернення осіб з питань оформлення закордонних паспортів, які проживають на території Одеської області та м. Одеси строком менше шести місяців, спеціаліст відділу повинен здійснити перевірку цих осіб по облікам УІТ ГУМВС та оформити відповідні запити до інших ВГІРФО ГУМВС на бланках відповідно зразку, встановленому п.8 Порядку № 1603.
Судом встановлено, що 23.12.2010 року ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області отримало на виконання доручення старшого слідчого СВ Володимир-Волинського МВ УМВС України в Волинській області майора міліції ОСОБА_5 в порядку ст. 118 КК України щодо встановлення особи, яка зверталась до працівника ВГІРФО ГУМВС ОСОБА_1 з метою перевірки ОСОБА_3 по облікам УІТ та після встановлення цієї особи, опитати її в якості свідка. За інформацією старшого слідчого СВ Володимир-Волинського МВ УМВС України в Волинській області майора міліції ОСОБА_5, в провадженні якого знаходиться кримінальна справа №13-347-01, порушена в 2001 році у відношенні ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст. 215 КК України, з 09.03.2004 року останнього оголошено у міждержавний розшук.
Перевіркою по факту безпідставної перевірки по облікам УІТ громадянства ОСОБА_6І., яку здійснила спеціаліст ВГІРФО ГУМВС ОСОБА_1 (висновок від 06.01.2011р) встановлено, що ОСОБА_1 на прохання працівників вузлів ДІС обласного і міського апаратів ВГІРФО ГУМВС та працівників вузлів ДІС райвідділів Одеського міського управління готує відповідні запити до інших У(В)ГІРФО ГУМВС, УМВС України в областях на бланках, що не відповідають зразку, встановленому Додатком 8 до пункту 13 Порядку.
Судом встановлено, що 29.07.2010 року ОСОБА_1 не маючи законних підстав стосовно необхідності проведення перевірки у відношенні громадянина ОСОБА_3, оформила на невстановленому бланку запиту до ВВГІРФО УМВС України у Волинській області, самовільно підписала вказаний запит замість начальника відділу ОСОБА_7 та поставила на ньому надуманий реєстраційний номер №8\9-1675, зазначивши на запиті те, що перевірка проводиться на підставі клопотання ОСОБА_3 щодо оформлення закордонного паспорта. Вказаний запит передала 29.07.2010 року у факсовому режимі до ВГІРФО ГУМВС у Волинській області та 31.07.2010 року у факсовому режимі отримала відповідь. 03.08.2010 спеціаліст ОСОБА_1 здійснила перевірку у відношенні громадянина ОСОБА_3 перевірку по облікам УІТ ГУМВС, під час якої було встановлено, що громадянина ОСОБА_8 оголошено у міждержавний розшук з 2004 року
Судом не приймаються до уваги твердження позивача стосовно того, що у зв'язку з відсутністю типографських бланків ДІС ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області за усною вказівкою керівництва декілька років всі запити робились на роздрукованих на комп'ютері бланках, які відповідали зразку бланка у Додатку 8 до пункту 13 Порядку №1604, оскільки вони не підтверджені жодними доказами та спростовуються поясненнями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, яка зазначила, що при виконанні своїх обов'язків вона дотримується Порядку №1604.
Окрім того, судом встановлено та не заперечувалось позивачем, що запит стосовно громадянина ОСОБА_3 було зроблено нею у період відпустки, тобто за відсутності повноважень підписувати будь-які документи.
Судом не приймаються до уваги доводи позивача стосовно того, що відповідачами було порушено порядок звільнення позивача за п.2 ст. 40 КЗпП, оскільки не досліджувався стан здоров'я позивача, який є несумісним з виконанням покладених на нього завдань та рівень кваліфікації; позивачу не пропонувалась будь-яка інша посада в органах ВС та не було проведено службове розслідування, з огляду на наступне.
Статтею 14 Закону № 3723-XII встановлено, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних з проходженням державної служби, а також за вчинок, який порочить його як державного службовця або дискредитує державний орган, в якому він працює. До службовців, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу: попередження про неповну службову відповідність; затримка до одного року у присвоєнні чергового рангу або у призначенні на вищу посаду.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону України 3723-XII державна служба припиняється, передусім, із загальних підстав, передбачених Кодексом законів про працю України, а також з підстав, визначених даною статтею, зокрема у разі:
1) порушення умов реалізації права на державну службу (ст. 4 цього Закону);
2) недотримання пов'язаних із проходженням державної служби вимог, передбачених ст. 16 цього Закону;
3) досягнення державним службовцем граничного віку проходження державної служби ( стаття 23 цього Закону);
4) відставки державних службовців, які займають посади першої або другої категорії (ст. 31 цього Закону);
5) виявлення або виникнення обставин, що перешкоджають перебуванню державного службовця на державній службі (ст. 12 цього Закону);
6) відмови державного службовця від прийняття або порушення Присяги, передбаченої ст. 17 цього Закону;
7) неподання або подання державним службовцем неправдивих відомостей щодо його доходів, передбачених ст. 13 цього Закону.
Порушенням трудової дисципліни згідно законодавства України є невиконання чи неналежне виконання з вини працівника покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушенні правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мають законний характер.
Дисциплінарним стягненням є передбачений в нормативно-правовому акті захід впливу, що відповідно до ст. 147-1 КЗпП України застосовується органом, якому надано право прийняття на роботу даного працівника відповідно до його компетенції, за вчинений цим працівником дисциплінарний проступок.
У відповідності до ст. 148 КЗпП України, дисциплінарне стягнення застосовується власником або уповноваженим ним органом безпосередньо за виявленням проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців з дня вчинення проступку.
Згідно ж вимог ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення. При обрані виду стягнення власник або уповноважений ним орган повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду, обставини, за яких вчинено проступок, і попередню роботу працівника. Стягнення оголошується в наказі (розпорядженні) і повідомляється працівникові під розписку, тому що у відповідності до ст. 150 КЗпП України воно може бути оскаржене в порядку, встановленому законодавством, зокрема - главою XV цього Кодексу.
Таким чином, обов'язковими умовами для визначення законним притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності є:
- здійснення працівником порушення трудової дисципліни, тобто невиконання або неналежне виконання з його вини покладених на нього трудових обов'язків, що проявились в порушення правил внутрішнього трудового розпорядку, посадових інструкцій, положень, наказів та розпоряджень власника, якщо вони мали законний характер;
- притягнення працівника до дисциплінарної відповідальності компетентним органом, якому надано право прийняття на роботу (обрання, затвердження і призначення на посаду) даного працівника;
- застосування до порушника трудової дисципліни одного із заходів стягнення, які прямо передбачені чинним законодавством, в передбачений законом строк та з обов'язковим урахуванням ступеня тяжкості вчиненого проступку і заподіяну ним шкоду;
- застосування стягнення передбаченим законом шляхом оголошення в наказі (розпорядженні).
28.01.2011 року ГУМВС України в Одеській області було винесено наказ №97 про покарання спеціаліста ВГІРФО ГУМВС ОСОБА_1 за порушення вимог нормативних документів МВС України, відповідно до якого на ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення згідно п.2 ст. 40 КЗпП.
Відповідно п. 2 ст. 40 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадку виявленої невідповідності працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров'я, які перешкоджають продовженню даної роботи, а так само в разі відмови у наданні допуску до державної таємниці або скасування допуску до державної таємниці, якщо виконання покладених на нього обов'язків вимагає доступу до державної таємниці.
Судом встановлено, що підставою для звільнення позивача слугувала виявлена невідповідність, а саме, неякісне виконання робіт, трудових обов'язків через недостатню кваліфікацію, що було встановлено перевіркою по факту безпідставної перевірки по облікам УІТ Громадянина ОСОБА_3, яку здійснила спеціаліст ОСОБА_1 згідно висновку затвердженого Т.в.о. начальника ВГІРФО ГУМВС України в Одеській області майором міліції ОСОБА_9 06.01.2011 року.
Таким чином, обставини, що слугували підставою звільнення позивача підтверджуються висновком по факту безпідставної перевірки по облікам УІТ Громадянина ОСОБА_3, яку здійснила спеціаліст ОСОБА_1
Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши положення чинного законодавства, оцінивши встановлені у судовому засіданні факти та наявні матеріали справи, суд вважає, що дії ГУМВС України в Одеській області при звільненні позивача та виданні наказу № 54 о/с від 07 лютого 2011 року, яким спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ на підставі п.2 ст. 40 КЗпП є законними та обґрунтованими, а сам наказ винесений з дотриманням вимог чинного законодавства та у межах повноважень, у зв'язку з чим підстави для його скасування відсутні.
Враховуючи законність оскаржуємого наказу, суд вважає, що вимоги позивача про поновлення на роботі на посаді спеціаліста 1-шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 07.02.2011 року по час винесення рішення по справі є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідач надав суду належні докази в підтвердження правомірності та грунтовності винесення оскаржуванного наказу про звільнення спеціаліста -шої категорії сектора Державної інформаційної системи реєстраційного обліку фізичних осіб та їх документування відділу у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб ГУМВС України в Одеській області ОСОБА_1
Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та не відповідають чинному законодавству, а отже задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись 9, 71, 94, 122, 160-163 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1, - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції в порядку та в строки, встановлені ст. 186 КАС України.
Постанова набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 254 КАС України.
Суддя/підпис/:
З оригіналом згідно:
Суддя:
26 липня 2011 року