Справа № 1-166/11р.
25 січня 2011 року Солом”янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого - судді - Губко А.О.
при секретарі - Гвоздицького А.О.
за участю прокурора - Рибалка І.А.
за участю адвоката - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2,
17.05.1989р.народження, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, не працюючого, не одруженого, зареєстрованого за адресою:ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше судимого: 27.09.2010 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст. 186 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки
у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України
та
ОСОБА_3,
29.12.1989р.народження,уродженця ІНФОРМАЦІЯ_4,громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_5, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого
у скоєнні злочину, передбаченого ст.186 ч.2 КК України, -
29.07.2010 року, близько 21 год. 00 хв., ОСОБА_2, будучи судими 27.09.2010р. Солом'янським районним судом м. Києва був судимий за ст. 186 ч.1 КК України на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з сипробуванням строком на 2 роки, і в період іспитового строку знову вчинив аналогічний злочин разом із ОСОБА_3, знаходячись у дворі будинку №53 по вул. Донецькій в м.Києві, побачивши раніше незнайомого гр.ОСОБА_4, який перебував у стані алкогольного сп'яніння, вирішили заволодіти його майном.
Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на особисте збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_5 і ОСОБА_3, вступивши в злочинну змову, розподілили між собою злочинні ролі.
І відповідно до раніше розподілених злочинних ролей, діючи спільно та узгоджено із ОСОБА_3С, ОСОБА_2 підійшов до раніше незнайомого ОСОБА_4 і попросив у нього його мобільний телефон зателефонувати.
ОСОБА_4, нічого не підозрюючи і будучи впевненим в добропорядності намірів ОСОБА_2, передав йому свій мобільний телефон марки «Діджитал».
В продовження своїх злочинних намірів, спрямованих на відкрите викрадення чужого майна, ОСОБА_2 став відволікати увагу ОСОБА_4, здійснюючи дзвінок з його мобільного телефону.
В цей час ОСОБА_3, який діяв спільно та узгоджено з ОСОБА_2, відповідно до раніше розподілених між ними злочинних ролей, підійшов до ОСОБА_2 і взяв у нього з руки мобільний телефон «Діджитал», вартістю 2000 грн., в якому заходилося три сім-картки, а саме: оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 25 грн., на рахунку якої було 30 грн., оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25грн., на рахунку якої було 10 грн., абонентського оператора «СДМА», на рахунку якої було 60 грн.
Після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2 разом з викраденим майном з місця вчинення злочину втекли, спричинивши потерпілому ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 2150 грн.
А наступного дня, 30.07.2010р., ОСОБА_2 та ОСОБА_3С були затримані робітниками міліції, які знайшли та вилучили у ОСОБА_3 мобільний телефон потерпілого.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 не визнав своєї вини у пред'явленому йому обвинуваченні і категорично заперечував проти своєї причетності до пограбування потерпілого та викрадення у нього ОСОБА_3 мобільного телефону та будь-якої змови із останнім на вчинення цього злочину.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 частково визнав свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні і стверджував в суді про відсутність між ним та ОСОБА_2 зговору на пограбування потерпілого та заволодіння його мобільним телефоном та вчинення ним цього злочину самостійно.
Не зважаючи на невизнання підсудними ОСОБА_2 своєї вини та часткове визнання ОСОБА_3 їх вина у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України підтверджується зібраними по справі доказами:
- показами потерпілого ОСОБА_4, який в суді підтвердив, що 29.07.2010 року, повертаючись десь о 21 год. 00 хв. додому, біля будинку №53 по вул. Волинській в м. Києві до нього підійшов незнайомий молодий хлопець, як пізніше стало відомо ОСОБА_2, який попросив у нього мобільний телефон, щоб подзвонити, і він дав йому свій мобільний телефон, по якому той тривалий час розмовляв, і з цього приводу він зробив йому зауваження. І в цей час до них підійшов другий молодий хлопець, як пізніше стало відомо ОСОБА_3, який, звернувшись до ОСОБА_2 по імені, просив поквапитися і в цей момент вихопив у нього з руки його мобільний телефон і з ним побіг, а він побіг слідом за ним, однак не наздогнав і повернувся назад, проте ОСОБА_2 на місці вже не було.
Вартість викраденого у нього телефону «Діджитал» складає 2000 грн., в якому заходилося три сім-картки: оператора мобільного зв'язку «МТС», вартістю 25 грн., на рахунку якої було 30 грн., оператора мобільного зв'язку «Київстар», вартістю 25грн., на рахунку якої було 10 грн., абонентського оператора «СДМА», на рахунку якої було 60 грн.
В подальшому він звернувся з заявою до міліції, які повернули йому викрадений телефон, а родичі підсудного відшкодували вартість викрадених з телефону трьох сім-карток, тому він не має до підсудних ніяких претензій.
- показами допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_6, який підтвердив факт виїзду 30.09.2010 року о 10 год. у складі працівників міліції ОСОБА_7 та ОСОБА_8 на вул. Донецьку, 53 в м. Києві на місце скоєння злочину, де від потерпілого ОСОБА_4 отримали інформацію про пограбування його невідомими хлопцями та їх описання, і через деякий час ними був затриманий на вул. Святославській 15 в м.Києві ОСОБА_2, а на вул. Донецькій 53 в м. Києві - ОСОБА_3, які за зовнішнім описанням були схожі на осіб, які вчинили відносно нього злочин.
І після їх затримання у ОСОБА_3 знайшли та вилучили мобільний телефон, викрадений у потерпілого ОСОБА_4
- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_9, який підтвердив факт своєї участі 30.07.2010 року в приміщенні Солом'янського РУГУ МВС України в м.Києві в якості понятого при огляді затриманого молодого чоловіка, який назвався ОСОБА_3 мобільного телефону «Діджитал» золотистого кольору, в якому були відсутні три сім-карти, з приводу чого затриманий пояснив, що 29.07.2010 року по вул. Донецькій 53 в м. Києві він забрав цей телефон у незнайомого чоловіка разом зі своїм знайомим.
Після чого був складений протокол вилучення, в якому він та інший понятий, а також затриманий поставили свої підписи.
- протоколом огляду місця події від 30.07.2010р., відповідно до якого в службовому приміщенні Солом'янського РУГУ МВС України в м. Києві, шо по пр. Повітрофлотському 49 в м. Києві, у присутності двох понятих у затриманого гр-на ОСОБА_3 з правої кишені шортів було вилучено мобільний телефон «Діджитал», ІМЕЙ телефону №358044010317153, який, як пояснив затриманий, він забрав 29.07.2010 року біля 21 год. разом зі своїм знайомим ОСОБА_2 у дворі будинку №53 по вул.Донецькій в м.Києві у чоловіка похилого віку з метою продати його. (а.с.21)
- постановою про приєднання до справи речових доказів від 30.07.2010р., відповідно до якої до справи приєднаний вилучений у ОСОБА_3 мобільний телефон «Діджитал», ІМЕЙ телефону №358044010317153 як речовий доказ, і в подальшому 30.07.2010р. повернутий під розписку потерпілому ОСОБА_10, який на праві вланості належить йому. (а.с.22, 23, 29)
З урахуванням зібраних судом доказів, оцінюючи їх в сукупності, суд вважає їх достовірними та допустимими, а підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 винними в тому, що вони своїми умисними діями, які виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), вчиненими за попередньою змовою групою осіб, а ОСОБА_2 повторно, вчинили злочин, передбачений ч.2 ст. 186 КК України.
При призначенні покарання підсудним ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, який згідно зі ст.12 КК України відноситься до категорії тяжких, особу кожного з них, раніше не судимого ОСОБА_3 та судимого за аналогічний злочин ОСОБА_2, які ніде не працюють, за місцем проживання на ОСОБА_2 та ОСОБА_3 скарг не надходило (а.с.80,115), молодий вік обох підсудних, факт відшкодування родичами підсудного в процесі судового розгляду справи потерпілому спричиненої йому матеріальної шкоди, обставини скоєного підсудними злочину відносно особи похилого віку та їх відношення до цього і приходить до висновку, що вони заслуговують покарання у виді позбавлення волі, але не на максимальних строк.
При цьому суд не приймає до уваги доводи підсудних щодо відсутності між ними зговору на вчинення пограбування потерпілого та причетність ОСОБА_2 до цього злочину і розцінює їх як обрану кожним із них лінію свого захисту, щоб уникнути відповідальності за скоєння тяжкого злочину.
Ці доводи підсудних спростовуються зібраними доказами по справі, крім того визнавальними показами самих підсудних, які вони давали на досудовому слідстві в якості підозрюваних та їх повинними заявами, в яких ними детально описані обставини вчиненого кожним із них злочину, і суд вважає їх правдивими, т.я. вони послідовні і узгоджуються між собою, з показами потерпілого, свідків та іншими доказамими. (а.с.52,85)
Судом не встановлено підстав для самообмови підсудними на досудовому слідстві.
Беручи до уваги тяжкість вчиненого підсудним злочину, особу кожного з підсудних, які не зайняті суспільно-корисною працею та конкретні обставини при вчиненні ними цього злочину відносно похилого віку потерілого, суд не вбачає підстав для застосування до них ст. 75 КК України та звільнення їх від відбування покарання з випробувальним строком.
Обставин, що пом'якшують покарання підсудних, в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудних, в силу ст. 67 КК України, судом визнається вчинення ними злочину відносно особи похилого віку.
Крім того, як убачається з копії вироку Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, ОСОБА_2 засуджений за ст.186 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки.
З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року відповідно до вимог ст.72 КК необхідно виконувати самостійно.
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України суд, -
Визнати винними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за ст. 186 ч.2 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 27.09.2010 року, яким ОСОБА_2 засуджений за ст.186 ч.1 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі з іспитовим строком на 2 роки відповідно до ст.72 КК України виконувати самостійно.
Визнати винними ОСОБА_3 за ст.186 ч.2 КК України і призначити йому покарання - 4 (чотири) роки позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили змінити з підписки про невиїзд на тримання під вартою, взявши їх під варту в залі суду і в подальшому утримувати під вартою в СІЗО №13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Строк відбуття покарання засудженим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відраховувати з 25.01.2011 року.
Цивільний позов потерпілим не заявлений.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом”янський районний суд м.Києва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженими в той же строк з моменту отримання ними його копії.
Суддя: