ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"10" лютого 2012 р. справа № 2a-202/12/0970
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
судді Чуприни О.В.
за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.
прокурора Долинської міжрайонної прокуратури Івано-Франківської області -не з'явився
представника позивача: управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області -не з'явився
представника відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс" -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Долинського міжрайонного прокурора Івано-Франківської області в інтересах держави в особі управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області до товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс" про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 298,11 грн., -
27.01.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (далі -позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс" (далі -відповідач) про стягнення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 298,11 грн.
Заявлені позовні вимоги мотивовано тим, що відповідачем, в порушення пункту 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" не погашено заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень і листопад 2011 року в загальному розмірі 41 298,11 грн. Вважає, що сума несплаченого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є узгодженою та підлягає стягненню з відповідача.
В судове засідання представник позивача не з'явився, подавши 09.02.2012 року клопотання про розгляд справи без його участі та зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с. 28).
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, яке міститься в матеріалах справи (а.с. 26), причини неявки суду не повідомив. Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.
За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України за адресою внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 15), продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд прийшов до висновку, що адміністративний позов слід задовольнити з таких мотивів.
Судом встановлено, що відповідач є товариством з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс", зареєстроване Долинською державною районною адміністрацією Івано-Франківської області 04.11.2004 року, та взятий на облік управлінням Пенсійного фонду України в Долинському районі 15.11.1004 року, являється платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та інших підзаконних нормативно-правових актів в редакції, чинній на час дії спірних правовідносин.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови і порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначається Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Статтею 2 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" його дію поширено на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску.
За змістом статті 1 вказаного Закону єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Страхувальники є роботодавці та інші особи, які відповідно до цього Закону зобов'язані сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою-підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, зазначеним у свідоцтві про державну реєстрацію її як підприємця), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.
Частина 2 статті 6 Закону України Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлює обов'язки страхувальників, пункт 1 якої передбачає, що платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до приписів пункту 1 частини 1 статті 7 коментованого Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1, на суму нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.
Згідно вимог частини 5 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується на суми, зазначені в частинах першій і другій цієї статті, незалежно від джерел їх фінансування, форми, порядку, місця виплати та використання, а також від того, чи виплачені такі суми фактично після їх нарахування до сплати.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Таким чином, суд приходить до переконання, що відповідач у відповідності до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" є платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, на якого покладено обов'язок нараховувати та сплачувати єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області.
Обов'язок щодо сплати єдиного внеску визначений частиною 8 та 12 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", відповідно до вимог яких платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати такий внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом.
Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем самостійно розраховані суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень 2011 року в розмірі 21 217,00 грн. та за листопад 2011 року в розмірі 20 081,11 грн. (а.с. 10). Однак, вказані зобов'язання у встановлений законом строк відповідач не сплатив і на момент розгляду справи заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в загальному за вказаний період складає 41 298,11 грн.
З огляду на вказане, суд приходить до висновку, що відповідачем порушено норми частини 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".
Доводи позивача про зобов'язання відповідача за єдиним внеском в сумі 21 217,00 грн. за жовтень 2011 року та 20 081,11 грн. за листопад 2011 року підтверджуються звітами відповідача про нарахування ним самостійно єдиного внеску, що підлягає сплаті за жовтень-листопад 2011 року (а.с. 11-12, 13-14).
На підставі частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.
Відповідно до пункту 8.2 розділу 8 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України органи Пенсійного фонду надсилають страхувальникам вимогу про сплату недоїмки в тому числі у випадку, якщо страхувальник має на кінець звітного базового періоду недоїмку зі сплати страхових внесків.
У випадку, визначеним підпунктом "б" пункту 8.2 Інструкції, вимога надсилається щомісяця протягом п'яти робочих днів, наступних за звітним базовим періодом. Вимога формується на підставі даних особових рахунків платників на всю суму боргу.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем було надіслано вимоги про сплату боргу за №Ю -1.7.У від 03.11.2011 року, яка отримана відповідачем 10.11.2011 року та вимогу за №Ю -1.8.У від 06.12.2011 року, яка була отримана відповідачем 13.12.2011 року, про що в матеріалах справи міститься відповідні копії поштових повідомлень про вручення відповідачу зазначених вимог (а.с. 29-30, 32-33).
Таким чином, суд приходить до висновку про правомірність нарахування позивачем сум недоїмки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а також до висновку, що відповідачу було відомо про наявність обов'язку погашення заборгованості по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Доказів, які б свідчили про погашення вказаної суми недоїмки на день розгляду справи або ж спростували позовні вимоги, відповідачем суду не подано.
Абзацом 6 та 7 частини 4 статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" визначено, що у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.
У випадках, зазначених в абзаці шостому цієї частини статті 25 коментованого Закону, територіальний орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду з позовом про стягнення недоїмки. При цьому заходи досудового врегулювання спорів, передбачені законом, не застосовуються.
Відповідно до пункту 2.2. Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України за № 11-2 від 27.06.2002 року, Управління відповідно до покладених на них завдань забезпечують додержання підприємствами, установами, організаціями та громадянами актів законодавства про пенсійне забезпечення; планують у відповідному регіоні доходи та видатки коштів Фонду, у межах своєї компетенції забезпечують виконання бюджету Фонду організовують роботу підвідомчих управлінь Фонду в районах, містах і районах щодо: повного і своєчасного обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; забезпечення збору та ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій, інших коштів, що надходять до бюджету Фонду відповідно до законодавства; стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску, страхових внесків та інших платежів; проведення перевірок правильності нарахування та сплати єдиного внеску, страхових внесків та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимоги позивача про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс" заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за жовтень та листопад 2011 року в загальному розмірі 41 298,11 грн., а позовні вимоги такими, що підлягають до задоволення.
На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167, 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Живиця Плюс" (ідентифікаційний код 33208356, вул. Заводська, 4, смт. Вигода, Долинський район, Івано-Франківська область, 77552) на користь управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області заборгованість по сплаті єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 41 298 (сорок одна тисяча двісті дев'яносто вісім) гривень 11 копійок.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.
Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя: Чуприна О.В.
Постанова складена в повному обсязі 15.02.2012 року.