Справа № 22-ц-800/2011 Головуючий у I інстанції -Скалозуб О.М.
Категорія -цивільна Доповідач - Євстафіїв О. К.
25 березня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіОСОБА_1,
суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3,
при секретарі:ОСОБА_4,
за участю:відповідача ОСОБА_5 та її представника - адвоката ОСОБА_6 об'єднання „Чернігівська обласна колегія адвокатів” ОСОБА_7,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові апеляційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30 грудня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_8 до Ніжинської міської державної нотаріальної контори, ОСОБА_5 про скасування свідоцтва про право на спадщину, зобов'язання видати свідоцтво про право на спадщину,
У жовтні 2010 р. ОСОБА_8 пред'явила позов до Ніжинської міської державної нотаріальної контори і ОСОБА_5, в якому просила скасувати видане останній 19.03.1992 р. державним нотаріусом Ніжинської міської державної нотаріальної контори свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9, зобов'язати Ніжинську міську державну нотаріальну контору видати їй - ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на ? частину жилого будинку № 88 по вул. Червонокозача в м. Ніжині та відшкодувати їй судові витрати. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона й ОСОБА_5 є єдиними спадкоємцями померлого 30.06.1991 р. спадкодавця ОСОБА_9, який є їхнім рідним братом. Останньому на день смерті належала ? частина вищевказаного будинку. У передбачений законом строк вона - ОСОБА_8 подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті брата, а ОСОБА_5 у встановлений законом строк такої заяви до нотаріальної контори не подавала. Незважаючи на те, що остання мешкала у спірному будинку, вона не мешкала однією сім'єю з братом і не вела з ним спільного господарства. Тому ОСОБА_5 є такою, що не прийняла спадщину після смерті брата. У лютому 2010 р. вона - ОСОБА_8 дізналася про те, що ОСОБА_5 19.03.1992 р. у нотаріальній конторі отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 У зв'язку з цим вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті брата.
Оскаржуваним рішенням позов частково задоволено: видане ОСОБА_5 19.03.1992 р. Ніжинською міською державною нотаріальною конторою свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на ? частину жилого будинку № 88 по вул. Червонокозача в м. Ніжині скасовано, зобов'язано Ніжинську міську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на 1/8 частину даного будинку, у задоволенні решти позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати дане рішення і відмовити у задоволенні позову. При цьому вона посилається на наступне.
Її (ОСОБА_5І.) представник просив суд І інстанції при вирішенні справи застосувати строк позовної давності, оскільки ОСОБА_8 лише через 18 років звернулася за отриманням свідоцтва про право на спадщину після смерті брата, пропустивши без поважних причин цей строк. Подавши у 1991 р. заяву про прийняття спадщини, остання не повідомила про те, що спадкоємцем після смерті ОСОБА_9 є іще й вона - ОСОБА_5, та не надала ніяких документів, необхідних для оформлення права власності на спадкове майно. Протягом всього цього часу позивач не дбала про спадщину, що відкрилася після смерті брата, і не висувала до неї ніяких претензій з приводу цієї спадщини. Крім того, вона не брала участі у похованні брата і у поминальних ритуалах.
Місцевим судом не враховано, що починаючи з 1991 р. по даний час спірний будинок неодноразово поліпшувався. Зокрема, після смерті ОСОБА_9 вона спорудила прибудову до будинку, яка є її особистою власністю. Представник нотаріальної контори не змогла пояснити суду, яким чином за таких обставин вона зможе видати ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_9
Для вирішення справи суд безпідставно застосував ст.ст. 1262, 1268-1270 ЦК України, оскільки спірні правовідносини виникли до 01.01.2004 р.
У судовому засіданні ОСОБА_5 та її представник підтримали апеляційну скаргу.
ОСОБА_8 у запереченнях на апеляційну скаргу просила її відхилити за безпідставністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що вона підлягає відхиленню, виходячи з наступного.
Постановляючи рішення, суд І інстанції виходив з того, що і ОСОБА_8, і ОСОБА_5 у встановлений законом строк прийняли спадщину, що відкрилася після смерті брата ОСОБА_9 Отже державний нотаріус Ніжинської міської державної нотаріальної контори протиправно видав ОСОБА_5 свідоцтво про право на весь обсяг цієї спадщини, а саме на ? частину жилого будинку № 88 по вул. Червонокозача в м. Ніжині; суд також зазначив, що ОСОБА_8 не пропущено строк позовної давності. Ці висновки суду є вірними.
Так, місцевим судом на підставі належних і допустимих доказів вірно встановлено наступне.
Спадкодавцю ОСОБА_9, який помер 30.06.1991 р., на день смерті належала ? частина жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: м. Ніжин, вул. Червонокозача, № 88.
Єдиними спадкоємцями першої черги спадкодавця ОСОБА_9 є його рідні сестри - позивач ОСОБА_8 та відповідач ОСОБА_5 ОСОБА_8 прийняла спадщину, що відкрилася після смерті брата, шляхом подання до нотаріальної контори заяви про її прийняття у встановлений п. 2 ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, 1963 р., строк, а ОСОБА_5 прийняла цю спадщину в порядку п. 1 ч. 1 цієї ж статті - шляхом фактичного вступу в управління й володіння нею.
19.02.1992 р. державним нотаріусом Ніжинської міської державної нотаріальної контори на підставі спадкової справи № 81 видано ОСОБА_5 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 (реєстровий № 2-416). Згідно з цим свідоцтвом остання є власником ? частини жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: м. Ніжин, вул. Червонокозача, № 88, що належала ОСОБА_9 до дня його смерті. Тобто дане свідоцтво ОСОБА_5 видано на всю спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_9
З встановленого апеляційний суд робить наступні висновки.
Стаття 548 ЦК УРСР, 1963 р., приписувала, що для прийняття спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Стаття 525 даного Кодексу встановлювала, що часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а згідно з ч. 1 ст. 529 цього ж Кодексу спадкування за законом здійснювалося спадкоємцями першої черги у рівних частках. Таким чином, і ОСОБА_8, і ОСОБА_5 належить по ? частині спадщини, що відкрилася після смерті ОСОБА_9, з дня його смерті - з 19.02.1992 р. Оскільки останньому на праві власності належала ? частина жилого будинку з надвірними будівлями за адресою: м. Ніжин, вул. Червонокозача, № 88, то ОСОБА_5 та ОСОБА_8 успадкували по 1/8 його частині (кожна). Отже видача ОСОБА_5 свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 на ? частину спірного домоволодіння є незаконною, оскільки державний нотаріус зобов'язаний був видати їй свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/8 його частину.
В силу абз. 2 п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні цієї справи застосувати норми гл. 89 ЦК України, т.я. правовідносини щодо оформлення права на спадщину між сторонами виникли до набрання чинності цим Кодексом і тривають по даний час. Статті 1296, 1297 ЦК України приписують, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 1300 ЦК України, на вимогу одного з спадкоємців за рішенням суду можуть бути внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину. У такому випадку нотаріус видає спадкоємцям нові свідоцтва про право на спадщину. ЦК України передбачає, що у разі встановлення неправильностей у свідоцтві про право на спадщину суд може або внести зміни до нього або визнати таке свідоцтво недійсним (ст.ст. 1300, 1301). Ні ці статті, ні інші норми права, що регулюють спірні правовідносини, не передбачають права або обов'язку суду скасувати свідоцтво про право на спадщину. Тому рішення суду І інстанції в частині скасування оспорюваного свідоцтва про право на спадщину є юридично некоректним. Виходячи з зазначених вище норм ЦК України позовні вимоги належить задовольнити шляхом внесення змін до свідоцтва про право на спадщину, що є предметом спору, в частині визначеного в ньому розміру успадкованої ОСОБА_5 частини жилого будинку з надвірними будівлями й спорудами, які розташовані за адресою: м. Ніжин, вул. Червонокозача, № 88, шляхом її зменшення з ? до 1/8.
Позовні вимоги про зобов'язання Ніжинську міську державну нотаріальну контору видати ОСОБА_8 свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_9 є передчасними, т.я. з копії спадкової справи до майна останнього № 418 від 30.06.1991 р. вбачається, що ОСОБА_8 не надано державному нотаріусу всіх документів, необхідних для його видачі згідно з Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Мін'юсту України від 03.03.2004 р. № 20/5 (зареєстрований в Мін'юсті України 03.03.2004 р. за № 283/8882). Тож у задоволенні цих вимог належить відмовити.
Твердження апелянта про пропуск ОСОБА_8 строку позовної давності не є підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки суду не надано доказів, що спростовували б твердження ОСОБА_8 про те, що про видачу оспорюваного свідоцтва вона дізналася у лютому 2010 р.
Всі інші доводи апеляційної скарги теж не дають підстав для її задоволення, оскільки вони містять посилання на обставини, що не мають юридичного значення для вирішення справи.
Таким чином в порядку ч. 3 ст. 303 ЦПК України оскаржуване рішення підлягає зміні шляхом приведення його у відповідність до вищевикладеного.
Відповідно до ст. 88 ч.ч. 1, 5 ЦПК України з ОСОБА_5 на користь позивача належить стягнути 17 грн. 00 коп. на відшкодування судового збору і 37 грн. 00 коп. витрат з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи, сплачені останньою за пред'явлення позову (квитанції на а.с. 1, 2).
Керуючись ст.ст. 307, 309 ч. 1 п. 4, 314, 316 ЦПК України, ст.ст. 530, 548, 549 ч. 2, 560 ЦК УРСР, 1963 р., ст. ст. 1296, 1300 ч.ч. 1, 2 ЦК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити; рішення Ніжинського міськрайонного суду від 30 грудня 2010 року змінити.
Внести зміни до свідоцтва про право ОСОБА_5 на спадщину за законом після померлого 30 червня 1991 року брата ОСОБА_9, яке видане 19 березня 1992 року державним нотаріусом Ніжинської міської державної нотаріальної контори на підставі спадкової справи № 81 (реєстровий № 2-416), в частині визначеного в цьому свідоцтві розміру успадкованої ОСОБА_5 частини жилого будинку з надвірними будівлями й спорудами, які розташовані за адресою: м. Ніжин, вул. Червонокозача, № 88, шляхом її зменшення з ? (однієї четвертої) до 1/8 (однієї восьмої).
У задоволенні решти позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 54 (п'ятдесят чотири) грн. 00 коп. на відшкодування судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили.
Головуючий:Судді: