Апеляційний суд Чернівецької області
м. Чернівці, вул. Емінеску, 4, 58002, (0372) 55-34-03
« 11 » серпня 2010 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого -судді: Галичанського А.Д.
суддів: Струбіцької О.М., Яремка В.В.
секретар Брензило В.В.
за участю представника банку - ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі Чернівецької філії ПАТ КБ „ПриватБанк” (далі Банк) до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення та за зустрічним позовом прокурора Вижницького району в інтересах неповнолітніх ОСОБА_4, ОСОБА_5 до Банку, ОСОБА_3, треті особи: орган опіки і піклування Вижницької РДА, ОСОБА_2 про визнання недійсним договору іпотеки за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі Чернівецької філії ПАТ КБ „ПриватБанк” на рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2010 року, -
Рішенням Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2010 року в позові Банку відмовлено.
Справа № 22ц-1536 2010 р. Головуючий у І інстанції: Пилип”юк І.В.
Категорія: 19/27 Суддя-доповідач: ОСОБА_6
Зустрічний позов прокурора задоволено.
Визнано договір іпотеки від 21.01.2008 року укладений між Банком та ОСОБА_3 недійсним.
Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Банк просить це рішення скасувати і ухвалити нове про задоволення їх вимог.
Зазначає, що суд прийняв рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, неповним з»ясуванням та недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні, обставинам справи.
У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_3 просить відхилити апеляційну скаргу, рішення суду залишити без змін. Вважає, що рішення прийняте у відповідності до норм матеріального права з врахуванням обставин, встановлених по справі.
Судом першої інстанції встановлено, що між Банком та ОСОБА_2 21.01.2008 року укладено кредитний договір згідно умов якого позичальнику Банком надано кредит в розмірі 33650 доларів США зі сплатою 12 % річних та кінцевим терміном повернення 19.01.2018 року.
В забезпечення виконання зобов'язань за договором кредиту між Банком та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки згідно умов якого останнім надано в іпотеку нерухоме майно: житловий будинок, земельну ділянку.
Відповідач порушив умови договору щодо строків погашення кредиту, внаслідок чого виникла заборгованість в сумі 29894 долари США.
Банк вимоги закону та договору про необхідність направлення відповідачам письмової вимоги про усунення порушень не виконав, що унеможливлює звернення стягнення на предмет іпотеки.
Крім того, в будинку проживає та зареєстрована дружина відповідача ОСОБА_2 та їх двоє неповнолітніх дітей до яких позовні вимоги про виселення не були пред”явлені.
Всупереч закону ОСОБА_3 16.01.2008 року зняв з реєстрації неповнолітніх дітей, після чого надав в іпотеку житловий будинок без згоди органу опіки та піклування про що було відомо представнику Банку.
На момент укладення договору іпотеки його сторони - відповідачі по справі не виконали вимог закону (ст. 203 ЦК України) і його укладення відбулося без попередньої згоди органів опіки і піклування на вчинення правочину щодо будинку, право на користування яким мають неповнолітні ОСОБА_7 та ОСОБА_5 Останні зареєстровані в господарстві ОСОБА_3 з 29.05.2003 року 16.01.2008 року - перед укладенням договору іпотеки були зняті з реєстрації, а 14.03.2008 року знову зареєстровані і проживають по даний час.
Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.
Вищезазначені обставини встановлені судом першої інстанції повно, на підставі належних та допустимих доказів, яким дана вірна юридична оцінка і до встановлених таким чином правовідносин суд застосував норми матеріального права що їх регулюють за виключенням ст. 177 СК України яка регулює правовідносини по управлінню майном дитини, а в даному випадку спірне майно не належить неповнолітнім, однак це не вплинуло на законність рішення.
Доводи апелянта про те, що Банк згідно ст. 35 Закону України „Про іпотеку” може звернутись у будь-який час за захистом своїх прав без письмового надіслання боржнику письмової вимоги та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі порушення зобов”язання є помилковими і спростовуються також ч. 3 ст.ст. 109, 155 ЖК України в якій встановлений аналогічний порядок звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення.
Зокрема, після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передання в іпотеку жиле приміщення всі громадяни, що мешкають у ньому, зобов”язані на письмову вимогу кредитора добровільно звільнити його протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення, в установлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.
Що стосується доводів скарги про безпідставність висновку суду щодо перебування, зняття з реєстрації неповнолітніх у спірному будинку, то ці висновки ґрунтуються на довідці виконкому Вижницької сільради № 36 від 01.02.2010 року. (а.с.84) чим об”єктивно підтверджуються пояснення ОСОБА_3, а тому є вірними, а довідка Вижницького сільради від 22.02.2010 року про те, що неповнолітня ОСОБА_5 проживає у спірному будинку з 19.02.2010 року нічим об”єктивно не підтверджується, що стосується необхідності з”ясування інших обставин щодо проживання та реєстрації неповнолітніх до 22.02.2010 року, то у відповідності до ст.ст. 10, 11 ЦПК України з цих підстав Банк не заявив відповідних клопотань, а суд не уповноважений з”ясовувати це з своєї ініціативи.
Помиляється апелянт вважаючи що суд безпідставно застосував ст. 12 Закону України „Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей” так як зазначена норма і закон спрямовані на попередження і недопущення бездомних громадян і безпритульних дітей, а не лише на їх захист.
Інші доводи скарги не впливають на законність рішення.
За таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.
Керуючись ст.ст. 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційного банку „ПриватБанк” в особі Чернівецької філії ПАТ КБ „ПриватБанк” відхилити.
Рішення Вижницького районного суду Чернівецької області від 07 червня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий:
Судді: