копія
25 серпня 2011 р. Справа № 2a-1870/4829/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Опімах Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови, -
Позивач, Державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (далі по тексту - позивач, ДТГО "Львівська залізниця"), звернувся до суду з адміністративним позовом до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (далі по тексту - відповідач, Сумський прикордонний загін), в якому просить суд скасувати постанову Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 24 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, від 29 червня 2011 року про накладення на ДТГО "Львівська залізниця" штрафу в сумі 8500,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржуваною постановою встановлено, що 12.06.2011 р. о 01 год. 15 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 77 сполученням Москва-Ковель у вагоні № 03 працівниками Державної прикордонної служби Сумського прикордонного загону було виявлено громадянку ОСОБА_1 ОСОБА_2 Тешаєвну, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на паспортний контроль пред'явила внутрішній паспорт громадянки ОСОБА_1 №А6143880. Працівниками Сумського прикордонного загону складено протокол від 12.06.2011 р. № 99530112 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень. 29.06.2011 р. т.в.о. начальника штабу Сумського прикордонного загону винесено Постанову № 24 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, згідно з якою на ДТГО «Львівська залізниця» накладено штраф у розмірі 8500 грн за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень».
Позивач вважає оскаржувану постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, з тих підстав, що постанова складена з порушенням ст. 12 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень», відповідно до якої постанова у справі про правопорушення повинна містити викладення обставин, установлених при розгляді справи; зазначення Закону, яким передбачається відповідальність за таке правопорушення. Натомість в описовій частині постанови відповідач зазначив, що пасажир поїзда № 77 сполученням Москва-Ковель ОСОБА_2 Тешаєвна, намагаючись здійснити незаконний перетин Державного кордону України, пред'явила на паспортний контроль внутрішній паспорт громадянки ОСОБА_1 на своє ім'я без відповідних документів на право перетину державного кордону. Відповідач у постанові не зазначив, які саме документи, необхідні для перетину державного кордону, були відсутні у пасажирки ОСОБА_2 та які норми права при цьому порушені Залізницею. Також, наявність у графі протоколу «підписи свідків» двох не ідентифікованих підписів без зазначень прізвищ та ініціалів призводить до неможливості достовірного встановлення залучення вказаних осіб для складання протоколу від 12.06.2011 № 99530112 відповідно до вимог законодавства.
Позивач вважає, що протокол, який став підставою винесення оскаржуваної постанови, було складено без участі представника перевізника, оскільки ДТГО "Львівська залізниця" жодним письмовим документом не уповноважувала працівника Залізниці - провідника ОСОБА_3 - підписувати протокол, і відповідно законним представником у розумінні представництва юридичної особи він не являється, відповідно, вважає протокол таким, що не може бути належним доказом правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники) несуть відповідальність за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів.
Оскільки у громадянки ОСОБА_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, паспорт був наявний, але не справжній, а відповідно до Закону України «Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень» перевізник повинен перевірити тільки наявність документа, а не його справжність, то і вина залізниці у скоєнні адміністративного правопорушення відсутня.
Посилаючись на прикінцеві положення Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності перевізників, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення”, позивач додатково зазначив, що перевізники не забезпечені інформацією про документи, необхідні пасажирам для в'їзду в Україну, а отже надані пасажиркою ОСОБА_2 під час посадки в поїзд провіднику квиток із зазначенням у ньому її прізвища та номера паспортного документа, а також паспорт громадянки ОСОБА_1 №А6143880, який відповідав запису у квитку і за зовнішніми ознаками схожий на паспорт громадянина для виїзду за кордон, давали достатні підстави вважати, що ОСОБА_2 мала необхідні документи для в'їзду до України.
Крім того, позивач зазначає, що згідно з чинним законодавством обов'язок перевіряти перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявності у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту - це захід прикордонного контролю, який встановлюється лише для комерційних перевізників. Проте законодавче визначення терміну «комерційний перевізник» відсутнє, отже відсутні правові підстави для застосування відповідальності на підставі ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» до ДТГО «Львівська залізниця», що здійснює міжнародні пасажирські перевезення пасажирів за регульованими тарифами, встановленими органом управління залізничного транспорту.
Відповідач проти позову заперечує повністю, вважає постанову № 24 про накладення штрафу в розмірі 8500,00 грн такою, що прийнята у повній відповідності з чинним законодавством України та обставинами справи.
У судове засідання представник позивача не прибув, 17.08.2011 р. подав до суду заяву, відповідно до якої позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить розглянути справу без його участі (а.с. 43).
У судове засідання представник відповідача також не прибув, 25.08.2011 р. подав до суду заяву, відповідно до якої проти позову заперечує та просить розглянути справу без його участі (а.с. 50).
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального технічного засобу згідно зі ст. ст. 12, 41 КАС України не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи та дослідивши докази по справі, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
У судовому засіданні встановлено, що 12.06.2011 р. о 01 год. 15 хв. під час здійснення прикордонного контролю потягу № 77 сполученням Москва-Ковель у вагоні № 03 працівниками Державної прикордонної служби України Сумського прикордонного загону було виявлено громадянку ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 Тешаєвну (далі по тексту - ОСОБА_2Т.), ІНФОРМАЦІЯ_1, яка на паспортний контроль пред'явила внутрішній паспорт громадянки ОСОБА_1 №А6143880, намагаючись при цьому здійснити спробу незаконного перетину Державного кордону України, чим порушено ст. 1 Закону України «Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень» від 10 січня 2002 року N 2920-III (далі по тексту - Закон).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 10 Закону України «Про прикордонний контроль» від 5 листопада 2009 року N 1710-VI прикордонний контроль іноземця, особи без громадянства під час виїзду з України передбачає проведення перевірки наявності у нього дійсного паспортного документа.
Відповідно до приписів п. 2 Додатку до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом ОСОБА_4 ОСОБА_1 про взаємні поїздки громадян, затвердженої Постановою КМ № 1277 від 29.08.2002 р. (далі по тексту - Угода), дійсними документами для в'їзду та виїзду за кордон у розумінні цієї Угоди для громадян ОСОБА_4 ОСОБА_1 є, зокрема, дипломатичний паспорт ОСОБА_4 ОСОБА_1, службовий паспорт ОСОБА_4 ОСОБА_1, загальногромадянський паспорт ОСОБА_4 ОСОБА_1.
Враховуючи відсутність у громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, 12.06.2011 р. заступником начальника відділу впс «Хутір-Михайлівський» з персоналу майором ОСОБА_5 складено протокол № 99530112 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних перевезень (а.с. 10-12). Крім того, через те, що у громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 не було дійсних документів на право перетину державного кордону, на неї було складено протокол серії СхРУ № 000535 від 12.06.2011 р. про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП, за результатами розгляду якого постановою Ямпільського районного суду Сумської області гр. ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 було притягнено до адміністративної відповідальності та застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1700 грн, та прийнято рішення щодо ОСОБА_2 про відмову в перетинанні державного кордону України (а.с. 32, 33, 38).
Згідно з п. 10 Протоколу перевізником не виконано обов'язок перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, що призвело до спроби перевезення через державний кордон України одного пасажира - громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 - без необхідних документів для в'їзду до держави прямування.
На підставі зазначеного протоколу 29.06.2011 р. т.в.о. начальника Сумського прикордонного загону полковником штабу ОСОБА_6 винесена постанова № 24 про правопорушення, пов'язане зі здійсненням перевізником міжнародних пасажирських перевезень, якою на ДГТО «Львівська залізниця» накладено штраф у розмірі 8500,00 грн (а.с. 13-14).
Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт» від 4 липня 1996 року N 273/96-ВР залізничний транспорт - виробничо-технологічний комплекс організацій і підприємств залізничного транспорту загального користування, призначений для забезпечення потреб суспільного виробництва і населення країни в перевезеннях у внутрішньому і міжнародному сполученнях та надання інших транспортних послуг усім споживачам без обмежень за ознаками форми власності та видів діяльності тощо;
- залізниця - статутне територіально-галузеве об'єднання, до складу якого входять підприємства, установи та організації залізничного транспорту і яке, при централізованому управлінні, здійснює перевезення пасажирів та вантажів у визначеному регіоні транспортної мережі.
Відповідно до п. 2 Положення про пункти пропуску через державний кордон та пункти контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 р. N 751, пункт пропуску через державний кордон - спеціально виділена територія на залізничних і автомобільних станціях, у морських і річкових портах, в аеропортах (на аеродромах) з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, де здійснюються прикордонний, митний та інші види контролю і пропуск через державний кордон осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про залізничний транспорт», постанови Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1998 р. N 457 «Про затвердження Статуту залізниць України», п. 1.4 Порядку оформлення розрахункових і звітних документів при здійсненні продажу проїзних і перевізних документів на залізничному транспорті, затвердженого наказом Міністерства транспорту України, Державної податкової адміністрації України від 24 жовтня 2001 р. N 712/431 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 7 лютого 2002 р. за N 116/6404, міжнародне залізничне сполучення - перевезення пасажирів, вантажів, багажу, вантажобагажу та пошти між Україною та іноземними державами.
Відповідно до ст. 1 Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом ОСОБА_4 ОСОБА_1 про взаємні поїздки громадян громадяни держав однієї Сторони, незалежно від місця постійного проживання, можуть в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють у цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.
Згідно з п. 12 Додатку до вказаної Угоди до переліку документів для в'їзду та виїзду за кордон для громадян ОСОБА_4 ОСОБА_1 відносяться, зокрема, дипломатичний паспорт, службовий паспорт та загальногромадянський закордонний паспорт ОСОБА_4 ОСОБА_1.
Так, громадянка ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 слідувала на в'їзд в Україну за внутрішнім паспортом громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 №А6143880.
Таким чином, виходячи з положень Закону України «Про відповідальність перевізників під час міжнародних пасажирських перевезень» та Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом ОСОБА_4 ОСОБА_1 про взаємні поїздки громадян, у громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 були відсутні документи, необхідні для в'їзду до держави прямування.
Що стосується посилань позивача на наявність у графі протоколу «підписи свідків» двох не ідентифікованих підписів без зазначень прізвищ та ініціалів суд зазначає наступне.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 3 Закону посадовою особою відповідного органу охорони державного кордону України, яка виконує функції із здійснення прикордонного контролю, про вчинення правопорушення складається протокол. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка керує транспортним засобом, або представником перевізника, у присутності якого складено протокол про правопорушення, а за наявності свідків протокол може бути підписано також і цими особами.
Так, в п. 11 протоколу про правопорушення, пов'язаного зі здійсненням перевізником міжнародних перевезень, від 12.06.2011 р. № 99530112 зазначені дані свідків правопорушення: їх прізвища, ім'я та по батькові, адреси проживання. Підписи свідків у даному пункті протоколу наведені під номерами 1 та 2, на аркуші 3 протоколу підписи свідків також наведені під номерами 1 та 2 відповідно. Також у протоколі зазначено особу представника перевізника - провідника вагону № 03 ОСОБА_3, яка була присутня при складанні протоколу, що підтверджується її поясненнями, викладеними в протоколі від 12.06.2011 р.
Як уже зазначалося, відповідно до Угоди між Кабінетом Міністрів України і Урядом ОСОБА_4 ОСОБА_1 громадяни держав однієї Сторони можуть в'їжджати, виїжджати, прямувати транзитом на території держави іншої Сторони без віз з дотриманням правил перебування і реєстрації, що діють у цій державі, по документах, зазначених у Додатку до цієї Угоди.
Проте жодного з вказаних у Додатку до Угоди документів у громадянки ОСОБА_4 ОСОБА_1 ОСОБА_2 не було, у зв'язку з чим на неї було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 204-1 КУпАП за перетинання державного кордону України без відповідних документів.
Відповідно до преамбули Закону України «Про відповідальність перевізників під час здійснення міжнародних пасажирських перевезень» цей Закон відповідно до Протоколу про попередження і припинення торгівлі людьми, особливо жінками і дітьми, і покарання за неї та Протоколу проти незаконного ввозу мігрантів по суші, морю і повітрю, що доповнюють ОСОБА_7 Організації Об'єднаних Націй проти транснаціональної організованої злочинності, ОСОБА_7 Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми встановлює відповідальність перевізників за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність, але не справжність, у пасажирів документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажирів через державний кордон України без необхідних документів, а також визначає порядок застосування цієї відповідальності.
Згідно ст. ст. 1, 2 Закону підприємства (їх об'єднання), установи, організації, фізичні особи - підприємці, які здійснюють міжнародні пасажирські перевезення (далі - перевізники), за невиконання обов'язку перевірити перед початком міжнародного пасажирського перевезення наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, транзиту, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, несуть відповідальність у вигляді штрафу від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожного такого пасажира, але не більше двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за одне перевезення. Справи про правопорушення, передбачені статтею 1 цього Закону, розглядають відповідні органи охорони державного кордону України. Від імені органів охорони державного кордону України розглядати справи про правопорушення та накладати штрафи мають право начальники органів охорони державного кордону України та їх заступники.
Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 22-1 Закону України «Про залізничний транспорт» перевізник при перевезенні пасажира у міжнародному залізничному сполученні зобов'язаний до початку перевезення перевірити наявність у пасажира документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, та відмовити у перевезенні пасажиру, який на його вимогу не пред'явив необхідні документи. За невиконання обов'язку перевірити перед початком перевезення пасажира у міжнародному залізничному сполученні наявність у нього документів, необхідних для в'їзду до держави прямування, держав за маршрутом слідування, що призвело до перевезення чи спроби перевезення пасажира через державний кордон України без необхідних документів, перевізник несе відповідальність, передбачену законом.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що за наведених обставин та правових норм оскаржувану постанову № 24 від 29.06.2011 р. відповідачем винесено на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України та чинним законодавством, а тому суд не вбачає підстав для її скасування та задоволення позовних вимог позивача.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Державного територіально-галузевого об'єднання "Львівська залізниця" до Сумського прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України про скасування постанови - відмовити за необгрунтованістю.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя (підпис) Л.М. Опімах
З оригіналом згідно
Суддя Л.М. Опімах