22 листопада 2011 р. Справа № 2а/0270/5045/11
Вінницький окружний адміністративний суд в складі
Головуючого судді Дмитришеної Руслани Миколаївни,
при секретарі судового засідання: Середюку Миколі Анатолійовичу
за участю представників сторін:
позивача : ОСОБА_1
відповідача : ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: ОСОБА_3
до: Комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації"
про: визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії
В листопаді 2011 року до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом звернувся ОСОБА_3 до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" (далі - КП «ВООБТІ») про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що рішенням виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району від 30 червня 2011 року за ним оформлено право власності на адміністративний (фінський) будинок, що розташований за адресою: вулиця Матросова, 40 в селі Стадниця Вінницького району Вінницької області. На підставі свідоцтва про право власності, виданого на виконання рішення сільської ради, він звернувся до органу реєстрації речових прав із заявою щодо проведення державної реєстрації права приватної власності.
Проте, рішенням КП «ВООБТІ» №115 від 28 жовтня 2011 року позивачу відмовлено в державній реєстрації прав.
Не погодившись із рішенням органу реєстрації, з метою захисту порушених прав та інтересів позивач звернувся до адміністративного суду із вимогами визнати протиправним та скасувати рішення КП “ВООБТІ” про відмову в державній реєстрації прав за №115 від 28 жовтня 2011 року та зобов'язати КП “ВООБТІ” вчинити дії щодо державної реєстрації за позивачем права приватної власності на адміністративний (фінський) будинок.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві.
Представник відповідача проти позову заперечувала з підстав, що викладені в письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.
10 жовтня 2011 року представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 А.М. звернувся до комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" із заявою про державну реєстрацію прав власності на адміністративний (фінський) будинок, що знаходиться за адресою: вулиця Матросова, 40 в селі Стадниця Вінницького району Вінницької області.
28 жовтня 2011 року комунальним підприємством "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" прийнято рішення №115, яким відмовлено в проведенні державної реєстрації прав. Рішення органу реєстрації мотивоване тим, що подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами (підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно). Невідповідність полягає у тому, що згідно із матеріалами інвентаризаційної справи №580 на земельній ділянці розташовано адмінбудинок (фінський будинок) загальною площею 59,9 кв. м., який не прийнятий в експлуатацію . Додатково у рішенні містяться посилання на статтю 331 Цивільного кодексу України та пункт 1.6 Тимчасового положення, відповідно до яких “державній реєстрації підлягає право власності тільки на закінчене будівництвом майно, яке прийнято в експлуатацію у встановленому законодавством порядку”.
При цьому, суд встановив, що підставою для звернення представника позивача до комунального підприємства із заявою щодо реєстрації права власності слугувало рішення №54 виконавчого комітету Стадницької сільської ради Вінницького району від 30 червня 2011 року, а також отримання свідоцтва, яким підтверджується оформлення права власності на адмінбудинок (фінський будинок) загальною площею 59,9 кв. м. за ОСОБА_3.
Даючи правову оцінку рішенню органу реєстрації, суд зважає на таке.
Нормативними актами, що визначають порядок проведення державної реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, є Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" із змінами, внесеними 17 листопада 2009 року, а також Тимчасове положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затверджене наказом Міністерства юстиції України від 07 лютого 2002 року №7/5. При цьому, норми Тимчасового положення діють в тій частині, що не суперечить вимогам Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у відповідній редакції.
Під державною реєстрацією прав розуміється офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно (пункт 1.2 Тимчасового положення).
Розділами ІІ та ІІІ Тимчасового положення деталізовано порядок подання документів для державної реєстрації прав та процедуру проведення самої реєстрації прав.
Посилаючись на підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення як на підставу для відмови у здійсненні реєстрації, відповідач в своєму рішенні вказує на невідповідність поданих документів вимогам статті 331 ЦК України та пункту 1.6 Тимчасового положення, оскільки у матеріалах інвентаризаційної справи відсутні документи, які б свідчили про прийняття в експлуатацію відповідного об'єкта.
Проте, суд не погоджується із висновками, викладеними у рішенні комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" №115 від 28 жовтня 2011 року, враховуючи наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", наведений виключний перелік підстав для відмови у реєстрації права власності на об'єкт нерухомості, а саме:
1) заявлене право, обтяження не підлягає державній реєстрації відповідно до цього Закону;
2) об'єкт нерухомого майна або більша його частина розміщені на території іншого органу державної реєстрації прав;
3) із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа;
4) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом, або не дають змоги встановити відповідність заявлених прав документам, що їх посвідчують;
5) заяву про державну реєстрацію прав, пов'язаних з відчуженням нерухомого майна, подано після державної реєстрації обтяжень, встановлених щодо цього майна, крім випадків, встановлених частиною дев'ятою статті 15 цього Закону;
6) заявлене право вже зареєстровано.
Відповідно до ч. 4 вказаної норми, відмова в державній реєстрації прав та їх обтяжень з підстав, не передбачених цим Законом, заборонена.
Пунктом 3.5 Тимчасового положення визначені підстави, за яких реєстратор БТІ відмовляє у проведенні державної реєстрації прав. Однією із підстав передбачено зокрема: подані документи не відповідають вимогам, установленим Положенням та іншими нормативно-правовими актами, або не дають змоги установити відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства (підпункт 3.5.4 пункту 3.5 Тимчасового положення).
За змістом п. 1.6 Тимчасового положення визначено, що державній реєстрації підлягає право власності на закінчене будівництвом нерухоме майно, яке прийняте в експлуатацію у встановленому законодавством порядку.
Особливості прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів визначено Порядком, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України №461 від 13 квітня 2011 року. Зокрема, пунктом 11 цього Порядку передбачено, що датою прийняття в експлуатацію об'єкта є дата реєстрації декларації або видачі сертифіката.
При цьому, у пункті 13 Порядку зазначено, що зареєстрована декларація або сертифікат є підставою для “… оформлення права власності на нього”, тобто на об'єкт.
З аналізу наведених положень випливає, що зареєстрована декларація або сертифікат як завершальний етап прийняття в експлуатацію відповідного об'єкта передує процедурі оформлення права власності на цей об'єкт; а тому, оформлення права власності на певний об'єкт та видача відповідного свідоцтва не може бути реалізовано без відповідних документів, які підтверджуватимуть прийняття об'єкта в експлуатацію.
Оскільки рішенням №54 Стадницької сільської ради Вінницького району від 30 червня 2011 року оформлено право власності на адмінбудинок (фінський будинок) на ОСОБА_3 та видано свідоцтво про право власності на цей об'єкт, тому реєстратором БТІ необґрунтовано не враховано такої обставини.
В той же час, статтею 331 ЦКУ встановлено, що право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі.
Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).
Безпідставним в даному випадку є посилання реєстратора БТІ на статтю 331 Цивільного кодексу України, оскільки зазначена норма не регулює порядок реєстрації завершених будівництвом об'єктів. Відсутні з цього приводу пояснення також і в представника відповідача.
Крім того, відповідно до матеріалів інвентаризаційної справи №580, адміністративний (фінський) будинок, що знаходиться за адресою: вулиця Матросова, 40 в селі Стадниця Вінницького району побудований в 1970 році. Зазначене не заперечується і представником відповідача.
Отже, об'єкт нерухомості, а саме адмінбудинок (фінський будинок) в селі Стадниця, який підлягає реєстрації не є новоствореним майном чи об'єктом незавершеного будівництва, свідоцтво про право власності на нерухоме майно, видане позивачу згідно норм чинного законодавства України.
За наведених обставин, рішення комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" про відмову в реєстрації прав з тих підстав, що зазначені у ньому, є протиправним та підлягає скасуванню.
Також, з метою надання повного захисту правам та інтересам позивача задоволенню підлягає і вимога щодо зобов'язання відповідача вчинити дії щодо державної реєстрації за позивачем права приватної власності на адмінбудинок (фінський будинок). При цьому, суд звертає увагу на тому, що послідовність таких дій реєстратора БТІ (дій, що передують самій державній реєстрації) визначена у розділах І та ІІ Тимчасового положення.
Відтак, з огляду на матеріали справи, суд вважає, що відповідачем не наведено ґрунтовних аргументів, що підтверджували б правомірність прийнятого рішення, а тому адміністративний позов належить задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України. В зв'язку із тим, що суд дійшов висновку щодо задоволення адміністративного позову повністю, а також підтвердження сплати позивачем 28,23 гривень судового збору, вказану суму належить стягнути на користь позивача.
Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд-
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення комунального підприємства "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" №115 від 28 жовтня 2011 року.
Зобов'язати комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" вчинити дії щодо державної реєстрації за ОСОБА_3 права приватної власності на адміністративний (фінський) будинок з прибудовами вцілому, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, село Стадниця, вулиця Матросова, будинок, 40, що складаються з приміщень: адміністративний (фінський) будинок (А), прибудова (а), ганок.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 сплаченого судового збору у розмірі 28,23грн.
Зобов"язати комунальне підприємство "Вінницьке обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації" подати звіт Вінницькому окружному адміністративному суду про виконання цієї постанови протягом місяця з дня набрання нею чинності.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.
Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Суддя: Дмитришена Руслана Миколаївна