24.09.15р. Справа № 904/6208/15
За позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" м. Дніпропетровськ
до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Дніпропетровськ
про стягнення 39 025 грн. 06 коп.
Суддя Кармазіна Л.П.
Представники:
від позивача - Задорожний С.О., представник, дов. №131-К-Н-О від 16.01.2015р.
від відповідача - ОСОБА_3, представник, дог. №35 від 15.09.2015 року
ОСОБА_1, паспорт серії НОМЕР_2
Публічне акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 39 025 грн. 06 коп.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору банківського обслуговування №б/н від 22.03.2011. Відповідно до договору відповідачу було відкрито поточний рахунок НОМЕР_3 та наданий кредит за послугою "Гарантований платіж", що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг". Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, а саме не сплатив кошти для погашення заборгованості. Так, станом на 27.03.2015р. заборгованість по погашенню кредиту склала:- 20044,34 грн. - заборгованість за кредитом; 13057,20 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом; 5923,52 грн. - пеня за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань за договором.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.07.2015р. порушено провадження у справі, а розгляд справи призначено на 11.08.2015р.
11.08.2015 року представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.63), до судового засідання подав через канцелярію суду заяву про відкладення розгляду справи. (а.с.64)
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 11.08.2015 року, в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, продовжено строк вирішення спору до 29.09.2015р., а розгляд справи відкладено на 17.09.2015р.
17.09.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача в призначене судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, подав до канцелярії суду заяву про розстрочку виконання рішення, заяву про застосування позовної давності та клопотання про відкладення розгляду у зв'язку з неможливістю забезпечення явки представника у судове засідання.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.09.2015р., в зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, розгляд справи відкладено на 24.09.2015р.
24.09.2015 року представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позов задовольнити, подав через канцелярію суду пояснення на відзив відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти позову у повному обсязі, просив суд в позові відмовити.
24.09.2015р. в порядку ст. 85 ГПК України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
22.03.2011 року між фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач-клієнт) та публічним акціонерним товариством комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (позивач-банк) було підписано заяву про відкриття поточного рахунку та картку зі зразками підписів і відбитка печатки.(а.с.31).
Згідно вказаної заяви відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг" (далі-умови), Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті www.privatbank.ua, які разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011 року (далі - договір) та взяв на себе зобов'язання виконувати умови договору. Після підписання договору клієнту надається право користуватися послугами банку, однією з яких є послуга "Гарантований платіж", яка може бути надана як за рахунок власних коштів клієнта, так і за рахунок коштів банку, тобто в кредит.
Розділами 3.1.1., 3.2.2 Умов регламентований порядок надання кредиту за послугою "Гарантований платіж".
Послугу "Гарантований платіж" ПАТ КБ "Приватбанк" надає, для виконання (грошових зобов'язань за господарськими договорами, що укладаються між клієнтом та його контрагентами, а також між клієнтом і ПАТ КБ "Приватбанк" (далі - послуга). Послуга надається у вигляді виконання ПАТ КБ "Приватбанк" заявок на договірне списання коштів (далі - "гарантований платіж" або "заявка"), згідно якої клієнт-платник доручає ПАТ КБ "Приватбанк" зарахувати кошти на рахунок отримувача, в сумі і в дату, зазначені при створенні заявки. Послуга надається ПАТ КБ "Приватбанк" як за рахунок власних коштів платника, так і за рахунок кредитних коштів. Споживачами цієї послуги є платник і одержувач платежів за господарськими договорами (п. 3.1.1.73 Умов).
Відповідно до п.3.2.2.1. Умов кредит надається в обмін на зобов'язання клієнта щодо його повернення, сплати процентів і винагороди.
Обов'язковими реквізитами заявки на договірне списання коштів є: номер і дата заявки (присвоюються автоматично), рахунок платника, рахунок одержувача, сума платежу, призначення платежу (із зазначенням відомостей про господарський договір, на виконання оплати по якому подається заявка), дата зарахування коштів одержувачу (дата виконання заявки), вказівки за рахунок яких коштів (власних коштів клієнта / кредитних /змішано) за необхідно зарезервувати гроші для виконання гарантованого платежу (п. 3.1.1.74 Умов).
Після отримання ПАТ КБ "Приватбанк" за допомогою системи дистанційного обслуговування Заявки (система Internet Banking Приват - 24 - офіційний канал зв'язку між Банком та клієнтом відповідно до п. 1.1.1.91. Умов), ПАТ КБ "Приватбанк" розглядає її на предмет надання або відмови у наданні послуги, у разі відсутності у платника власних коштів та/або некредитоспроможності платника (п. 3.1.1.75. Умов).
Відповідно до п. 3.2.2.2. Умов, клієнт погашає заборгованість по кредиту в розмірі, зазначеному в платіжному дорученні клієнта, у строк до 30 днів з дати здійснення платежу, вказаному в платіжному дорученні. За користування кредитом у період з дати ініціювання клієнтом платіжного доручення до дати виконання платіжного доручення клієнт сплачує проценти в розмірі 4% річних від розміру заборгованості. Винагорода за надання фінансового інструменту сплачується клієнтом в дату надання в банк чергової заявки. У період з дати виконання заявки за рахунок кредитних коштів до 30.06.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 28% річних, а починаючи з 01.07.2014 року клієнт за користування кредитом сплачує позивачу відсотки в розмірі 36% річних від суми заборгованості. У разі непогашення заборгованості клієнтом за кредитом у строк до 30 днів, включно, на 31-й день заборгованість по кредиту стає простроченою. При цьому за користування кредитом клієнт платить відсотки в розмірі 56% річних від суми заборгованості.
На виконання умов договору банківського обслуговування від 22.03.2011року публічним акціонерним товариством комерційним банком "Приватбанк" надавалися фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 кредитні кошти відповідно до заявок на гарантований платіж: №134 від 03.09.2013 на суму 5950,00грн.; №136 від 03.09.2013 на суму 5000,00грн.; №158 від 25.10.2013 на суму 10350,00 грн.; №171 від 30.11.2013 на суму 4000,00 грн.; №172 від 30.11.2013 на суму 5589,10 грн.; №173 від 30.11.2013 на суму 8900,00 грн.; №176 від 04.12.2013 на суму 3415,00 грн.; №175 від 04.12.2013 на суму 3344,00 грн. (а.с.44-51), які використовувалися клієнтом, що підтверджується банківською випискою з рахунку № НОМЕР_3 (а.с. 66).
В порушення своїх зобов'язань, фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, належним чином умови договору банківського обслуговування від 22.03.2011 року не виконано, у зв'язку з чим у останньої виникла заборгованість за виконаними платежами за послугою «Гарантований платіж» станом на 27.03.2015 року у сумі 20044,34 грн., заборгованість по процентам у сумі 13057,20 грн. та пені у сумі 5923,52 грн., що і є предметом даного спору.
Таким чином, причиною виникнення спору є неналежне виконання відповідачем умов договору банківського обслуговування від 22.03.2011 року в частині своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та пені за прострочення виконання зобов'язань.
Дослідивши матеріали справи та подані докази, заслухавши представників позивача та відповідача, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, з наступних підстав:
Сторони є суб'єктами господарювання, тому відповідно до положень ст.ст. 4, 173-175 і 193 ГК України до прав і обов'язків сторін, що виникли на підставі зазначеного договору і є господарськими зобов'язаннями, мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених Господарським кодексом України.
Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором (стаття 525 Цивільного Кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).
Стаття 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" визначає, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.
Відповідно до частини другої статті 639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Судом встановлено, що підписані між сторонами заява про відкриття поточного рахунку та картка зі зразками підписів і відбитка печатки, "Умови та правила надання банківських послуг", Тарифи банку, разом із заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 22.03.2011 року.
Позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором банківського обслуговування від 22.03.2011 року.
Позивачем заявлена до стягнення з відповідача заборгованість зі сплати кредиту у сумі 20044,00 грн., розраховану станом на 27.03.2015 року, заборгованість зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 13057,20 грн.
Зобов'язання відповідача щодо сплати кредиту за договором банківського обслуговування від 22.03.2011 року, передбачено умовами договору та нормами законодавства.
З огляду на приписи умов договору банківського обслуговування від 22.03.2011 року та «Умов та правил надання банківських послуг» строк повернення кредиту у сумі 20044,34 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 13057,20 грн. - є таким, що настав.
Доказів сплати кредиту у сумі 20044,34 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 13057,20 грн. відповідач суду не надав.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що відповідач неналежним чином виконав свої зобов'язання за вищевказаним договором, спір між сторонами виник з його вини, тому позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати кредиту у сумі 20044,34 грн. та заборгованості зі сплати відсотків за користування кредитом у сумі 13057,20 грн. - обґрунтовані належними доказами, підтверджується матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 5923,52 грн., суд зазначає наступне:
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (стаття 548 Цивільного кодексу України). Виконання зобов'язань може забезпечуватись відповідно до договору неустойкою (штрафом, пенею). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (стаття 549 Цивільного кодексу України).
За змістом п. 3.2.2.10.1. Умов у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, передбачених умовами договору, клієнт сплачує банку за кожний випадок порушення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. У разі реалізаціїї банком права, передбаченого п. 3.2.2.2 цього договору, клієнт сплачує банку пеню у розмірі, зазначеному в заявці, від суми заборгованості за кожний день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.
Нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбачених п.п. 3.2.2.10.1. - 3.2.2.10.3., цього договору, здійснюється протягом 15 років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано клієнтом (п. 3.2.2.10.4. Умов).
Відповідно до пункту 3.2.2.10.8 Умов у разі порушення відповідачем строків платежів по будь-якому з грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення позивача до судових органів, відповідач сплачує позивачу штраф, який розраховується за такою формулою: 1000,00 грн. + 5% від суми встановленої в Заявці на цілі, відмінні від сплати страхових платежів і платежів для оплати реєстрації предметів застави в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Позивачем заявлена до стягнення пеня за прострочення виконання зобов'язання у сумі 5923,52 грн. за період з 17.11.2014 року по 27.03.2015 року.
Судом перевірено наданий позивачем розрахунок пені, та встановлено, що здійснений позивачем розрахунок пені відповідає обставинам справи та приписам діючого законодавства, тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором в сумі 5923,52 грн. - є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Заява відповідача про застосування позовної давності до вимог про стягнення пені суд залишає без задоволення, з наступних підстав:
Пунктом 3.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» встановлено, що за правилами частини першої статті 259 Цивільного кодексу України, сторонам дозволено за домовленістю збільшувати встановлену законом як загальну так і спеціальну позовну давність.
Умова про збільшення позовної давності може бути вміщена як в укладеному сторонами договорі купівлі-продажу, поставки, надання послуг тощо, так і в окремому документі, або в листах, телеграмах, телефонограмах, та інших документах, яким обмінювались сторони і які повинні однозначно свідчити про досягнення згоди сторін щодо збільшення строку позовної давності.
Так, пунктом 3.2.2.10.7. Умов передбачено, що строки позовної давності за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за цим договором встановлюються сторонами тривалістю 15 років.
Відтак, термін позовної давності щодо вимог позивача на час звернення з відповідним позовом до суду не минув.
Також суд зазначає, що згідно з ч.2 ст.639 Цивільного кодексу України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Отже, з огляду на наведене вище, суд вважає, що саме підписанням заяви про відкриття поточного рахунку, відповідач приєднався до "Умов та правил надання банківських послуг", Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, які разом з даною Заявою і складають договір банківського обслуговування №б/н від 22.03.2011р.
(Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України в постанові від 09.04.2015рю. у справі №918/1587/14).
На думку суду, наведені факти повністю спростовують твердження відповідача з приводу того, що договір банківського обслуговування №б/н від 21.03.2011р. є неукладеним.
Крім того, від відповідача надійшла заява про розстрочку виконання рішення, яка мотивована важким фінансовим станом та наявністю у відповідача кредиторської заборгованості, в зв'язку з чим відповідач просив суд надати розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області, шляхом здійснення щомісячних платежів в розмірі 300 грн. до 30 числа кожного місяця, починаючи з дати набрання законної сили рішення суду.
Дослідивши подану відповідачем заяву про розстрочку виконання рішення суду, суд не вбачає підстав для її задоволення, з наступних підстав:
Відповідно до п. 6 ч.1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Відповідно пункту 7.1.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів" розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).
Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (пункт 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року №9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів").
Відповідно до ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення суду, оскільки наведені відповідачем обставини не є беззаперечними та такими, що впливають на належне виконання зобов'язань перед позивачем, а лише вказують на несприятливість виконання рішення суду для нього в даний час та на можливість настання для нього негативних наслідків у зв'язку з цим, а не на обставини, що унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення суду у даній справі. Тоді як, доказів фактичного існування будь-яких інших обставин, що ускладнили б або зробили неможливим виконання рішення відповідачем (заявником) не надано. Також суд приймає до уваги, що в обґрунтування заяви про надання розстрочки виконання рішення суду, відповідачем надано лише акти звірки з податковою інспекцією та копії рішень суду про стягнення з відповідача заборгованості, інших доказів відповідачем до справи не надано, в матеріалах справи такі докази відсутні. Крім того суд вважає за необхідне зазначити, що заборгованість відповідача виникла у 2013 році та до теперішнього часу відповідачем не було вжито будь яких заходів для сплати цього боргу.
Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
На підставі викладеного суд вважає, що відповідачем не були доведені виняткові обставини, які можуть бути враховані судом, як підстави для розстрочення виконання судового рішення, що є підставою для відмови у задоволенні даної заяви.
Таким чином, з урахуванням вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 39025,06 грн. (заборгованість за кредитом у сумі 20044,34 грн. + заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 13057,20 грн. + пеня у сумі 5923,52 грн.).
Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 4, 32, 33, 36, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку "Приватбанк" (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, код ЄДРПОУ 14360570) - заборгованість за кредитом у сумі 20044 грн. 34 коп., заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 13057 грн. 20 коп., пеню у розмірі 5923 грн. 52 коп. та суму судового збору у розмірі 1827 грн. 00 коп.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Відмовити в задоволенні заяви про розстрочку виконання рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскаржене протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 25.09.2015р.
Суддя Л.П. Кармазіна