Категорія №8.2.1
Іменем України
29 листопада 2011 року Справа № 2а-8216/11/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
Головуючого: Прудника С.В.
при секретарі: Ігнатович О.А.
за участю сторін:
представника позивача ОСОБА_1
представників відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2011 №000003260/0 ,-
19 вересня 2011 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2011 №000003260/0.
Ухвалою від 21 вересня 2011 року по справі було відкрито провадження.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, 18.03.2011 відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Луганський машинобудівний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року.
За результатами перевірки відповідачем 21.03.2011 було складено акт №98/23-616/36827531 у якому вказано порушення:
- пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3., підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Луганський машинобудівний завод» неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 286 135,00 грн.
На підставі акту перевірки заступником начальника Ленінської МДПІ у м. Луганську 21.03.2011 було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 286 116,00 грн. за грудень 2010 року.
Позивач вважає дії відповідача з проведення невиїздної документальної перевірки ТОВ «Луганський машанобудівний завод» та прийняття податкового повідомлення рішення № 0000032360/0 протиправними з огляду на наступне.
27.01.2011 головним державним податковим інспектором віддділу адміністрированія ПДВ управління податкового обслуговування юридичних осіб Ленінської МДПІ м. Луганська ОСОБА_3 була проведена документальна (камеральна) перевірка достовірності заявленої суми бюджетного відшкодування. За її результатами було складено акт № 101/16/36827531, де вказано, що порушень вимог діючого податкового законодавства не встановлено, сума заявленого бюджетного відшкодування відповідне дійсності та складає 286 135,00 грн.
Тобто перевірка, яка проводилася відповідачем 21.03.2011, була здійснена з порушенням вимог ст. 77, 78 Податкового кодексу України.
У пункті 2.5.6 акту перевірки відповідач зазначив про відсутність працюючих у ТОВ «Луганський машинобудівний завод» прогятом 2010 року. Це, нібито, свідчить про відсутність у позивача трудових ресурсів необхідних для здіснення господарської діяльності, а саме в частині відвантаження та перевезення товарів. Таке твердження не відповідає дійсним документам, які були надані відповідачу. У позивача існує договір на транспорте експедирування з ФОП ОСОБА_4 та акти виконаних робіт за перевіряємий період, який надавався для перевірки, але до уваги відповідачем не прийнято.
Також відповідач дійшов висновку, що відсутність у позивача основних засобів свідчить про відсутність необхідних умов для здійснення господарчої діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товаро-матеріальних цінностей. Надані документи для перевірки свідчать про те, що позивач здійснює тільки господарчу діяльність по купівлі-продажу товару. Мати або утримавути складскі приміщення не має необхідності для проведення своєї господарчої діяльності.
У акті перевірки відповідач вказує про неможливість підтвердження фактів виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми податку на додану вартість по данному ланцюгу постачання до Держбюджету, що передбачено пунктом 1.8 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість». Це свідчить про неможливість підтвердження суми бюджетного відшкодування ПДВ за грудень 2010 року на суму 286 135,00 грн. Але відомості, вказані по ланцюгам постачання, не мають ніякої відношення до діяльності позивача. У позивача немає договорних та господарчих стосунків з юридичними особами, які вказани у акті перевірки, і ніколи їх не було.
Висновки акту були підставою для прийняття оскаржуємого повідомлення- рішення № 000003260/0 від 21.03.2011.
Позивач вважає, що повідомлення - рішення № 000003260/0 від 21.03.2011 прийнято із порушенням вимог Податкового кодексу України та обставини, викладені у акті перевірки, не відповідают дійсності.
У зв'язку із чим позивач просив скасувати податкове повідомлення - рішення від 21.03.2011 №000003260/0 Ленінської МДПІ в м. Луганську про зменшення бюджетного відшкодування ТОВ «Луганський машанобудівний завод» у розмірі 286 116,00 грн.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові, просив адміністративний позов задовольнити повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, про що подав суду заперечення проти адміністративного позову, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.
Ленінською МДПІ в м. Луганську було проведено документальну невиїзну перевірку ТОВ «Луганський машанобудівний завод» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок платника у банку за грудень 2010 року. За результатами перевірки складено акт від 21.03.2011 №102/23-616/36827531.
В ході проведення перевірки встановлено, що ТОВ «Луганський машанобудівний завод» безпідставно віднесло до податкового кредиту зазначеного періоду суму податку на додану вартість у зв'язку із непідтвердженням сплати податку по ланцюгу постачання. Право на відшкодування податку на додану вартість з бюджету передбачає обов'язкову наявність такої підстави, як сплату платником податку у звітному періоді відповідних сум до бюджету.
Суми податку на додану вартість зараховуються до Державного бюджету України та за його ж рахунок відшкодовуються. У разі, коли платник податків неправомірно одержував податковий кредит, суми із бюджету будуть йому відшкодовані за рахунок добросовісних платників податків. Тобто, до бюджетного відшкодування підлягають суми податку на додану вартість, сплачені в ціні товару та зараховані до Державного бюджету.
Фахівцями Ленінської МДПІ в м. Луганську при проведенні перевірки встановлені розбіжності між податковим кредитом позивача та податковими зобов'язаннями його контрагентів, що свідчить про відсутність законної господарської діяльності, тому представник відповідача вважає, що податкове повідомлення - рішення від 21.03.2011 №000003260/0 є правомірним та не підлягає скасуванню
Тому представник позивача просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Дослідивши всі документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Луганський машинобудівний завод» є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради Луганської області 10.11.2009, номер запису про державну реєстрацію 1 382 102 0000 016792 (т.1 а.с.16).
На податковому обліку ТОВ «Луганський машинобудівний завод» знаходиться у Ленінській МДПІ у м. Луганську. Підприємство є платником податку на додану вартість.
Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 14 Закону України “Про державну податкову службу в Україні” від 04.12.1990 № 509 (далі -Закон № 509) рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.
Розділ V Податкового кодексу України визначає платників податку на додану вартість, об'єкт оподаткування, дату виникнення податкових зобов'язань, порядок визначення бази оподаткування, розміри ставок податку, порядок визначення суми податку та строки проведення розрахунків тощо.
Відповідно до пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:
дата тієї події, що відбулася раніше:
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 цієї ж статті визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з положеннями пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).
У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Стаття 200 Податкового кодексу України регламентує порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків.
Відповідно до пункту 200.1 цієї статті сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Згідно з пунктом 200.2 цієї статті при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3 Податкового кодексу України).
Згідно пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:
а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг;
б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.
В судовому засіданні встановлено, що позивач подав до Ленінської МДПІ в м. Луганську податкову декларацію з податку на додану вартість № 151615 за грудень 2010 року, де в рядку 25.1 (сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку) зазначено суму 286 135,00 грн.
Підпунктом 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.
Згідно з пункту 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Підпунктом 75.1.1 пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків.
Відповідно до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.
Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.
Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.
Судом встановлено, що 18.03.2011 відповідачем була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ «Луганський машинобудівний завод» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року, за результатами якої 21.03.2011 було складено акт №98/23-616/36827531 у якому вказано порушення:
- пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.3.1 пункту 7.3., підпункту 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» ТОВ «Луганський машинобудівний завод» неможливо підтвердити заявлену суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 286 135,00 грн. (т.1 а.с.19-24).
Крім того, судом встановлено, що у акті про проведення документальної невиїзної перевірки від 21.03.2011 №98/23-616/36827531, на який посилається відповідач у акті про проведення камеральної перевірки, податковою інспекцією проаналізовано взаємодії позивача із контрагентами та встановлено, що у відношенні деяких контрагентів прийнято рішення про припинення юридичної особи, деякі не знаходяться за місцем реєстрації юридичної особи, у відношенні деяких до Єдиного державного реєстру внесено запис про відсутність підтвердження відомостей щодо місця знаходження підприємств, тому підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання до виробника продукції або імпортера, а також факт надмірної сплати суми податку на додану вартість по даному ланцюгу постачання неможливо.
21.03.2011 на підставі акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032360/0 про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 286 116,00 грн. за грудень 2010 року (т.1 а.с.18).
Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
В судовому засіданні встановлено, що позивачем булі укладена низка договір на придбання товарів та послуг. Дана обставина підтверджується договором купівлі - продажу від 03.08.2009 №229, контрактом від 12.11.2009 №1-ВД, договором підряду від 12.11.2009, які знаходяться у матеріалах справи.
Як встановлено в судовому засіданні та не заперечується сторонами, що проведення господарської операції по оприбуткуванню товару від постачальників відбулося на підставі первинних документів, а саме податкових накладних, актів виконаних робіт, актів здавання - приймання робіт (надання послуг) та інших документів.
Але суд вважає необхідним зазначити, що надані позивачем документи є обов'язковими, але не вичерпними, оскільки предмет доказування у цій справі становлять обставини, що підтверджують або спростовують обґрунтованість включення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість по операціях з контрагентами, оскільки податковий орган, ухвалюючи податкове повідомлення-рішення, про скасування якого заявлено позов, виходив з того, що неможливо підтвердити факт виникнення податкових зобов'язань по ланцюгам постачання.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996 “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”).
Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).
Відповідно до статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Згідно із пунктом 1.32 статті 1 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР “Про оподаткування прибутку підприємств” господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Виходячи з вищевикладеного, обов'язковими ознаками господарської діяльності у розумінні приписів статті 3 Господарського кодексу України та пункту 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва; вона спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до статті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363 перевізник - особа, яка надає послуги з перевезення вантажу автомобільним транспортом загального користування; товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу; товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Представником позивача на вимогу суду були надані міжнародні товарно-транспортні накладні про транспортування товару з інших держав, але позивачем не було надано товарно-транспортних накладних за формою ТТН-1, які підтверджують транспортування товару на території України, тому суд приходить до висновку про безтоварність господарських операцій, оскільки зазначене підтверджує відсутність доказів фактичного отримання та відвантаження товару підприємства позивача.
Крім того, на підтвердження вищезазначеного представник відповідача у судовому засіданні зазначив, що при проведенні перевірки позивачем був наданий не повний пакет документів, у тому числі були відсутні зазначені товарно-транспортні накладні за формою ТТН-1.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податковою інспекцією обґрунтовано прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000032360/0 про зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 286 116,00 грн. за грудень 2010 року.
Відповідно до положень ч. 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи без діяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративному позову.
Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач довів, що при прийнятті податкове повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000032360/0 Ленінська МДПІ у м. Луганську діяла у межах наданих їй повноважень та на підставі вимог закону.
Тому суд вважає, що у задоволенні вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод” про скасування податкового повідомлення-рішення від 21.03.2011 № 0000032360/0 слід відмовити.
Судові витрати по сплаті судового збору та витрати на правову допомогу покладаються на позивача.
Керуючись статтями 2, 17, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
< Текст >
< Текст >
У задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю “Луганський машинобудівний завод” до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про скасування податкового повідомлення - рішення від 21.03.2011 №000003260/0 відмовити повністю.
Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.
Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст постанови складено 05 грудня 2011 року.
< Текст >
Суддя ОСОБА_5