17 вересня 2015 р.Справа № 820/7216/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Подобайло З.Г.
Суддів: Тацій Л.В. , Григорова А.М.
за участю секретаря судового засідання Гришко Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/7216/15
за позовом ОСОБА_1
до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області
про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області в якому просить :
- визнати неправомірними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України у Харківській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати з 28 березня 2015 року по день ухвалення судом постанови відповідно до ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів";
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України у Харківській області зробити ОСОБА_1 перерахунок заробітної плати з 28 березня 2015 року по день ухвалення судом постанови відповідно до ч. 1 ст. 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та виплатити її в повному обсязі з урахуванням усіх надбавок, премій та інших виплат, які нараховуються залежно від розміру посадового окладу.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Харківській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Позивачка, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, посилається на неправильне та неповне дослідження доказів і встановлення обставин у справі, неправильне застосування норми матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015 р. та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Харківській області заперечує проти задоволення вимог апеляційної скарги та просить суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення , постанову залишити без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача та її представника, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює в Комінтернівському районному суді м. Харкова з 20 грудня 1993 року, 21 травня 2008 року і по теперішній час працює на посаді керівника апарату Комінтернівського районного суду м. Харкова.
З переліку штатного розпису на 2015 рік з 01.01.2015 року Комінтернівського районного суду м. Харкова вбачається, що посадовий оклад керівника апарату складає 1404,0 грн.
Позивач, звертаючись з даним позовом до суду зазначив, що ТУ ДСА України в Харківській області неправомірно нараховано та виплачено їй заробітну плату за період з 28.03.2015р. по день прийняття судом рішення без урахування частини 1 статті 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суду першої інстанції виходив з того, що 28.03.2015р. набрав чинності Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» , яким затверджено нову редакцію Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно якої матеріальне, побутове забезпечення та соціальний захист працівників судової системи визначаються статтею 147 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI. При цьому згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України від 12.02.2015 року № 192-VIII Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Проте, на час розгляду справи судом першої інстанції Кабінетом Міністрів України відповідні зміни ще не прийняті. Заробітна плата працівників апарату судів визначена постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року №268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами), зокрема Додатком 47 «схема посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів», а також постановою Кабінету Міністрів України від 20.05.2009 року №482 «Про Деякі питання оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету», тому територіальне управління правомірно не здійснювало нарахування та виплату позивачці заробітної плати з 28.03.2015р. відповідно до ч.1 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною другою статті 8 Закону України "Про оплату праці" передбачено, що умови розміру оплати праці працівників установ та організацій, що фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України, крім випадків, передбачених частиною третьою цієї статті та частиною першою статті 10 цього Закону.
Статтею 13 Закону України "Про оплату праці" визначено, що оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі актів Кабінету Міністрів України в межах бюджетних асигнувань. Обсяги витрат на оплату праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, затверджуються одночасно з бюджетом.
Відповідно до статті 33 Закону України "Про державну службу" умови оплати праці державних службовців, розміри їх посадових окладів, надбавок, доплат і матеріальної допомоги визначаються Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 09 березня 2006 року № 268 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" затверджено схему посадових окладів керівних працівників і спеціалістів апарату місцевих загальних судів (додаток 47 до Постанови).
Згідно п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 20 травня 2009 року № 482 у разі, коли розмір посадового окладу працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів, що фінансуються з бюджету, нижчий ніж визначений законом розмір мінімальної заробітної плати, посадовий оклад установлюється на рівні відповідного розміру мінімальної заробітної плати.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік", мінімальна заробітна плата у 2014 році у місячному розмірі становила 1 218,00 грн. Такий же розмір заробітної плати встановлено і на 2015 рік.
Відповідно до ч.1 статті 142 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.
Згідно з ч.1 статті 144 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", розмір заробітної плати працівників апаратів судів, Державної судової адміністрації України, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Національної школи суддів України, їхнє побутове забезпечення і рівень соціального захисту визначаються законом і не можуть бути меншими, ніж у відповідних категорій державних службовців органів законодавчої та виконавчої влади.
Відповідно до п.п.59 п.5 Розділу XII Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року, який набрав чинності з 26 жовтня 2014 року, частину першу вищевказаної статті було доповнено абзацом другим такого змісту: "При цьому розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців".
Водночас, згідно п.п.2 п.13 Розділу XIIІ Закону України "Про прокуратуру", Кабінету Міністрів України доручено у двомісячний строк з дня, наступного за днем опублікування цього Закону, внести на розгляд Верховної Ради України пропозиції щодо приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом, у тому числі з метою забезпечення збільшення видатків Державного бюджету України на оплату праці працівників апаратів судів та встановлення їм посадових окладів у розмірі, не меншому за передбачені Законом України "Про судоустрій і статус суддів".
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України "Про державний бюджет України на 2015 рік" встановлено, що норми і положення частини першої штаті 144 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
Між тим, згідно положень статей 142, 143 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" фінансування всіх судів в Україні здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Суди загальної юрисдикції фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним Кодексом України.
Відповідно до ч.1,2 статті 23 Бюджетного кодексу України, будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 статті 51 зазначеного Кодексу керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.
Отже, територіальне управління Державної судової адміністрації може здійснювати виплати лише в межах затвердженого фонду оплати праці та не наділене правом самостійно, без правового врегулювання та фінансової можливості, тобто збільшення видатків з Державного бюджету України, здійснювати перерахунок посадового окладу позивача.
Пунктом 9 Прикінцевих положень Закону України «Про державний бюджет України на 2015 рік» встановлено, що норми і положення ч. 1 ст. 144 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету.
З 28.03.2015 року набрала чинності нова редакція Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 статті 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в новій редакції передбачено, що розмір посадового окладу працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, установлюється в розмірі 30 відсотків посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців.
Більш за те, згідно з підпунктом 2 пункту 13 Перехідних положень Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» Кабінет Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності Законом має привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом. Закон України «Про забезпечення права на справедливий суд» набрав чинності 28.03.2015 року.
Радою суддів України 15.03.2015 року прийнято рішення № 15, яким доручено Державній судовій адміністрації звернутися до Кабінету Міністрів України щодо необхідності упорядкування умов оплати праці працівників апаратів судів, визначених постановою Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів» (зі змінами), зокрема, шляхом приведення положень названої постанови до норм Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд».
Тобто, діючим законодавством закріплене право працівника апарату суду, посада якого віднесена до шостої категорії посад державних службовців, на посадовий оклад у розмірі 30 відсотків від посадового окладу судді місцевого суду. Посадові оклади працівників апарату суду, посади яких віднесені до кожної наступної категорії посад державних службовців, установлюються з коефіцієнтом 1,3 пропорційно посадовим окладам працівників апарату суду, посади яких віднесені до попередньої категорії посад державних службовців. Але законодавчого механізму реалізації даного права не врегульовано, оскільки не внесені відповідні зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.03.2006 року № 268 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів».
Статтею 95 Конституції України передбачено, що бюджетна система України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків; держава прагне до збалансованості бюджету України.
Конституційний Суд України, даючи офіційне тлумачення, зокрема, вказаної статті Конституції України, в Рішенні від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 зазначив, що однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості (п. 1 резолютивної частини).
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , що в діях ТУ ДСА в Харківській області відсутня неправомірна бездіяльність щодо не здійснення перерахунку та виплати заробітної плати позивачу з 28 березня 2015 року по день ухвалення рішення суду згідно абз. 2 ч. 1 ст. 147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у новій редакції, відповідно до Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12.02.2015 року № 192-VIII, оскільки відповідні зміни прийняті Кабінетом Міністрів України вже після дня ухвалення рішення судом першої інстанції, а саме 02.09.2015р. Постановою Кабінету Міністрів України № 644 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України».
Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те , що не підлягають задоволенню позовні вимоги про зобов'язання відповідача здійснити такий перерахунок та сплату за вказаний період, оскільки вони похідні від вимог про визнання неправомірними дій відповідача, в задоволенні яких судом першої інстанції було правомірно відмовлено.
Наведене свідчить про відсутність можливості з боку відповідача виплачувати заробітну плату у розмірі, визначеному ч.1 статі 147 Закону України "Про судоустрій та статус суддів".
Таким чином, колегія суддів вважає, що нарахування та виплата заробітної плати позивачу, виходячи з розміру посадового окладу в 1218,00 грн., здійснено відповідно до норм закону, що регулює оплату праці працівників апаратів судів, зокрема Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік", Закону України "Про державну службу" та постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів".
З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач діяв в межах своїх повноважень, а тому у його діях відсутня протиправність відмови в здійсненні перерахунку та виплаті заробітної плати позивачу.
Посилання представника позивача щодо неврахування судом першої інстанції при вирішенні даної справи вимог Закону України про дискримінацію , колегія суддів зазначає наступне.
Закон України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні"визначає організаційно-правові засади запобігання та протидії дискримінації з метою забезпечення рівних можливостей щодо реалізації прав і свобод людини та громадянина.
Згідно вимог зазначеного Закону дискримінація це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.
Посилання представника позивача на порушення вказаного закону є неконкретними та не є обґрунтуванням позовних вимог та доводами апеляційної скарги.
Вимоги Закону України « Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» не стосуються правовідносин , які є предметом даного позову.
Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, є безпідставними та не спростовують правильних висновків суду першої інстанції.
Враховуючи вищезазначене, суд апеляційної інстанції погоджується повністю із висновком суду першої інстанції, так як обставини справи встановлені правильно, докази досліджені вірно, відповідно рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, тому судове рішення не підлягає скасуванню, апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 30.07.2015р. по справі № 820/7216/15 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г.
Судді(підпис) (підпис) Тацій Л.В. Григоров А.М.
Повний текст ухвали виготовлений 22.09.2015 р.