Справа №1-124/10р.
02 грудня 2010 року Солом'янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого-судді Губко А.О.
при секретарі Гвоздицькому А.О.
за участю прокурора Курлатової С.О.
за участю потерпілої ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві кримінальну справу за обвинуваченням
ОСОБА_2,
ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше судимого:
1). 20.03.2001р. Володимирецьким судом Рівненської області за ст.ст. 17, 81 ч.3, 81 ч.2, 89 ч.1 КК України до 3 років позбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 1 рік, 4 місяці;
2). 19.11.2004р. Солом'янським районним судом м. Києва за ст.ст.309 ч.2, 71 КК України до 2 років одного місяцяпозбавлення волі, звільнений умовно-достроково на 6 місяців 28 днів;
3). 16.09.2009 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст.185 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 850 грн.
у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, -
ОСОБА_2, будучи судимий 16.09.2009 року Солом'янським районним судом м. Києва за ст. 185 ч.1 КК України до штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян (850 грн.) на шлях виправлення та не став і знову скоїв умисний злочин.
Так, 30.07.2010 року, приблизно о 20 год. 30 хв., ОСОБА_2, знаходячись в квартирі №17, по вул. Антонова, 2/32, корпус 3 в м. Києві своєї співмешканки ОСОБА_3, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, підійшов до гр. ОСОБА_1, яка тримала в руці свій золотий ланцюжок з кулоном, не маючи наміру віддавати його ОСОБА_2, однак він, застосувавши насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров'я останньої схопив її за зап'ястя правої руки і, розжавши пальці, забрав з долоні золотий ланцюжок, вартістю 500 гривень та кулон із зображенням «Божої матері», вартістю 350 гривень.
Після цього ОСОБА_2, утримуючи при собі викрадені речі, які належать ОСОБА_1, вийшов з квартири, розпорядившись в подальшому викраденим майном на свій розсуд, заподіявши потерпілій ОСОБА_1 матеріальну шкоду на загальну суму 850 гривень.
Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні за ч.2 ст.186 КК України не визнав, категорично заперечував факт відкритого викрадення у ОСОБА_1 золотого ланцюжка з кулоном, стверджуючи про те, що він викрав їх у неї з руки, коли вона після вжитих спиртних напоїв заснула в квартирі його співмешканки ОСОБА_3, перебуваючи 16.07.2010 року у них в гостях, які він потім продав за 700 грн. незнайомому таксисту, придбавши на гроші спиртні напої.
А наступного дня зателефонував чоловік потерпілої, який наполягав на поверненні золотих виробів чи грошових коштів в сумі 1500 грн., які він так до цього часу і не повернув. Однак з сумою спричинених збитків він не згоден.
Незважаючи на невизнання своєї вини у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України підсудним ОСОБА_2, його вина повністю підтверджується зібраними по справі доказами, а саме:
- показаннями у судовому засіданні потерпілої ОСОБА_1, яка суду показала, що 16.07.2010 року на запрошення ОСОБА_3 вона прийшла до неї в гості, в квартиру №17, того ж будинку, в якому проживала і вона, де вони разом з ОСОБА_2 - співмешканцем сусідки, вживали спиртні напої, а через деякий час ОСОБА_2 запропонував їй закласти в ломбард її золотий ланцюжок з кулоном «Божої матері», який був у неї на шиї, щоб купити спиртного, на що вона не погодилася і, знявши з себе ланцюжок, тримала його в кулаці, однак ОСОБА_2 схопив її за руку і з силою розтиснувши пальці рук, у неї з долоні забрав золотий ланцюжок, вартістю 500 грн. з кулоном, вартістю 350 грн. та вийшов з квартири.
Повернувшись через деякий час з горілкою, ОСОБА_2 пояснив, що продав золотий ланцюжок з кулоном таксисту за 1500 грн., які він їй поверне пізніше, однак оскільки він не повертав їй гроші, то 30.07.2010 року вона звернулася з заявою до міліції, заявивши цивільний позов на загальну суму 850 грн., яку просить стягнути з підсудного.
Показами потерпілої ОСОБА_1 під час проведення очної ставки 09.08.2010 року, під час якої ОСОБА_2 повністю підтвердив її покази та обставини викраденняним з руки у потерпілої золотих прикрас.
(а.с.25)
- показаннями допитаного у судовому засіданні свідка ОСОБА_4, який підтвердив в суді, що приїхавши 17.07.2010 року додому, він виявив відсутність у своєї дружини ОСОБА_1 на шиї золотого ланцюжка з кулоном «Божої матері», на що вона пояснила, що їх забрав у неї сусід з квартири №17- ОСОБА_2, пообіцявши повернути за них гроші в сумі І500 грн.
- показами допитаної у судовому засіданні свідка ОСОБА_3, яка підтвердила в суді, що в процесі розпиття спиртних напоїв 16.08.2010 року у неї в квартирі з співмешканцем ОСОБА_2 та сусідкою ОСОБА_1, він пропонував останній здати її золотий ланцюжок з кулоном «Божої матері» до ломбарду, щоб придбати ще спиртного, на що ОСОБА_1 не погодилася і зняла з шиї свій ланцюжок. Після чого вона заснула, а ОСОБА_1 залишалася з ОСОБА_2 в квартирі.
Наступного дня чоловік сусідки по телефону з'ясовував щодо обставин зникнення ланцюжка, на що вона пояснила, що їй нічого невідомо, однак в подальшому він наполягав, щоб ОСОБА_2 сплатив за прикраси 1500 грн.
Аналізуючи зібранні докази у справі в їх сукупності, суд приходить до висновку про правдивість показів потерпілої як на досудовому слідстві, так і в суді, оскільки вони послідовні та логічні.
Суд критично ставиться до тверджень підсудного з приводу своєї обмови в показах, які він давав на досудовому слідстві щодо обставин скоєння ним викрадення золотих прикрас у потерпілої і розцінює їх як лінію свого захисту з метою в подальшому уникнути кримінальної відповідальності саме за скоєний ним тяжкий злочин.
При цьому суд приймає до уваги покази підсудного, які він давав 09.08.2010р. під час його допиту на досудовому слідстві в якості підозрюваного, в яких він зазначав, що отримавши відмову від потерпілої здати її прикраси в ломбад, щод придбати на ці гроші спиртне, побачивши, що вона зняла з шиї прикраси і зажала їх в руці, він, схопивши її за руку, застосовуючи таким чином до неї фізичний біль, розтулив пальці та заволодів майном потерпілої, і ці ж покази підсудний підтвердив і на очній ставці з потерпілою, яким суд вірить, вважає їх правдивими, оскільки вони узгоджуються з іншими встановленими судом доказами вини підсудного.
(а.с.33)
З урахуванням вищевикладеного, суд, оцінюючи по справі докази в їх сукупності, вважає їх достовірними і допустимими, і приходить до висновку, що підсудний ОСОБА_2 своїми умисними діями, що виразились у відкритому викраденні чужого майна (грабіж), поєднаного з насильством, яке не с небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчиненого повторно, скоїв злочин, передбачений ч.2 ст.186 КК України.
Призначаючи підсудному ОСОБА_2 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину проти власності, який на підставі ст.12 КК України віднесений до категорії тяжких, його особу, раніше судимого, за місцем проживання характеризується посередньо (а.с.66), ніде не працює і не зайнятий суспільно-корисною працею, відношення підсудного до вчиненого ним злочину та конкретні обставини вчиненого ним злочину, думку потерпілої, якій підсудним так і не відшкодовані до цього часу завдані збитки і вважає, що його виправлення та перевиховання неможливі без ізоляції від суспільства, але не на максимальний строк.
Суд, беручи до уваги тяжкість вчиненого підсудним злочину, який законом віднесений до категорії тяжких, особу підсудного, раніше судимого і не зайнятого суспільно-корисною працею і вчинив злочин в стані алкогольного сп'яніння, а тому не вбачає підстав для застосування до нього ст.75 КК України і звільнення його від покарання з випробувальним строком.
Обставин, що пом'якшують покарання підсудному ОСОБА_2, в силу ст. 66 КК України, судом не встановлено.
Обставиною, що обтяжує покарання підсудному ОСОБА_2, в силу ст. 67 КК України, суд визнає вчинення ним злочину в стані алкогольного сп'яніння.
Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_1 про стягнення з підсудного ОСОБА_2 матеріальної шкоди за викрадене у неї майно суд вважає знайшов своє підтвердження в ході судового розгляду справи і підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 323, 324 КПК України, суд, -
Визнати винним ОСОБА_2 за ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання у виді - 4 (чотирьох) років трьох місяців позбавлення волі.
Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_2 відраховувати з 09.08.2010 року.
Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили не змінювати, залишити - тримання під вартою в СІЗО №13 Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань в м. Києві та Київській області.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі 850 грн. 00 коп.
Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду м. Києва через Солом'янський районний суд м. Києва протягом 15-ти діб з моменту його проголошення, а засудженим - в той же строк з моменту отримання ним його копії.
Суддя: