17 вересня 2015 р.Справа № 820/7211/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Тацій Л.В.
Суддів: Григорова А.М. , Подобайло З.Г.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/7211/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області
до ОСОБА_1
про стягнення переплати по розрахунку пенсії,
Позивач, Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив стягнути з відповідача переплату по розрахунку пенсії в розмірі 21967,50 грн.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/7211/15 позов залишено без задоволення.
Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі.
Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 17.09.2015 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку та отримує пенсію за віком, як державний службовець в Управлінні Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області.
ОСОБА_1 призначено пенсію за віком, як державному службовцю (за станом здоров'я) з 01.10.2008 року, як непрацюючій особі, у сумі 1004,49 грн. (в розмірі 81 відсоток від заробітної плати державного службовця 1240,11 грн.).
З 01.04.2009 року ОСОБА_1 встановлено підвищення, як непрацюючому пенсіонеру відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 11.03.2009 р. №198 - з 01.04.2009 року в розмірі 7 грн. 50 коп., з 01.07.2009 року в розмірі 14 грн. 50 коп. та з 01.10.2009 року в розмірі 28 грн. 40 коп.
Зазначені підвищення фактично виплачувались позивачу до 31.12.2009 року, що не оспорюється сторонами у справі.
З 01.01.2010 року набув чинності Закон України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", відповідно до якого змінено розміри прожиткового мінімуму, встановленого для непрацездатних осіб.
Згідно прийнятих змін проведено перерахунки пенсій шляхом перерахунку мінімальних розмірів пенсій, додаткової пенсії, підвищень, компенсаційних виплат, а також припинено виплату підвищення, як не працюючому пенсіонеру, встановленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 11.03.2009 року №198.
По особових рахунках, які не підлягали перерахунку відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" та по яких було підвищення згідно з постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" від 11.03.2009 року №198, в тому числі, і пенсій, призначених відповідно до Закону України "Про державну службу", доплати до старого розміру пенсії встановлювались в розмірі, який дорівнював розміру підвищення згідно постанови №198 , тобто у розмірі 28 грн. 40 коп.
Пенсія ОСОБА_1, не підлягала перерахунку відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", оскільки зміна прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність не впливала на розмір складових пенсії державних службовців. У період з 01.01.2010 року по 31.01.2015 року УПФУ в Дергачівському районі Харківської області, у зв'язку з допущенням рахункової помилки при нарахуванні пенсійної виплати ОСОБА_1,. виплачено відповідачу підвищення в більшому розмірі, ніж той, який визначався законодавством, а саме було виплачено по 424 грн. 35 коп. - щомісячно, замість належних 28 грн. 40 коп. - щомісячно.
В результаті цього виникла переплата пенсійної виплати за період часу з 01.01.2010 року по 31.01.2015 рік в сумі 21967 грн. 50 коп., як різниця між фактично отриманою сумою підвищення та належною сумою.
У зв'язку з виниклою переплатою пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, виходив з того, що оскільки переплата виникла не з вини відповідача, вона не підлягає стягненню.
Розглядаючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.
На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права з огляду на нижченаведене.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
В свою чергу, під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження у рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя.
Згідно із ч.2 ст.4 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.
Частина 1 та 2 статті 17 КАС України визначають, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму; на публічно-правові спори, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
При визначенні юрисдикції справи необхідно виходити з характеру спірних правовідносин, прав та інтересів, за захистом яких звернувся позивач; суб'єктного складу сторін, предмету спірних правовідносин.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 50 КАС України, громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, їх об'єднання, юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень, можуть бути відповідачами лише за адміністративним позовом суб'єкта владних повноважень: 1) про тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 2) про примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 3) про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства з України; 4) про обмеження щодо реалізації права на мирні зібрання (збори, мітинги, походи, демонстрації тощо); 5) в інших випадках, встановлених законом.
У відповідності до ч. 2 ст. 21 КАС України, вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше вимоги про відшкодування шкоди вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Аналіз наведеної норми дає підстави для однозначного висновку про те, що адміністративними судами можуть розглядатися вимоги про відшкодування шкоди, яка була завдана лише суб'єктом владних повноважень, а також такі вимоги мають бути поєднанні з вимогою про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності останнього.
В свою чергу, у справах за позовом управління Пенсійного фонду України до фізичної особи (пенсіонера) про стягнення шкоди, заподіяної державі, відповідач не є суб'єктом владних повноважень і такі позовні вимоги не поєднані із вимогою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Крім того, спір щодо стягнення суми надміру сплаченої пенсії законодавцем не віднесено до вичерпного переліку підстав, визначених КАС України, що надають право суб'єкту владних повноважень на звернення з адміністративним позовом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Виходячи із системного аналізу вищенаведених правових норм, в даному випадку фактично має місце цивільно-правовий спір про відшкодування шкоди, заподіяної державі в особі Пенсійного фонду України, який підлягає розгляду за правилами цивільного процесуального законодавства.
Отже, спірні правовідносини не є публічно-правовими і, як наслідок, вирішення такої категорії спорів не регулюється приписами Кодексу адміністративного судочинства України.
Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, наведеною у постанові від 18.06.2013 року по справі №21-204а13.
Враховуючи викладене, з урахуванням характеру спірних правовідносин, суб'єктного складу сторін у справі та предмету спору (про відшкодування пенсіонерами переплачених їм сум пенсії), колегія суддів зазначає, що дана справа про стягнення переплати надміру виплаченої пенсії не може бути розглянута в порядку адміністративного судочинства.
У постановах від 18 червня 2013 року (справи № 21-124а13 та 21-204а13) Верховний Суд України обґрунтував позицію, згідно з якою справи за позовами органів Пенсійного фонду України до підприємств, організацій, установ про стягнення суми зайво виплачених пенсій не належать до адміністративних справ, оскільки містять вимоги про відшкодування шкоди.
З огляду на те, що характер спорів між органами Пенсійного фонду України та підприємствами, установами, організаціями чи фізичними особами з приводу стягнення надміру виплачених пенсій є аналогічним, то на вирішення таких справ, відповідачами в яких є фізичні особи, юрисдикція адміністративних судів також не поширюється.
З урахуванням зазначених обставин та норм процесуального права, спір, який виник між сторонами, не належить до юрисдикції адміністративних судів, а підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки відповідно до п.1 ч. 1 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України до справ адміністративної юстиції відносяться лише публічно-правові спори.
Відповідно до частини 1 статті 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу (неоднакове застосування норм матеріального чи процесуального права), є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.
З врахуванням імперативності вищезазначеної процесуальної норми щодо обов'язковості рішень Верховного Суду України для всіх судів України, колегія суддів вважає за необхідне закрити провадження у справі.
Відповідно до ч.1 п. 1 ст. 157 КАС суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що провадження по справі слід закрити.
За правилами пункту 4 частини 1 статті 198 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 203 КАС України постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.
За таких обставин, оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі, а відповідно доводи та обґрунтування сторін щодо правомірності оскаржуваних рішень відповідача не впливають на вирішення даної справи.
Враховуючи закриття провадження по справі доводи, обґрунтування осіб, які звернулись з апеляційною скаргою та інших осіб щодо неправомірності чи правомірності відмови в задоволенні адміністративного позову не впливають на вирішення даної справи.
Керуючись п. 1 ст. 157, ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 4 ст. 198, 203, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області задовольнити частково.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.08.2015р. по справі № 820/7211/15 скасувати.
Провадження у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Дергачівському районі Харківської області до ОСОБА_1 про стягнення переплати по розрахунку пенсії закрити.
Роз'яснити позивачу право звернення до суду в порядку цивільного судочинства.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя Тацій Л.В.
Судді Григоров А.М. Подобайло З.Г.
Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2015 р.