20 серпня 2015 року ( 10 год. 35 хв.)Справа № 808/3701/15 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Максименко Л.Я.,
за участю секретаря судового засідання - Мєдніковій Р.О.
та представників
від позивача: ОСОБА_1, довіреність від 03.06.2015
від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 22.06.2015 № 53/28-04-10-017
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовною заявою: Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ», м. Запоріжжя
до відповідача: Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів, м. Запоріжжя
про: визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,-
Міське комунальне підприємство «ОСНОВАНІЄ» (далі - позивач) звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.04.2015 № 2072/10/28-04-41-00 Про часткове погодження застосування податкового компромісу в частині відмови (непогодження) у застосуванні податкового компромісу на суму 3 829 941,00 грн., у тому числі основного платежу з податку на додану вартість 2 553 295,00 грн. і штрафних санкцій - 1 276 646,00 грн., та зобов'язати відповідача погодити застосування податкового компромісу до податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2014 № НОМЕР_1 на суму 3 829 941,00 грн., у тому числі основного платежу з податку на додану вартість 2 553 295,00 грн. та штрафних санкцій - 1 276 646,00 грн.
В обґрунтування позову зазначає, що позивач скористався правом, наданим п. 7 підрозділу 92 розділу ХХ «Перехідні положення » Податкового кодексу України і подав заяву про застосування податкового компромісу від 30.03.2015 № 3770/01-05 та сплатив 5% від суми податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомлені-рішенні від 22.04.2014 № НОМЕР_1. Вважає, що часткове прийняття податковим органом рішення щодо досягнення сторонами податкового компромісу суперечить вищевказаним положенням Податкового кодексу України. Стверджує, що законодавством чітко встановлено, що для податкових зобов'язань, які є неузгодженими внаслідок незакінчення процедури судового та/або адміністративного оскарження, та для інших неузгоджених податкових зобов'язань, до яких закон встановлює можливість застосування податкового компромісу, достатнім для застосування податкового компромісу є подання заяви про намір досягнення податкового компромісу та сплата 5 % від визначеної в ній суми. А тому, на думку позивача, будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови в застосуванні податкового компромісу у таких випадках Законом не передбачено. Також, вважає хибним висновок контролюючого органу стосовно того, що податковий компроміс поширюється лише на неузгоджені податкові зобов'язання з ПДВ які виникли в результаті завищення податкового кредиту з ПДВ. В свою чергу вважає, що податковий компроміс можливий як до податкових зобов'язань в частині завищення витрат, при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток, так і завищення податкового кредиту з податку на додану вартість, які визначаються підприємством самостійно шляхом надання уточнюючого розрахунку.
У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав, викладених вище, наполягав на задоволенні позову.
Відповідач адміністративний позов не визнав. У письмових запереченнях від 14.07.2015 вх. № 29568 посилається на те, що за результатами розгляду заяви МКП «Основаніє» від 30.03.2015 вих. № 3779/01-05 контролюючим органом було прийнято рішення про часткове погодження застосування податкового компромісу. Вказує, що рішенням податкового органу податковий компроміс не є досягнутим в сумі 3 829 941 грн., де основний платіж - 2 553 295 грн., 1 276 646 грн. штрафні (фінансові) санкції, оскільки заява МКП «Основаніє» не відповідає вимогам в частині підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що межі застосування податкового компромісу, а саме - перелік податків, види та період вчинення порушень, - визначені п.1 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вважає, що законодавець визначив можливість досягнення податкового компромісу по сумам заниження ПДВ у зв'язку із завищенням суми податкового кредиту з ПДВ. В даному ж випадку, сума заниженого МКП «Основаніє» грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 553 295 грн. визначена контролюючим органом внаслідок виявлення заниження податкового зобов'язання, а не завищення податкового кредиту, що не підпадає під критерії, встановлені п.1 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України. Вважає, що таке часткове погодження податкового компромісу не суперечить закону та не порушує права позивача. У зв'язку із викладеним, вважає, що підстави для задоволення адміністративного позову відсутні.
Під час розгляду справи по суті представник відповідача підтримав заперечення з підстав викладених вище, просив відмовити у задоволенні позову.
В судовому засіданні 20.08.2015 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив, що на підставі направлень від 18.02.2014 № 99, № 100, згідно з п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 ПК України СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів проведена документальна позапланова виїзна перевірка МКП «Основаніє» правильності розрахунку (перерахунку) частки використання сплаченого (нарахованого) податку за придбаними (ввезеними) товарами/послугами, необоротними активами між оподатковуваними та неоподатковуваними операціями за 2013 рік, який задекларовано в податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2013 року, про що складено акт від 31.03.2014 № 122/28-04-41-10/20485152.
Перевіркою встановлено порушення МКП «Основаніє» вимог п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.7, 187.10 ст. 187, п.п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196, п. 198.1 ст. 198, п. 199.1, 199.2 ст. 199 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 10 217 512 грн.
22.04.2014, на підставі акту перевірки від 31.03.2014 № 122/28-04-41-10/20485152, СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів винесено податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 яким збільшено МКП «Основаніє» суму грошових зобов'язань з ПДВ на загальну суму 15 326 262 грн., в т.ч. 10 217 508 грн. за основним платежем та 5 108 754 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.
Не погоджуючись із податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2011 № НОМЕР_1 МКП «Основаніє» оскаржило його до Запорізького окружного адміністративного суду.
Під час процедури судового оскарження, 31.03.2015 МКП «Основаніє» звернулось до СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів із заявою від 30.03.2015 вих. № 3770/01-05 про застосування податкового компромісу (у процедурі судового оскарження).
Рішенням від 06.04.2015 вих. № 2072/10/28-04-41-00 Спеціалізована державна податкова інспекція з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів погодила досягнення податкового компромісу в частині основної суми податкових зобов'язань у розмірі 7 664 216 грн., 5 % від суми заниженого податкового зобов'язання складає 383 210,80 грн., інша частина 95 % вважається погашеною за наслідками досягнення податкового компромісу, штрафні санкції на зазначену суму не нараховуються, пеня не застосовується. Податковий компроміс у сумі основного платежу 2 553 295 грн. (штрафні санкції, нараховані на зазначену суму основного платежу 1 276 646 грн.) не є досягнутим внаслідок невідповідності заяви МКП «Основаніє» в цій частині підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України в редакції Закону № 63.
Вважаючи рішення відповідача щодо часткового досягнення податкового компромісу протиправним, та з вимогою зобов'язати вчинити певні дії, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази суд приходить до наступних висновків.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов'язки платників податків та зборів, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VІ.
Відповідно до п. 1 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно з п. 7 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України процедура податкового компромісу, встановлена цим підрозділом, поширюється також на неузгоджені суми податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, визначені у податкових повідомленнях-рішеннях, щодо яких триває процедура судового та/або адміністративного оскарження, а також на випадки, коли платник податків отримав податкове повідомлення-рішення, за яким податкові зобов'язання не узгоджені відповідно до норм цього Кодексу. Досягнення податкового компромісу у такому разі здійснюється за заявою платника податків у письмовій формі до контролюючого органу про намір досягнення податкового компромісу. У таких випадках днем узгодження платником податків податкових зобов'язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні, є день подання такої заяви до відповідного контролюючого органу. У разі несплати платником податків такого податкового зобов'язання у сумі, визначеній пунктом 2 цього підрозділу, таке податкове зобов'язання вважається неузгодженим.
Процедура податкового компромісу щодо розміру та строків сплати заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, встановлена цим підрозділом, поширюється також на випадки, коли у платника податків незалежно від процедури податкового компромісу за рішенням контролюючого органу розпочата документальна перевірка або складено акт за наслідками такої перевірки. У таких випадках платник податків має право подати до контролюючого органу, який призначив документальну перевірку або склав акт за результатами такої перевірки, відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань до податкових декларацій за звітні податкові періоди в порядку, визначеному пунктом 1 цього підрозділу.
Відповідно до п. 8 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України податковий компроміс вважається досягнутим після сплати платником податків узгоджених податкових зобов'язань згідно із цим підрозділом. Після досягнення податкового компромісу згідно із цим підрозділом такі зобов'язання не підлягають оскарженню та їх розмір не може бути змінений в інших податкових періодах.
У разі досягнення податкового компромісу перевірки щодо податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за уточненими операціями у наступних періодах за зазначеними податками контролюючими органами не проводяться (п. 9 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України).
Тобто, системний аналіз вищезазначених положень свідчить про те, що податковий компроміс розповсюджується виключно на факти заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість (у зв'язку із завищенням податкового кредиту) та податку на прибуток (у зв'язку із завищенням витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування).
Під заниженням податкових зобов'язань для цілей застосування податкового компромісу слід розуміти неправомірне формування платником податків даних податкового обліку (формування податкового кредиту з податку на додану вартість або витрат з податку на прибуток) у податкових періодах до 1 квітня 2014 року, що призвело до заниження належних до сплати сум податкових зобов'язань.
В даному випадку, контролюючий орган не погодив частково застосування податкового компромісу за заниження податкового зобов'язання з ПДВ на суму 2 553 295 грн.
Вказане порушення описано на стор.7-10 акту перевірки від 31.03.2014 № 122/28-04-41-10/20485152, де зазначено, що на порушення п. 185.1 ст. 185, п. 186.4 ст. 186, п. 187.7, 187.10 ст. 187, п. 196.1.6 п. 196.1 ст. 196 ПК України МКП «Основаніє» занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 2 553 295 грн. Контролюючий орган зазначив про те, що вартість поставки послуг, які надавались МКП «Основаніє» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013, підлягали оподаткуванню ПДВ незалежно від того, за рахунок яких джерел вони компенсуються (населенням, іншими категоріями споживачів чи за рахунок місцевого або державного бюджетів). Таким чином, МКП «Основаніє» безпідставно декларувало визначені операції як такі, що не є об'єктом оподаткування.
У зв'язку із тим, що сума заниженого МКП «Основаніє» грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 2 553 295 грн. визначена контролюючим органом внаслідок виявлення заниження податкового зобов'язання з ПДВ, а не заниження податкового кредиту з ПДВ, у погоджені заяви щодо досягнення податкового компромісу в цій частині контролюючим органом було правомірно відмовлено.
Посилання позивача на те, що Закон не містить будь-яких повноважень контролюючого органу щодо відмови у застосуванні податкового компромісу, суд до уваги не приймає з огляду на таке.
Дійсно, підрозділ 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не містить визначених повноважень для контролюючого органу щодо відмови у застосуванні податкового компромісу.
Однак, слід враховувати те, що відповідачем по справі не було відмовлено у застосуванні податкового компромісу, а відбулось не погодження податкового компромісу у зв'язку із невідповідністю частини заяви МКП «Основаніє» вимогам підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України.
Крім того, сам підрозділ 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України нічого не говорить про випадки як діяти контролюючому органу в тій чи іншій ситуації, коли платник податків звертається із заявою про застосування податкового компромісу, наприклад поза межами строків 1095 днів, або за зобов'язаннями на які не розповсюджується дія п. 1 підрозділу 92 ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України тощо.
Якщо виходити із «заявочного» характеру звернення платника податків про застосування податкового компромісу, то всі заяви платників податку про застосування такої процедури мали б погоджуватись контролюючим органом, що в принципі б невілювало самі положення Закону, зміст і мету податкового компромісу.
Суд зазначає, що Наказом ДВС № 13 від 17.01.2015 затверджено Методичні рекомендації щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу. Вказані Методичні рекомендації не зареєстровані в Міністерстві юстиції України, а отже останні носять рекомендаційний характер.
В той же час, у вказаних Методичних рекомендаціях конкретизується як сам зміст податкового компромісу, так і порядок дій контролюючого органу, зокрема, щодо розгляду заяви про застосування податкового компромісу.
Тому, в даному випадку, контролюючий орган діяв у межах повноважень та у спосіб, визначений законом.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті(вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених
статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З урахуванням викладеного, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 06.04.2015 № 2072/10/28-04-41-00 Про часткове погодження застосування податкового компромісу в частині відмови (непогодження) у застосуванні податкового компромісу на суму 3 829 941,00 грн., у тому числі основного платежу з податку на додану вартість 2 553 295,00 грн. і штрафних санкцій - 1 276 646,00 грн.
Оскільки вимоги позивача про зобов'язання відповідача погодити застосування податкового компромісу до податкового зобов'язання з податку на додану вартість, згідно з податковим повідомленням-рішенням від 22.04.2014 № НОМЕР_1 на суму 3 829 941,00 грн., у тому числі основного платежу з податку на додану вартість 2 553 295,00 грн. та штрафних санкцій - 1 276 646,00 грн. є похідними від вимог про визнання протиправним та скасування рішення від 06.04.2015 № 2072/10/28-04-41-00, у задоволені яких судом відмовлено, в цій частині адміністративного позову суд також відмовляє.
Таким чином, у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.
Відповідно до частини 3 статті 4 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній на момент звернення позивача з адміністративним позовом до суду) під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.
Судом з'ясовано, що при зверненні до суду з адміністративним позовом, позивач сплатив суму судового збору в розмірі 4872,00 грн., тобто в повному обсязі, а відтак питання щодо його стягнення судом вирішенню не підлягає.
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7 - 12, 14, 86, 158 - 163 КАС України, суд, -
У задоволенні адміністративного позову Міського комунального підприємства «ОСНОВАНІЄ» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Л.Я. Максименко