копія
16 вересня 2015 р. Справа № 804/12549/15
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Віхрова В.С., розглянувши у місті Дніпропетровську у порядку письмового провадження адміністративну справу за адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
31.08.2015 р. Державна податкова інспекція у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (надалі - позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (надалі - відповідач) з позовними вимогами про стягнення податкового боргу у сумі 8500,00 грн.
Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що відповідач має податковий борг перед бюджетом у вказаному розмірі, який виник внаслідок несплати в установлені законом строки сум грошового зобов'язання по фінансових санкціях на підставі рішення №28/04-61-17-03/НОМЕР_1 від 28.11.2014 року.
Позивач надав заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не з'явився. Заперечень проти позову не надав.
Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності.
Згідно з ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.
Частиною 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Згідно положень п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема «Іззетов проти України», «Пискал проти України», «Майстер проти України», «Крюков проти України», «Крат проти України», «Сокор проти України», «Кобченко проти України», «Шульга проти України», «Лагун проти України», «Буряк проти України», «ТОВ «ФПК «ГРОСС» проти України», «Гержик проти України» суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін, в письмовому провадженні.
Проаналізувавши матеріали адміністративного позову та додані до нього документи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває на податковому обліку у Державній податковій інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління ДФС у Дніпропетровській області як платник податків та інших обов'язкових платежів.
Відповідач має заборгованість перед бюджетом в сумі 8500,00 грн., що стало підставою для звернення до суду.
За результатами перевірки стану дотримання вимог законодавства під час провадження діяльності, пов'язаної з виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів у ФОП ОСОБА_1, на підставі матеріалів перевірки від 12.08.2014 р. (протокол серії ДН №403055) встановлено:
- продаж слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, чим порушено ст. 15-3 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів»;
- відсутність ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, чим порушено ст. 15-11 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».
Внаслідок виявлення порушень контролюючим органом прийнято рішення від 28.11.2014 р. № 000028/04-61-17-03/2379104 про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій на загальну суму 8500, 00 грн., в тому числі, 6800, 00 грн. - за продаж слабоалкогольного напою особі, яка не досягла 18 років, та 1700, 00 грн. - за продаж алкогольних напоїв без ліценції на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями.
Рішення № 000028/04-61-17-03/2379104 про застосування фінансових санкцій отримане ФОП ОСОБА_1, оскаржено не було.
Станом на день розгляду адміністративної справи вказане рішення не відкликане, є чинним.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначені Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» від 19.12.1995 р. № 481/95-ВР (надалі - Закон № 481).
Статтею 15 Закону № 481 встановлено, що імпорт, експорт і оптова торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами можуть здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензій.
Відповідно до ст. 15-3 Закону № 481 забороняється продаж пива (крім безалкогольного), алкогольних, слабоалкогольних напоїв, вин столових та тютюнових виробів: 1) особами, які не досягли 18 років.
Положеннями ст. 17 Закону № 481 передбачено, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
До суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 1700 гривень.
Поряд з цим, відповідно до норм ст. 17 Закону № 481, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі порушення вимог статті 15-3 цього Закону - 6800 гривень.
Рішення про стягнення штрафів, передбачених частиною другою цієї статті, приймаються органами доходів і зборів та/або органом, який видав ліцензію на право виробництва і торгівлі спиртом етиловим,коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями і тютюновими виробами, та іншими органами виконавчої влади у межах їх компетенції визначеної законами України.
У разі невиконання суб'єктом господарювання рішення органів, зазначених у частині третій цієї статті, сума штрафу стягується на підставі рішення суду.
Сума грошового зобов'язання, нарахована відповідачу відповідно до рішення від 28.11.2014 р. № 000028/04-61-17-03/2379104, в розмірі 8500, 00 грн. відповідачем в повному обсязі своєчасно сплачена не була.
У відповідності до п. 14.1 пп. 14.1.156 ст. 14 Податкового кодексу України податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).
Згідно з п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Таким чином, узгоджена сума податкового зобов'язання відповідача зі штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8500, 00 грн. не сплачена відповідачем у строк, передбачений Податковим кодексом України, є податковим боргом.
Згідно ст.59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може не надсилатися, якщо загальна сума податкового боргу платника податків не перевищує одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У відповідності до п.59.5 ст.59 Податкового кодексу України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового борту змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Судом встановлено, що позивачем сформовано податкову вимогу від 12.02.2015 р. №801-25, яка 21.03.2015 р. отримана відповідачем, що підтверджується підписом на повідомленні про отримання.
Відповідно до ст. 42 Податкового кодексу України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові.
Під час розгляду справи відповідачем наявність податкового боргу не спростована, доказів оскарження зазначеної податкової вимоги або повної сплати суми боргу не надано.
Відповідно до ст. ст. 67, 68 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори у порядку та в розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції та законів України.
Пунктом 87.11 ст. 87 Податкового кодексу України встановлено, що орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95-99 вищевказаного Кодексу. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися податковим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, зокрема, стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі.
В розумінні Податкового кодексу України фізичні особи - підприємці прирівнюються у своєму статусі до юридичних осіб, до яких застосовуються однакові процедури стягнення податкового боргу.
Так, відповідно до положень ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
З огляду на викладені вище обставини, суд вважає за необхідне задовольнити позов в повному обсязі, оскільки у позивача наявні докази існування боргу у відповідача, натомість відповідачем наявність податкового боргу не спростована.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Амур-Нижньодніпровському районі м.Дніпропетровська Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути на користь державного бюджету податковий борг у розмірі 8500,00 грн. (вісім тисяч п'ятсот грн., 00 коп.) з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1).
Постанова набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі її апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.
Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд у десятиденний строк з дня отримання копії постанови, виготовленої у повному обсязі.
Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили 16.09.15 Суддя З оригіналом згідно Помічник судді В.С. Віхрова В.С. Віхрова Ю.Ю. Ковтун