15 вересня 2015 р.Справа № 818/1932/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. по справі № 818/1932/15
за позовом Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
про стягнення боргу,
Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі звернулося до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - відповідач, ВЧ НОМЕР_1 ), в якому просить стягнути з відповідача борг по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах по списку № 2 за квітень-травень 2015 року в сумі 2215,76 грн.
Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. в задоволенні адміністративного позову Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі відмовлено.
Управління Пенсійного фонду України в м. Охтирці та Охтирському районі , не погодившись з даною постановою , подало апеляційну скаргу, вважає її такою, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи , просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р., прийняти нове рішення , яким задовольнити позов.
ВЧ 2276 заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції відмовити в задоволенні апеляційної скарги , постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015 р. залишити без змін.
Апеляційна скарга розглядається відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Військова частина НОМЕР_1 є юридичною особою та внесена до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а.с.9-13).
19.05.2015 року та 28.04.2015 року відповідачем було отримано повідомлення (а.с.5, 7) та розрахунки фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах в частині пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" за квітень та травень 2015 року, яким визначено до сплати в загальному розмірі 2215,76 грн. фактичних витрат позивача на виплату і доставку пільгової пенсії, призначеної ОСОБА_1 , який працював у ВЧ 2276 (а.с.6, 8).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того , що військові частини віднесені до пункту 2.1.2 цієї Інструкції та не відносяться до платників, визначених у її пункті 2.1.1 - тобто як організації, що фінансуються з бюджету та за рахунок бюджетних коштів, які виділяються на оплату праці працівників та грошове утримання військовослужбовців, тому не зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позовних вимог , виходячи з наступного.
Статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначені категорії працівників, які мають право на пенсію за віком на пільгових умовах. Зокрема, відповідно до п. "а" цієї статті на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць. Пунктами "б" та "з" зазначеної статті Закону визначено, що до цих категорій також належать: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць.
Згідно з абз. 4 п. 1 ст. 2 та абз. 2 п. 1 ст. 4 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, для платників збору, визначених п. п. 1, 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б"-"з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Ставка збору до Пенсійного фонду України складає 100% фактичних витрат на виплату і доставку пенсій працівникам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Порядок відшкодування підприємством витрат Пенсійного фонду України на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, встановлено Інструкцією "Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України", затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України № 21-1 від 19.12.2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України № 64/8663 від 16.01.2004 року (далі по тексту - Інструкція).
Положеннями п. 6.4 зазначеної Інструкції встановлено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до ч. 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Відповідно до п. 6.5 зазначеної Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Пунктом 6.8 даної Інструкції встановлено, що підприємства щомісяця до 25 числа повинні вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Положеннями п. 1 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 року № 400/97-ВР (далі - Закон 400/97-ВР) встановлено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є: суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Закон 400/97-ВР визначає лише об'єкти, на які встановлено ставку збору обов'язкового державного пенсійного страхування (тобто кошти, які оподатковуються).
Положеннями абз. 4 п. 1 ст. 2 Закону 400/97-ВР передбачено, що для платників збору, визначених п. п. 1 та 2 ст. 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (Закон № 1788-ХІІ) до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (Закон № 1058-ІV).
Положеннями ч. 2 "Прикінцевих положень" Закону № 1058-ІV України передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
За приписами пункту 6.1 Інструкції відшкодуванню підлягають витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини 2 Прикінцевих положень" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" в таких розмірах для платників, зазначених у підпункті 2.1.1 пункту 2.1 цієї Інструкції (крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку) - також 100 відсотків фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до абзацу першого частини 2 Прикінцевих положень Закону № 1058-ІV застрахованим особам, які працювали або працюють на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.
Підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу віднесені до пункту 2.1.2 вказаної Інструкції.
Пунктом 6.1 Інструкції передбачено відшкодування тільки з платників визначених в п. 2.1.1 Інструкції, а військові частини віднесені до пункту 2.1.2 цієї Інструкції та не відносяться до платників, визначених у її пункті 2.1.1 - тобто як організації, що фінансуються з бюджету та за рахунок бюджетних коштів, які виділяються на оплату праці працівників та грошове утримання військовослужбовців, тому не зобов'язані відшкодовувати Пенсійному фонду України фактичні витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів "б" - "з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення".
У відповідності до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.
Всупереч наведеній нормі права позивач свої вимоги належним чином не довів.
Доводи апеляційної скарги з посиланням на судову практику, а саме на правові позиції викладені в деяких рішеннях судів, колегія суддів не бере до уваги, оскільки правові позиції не мають преюдиційного значення та не є обов'язковими для застосування (крім рішень ВС України на які позивач не посилається).
Навпаки, по справі К/800/49883/14, між тими ж сторонами по спору про стягнення сум відшкодування за інший період , ухвалою Вищого адміністративного суду від 03.03.2015р. встановлено, що відповідач не відноситься до кола осіб, які повинні здійснювати відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за списком №2 .
На підставі наведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог .
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують висновків суду.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м.Охтирці та Охтирському районі Сумської області залишити без задоволення.
Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2015р. по справі № 818/1932/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.