Справа № 203/7228/14-ц
Провадження № 2/0203/217/2015
КІРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
17 липня 2015 року Кіровський районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючого судді Колесніченко О.В.,
при секретарі Цекместрук Є.О.,
за участю позивача - ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності, витребування майна, -
У листопаді 2014 року ОСОБА_1 пред'явила позов до ОСОБА_3 на предмет усунення його від права на спадкування, обґрунтовуючи такі вимоги тим, що після смерті 14 травня 2013 року матері ОСОБА_7 відкрилася спадщина - 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, гараж в районі будинку № 78 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську, земельна ділянка №2-053 площею 0,0604 га на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ренет", стосовно прийняття якої звернулися до нотаріальної контори позивач та відповідач, як діти спадкодавця, проте відповідач є недобросовісним спадкоємцем після ОСОБА_7, оскільки будучи здоровим працездатним чоловіком, ніде не працював, зловживав спиртними напоями, та з 2008 року, коли мати стала хворіти, не приймав ніякої участі у її догляді та утриманні, а з 2011 року, коли стан її здоров'я різко погіршився, взагалі ухилявся від виконання своїх синових обов'язків по утриманню, догляду, лікуванню, наданню допомоги як фізичного характеру, відмовившись від найняття медсестри для кваліфікованого догляду і сам не здійснюючи особисто такого догляду, так і матеріального характеру, не надавши жодного разу коштів для лікування хворої, хоча остання вкрай потребувала такої допомоги, знаходячись у безпорадному стані, поклавши повністю тягар утримання на позивача, у зв'язку з чим вона, будучи інвалідом ІІІ групи, змушена була самотужки доглядати матір, забезпечувати харчування, лікування, підтримувати морально, тоді як відповідач припинив спілкування із хворою, ухилявся від догляду і відвідування матері, знаючи, що остання дуже сумує за ним, та навіть не приймав участі у похованні матері, а в подальшому після отримання 26 березня 2014 року свідоцтва про право на спадщину - на 1/2 частину земельної ділянки, знаючи про наявний спір з приводу спадкового майна відчужив спірне майно 03 червня 2014 року за договором дарування ОСОБА_5, тому позивач, згідно збільшених позовних вимог, просила суд усунути ОСОБА_3 від права на спадкування після ОСОБА_8 на наступне майно: 1/4 частину квартири АДРЕСА_2 площею 56,9 кв.м., 1/2 частину гаражу літ. "О", розташованого в районі будинку №78 по пр. Карла Маркса в Кіровському районі в м. Дніпропетровську, 1/2 частину земельної ділянки №2-053 площею 0,0604 га на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ранет"; визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 26 березня 2014 року ОСОБА_3 за реєстровим №1-286 на 1/2 частку земельної ділянки площею 0,0604 га, кадастровий №1210100000:04626361814, розташованої на території Індустріального району м. Дніпропетровська, СТ "Золотий Ренет", ділянка №2-053 та скасувати державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно - реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 322803612101 (з відкриттям розділу) індексний номер: 11914489 від 26 березня 2014 року, державний реєстратор нотаріус П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9; визнати за ОСОБА_10 в порядку усунення від права на спадкування за законом ОСОБА_3 після ОСОБА_7 право власності на 1/4 частину квартири АДРЕСА_3, 1/2 частину гаражу, розташованого у дворі будинку №78 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровськ; витребувати на користь ОСОБА_1 у ОСОБА_5 1/2 частину земельною ділянки площею 0,0604 га, кадастровий номер 1210100000:04626361814, розташованої на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ранет", ділянка №2-053, зареєстрованої на підставі договору дарування від 03 червня 2014 року, посвідченого приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_11, зареєстрованого в реєстрі за №295.
Позивач та її представник ОСОБА_2 в судовому засіданні позов підтримали у повному обсязі, наполягаючи на його задоволенні з наведених у позовній заяві підстав, пояснивши, що саме позивач за власні кошти у жовтні-листопаді 2011 року забезпечила проходження повного медичного обстеження ОСОБА_7, на початку 2012 року - проведення 2-х хірургічних операцій з заміни кришталиків обох очей, повне протезування щелепи для забезпечення нормального харчування, при цьому, мати постійно проживала з нею, а до відповідача їздила, як тільки їй ставало краще, вести господарство, опікуватись ним, слідкувати, щоб він не занапастив себе через зловживання алкоголем та свій спосіб життя, натомість відповідач, коли мати перебувала у нього, витрачав кошти її пенсії та взагалі нею не опікувався, підтвердженням чого став випадок у грудні 2012 року, коли мати знепритомніла через голодне запаморочення у магазині "АТБ" і її госпіталізували на 2 тижні, тому позов просили задовольнити.
Відповідач ОСОБА_3 та її представник в судовому засіданні позов не визнали, заперечуючи тим, що з часу розірвання шлюбу відповідача з ОСОБА_12 мати постійно проживала разом з ним в однокімнатній квартирі АДРЕСА_4, почувалася там хазяйкою, у них був спільний бюджет, вони піклувалися один про одного, а до позивача вона не хотіла їхати і була в квартирі на пр. Карла Маркса вкрай рідко, оскільки як зазначала мати, ОСОБА_1 не давала їй там життя, у них виникали сварки, тому лише в останній тиждень життя матері 06 травня 2013 року прийнято було рішення перевезти мати до позивача, в кращі умови проживання і доглядали там її всією сім'єю, в тому числі і він чергував біля ліжка матері, постійно був поруч до самої смерті, приймав участь в організації похорон, за власні кошти поставив пам'ятник.
Відповідач ОСОБА_5 та її представник в судовому засіданні позов не визнали в повному обсязі, заперечуючи тим, що ОСОБА_7 дуже любила сина ОСОБА_3, проживала разом з ним в його квартирі на Коробова, вони піклувалися один про одного і в квартиру на ОСОБА_13, 78 вона їхати не хотіла, оскільки з позивачем вони сварилися на побутовому грунті, тому твердження позивача про ухилення ОСОБА_3 від надання допомоги матері ОСОБА_7, залишення її в безпорадному стані, безпідставні. Крім того, земельна ділянка подарована батьком їй, ОСОБА_5, за договором дарування від 03 червня 2014 року на підставі отриманого свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 березня 2014 року на 1/2 частину земельної ділянки в СТ "Золотий Ранет" і ні на час отримання свідоцтва про право на спадщину, ні на час посвідчення договору дарування жодних заборон на відчуження не було, а позивачу було відомо про оформлення частини спадщини відповідачем - 1/2 частини земельної ділянки, тому підстави для витребування земельної ділянки на користь позивача відсутні.
Третя особа - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, будучи належним чином повідомленою про час та місце розгляду справи, в судове засідання свого представника не направила та клопотала про розгляд справи у відсутності останнього, з ухваленням рішення на розсуд суду.
Свідок ОСОБА_14 будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що з 1972 року працює дільничим терапевтом КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1" та приблизно з цього часу за своїми службовими обов'язками наглядала сім'ю ОСОБА_7 по пр. К. Маркса 78/60 в м. Дніпропетровську, тому добре знала фактичний стан здоров'я ОСОБА_7, ОСОБА_1 Так, останні 2 роки через наявні хвороби (виразку стравоходу, пухлину кішківника, атеросклероз, холецистит, панкреатит, кахексія і т.д.) загальний стан здоров'я ОСОБА_7 різко погіршився, що вона як лікар особисто спостерігала, відвідуючи хвору за місцем проживання. При цьому, доглядом і лікуванням завжди займалася дочка - ОСОБА_1, а сина ОСОБА_3 вона взагалі останні 20 років не бачила. ОСОБА_15 неодноразово розповідала про те, що дуже турбується за сина ОСОБА_16 через його алкогольну залежність і сумує за ним, а він "або п'є, або не хоче займатися" доглядом за нею. До 2012 року вона була мобільною, самостійно могла себе обслуговувати, їздити до сина, відвідувати лікарню, куди її завжди супроводжувала дочка ОСОБА_17 і де вона востаннє самостійно була весною 2012 року. Останній медичний огляд ОСОБА_7 здійснений вдома у лютому 2013 року, за результатами якого надана рекомендація до ВТЕК про потребу за станом здоров'я в постійному сторонньому догляді. Після цього, вона виїжджала з опергрупою вже для констатації смерті.
Свідок ОСОБА_18, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що працює в КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1" заступником головного лікаря з експертизи тимчасової непрацездатності з 1999 року по даний час, знає сім'ю ОСОБА_7 з 2000 року у зв'язку зі щорічним проходженням переогляду ОСОБА_1, яка є інвалідом ІІІ групи, а її мати ОСОБА_19 також мала ряд тяжких захворювань, перебувала на обліку у терапевта, гастроентеролога, онколога та через наявні хвороби ЛКК, яку вона очолювала в КЗ "ДЦПМСД №1", дала висновок про те, що станом на лютий 2013 року ОСОБА_7 за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду та не здатна до самообслуговування. Також свідок показала, що їй відомо, що догляд за ОСОБА_7 здійснювала лише дочка ОСОБА_17, хоча такий догляд потребував фізичних навантажень, які останній протипоказані (одягати, мити, перевертати, піднімати з ліжка), оскільки ці обставини вона знає не тільки зі слів ОСОБА_1, а і бачила в приватній обстановці, будучи вдома та на дачі у ОСОБА_19, де вона розповідала їй, що у неї "дві біди: хвороба дочки і син-алкоголік", про якого вона казала, що він зловживає спиртним, не працює, у зв'язку з чим вона, як мати, змушена за ним доглядати, тому постійно їздить до нього, хоча вже сама потребує допомоги. Про подробиці і обставини здійснення догляду за матір'ю стали відомі зі слів ОСОБА_1, з якою вони частіше спілкувались.
Свідок ОСОБА_20, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що є сусідкою позивача з квартири АДРЕСА_5 з 1983 року та добре знає сім'ю ОСОБА_1, оскільки товаришувала з усіма членами сім'ї (і з ОСОБА_19, і з її дітьми ОСОБА_1 та ОСОБА_20), часто бувала в гостях. З 2008 року у зв'язку з тим, що стала працювати вдома, стала частіше бачитися і спілкуватися з ОСОБА_7, ОСОБА_1, а приблизно з осені 2011 року, коли ОСОБА_7 стала постійно проживати в ІНФОРМАЦІЯ_1, на прохання ОСОБА_1 іноді, 2-3 рази на місяць, залишалася доглядати за ОСОБА_7, коли ОСОБА_1 змушена була залишати домівку у справах, зокрема, відвідати лікарню, зробити покупки в магазині, аптеці, тощо. У 2012 році ОСОБА_7 різко втратила вагу, стала дуже слабкою, тому ОСОБА_1 взагалі не залишала її на самоті, у разі, коли сама виходила з дому, то зверталась по допомогу або до неї, або до інших сусідів, щоб побули цей проміжок часу вдома з ОСОБА_7 При цьому, вона не бачила жодного разу, щоб син ОСОБА_3 допоміг у догляді, у лікуванні, або морально підтримав матір, хоча остання, будучи досить активною людиною в житті, постійно їздила до нього, піклувалася про нього, вела господарство, навіть коли вже не мала сил, то все одно постійно рвалася до нього поїхати, щоб уберегти від пияцтва, про що неодноразово розповідала їй у відповідь на питання про необхідність таких поїздок, зважаючи на стан здоров'я. Взимку 2013 року ОСОБА_7 вже була дуже слабка, але сама пересувалася, хоч і помалу, з підтримкою та, оскільки син до неї не приходив, був випадок, коли вона просила сусідів, щоб підійшли до сина ОСОБА_16 поговорили з ним, щоб він її відвідав. В день смерті ОСОБА_7 вона перша із сусідів прийшла на допомогу ОСОБА_1, де остання була наодинці з покійною, після чого підійшли інші сусіди, щоб допомогти з підготовкою до похорон.
ОСОБА_21, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що йому, як сину позивача ОСОБА_1 та, відповідно, онуку ОСОБА_7, відомо про добрі відносини в сім'ї між усіма родичами. З 2010 по 2013 рік він проживав у Києві і приїжджав до Дніпропетровска приблизно 1 раз на два місяці. Так, коли він у травні 2013 року приїхав з Києва до Дніпропетровська, то дізнався, що 03 травня 2013 року бабуся ОСОБА_7 була у сина ОСОБА_16 на ж/м ОСОБА_22 в Дніпропетровську, вже вкрай погано себе почувала, проте самостійно поїхала до нього, оскільки відчувала потяг до сина, щоб опікуватись ним, перешкодити розвитку його алкоголізму. 04 травня 2013 року вся сім'я поїхала на дачу на прохання бабусі, проте свідок поїхати не зміг, а після цієї поїздки бабусі стало взагалі погано. Потім, коли у понеділок 06 травня 2013 року зателефонував в квартиру на вул. Коробова почув, що бабуся взагалі слабка, ледве розмовляє, у зв'язку з чим приїхав до ОСОБА_3 до дому, де бабуся лежала ледве у свідомості, була його колишня дружина і вже викликана швидка допомога. Коли приїхала карета швидкої медичної допомоги, то лікар зауважив, що хвору потрібно годувати і у неї виснаження організму, вона дуже худа, а в подальшому приїхала мати ОСОБА_1 з священником. З урахуванням стану здоров'я бабусі було прийнято рішення про термінове перевезення її до квартири АДРЕСА_6, оскільки після того як поїхали медики ОСОБА_20 прибув до квартири у стані алкогольного сп'яніння, однак після цього з 06 травня по 14 травня 2013 року ОСОБА_23 не вживав спиртних напоїв. Також свідок показав, що відповідач ОСОБА_3 є працездатним, має можливість працювати та мати дохід від трудової діяльності, проте цього не робив, з 2007 року, коли стан здоров'я бабусі ОСОБА_7 погіршився і до того ж захворіла і ОСОБА_1, мав можливість і обов'язок по догляду за матір'ю, проте цього не робив, витрачаючи навіть її пенсію на свої потреби, а на її лікування усі кошти надавала ОСОБА_1 Також зазначив, що ОСОБА_7 не проживала у відповідача постійно, а лише часто знаходилася в його квартирі, піклуючись про ОСОБА_3, готуючи їжу, ведучи його домашнє господарство, а дійсно постійно проживала на ОСОБА_13, а літом на дачі.
Свідок ОСОБА_12, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що родину ОСОБА_12 знає з 1982 року, перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 до 1994 року, з яким мають двох повнолітніх дітей та і донині підтримують добрі відносини, спілкуються, а також до дня смерті підтримувала добрі відносини з ОСОБА_7 Так, з 1997 року ОСОБА_7 стала проживати разом з сином ОСОБА_3, коли він переїхав на Коробова, не зважаючи на те, що він вживав алкогольні напої, вона постійно намагалася уберегти його від цього, підтримувала його в усіх життєвих ситуаціях. Влітку проживала на дачі, а взимку часто їздила до дочки в квартиру на пр. ОСОБА_13. Коли стала хворіти, дуже схудла, проте обслуговувала себе самостійно майже до останнього. Так, в лютому 2012 року після операції на очах проживала майже 2 місяці разом з нею та онукою, де вони доглядали за нею. У грудні 2012 року знаходилась на стаціонарному лікуванні в лікарні №5, де її постійно відвідували усі родичі, син, онуки. У березні 2013 року перед своїм днем народження ОСОБА_7 приходила до неї на роботу, приносила гостинці, а на день народження запросила усіх родичів, сама приготувала стіл. У травні 2013 року вона поїхала на дачу разом з родичами, де їй стало зовсім зле, у зв?язку з чим свідок та інші зібрали її до дому, проте вона захотіла поїхати знову до ОСОБА_23. 06 травня 2013 року зателефонувала племінниця ОСОБА_24 і повідомила, що ОСОБА_7 зомліла, у зв'язку з чим свідок прибула до квартири ОСОБА_3, де ОСОБА_23 повідомив, що мати вранці впала на кухні, він її переніс у кімнату, де вона отямилась, після чого викликали швидку медичну допомогу по приїзді якої прибув онук ОСОБА_21, після цього ОСОБА_1 зі священником, а потім усі на таксі поїхали разом з ОСОБА_7 в квартиру на ОСОБА_13, оскільки на сімейній нараді прийнято було рішення про кращий догляд в більшій квартирі, де кращі умови та можливість догляду. 06 травня 2013 року ОСОБА_23 перебував у стані легкого похмілля, проте потім до 14 травня 2013 року не пив спиртного. Приблизно з 04 травня по 14 травня 2013 року, коли ОСОБА_7 перебувала дійсно у безпорадному стані, лежала, усі родичі по черзі, ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_21, ОСОБА_24, свідок та її дочки, доглядали за нею до самої смерті, та похорони також організовували спільно.
Свідок ОСОБА_25, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що є сусідкою ОСОБА_7 по дачі в СТ "Золотий Ранет" приблизно з 2005 року, знає її дочку ОСОБА_1 та сина ОСОБА_3, які приїжджали до неї на дачу. Так, влітку і теплий період ОСОБА_7 жила на дачі, а взимку уїжджала до сина на вул. Коробова, де як вона розповідала, жили на пенсію та на зароблене ОСОБА_23, за якого вона постійно переживала, піклувалась, щоб він не зловживав алкоголем, та там, почувала себе хазяйкою, оскільки казала, що з дочкою на пр. Карла Маркса вона довго не витримує, тому їй краще жити з сином. Навіть після того, як захворіла ОСОБА_7 самостійно утримувала город, самостійно готувала собі їжу, доглядала себе до 2013 року.
Свідок ОСОБА_26, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що є сусідкою ОСОБА_7 та ОСОБА_1 з квартири АДРЕСА_7 та давно знає ОСОБА_7, ОСОБА_1, ОСОБА_3, тому їй відомо, що ОСОБА_19 завжди дуже переживала за сина ОСОБА_16, оскільки останній схильний до алкоголю, слабохарактерний, завжди його опікала до самої смерті. З 2008 року стала постійно хворіти, а з 2012 року - стан здоров'я різко погіршився, стала втрачати вагу, у зв'язку з чим дочка ОСОБА_17 звернулася до лікарів для діагностики, а потім забезпечила повноцінне лікування, проте після того як стало краще, ОСОБА_7 знову поїхала жити до сина ОСОБА_27, щоб піклуватися про нього, проте на той час вже сама потребувала догляду, чого ОСОБА_3 не здійснював, про що їй сама ОСОБА_19 розповідала, наприклад, у грудні 2012 року про те, як вона ходила із сусідкою до магазину "АТБ" та там втратила свідомість, що вона постійно в квартирі сама, харчування не дуже добре через брак коштів, син постійно уходить з дому, зловживає спиртним, однак свідок ніколи не була в гостях в квартирі на вул. Коробова, тому ці обставини знає зі слів ОСОБА_7 і її дочки. Після ОСОБА_28, який остання у 2013 року святкувала з ОСОБА_1 і онуком в квартирі на пр. ОСОБА_13, стан здоров'я погіршився, проте вона постійно рвалася поїхати до сина, хоч він до неї ставився байдуже, зокрема, свідок його бачила лише 3-5 разів у травні 2013 року у парадній, востаннє за тиждень до сметі ОСОБА_7, а до цього він не приїжджав до матері, лікуванням займалася лише ОСОБА_1, а так само організовувала і оплачувала похорони, що їй відомо зі слів ОСОБА_1.
Свідок ОСОБА_5, будучи допитаною судом під присягою, в судовому засіданні показала, що ОСОБА_3 є її батьком, ОСОБА_7 - бабусею, тому їй відомо, що після розірвання шлюбу з ОСОБА_12 батько через декілька років став проживати в однокімнатній квартирі №68 на вул. Коробова, 5 у м. Дніпропетровську, а бабуся переїхала до нього, оскільки дуже його любила, постійно піклувалася про нього, готувала, їй там подобалось, тоді як з ОСОБА_1 вони на побутовому ґрунті не знаходили спільної мови і вона проживала в квартирі на пр. Карла Маркса лише коли приїжджав онук ОСОБА_21 з Києва, про що бабуся сама розповідала. Останні три роки до смерті здоров'я бабусі різко погіршилося, вона казала, що у неї грибок травоходу, виразка 12-типалої кишки і т.д., стала лікуватися, проте усі операції вона проводила за свої кошти, які відкладала з пенсії, купувала ліки. При цьому, ОСОБА_3 заробляв кошти за рахунок виконання різного роду ремонтних робіт за наймом, в тому числі в ПП ОСОБА_12, і саме за ці кошти вони з бабусею жили, а пенсію вона витрачала на ліки. Зокрема, операції з заміни кришталика ока у лютому 2012 року їй проводили з 50% знижкою як пільговику та після операції вона не поїхала до ОСОБА_1, а залишилася у ОСОБА_12 та свідка. В подальшому, бабуся весь час сама себе обслуговувала, до травня 2013 року, зокрема, у березні 2013 року поїхала до сестри у Донецьку область, 07 березня 2013 року - приїхала, 13 березня 2013 року святкувала свій день народження в квартирі на ОСОБА_13, на який запросила у сіх родичів, сама все приготувала, їй лише дещо допомагали, 02 травня 2013 року вона попросила сестру ОСОБА_29 з чоловіком відвезти її на дачу, оскільки свідок поїхала до родичів у Донецьк, а 06 травня 2013 року сестра ОСОБА_24 зателефонувала, повідомивши, що розмовляла з бабусею, їй дуже погано, що вона ОСОБА_23 направила до аптеки за ліками, тому свідок зателефонувала батькові і матері та вони викликали швидку медичну допомогу, після чого бабусю перевезли в квартиру на пр. ОСОБА_30 і до дня смерті і ОСОБА_1, і ОСОБА_3 перебували разом з нею до самої смерті. Також біля бабусі чергували і інші родичі, потім разом організовували похорони.
Свідок ОСОБА_31, будучи допитаним судом під присягою, в судовому засіданні показав, що ОСОБА_3 є його тестем, а ОСОБА_7 бабусею його дружини ОСОБА_29, тому він з нею також спілкувався, зокрема, за два тижні до смерті він возив її на власному автомобілі за її проханням на дачу, вона тоді приготувала їм гостинці, сама спустилася з четвертого поверху в будинку на вул. Коробова у м. Дніпропетровську, проте на дачі їй стало зле, у зв'язку з чим ми за її наполяганням відвезли назад на вул. Коробова. Також свідок показав, що відвідував ОСОБА_7 приблизно 1 раз на місяць, а коли він був 4 місяці за кордоном у відрядженні ОСОБА_7 приблизно весь лютий місяць 2012 року проживала у них з дружиною в квартирі. В організації похорон приймали участь усі родичі, серед яких були розподілені окремі задачі, а не тільки ОСОБА_1
Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, дослідивши зібрані письмові докази, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Судом встановлено, що за життя ОСОБА_7 належало на праві власності нерухоме майно: 1/2 частина квартири АДРЕСА_1, з яких 1/4 - на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого 30 грудня 1993 року Бюро приватизації ВО "Дніпровський машинобудівний завод" за розпорядженням №749 від 30 грудня 1993 року (т.2 а.с.21) та 1/4 - на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 04 квітня 1997 року, виданого на спадкове майно ОСОБА_32 нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_33, зареєстрованого в реєстрі №5-1015 (т.2 а.с. 20); індивідуальний гараж літ. "О" у дворі будинку №78 по пр. Карла Маркса у м. Дніпропетровську на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 21 серпня 1997 року №1258/3, що зареєстровано в Дніпропетровському БТІ в книзі №Г-34 за реєстровим №56 від 12 вересня 1997 року (т.2 а.с.40-42); земельна ділянка площею 0,0604 га №2-053 на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ранет" на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЖ № 131028, виданого Дніпропетровською міською радою 30 жовтня 2008 року, зареєстрованого в Книзі записів державних актів направо приватної власності на землю за № 010810403290 на підставі рішення Дніпропетровської міської ради від 26 грудня 2007 року №175/26 (т.1 а.с.103-105).
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, померла 14 травня 2013 року у віці 83 роки, про що відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції вчинено актовий запис №3395 і видано свідоцтво серії І-КИ №507978, копія якого долучена до матеріалів справи (т.1 а.с.122).
На випадок своєї смерті ОСОБА_7 розпорядження не робила, заповіту не залишила, що встановлено за даними спадкової справи, наявної в матеріалах справи в копії (т.1 а.с.92-110).
Спадкодавець була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3 з 20 квітня 1958 року по день смерті - 14 травня 2013 року, про що свідчить довідка КП "Житлове господарство Кіровського району" ДМР від 06 червня 2013 року №2786 (т.1 а.с.96-зворот).
Позивач зареєстрована та проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3, про що свідчить відмітка про реєстрацію у паспорті та довідка КП "Житлове господарство Кіровського району" ДМР від 06 червня 2013 року №2786 (т.1 а.с.6-7, 12).
За даними паспорта відповідача ОСОБА_3 його місце проживання зареєстровано в ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.80-81), яка належить йому на праві власності, про що свідчить договір купівлі-продажу квартири від 26 серпня 1997 року, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_34 (а.с.79).
З заявами про прийняття спадщини після ОСОБА_7, копії яких знаходяться в матеріалах справи (т.1 а.с.92-зворот, 94-зворот), до Пятої дніпропетровської державної нотаріальної контори у строк, визначений ст.1270 ЦК України та в порядку, передбаченому ст.ст. 1268, 1269 ЦК України звернулися 19 червня 2013 року ОСОБА_1, яка за даними свідоцтва про народження та свідоцтва про переміну прізвища, імені, по батькові доводиться спадкодавцю донькою (т.1 а.с.95-зворот, т.2 а.с.21-зворот), а також ОСОБА_3, який за даними свідоцтва про народження доводиться спадкодавцю сином (т.1 а.с.95- зворот).
Державним нотаріусом П'ятої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_9 16 березня 2014 року видано свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_3 на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0604 га №2-053 на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ранет" (а.с.108).
За даними спадкової справи №199/2013 щодо майна ОСОБА_7 свідоцтва про право на спадщину за законом на інше спадкове майно жодному спадкоємцю не видавалося.
ЦК України у статті 1258 встановлює правило почергового одержання спадкоємцями за законом права на спадкування. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених ст. 1259 цього Кодексу, тобто при зміні черговості одержання права на спадкування.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ч.1 ст.1261 ЦК України).
Таким чином, за встановлених у даній справі обставин спадкоємцями за законом першої черги після ОСОБА_7 є її діти: ОСОБА_1 та ОСОБА_3, кожний з яких подав заяву до нотаріальної контори про прийняття спадщини.
Відповідно до ч. 5 ст. 1224 ЦК України за рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.
Виходячи зі змісту ч.5 ст. 1224 ЦК України, згідно з вимогами ст. 214 ЦПК у даній справі підлягає встановленню як факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через, зокрема, тяжку хворобу та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи, так і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві такої допомоги.
Розв'язуючи спір у даній справі, суд приймає до уваги роз'яснення Пленуму Верховного Суду України у п. 6 постанови «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 стосовно того, що безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування, а вимога про усунення спадкоємця від права на спадкування може бути пред'явлена особою, для якої таке усунення породжує пов'язані зі спадкуванням права та обов'язки, одночасно з її позовом про одержання права на спадкування з підстав, визначених у частині другій статті 1259 ЦК. При цьому, належить враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги та свідомого невиконання цього обов'язку. Ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, якої він потребував, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дії.
Судом встановлено, що ОСОБА_7 за життя отримувала пенсію за віком, розмір якої за період з 01 січня 2010 року по травень 2013 року склав: у 2010 році - 10583,92 грн., у 2011 році - 11327,52 грн., у 2012 році - 13481,92 грн., у 2013 році 6150,05 грн., що підтверджується довідкою УПФ України в Кіровському районі м. Дніпропетровська від05грудня 2014 року №11144/07/36 (т.1 а.с.44).
Також, ОСОБА_7 23 березня 2002 року була документована посвідченням ветерана війни - учасника війни серії Д-1 №308840 (т.1 а.с.8) та відповідно, мала право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни.
За даними амбулаторної картки КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1" ОСОБА_7 знаходилась під лікарським наглядом в КЗ "Міська поліклініка №6" з 2000 року по 2011 рік, а з 2011 року по 13 травня 2013 року в КЗ "Дніпропетровський ЦПМСД №1", куди зверталась за амбулаторною медичною допомогою у квітні 2011 року до гастроентеролога з приводу хронічного холециститу з гіпомоторним синдромом, хронічного панкреатиту, гастриту, виразкової хвороби 12палої кишки, грижі, новоутворення в ободочній товстій кишці; 16 лютого 2012 року прооперована в офтальмологічному відділенні МКЛ №8; знаходилась на диспансерному обліку у невропатолога з діагнозом: церебросклероз, дисциркуляторна енцефалопатія ІІ-ІІІ ст., виражена координаторна недостатність, аміостатичний синдром, у терапевта з діагнозом - ІХС; в грудні 2012 року госпіталізована до терапевтичного відділення міської лікарні №5, де перебувала з 15 грудня 2012 року по 26 грудня 2012 року з діагнозом: гастрорефлюксна езофазінальна хвороба, хронічна язва стравоходу, дифіцит маси тіла більш 20 кг.; 14 травня 2013 року констатована смерть (т.1 а.с.118-141).
Разом з тим, внесення ОСОБА_7 02 квітня 2012 року до онкореєстру та перебування її на диспансерному обліку у лікаря-онколога, а так само причини смерті від "наростаючих явищ серцево-судинної недостатності на фоні ракової інтоксикаці", як то зазначено у довідці КЗ "ДЦПМСД №1" без дати та номеру (т.1 а.с.42-43), не знайшли підтвердження відповідними доказами - даними амбулаторної картки або іншими медичними документами.
Згідно висновку ЛКК КЗ "Дніпропетровський центр первинної медико-санітарної допомоги №1" №81 від 22 лютого 2013 року, виданого для пред'явлення в управління соціального захисту населення та складеного на підставі даних амбулаторної карти, ОСОБА_7 знаходилася під наглядом лікарського закладу з 2000 року з основним діагнозом: ІБС, дифузорний кардіосклероз, СНІІ, церебросклероз ДЕП ІІІ, вираж. аміостатичн.синдром, супутніми діагнозами: грижа живота, пухлина кишечника, кахексія, та за станом здоров'я потребує постійного стороннього догляду, не здатна до самообслуговування (т.1 а.с.117).
Оцінюючи даний доказ, суд приймає до уваги цільове призначення вказаного документу - для УПСЗН з метою призначення відповідного виду грошової соціальної допомоги, відсутність встановленої у визначеному законом порядку інвалідності за наявності описаного стану здоров'я, часу, з якого встановлений описаний стан здоров?я, відсутність рекомендацій фахівців до госпіталізації на стаціонарне лікування після грудня 2012 року, а також обставини того, що після 22 лютого 2013 року ОСОБА_7 у березні 2013 року святкувала в квартирі АДРЕСА_8 свій день народження, самостійно запросила усіх родичів, готувала стіл в міру змоги, що визнано у судовому засіданні сторонами і узгоджується з показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_26, а у квітні-травні 2013 року взагалі за власною волею поїхала до сина в квартиру АДРЕСА_9, 04 травня 2013 року - за місто на дачу, а тому вказана медична довідка не може бути виключно єдиним доказом на підтвердження такого безпорадного стану, у якому відсутність поряд сторонньої особи постійно призвела б до незворотних наслідків.
Відповідно до даних карти виклику швидкої медичної допомоги КЗ "Дніпропетровська станція швидкої медичної допомоги" ДОР" (т.1 а.с.114, 115) 06 травня 2013 року на адресу: АДРЕСА_10 о 13 год. 35 хв. до громадянки ОСОБА_7 був здійснений виклик з підстав порушення мови у особи з телефонного номеру НОМЕР_1, який згідно договору №295370452001/395370613832 від 30 березня 2001 року, укладеного між ПрАТ "МТС Україна" та ОСОБА_12 належить ОСОБА_12 (т.1 а.с.116), що узгоджується з поясненнями відповідача ОСОБА_3, показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_21 щодо обставин, місця та часу подій виклику швидкої медичної допомоги 06 травня 2013 року для ОСОБА_7, огляду лікарями, її поведінки.
Відтак, суд, розв'язуючи даний спір, оцінивши всі докази кожний окремо і в своїй сукупності і взаємозв'язку на належність, допустимість достатність за правилами ст. 212 ЦПК України, приходить до висновку, що спадкодавець перебувала у дійсно безпорадному стані лише з 06 травня 2013 року по 14 травня 2013 року і в цей час відповідач разом з позивачем надавали їй необхідну допомогу, догляд, лікування, перебували поряд в квартирі АДРЕСА_11, що узгоджується з показаннями свідків і свідчить про належне виконання своїх обов'язків дітей відносно матері, а сам по собі випадок втрати свідомості спадкодавцем під час походу до магазину у грудні 2012 року не може свідчити про ухилення відповідача від надання їй допомоги, оскільки остання самостійно попрямувала до магазину, за власною волею, а так само не може свідчити про ухилення від надання допомоги матері відповідачем обставини різкого погіршення стану здоров'я ОСОБА_7 06 травня 2013 року, оскільки відповідач, повідомивши про такі обставини ОСОБА_12, став запитувати поради до надання допомоги, після чого ОСОБА_7 прийшла до свідомості, а свідком ОСОБА_12 викликана швидка медична допомога, при цьому, ОСОБА_7 за власною волею перебувала в квартирі сина та виявила бажання там, а не разом з позивачем, проживати навіть після різкого погіршення стану здоров'я на дачі 04 травня 2013 року, коли останній у присутності багатьох родичів взагалі лікаря не викликали, не доставляли до медичного закладу та за медичною допомогою не зверталися.
При цьому, доводи позивача про обставини вкрай важкого безпорадного стану через хворобу у 2012-2013 роках, підтвердження доказами у судовому засіданні не знайшли зважаючи на те, що на стаціонарному лікуванні ОСОБА_7 з приводу онкозахворювання не перебувала, рекомендацій до госпіталізації у зв?язку з тяжким станом здоров?я не мала, що встановлено на підставі даних амбулаторної картки КЗ «ДЦПМСД №1», за даними якої ОСОБА_7 перебувала на стаціонарному лікуванні лише в терапевтичному відділенні з 15 грудня 2012 року по 26 грудня 2012 року та після цього відповідних рекомендацій не мала.
Доводи позивача про ухилення відповідача від догляду за матір'ю ОСОБА_7, відсутність з його боку моральної підтримки, наведених вище висновків суду не спростовують, оскільки сама спадкодавець маючи вибір місця проживання з огляду на потребу у лікуванні у 2011-2013 роках, в тому числі і в квітні-травні 2013 року, за власним бажанням їздила і проживала з відповідачем в квартирі АДРЕСА_9, піклувалася про нього, що визнано сторонами у судовому засіданні та узгоджується із показаннями усіх допитаних судом свідків.
Також не знайшли підтвердження доказами в судовому засіданні доводи позивача про те, що позивач відмовився від найму та оплати послуг медсестри для нагляду за ОСОБА_7 вдома.
Крім того, за даними трудової книжки ОСОБА_3, копія якої знаходиться в матеріалах справи (т.1 а.с.68-70), останній з 08 серпня 2005 року за трудовим договором не працював. Також судом встановлено та визнано сторонами у судовому засіданні, що відповідач періодично виконує ремонті роботи побутової техніки за цивільно-правовими угодами від чого має різного розміру дохід, сума якого становила близько 2000,00 - 2500,00 грн. на місяць. Будь-яких належних, допустимих, достатніх доказів згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України про наявний стабільний дохід відповідача та його розмір сторонами суду не надано.
Відтак, за встановлених за розгляду справи обставин відсутності у відповідача оподатковуваного доходу та наявності отримання ОСОБА_7 стабільної пенсії за віком, суд не може прийняти до уваги доводи позивача про те, що відповідач з 2008 року по травень 2013 рік ухилявся від надання спадкодавцю матеріальної допомоги. При цьому, обставини того, що позивач є інвалідом ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності, також не свідчать про ухилення відповідача від надання матеріальної допомоги матері ОСОБА_7
Суд не може прийняти до уваги, як належні, допустимі, достатні докази, показання свідків ОСОБА_14, ОСОБА_18, ОСОБА_20, ОСОБА_26, про те, що догляд вдома і витрати на лікування здійснювала лише ОСОБА_1, а відповідач ухилявся від надання будь-якої допомоги, оскільки такі обставини їм відомі зі слів позивача, а відтак за правилами ст.ст. 63, 180 ЦПК України такі обставини не є обставинами, відомими цим особам особисто. При цьому, свідок ОСОБА_26 та ОСОБА_20 показали, що в квартирі позивача разом з ОСОБА_7 у 2013 році були декілька разів, таким чином відносин між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 не спостерігали особисто. Так само, суд не приймає до уваги показання свідка ОСОБА_25 про те, що саме ОСОБА_3 заробляв кошти на проживання разом з матір'ю ОСОБА_7, а дочка ОСОБА_1 займалася лише власним здоров?ям, оскільки такі обставини свідку також були відомі лише зі слів родичів і особисто при відповідних подіях вона присутня не була.
Крім того, показання свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_21 щодо обставин матеріального утримання ОСОБА_7 суд до уваги прийняти не може, оскільки вони є суперечливими та взаємовиключними, зокрема, свідок ОСОБА_21 показав, що лікування і матеріальне утримання ОСОБА_7 здійснювала виключно позивач за власний кошт, тоді як свідки ОСОБА_12, ОСОБА_5 показали, що витрати на лікування, утримання, ведення господарства ОСОБА_7 несли ОСОБА_3 з отриманого заробітку від надання ремонтних послуг та ОСОБА_7 із власної пенсії. При цьому, показання цих свідків стосовно обставин стану здоров?я ОСОБА_7, місця перебування, часу подій та їх перебігу з 06 травня 2013 року по 14 травня 2013 року узгоджуються між собою та з письмовими доказами, наявними у справі, а тому судом приймаються до уваги.
Також суд не приймає до уваги доводи позивача про ухилення відповідача від витрат на організацію поховання, оскільки такі спростовуються наявними в матеріалах справи платіжними документами на підтвердження оплати відповідачем ОСОБА_3 вартості робіт по виготовленню і встановленню пам'ятника ОСОБА_7 від 26 липня 2014 року в сумі 2000,00 грн. та від 11 серпня 2014 року в сумі 1800,00 грн., фотокартками останнього, а також показаннями свідків ОСОБА_12, ОСОБА_5, ОСОБА_31 ОСОБА_21, які під присягою показали про те, що при організації похорон усі родичі, в тому числі, і відповідач ОСОБА_3, брали участь, зокрема, у закупці продуктів харчування, іншого приладдя (т.1 а.с.75-76).
Частина 3 ст. 10 та ч.1 ст. 60 ЦПК України зобов'язують кожну сторону надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.
Разом з тим, за розгляду справи позивачем не було надано у відповідності зі своїм процесуальним обов'язком за ст. 10, 60 ЦПК України належних, допустимих і достатніх доказів таких умисних дій чи бездіяльності спадкоємця ОСОБА_3, які б спрямовані були на ухилення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю у той час, коли остання перебувала у безпорадному стані.
Одночасно судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 відчужив набуте у спадок на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 березня 2014 року майно - 1/2 частину земельної ділянки №2-053 площею 0,0604 га на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ранет" за договором дарування, укладеним 03 червня 2014 року на користь ОСОБА_5, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського МНО ОСОБА_11 03 червня 2014 року, зареєстрованим в реєстрі за №295 (т.2 а.с.79-80).
Як встановлено за даними витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 03 червня 2014 року на час укладення договору дарування та його реєстрацію будь-які заборони або обмеження щодо вказаного нерухомого майна - земельної ділянки, вжиті не були (т.2 а.с.77-78, 81), тому доводи позивача про незаконність посвідчення договору суд до уваги не приймає.
Відтак, за встановленої відсутності підстав за ч.5 ст. 1224 ЦК України для усунення відповідача від спадкування за законом після матері ОСОБА_7, відсутні і підстави за ст. 1301 ЦК України для визнання виданого йому свідоцтва про право на спадщину за законом від 26 березня 2014 року на 1/2 частину земельної ділянки №2-053 площею 0,0604 га на території Індустріального району м. Дніпропетровська в СТ "Золотий Ранет", а так само і для витребування на підставі ст. 387, 388 ЦК України у нового власника ОСОБА_5 вказаної земельної ділянки на користь позивача та визнання за нею права власності на частину спадкового майна, прийнятого відповідачем ОСОБА_3, тому в задоволенні позовних вимог належить відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з урахуванням результату розгляду справи, судові витрати належить покласти на рахунок позивача, які становитимуть 2269,94 грн. виходячи з ціни позову за заявленими позовними вимогами ((1352,13 грн./2) х 1% = 6,76 грн.; (678698,00 грн./4) х 1% = 1696,75 грн.; (162006,00 грн./2) х 1% = 810,03 грн.)) та за вирахуванням сплаченої суми в розмірі 243,60 грн.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 209, 212, 214-215, 218, 222, 88 ЦПК України, суд, -
ОСОБА_1 в задоволенні позову до ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа - П'ята дніпропетровська державна нотаріальна контора, про усунення від права на спадкування за законом, визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності, витребування майна - відмовити у повному обсязі.
З повним текстом рішення особи, які брали участь у справі можуть ознайомитись 22.07.2015.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області через Кіровський районний суд міста Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя О.В. Колесніченко