79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
09.11.11 Справа № 5015/3587/11
м. Львів
Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Галушко Н.А.
суддів Краєвської М.В.
ОСОБА_1
розглянув апеляційну скаргу колективного виробничого підприємства (КВП) «Енергомонтаж», м.Львів б/н б/д (вх.ЛАГС №2189 від 06.10.2011 р.)
на рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2011 р.
у справі № 5015/3587/11
за позовом: корпорації «Енерго-інвест», м.Львів
до відповідача: КВП «Енергомонтаж», м.Львів
про стягнення 1 016 381, 92 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_2- представник
від відповідача : ОСОБА_3- представники
Представникам роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст. ст. 20, 22 ГПК України.
Клопотань про здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку ст. 811 ГПК України, учасниками судового процесу не заявлено.
Рішенням господарського суду Львівської області від 13.09.2011р. у справі №5015/3587/11 (суддя Синчук М.М.) позовні вимоги задоволено повністю: стягнено з колективного виробничого підприємства «Енергомонтаж», м. Львів, на користь корпорації «Енергоресурс - інвест», м.Львів 889 149,91 грн. заборгованості, 64 696,09 грн. пені, 50 014,10грн. інфляційних збитків, 12 521,82 грн. -3% річних, 10 163,82 грн. відшкодування витрат на оплату державного мита, 236,00 грн. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
КВП «Енергомонтаж»подано апеляційну скаргу б/н б/д (вх.ЛАГС №2189 від 06.10.2011 р.), в якій просить скасувати рішення суду та справу направити на новий розгляд, посилаючись на те, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом не доведено обставини, що мають значення для справи та які судом визнано встановленими. Зокрема, скаржник зазначає, що судове засідання відбулось без участі представника скаржника та судове рішення ухвалено без виконання сторонами процедури звірки взаємних розрахунків. Окрім того, скаржник зазначає, що приймаючи рішення судом не враховано істотної розбіжності у сумі основного боргу із сторони позивача та відповідача, тим самим збільшення та неправильного нарахування штрафних санкцій та розміру державного мита.
Корпорація «Енерго-інвест» у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду просить залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення
Розглянувши матеріали справи, апеляційної скарги, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне:
між корпорацією «Енерго-інвест», м.Львів та КВП «Енергомонтаж», м.Львів укладено договір №26-8/10 від 27.08.2010 р., відповідно до якого виконавець (корпорація «Енерго-інвест») зобов'язується виготовити та поставити, а замовник (КВП «Енергомонтаж») прийняти і оплатити теплоізольовані труби та елементи для теплових мереж, неізольовані елементи з антикорозійним та вельми посиленим антикорозійним покриттям, (надалі -продукція), згідно відповідних Специфікацій (п.1.1 договору) (а.с.9-10).
Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов договору позивачем поставлено відповідачу продукцію на загальну суму 1'559'149,91грн. , а відповідачем отримано, про що свідчать видаткові накладні та довіреності на отримання продукції (а.с.11-22).
Відповідно до п.5.1 договору розрахунки за поставлену продукцію здійснюються в безготівковому порядку на р/р виконавця. Решта оплати проводиться замовником поетапно з відтермінуванням кінцевого платежу до 31 грудня 2010 р. (п. 5.3 договору).
В матеріалах справи відсутні докази повної оплати відповідачем заборгованості згідно договору №26-8/10 від 27.08.2010 р., станом на час розгляду справи в суді першої інстанції заборгованість відповідача становить 889'149,91 грн..
Згідно із п.п. 1, 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до п.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Згідно із ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
З огляду на викладене, матеріалами справи підтверджується, що вимоги позивача про стягнення 889'149,91 грн. заборгованості є правомірними.
Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором. За загальним правилом, кожна сторона повинна вжити усіх заходів необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Відповідно до ст.230 ГК України, ст. 549 ЦК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Згідно із п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Згідно із п. 9.2 договору за порушення термінів оплати за продукцію замовник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму протермінованого платежу за кожний день затримки.
З огляду на викладене на враховуючи приписи Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, стягненню підлягає пеня в сумі 64'696,09 грн.
Згідно із положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення 50'014,10 грн. інфляційних збитків, 12'521,82 грн. -3% річних є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
Скаржником не подано суду достатніх та допустимих доказів, які б підтверджували вимоги, заявлені в апеляційній скарзі. В матеріалах справи відсутні докази погашення відповідачем заборгованості згідно договору №26-8/10 від 27.08.2010 р., оскільки платіжне доручення №4752 від 19.10.2010р. з призначенням платежу: часткова оплата за трубу, коліна, опори зг.рах. 2417 від 12.10.2010р. у т.ч. ПДВ 7500,00грн. та рахунок №2417 від 12.10.2010р. не можуть бути достатніми та належними доказами виконання договірних зобов”язань відповідачем згідно договору №26-8/10 від 27.08.2010 р., оскільки свідчать про часткове виконання зобов»язань по договору №21-10/10.
Окрім того, не беруться до уваги посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що суд, прийнявши рішення без участі представника скаржника, судове рішення ухвалено без виконання сторонами процедури звірки взаємних розрахунків та судом не враховано істотної розбіжності у сумі основного боргу із сторони позивача та відповідача, з огляду на те, що судом першої інстанції розгляд справи неодноразово відкладався, розгляд справи продовжено за клопотаннями відповідача для надання можливості сторонам виконати вимоги ухвал господарського суду в повному обсязі. Однак, сторонами акту звірки розрахунків суду не подано, відповідачем доказів погашення заборгованості суду не надано.
Колегія суддів також зазначає, що згідно ч.3 ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку про те, що рішення прийняте із дотриманням норм законодавства та у відповідності до обставин справи, а тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -
Львівський апеляційний господарський суд П О С Т А Н О В И В:
1. Рішення господарського суду Львівської області від 13.09.2011р. у справі №5015/3587/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.
3. Справу направити у господарський суд Львівської області.
Головуючий-суддя Галушко Н.А
Суддя Краєвська М.В.
Суддя Орищин Г.В.