79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
15.11.11 Справа № 5015/4832/11
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
Головуючого судді Юрченка Я.О.
суддів Зварич О.В.
ОСОБА_1
розглянувши апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів
на рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2011р.
у справі № 5015/4832/11
за позовом Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів
до відповідача ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія Водолій», м.Львів
про стягнення 10226,93 грн. боргу та 706,93 грн. пені
За участю представників:
прокурора: не з'явився
позивача: ОСОБА_3
відповідача: ОСОБА_4
Рішенням Господарського суду Львівської області від 29.09.2011р. у справі № 5015/4832/11 відмовлено у задоволенні позовних вимог Першого заступника прокурора міста Львова в інтересах держави в особі Львівської міської ради в особі Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів, до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Компанія Водолій», м.Львів, про стягнення 10226,93 грн. боргу та 706,93 грн. пені.
При прийнятті рішення місцевий господарський суд виходив з того, що позивачем не доведено у встановленому порядку належними доказами обставини виконання ним послуг на користь відповідача та настання терміну їх оплати.
Не погоджуючись з рішення суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав порушення норм матеріального права, посилаючись на те, що на підставі укладеного сторонами договору № 30/ЗР від 01.01.2010р. про надання послуг з технічного обслуговування та освітлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами виставляв щомісяця замовнику рахунки, які останній в порушення умов договору не оплачував; на підставі п.3.6 договору відповідач нарахував позивачу за протермінування платежів пеню; в порядку досудового врегулювання спору надіслав претензію, яка залишена відповідачем без уваги та задоволення; у зв'язку з наведеним просив позовні вимоги задоволити.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що послуг з технічного обслуговування та освітлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами не оплачував у зв'язку їх ненаданням позивачем; жодних рахунків, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) від позивача не отримував, а тому вважає апеляційну скаргу неправомірною та безпідставною.
В судовому засіданні представник позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав, просив рішення суду скасувати, позовні вимоги задоволити. Представник відповідача проти вимог та доводів апеляційної скарги заперечив, просив рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2010р. між позивачем (виконавець) та відповідачем (замовник) укладено договір № 30/ЗР про надання послуг з технічного обслуговування та освітлення спеціальних конструкцій зовнішньої реклами, згідно із яким виконавець надає замовнику послуги з технічного обслуговування систем вуличного освітлення, до яких підключені спеціальні конструкції зовнішньої реклами та веде облік спожитої електричної енергії спеціальними конструкціями зовнішньої реклами (п.1.1). Виконавець зобов'язався виставляти замовнику рахунки за надані послуги і використану електроенергію з врахуванням чинних тарифів до 01 числа поточного місяця (п.2.1.5). Замовник зобов'язався своєчасно проводити передоплату до 4 числа поточного місяця на підставі виставленого рахунку (п.2.2.6) в розмірі 45% вартості спожитої електроенергії (п.3.5). У випадку протермінування платежів, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочки від несплаченої суми (п.3.6).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, передбачених ст.11 цього кодексу, зокрема, із договорів.
Згідно з ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та закону, інших правових актів законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з ст.629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на виконання ним умов договору і надання відповідачу відповідних послуг, виставлення рахунків на їх оплату та непогашення їх відповідачем. Однак, доказів в обґрунтування наведених обставин позивач суду не надав, зокрема не надав жодного рахунку на оплату, які передбачені умовами договору, як підстава для платежу, та доказів їх направлення відповідачу. Більше того, з матеріалів справи вбачається, що акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) та акт звірки взаємних розрахунків відповідачем не підписувались. Доказів надіслання цих актів позивачем на підписання відповідачу суду не надано.
Згідно із ч. ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно із ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права але лише у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не доведено у встановленому порядку належними доказами обставини виконання ним послуг на користь відповідача та настання терміну їх оплати.
А тому, виходячи з наведеного в сукупності та враховуючи, що доводами апеляційної скарги правомірності висновків суду першої інстанції щодо відмови в позові не спростовано, обставин, які відповідно до статті 104 ГПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції в порядку статей 33, 34 ГПК України апелянтом не доведено, а оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, таким, що прийнято у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, фактичними обставинами та матеріалами справи, апеляційний господарський суд підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Відтак, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -
Рішення Господарського суду Львівської області від 29.09.2011р. у справі № 5015/4832/11 залишити без змін, а апеляційну скаргу Львівського комунального підприємства «Львівсвітло», м.Львів - без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.
Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.
Головуючий суддя Юрченко Я.О.
Суддя Зварич О.В.
Суддя Якімець Г.Г.