Справа № 203/2749/15-ц
Провадження № 2/0203/945/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
04 серпня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
за участю позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору - товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Альфа-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, -
У березні 2015 року позивач звернулася до суду із зазначеним позовом до відповідача, посилаючись на те, що 27 березня 2014 року ОСОБА_2 на вул. Щепкіна в районі перехрестя з пр. Калініна у м. Дніпропетровську, керуючи автомобілем марки "ЗАЗ", днз АЕ 8342 НА, порушила ПДД України, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем марки "Daewoo Matiz", днз АЕ 1990 АЕ, що належить на праві власності позивачу, внаслідок чого відповідачем заподіяна матеріальна шкода, яка ТДВ "СК "Альфа-Гарант", де відповідачем застрахована цивільно-правова відповідальність перед третіми особами, відшкодована лише в розмірі 4951,70 грн., тоді як станом на квітень 2014 року згідно калькуляції вартість відновлювального ремонту становить 9084,58 грн., а з урахуванням того, що деталі пошкодженого автомобіля завозяться із зарубіжних країн, вартість такого ремонту з урахуванням офіційного курсу долара США станом на 12 травня 2014 року становить 12637,60 грн. згідно акту виконаних робіт №128 від 12 травня 2014 року, проте відповідач відмовляється відшкодувати різницю заподіяної матеріальної шкоди та витрати на лікування позивача та її дитини в сумі 2202,39 грн., тобто загалом 14888,97 грн., тому позивач просила суд стягнути з відповідача матеріальну шкоду в сумі 14888,97 грн., моральну шкоду в сумі 7000,00 грн., витрати на правову допомогу в сумі 5000,00 грн., а також судові витрати в сумі 313,60 грн.
Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 15 травня 2015 року справа прийнята до провадження в порядку ст. 116 ЦПК України на підставі ухвали Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 27 квітня 2015 року.
В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала у повному обсязі, наполягаючи на їх задоволенні з наведених у позові підстав.
Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, заперечуючи тим, що франшиза в розмірі 1000,00 грн. нею сплачена позивачу 20 липня 2015 року, решту шкоди належить відшкодовувати страховій компанії ТДВ "СК "Альфа-Гарант", з якою укладений договір обов'язкового страхування власників наземних транспортних засобів, витрати на лікування дитини ніяким чином не пов'язані в подією ДТП, оскільки автомобілем позивача керував ОСОБА_3, так само і сума моральної шкоди нічим не обґрунтована, а витрати на правову допомогу є завищеними і фактично не надавалися, оскільки позивач, будучи юристом, сама представляла свої інтереси в суді, тому просила в задоволенні позову відмовити.
Третя особа ТДВ "СК "Альфа-Гарант", будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання представника не направило та у поданих поясненнях клопотало про розгляд справи у відсутності представника, зазначивши, що страхові зобов'язання перед позивачем ТДВ "СК "Альфа-Гарант" виконало повністю, будь-яких додаткових звернень або заяв щодо незгоди із сумою відшкодування від позивача не надходило.
Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 27 березня 2014 року о 21-30 год. ОСОБА_4, керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Щепкіна в районі перехрестя з пр. Калініна у м. Дніпропетровську, не виконала вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу", перед початком руху не переконалася, що це буде безпечно, не дала дорогу автомобілю марки "Daewoo Matiz", днз АЕ 1990 АЕ, під керуванням водія ОСОБА_3, внаслідок чого відбулося зіткнення автомобілів та їх механічне пошкодження.
Дані обставини встановлені та підтверджуються постановою Амур-Нижньодніпровського районного суду м.Дніпропетровська від 23 квітня 2014 року про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за вказане правопорушення за ст. 124 КУпАП, яка не оскаржувалась і набрала законної сили 05 травня 2014 року (а.с.8).
Відповідно до ч.ч.3,4 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2, якій на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САО 003103 від 12 вересня 2012 року належить автомобіль марки "ЗАЗ VIDA SF48Y", днзАЕ8342НА (а.с.108), була застрахована в ТДВ "СК «Альфа-Гарант» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3741627 від 13 вересня 2013 року (а.с.83).
Згідно звіту №7178 про вартість матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу "Daewoo Matiz", від 28 квітня 2014 року розмір матеріального збитку рівний вартості відновлювального ремонту без урахування фізичного зносу запчастин, без урахування втрати товарної вартості складає 7171,91 грн. (а.с.139-147).
Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом. Така оцінка проводиться в порядку, передбаченому «Методикою товарознавчою експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів», затвердженою наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.11.2003 №142/5/2092.
Тому, для вирішення питання щодо розміру фактично заподіяної позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди матеріальної шкоди, суд приймає до уваги зазначений висновок, проведений у відповідності до чинного законодавства.
Автомобіль "Daewoo Matiz", днз АЕ 1990 АЕ, якому завдані механічні пошкодження внаслідок ДТП, зареєстрований 23 жовтня 2007 року за ОСОБА_1, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу АЕС 152921, наявного в матеріалах справи в копії (а.с.51).
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (ст.5 Закону).
Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до умов полісу, укладеного ОСОБА_2 з ТДВ "СК "Альфа-Гарант", розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000,00 грн. на одного потерпілого.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.
За ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Ст.ст. 1187, 1188 ЦК України та роз'ясненнями наданими в п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року (з послідуючими змінами) «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» передбачено, що шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одному з володільців підвищеної небезпеки з вини іншого - відшкодовується винним.
Статтею 1194 ЦК України визначено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Одночасно суд приймає до уваги роз'яснення п. 16 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» про те, що відповідно до ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 статті 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.
Оскільки відповідно до статті 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування та виконання чи невиконання нею передбаченого статтею 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку щодо письмового надання страховику, з яким укладено відповідний договір (у передбачених випадках Моторному (транспортному) страховому бюро України, далі - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого зразка. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування. Наявність такої згоди у вигляді відповідної заяви цієї особи та виконання нею передбаченого статтею 33 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язку з'ясовується судом першої інстанції, у зв'язку з чим до участі у справі може бути залучений страховик.
При відшкодуванні страховиком шкоди, завданої особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, така особа сплачує потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
У разі невиконання особою, відповідальність якої застрахована, обов'язку письмового надання страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у передбачених випадках - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, шкода відшкодовується завдавачем шкоди.
Як встановлено судом, і позивач, і відповідач повідомили ТДВ «СК «Альфа-Гарант» про настання страхового випадку 01 квітня 2014 року і 28 березня 2014 року відповідно, що підтверджується відповідними заявами, долученими до матеріалів справи в копіях (а.с.126, 127).
Згідно розрахунку страхового відшкодування та страхового акту №ЦВ/14/0433 від 11 серпня 2014 року вартість відновлювального ремонту з урахуванням зносу деталей, що замінюються становить 5976,58 грн., що за вирахуванням франшизи в розмірі 1000,00 грн. виплачено позивачу за платіжним дорученням №4889 від 11 серпня 2014 року (а.с.151, 152, 153).
Згідно акту виконаних робіт ПВФ "Лана" від 12 травня 2014 року вартість виконаних ремонтних робіт з запчастинами склала 12637,60 грн. (а.с.9-10).
Відтак, розмір заподіяної шкоди після відновлювального ремонту за встановлених обставин перебуває в межах ліміту полісу страхування - 50000,00 грн. та підлягає відшкодуванню страховиком відповідно до умов договору страхування та п.22.1 ст. 22 вказаного Закону, проте позивачем відповідні вимог до страховика не заявлялися і до страхової компанії з відповідною заявою позивач не зверталася після проведення ремонту автомобіля, тому суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову до ОСОБА_2 в цій частині.
Крім того, відповідно до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.
Між тим, франшиза в розмірі 1000,00 грн., передбачена полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/3741627 від 13 вересня 2013 року сплачена відповідачем 20 липня 2015 року, про що до матеріалів справи долучена копія квитанції (а.с.160), у зв'язку з чим в задоволенні цих вимог належить відмовити.
Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрати на ліки та лікування позивача та її дитини ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки за розгляду справи не знайшли підтвердження доказами за правилами ст.ст. 57-59 ЦПК України обставини завдання шкоди здоров'ю позивача та її дитини, внаслідок ДТП 27 березня 2014 року за участю відповідача, з урахуванням того, що вказана ДТП сталася за участю водія ОСОБА_3 і ні позивач, ні дитина не були учасниками ДТП, тобто відсутній причинний зв'язок між подією ДТП та хворобами, які лікувала позивач та її малолітній син згідно представлених медичних довідок та квитанцій на ліки (а.с.32-40).
Одночасно, відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої в наслідок порушення її права і така шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
За п.3 ч.2 ст.23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.
Згідно вимог ст.1167 ЦК України - моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, крім випадків, встановлених законом.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 5 постанови №4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
За з'ясованих у справі обставин, суд приходить до висновку, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди позивачу, як власнику автомобіля, було заподіяно моральної шкоди, яка виразилась в душевних переживаннях, пов'язаних з пошкодженням майна, вишукуванням додаткового часу і додаткових зусиль для ремонту автомобіля, а відтак, відповідачем ОСОБА_2 така шкода підлягає відшкодуванню, співмірним та достатнім розміром якої, виходячи з принципу розумності та справедливості, на переконання суду становитиме грошова сума в розмірі 500,00 грн. на користь позивача.
Разом з тим, суд вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн., з огляду на наступне.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.
Правове регулювання статусу особи, яка надає допомогу, передбачене ст.56 ЦПК.
Питання граничного розміру компенсації витрат на правову допомогу регулюється Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах».
З огляду на вказані вимоги закону, при вирішенні спору у частині стягнення витрат на правову допомогу, суд перевіряє, чи є особа фахівцем у галузі права та чи має вона право за законом на надання правової допомоги, чи надавала ця особа правову допомогу стороні як фахівець у галузі права.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ).
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано договір про надання юридичних послуг і здійснення правового захисту (представництва) від 01 квітня 2014 року з адвокатом ОСОБА_6, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю №1244 від 09 березня 2004 року адвоката ОСОБА_6, акт виконаних робіт від 20 березня 2015 року №26/11, квитанцію до прибуткового касового ордеру від 20 березня 2015 року на суму 5000,00 грн., разом з тим, предметом наведеного договору згідно п.1 є здійснення функцій представництва прав, свобод і законних інтересів клієнта (ОСОБА_1О.) без зазначення того, у якій конкретній справі здійснюватиметься захист прав та інтересів, період дії договору, тощо, а так само не містить таких відомостей і акт виконаних робіт, зокрема, у якій справі надавалися консультації, складалася позовна заява, тощо, з урахуванням того, що у жодне судове засідання адвокат ОСОБА_6 в інтересах позивача не з'являвся, клопотань не подавав, інших процесуальних дій не вчиняв, тому суд приходить до висновку про відсутність доказів того, що відповідна правова допомога адвокатом ОСОБА_6 на підставі договору від 01 квітня 2014 року надавалася саме у даній цивільній справі, тому в задоволенні таких вимог належить відмовити.
З урахуванням результату розгляду справи та відповідно до вимог ст.88 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню судові витрати пропорційно задоволеним вимогам.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_2), на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_3), суму моральної шкоди в розмірі 500,00 грн. та судові витрати в розмірі 50,00 грн.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Колесніченко