15 вересня 2015 р.Справа № 532/742/15-а
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Григорова А.М.
Суддів: Подобайло З.Г. , Тацій Л.В.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2015р. по справі № 532/742/15-а
за позовом ОСОБА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області
про проведення перерахунку пенсії у відповідності до вимог Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи",
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом в якому просить визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 30.03.2015 року, відповідно до ст. ст. 51, 55-57, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області зробити перерахунок основної та додаткової пенсії, виходячи з середньомісячного заробітку, що визначений шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на території радіоактивного забруднення на кількість цих місяців, із застосуванням суми з якої нараховується пенсія за 2012 рік (2368,70 грн.) і нарахування додаткової пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та провести відповідні виплати з урахуванням отриманих сум; зобов'язати УПФУ в Кобеляцькому районі, і в подальшому нараховувати йому основну та додаткову пенсії.
Обґрунтовуючи позовну заяву зазначає, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, належить до ІІ категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи і в зв'язку з цим на нього поширюється дія Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
З 02.05.1986 року по 24.05.1986 року, на протязі 23 календарних днів, він безперервно приймав участь у роботах по ліквідації аварії на ЧАЕС та її наслідків, а тому є безпосереднім учасником її ліквідації і згідно ст.ст.9,10, 11, 14 вищевказаного Закону, має гарантії, пільги і компенсації.
З 07.12.2009 року, йому була призначена пенсія за віком і з цього часу він перебуває на обліку в УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області.
Пенсія, яка йому нарахована та виплачується, враховуючи наявність у нього статусу - учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році, категорія ІІ, вважає її є значно нижчою, ніж це передбачено ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
У зв'язку з цим, він звернувся до УПФУ в Кобеляцькому районі з проханням, з квітня 2015 року, провести відповідні перерахунки його пенсії з урахуванням раніше отриманих ним сум. Однак, йому було відмовлено в проведенні такого перерахунку.
Постановою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2015 року відмовлено у задоволенні адміністративного позову.
ОСОБА_1, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення суду першої інстанції не відповідає дійсності та прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2015 року та прийняти нове рішення згідно ст..55,56,57,67 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та визнати протиправною бездіяльність УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області щодо відмови у здійсненні перерахунку пенсії з 30.03.2015 року, відповідно до ст. ст. 51, 55-57, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати УПФУ в Кобеляцькому районі Полтавської області зробити перерахунок основної та додаткової пенсії, виходячи з середньомісячного заробітку, що визначений шляхом поділу загальної суми заробітку за календарні місяці роботи на території радіоактивного забруднення, із застосуванням коефіцієнту заробітної плати в розмірі згідно наданого розрахунку; зобов'язати УПФУ в Кобеляцькому районі здійснити перерахунок державної та додаткової пенсії, враховуючи вимоги ст..49,51, 55, 57, 58, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», починаючи з квітня 2015 року із застосуванням суми з якої нараховується пенсія за 2012 рік й надалі при нарахуванні пенсії та провести відповідні виплати з урахуванням раніше одержаних сум.
Позивач вважає законодавчо необґрунтованими дії управління Пенсійного фонду та рішення суду першої інстанції.
Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином. Від ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи без його участі.
Управління Пенсійного фонду України в Кобеляцькому районі Полтавської області подало письмове заперечення, в якому просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2015 року без змін та провести розгляд справи без їх участі.
Враховуючи неявку в судове засідання всіх осіб, які приймають участь у справі, фіксування судового засідання по справі за допомогою звукозаписувального пристрою згідно ст. 41 КАС України не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними, а тому не підлягають задоволенню у повному обсязі.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, і належить до 2-ої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (а.с.8).
Відповідно до довідки № 43 від 20.01.1993 року, вбачається, що ОСОБА_1 з 02.05. і по 24.05.1986 року, на протязі 23 календарних днів, працював черговим дозиметристом на Чорнобильській АЕС (а.с.17).
З 08.12.2009 року, позивач отримує в УПФУ в Кобеляцькому районі достроково призначену пенсію за віком та додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю відповідно до ст. ст. 49, 55 Закону України №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (а.с.35-40).
Основні положення щодо реалізації Конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №796-ХІІ.
Положеннями ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Порядок обчислення пенсії, в тому числі і додаткової відповідно зазначеного Закону, згідно ст.62, визначається постановами КМ України, рішення якого є обов»язковим для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади, місцевими органами державної влади, всіма суб»єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», особам віднесеним до категорії 2, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров»ю, призначається у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, величина якої для даної мети законодавством не визначалася.
Таким чином, в різний період, щомісячна додаткова пенсія зазначеній категорії осіб, призначалася і виплачувалася відповідно до розміру встановленого постановою КМУ.
В даний час, відповідно до постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», розмір додаткової пенсії із 01.12.2013 року, для осіб, що належать до 2-4 категорій, становить 170,82 грн. (а.с.42-46).
Саме в такому розмірі і виплачується додаткова пенсія позивачу, як постраждалому від аварії на ЧАЕС 2-ої категорії (а.с.40).
Отже, в даній частині позову, підстав для його задоволення не вбачається.
Крім того є необгрунтованими вимоги позивача і про перерахунок йому пенсії із врахуванням заробітної плати за період в зоні відчуження, виходячи з наступного.
Згідно ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», передбачається врахування такого заробітку у разі обчислення пенсії відповідно ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Зазначеним Законом передбачено, що за бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2014 р.), може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, відповідно до цього Закону.
При цьому частина розміру пенсії за віком, обчислена за раніше діючим законодавством, не може перевищувати максимальних розмірів пенсій, визначених законом для відповідних категорій пенсіонерів, та не може бути нижчою, ніж розмір трудової пенсії за віком з урахіванням цільової грошової допомоги на прожиття, що діяли на день набрання чинності цим Законом.
З врахуванням того, що максимальний розмір пенсії для працівників, зайнятих на роботах за Списком №1 на день набрання чинності Законом (на 01.01.2014 р.) становив 224 грн., розмір пенсії призначеної позивачеві з урахуванням ч.2 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не може бути більшим ніж вказана сума.
Пенсія позивачу (у значно більшому розмірі) обрахована відповідно до ч.1 ст.57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто обчислення заробітку здійснене відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на підставі наданої довідки про заробітну плату за період з 01.01.1995 року по 31.12.1999 року та даних системи персоніфікованого обліку з 21.01.2002 року по 28.02.2010 року.
Отже, здійснення такого перерахунку є безпідставним.
Таким чином підстав для задоволення позову не вбачається.
Щодо доводів позивача про неправомірне застосування постанови КМУ №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то колегія суддів зазначає.
Відповідно до ст. 3 Бюджетного Кодексу України бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему України, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.
28.12.2014 року прийнято Закон України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", пунктом 9 Прикінцевих положень якого встановлено, що норми і положення, зокрема, ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Отже, Законом України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" з 01 січня 2015 року було надано повноваження Кабінету Міністрів України визначати розмір доплати до пенсії, передбачений ст. 50,54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджетів на 2015 рік.
Даний Закон неконституційним не визнана, відповідно він підлягає застосуванню. У суду загальної юрисдикції відсутні повноваження щодо визнання законів неконституційними.
Також колегія суддів зазначає, що згідно п. 3 ст. 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує, зокрема, проведення політики у сфері соціального захисту. Згідно з бюджетними призначеннями КМУ встановлює розмір окремих видів компенсацій і допомог, зокрема постановою КМУ № 1210 від 23.11.2011 р. "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" затверджено порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Також, рішенням Конституційного Суду від 25.01.12 р. № 3-рп/2012 у справі за конституційним поданням правління Пенсійного фонду України щодо офіційного тлумачення положень ст. 1, ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 95, ч. 2 ст. 96, п. 2, п. 3, п. 6 ст. 116, ч. 2 ст. 124, ч. 1 ст. 129 Конституції України, п. 5 ч. 1 ст. 4 БК України, п. 2 ч. 1 ст. 9 КАС України в системному зв'язку з окремими положеннями Конституції України встановлено, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості. Повноваження КМУ щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в т.ч. щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Конституції та законів України.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду, не враховують вищенаведені положення законів. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, ст. 198, ст.200, ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Постанову Кобеляцького районного суду Полтавської області від 19.06.2015р. по справі № 532/742/15-а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М.
Судді(підпис) (підпис) Подобайло З.Г. Тацій Л.В.
Повний текст ухвали виготовлений 21.09.2015 р.