15 вересня 2015 р. Справа № 820/5334/15
Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі
Головуючого судді: Мінаєвої О.М.
Суддів: Макаренко Я.М. , Шевцової Н.В.
за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 820/5334/15
за позовом приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод"
до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області
про скасування податкового повідомлення-рішення,
Позивач, приватне акціонерне товариство "Харківський коксовий завод" звернувся до суду з адміністративним позовом до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просив суд визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000152201 від 29.01.2015 року.
Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. по справі № 820/5334/15 адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення задоволено у повному обсязі. Скасовано податкове повідомлення-рішення Основ'янської ОДПІ м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області №0000152201 від 29.01.2015 р.
Відповідач, Основ'янська об'єднана державна податкова інспекція м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, не погодився з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу. Свою незгоду з постановою суду обґрунтовує тим, що при винесенні рішення судом першої інстанції не надано належної правової оцінки суттєвим обставина і справи, неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до прийняття незаконного рішення. Просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015 р. по справі № 820/5334/15.
Представник позивача в судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечував, просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду першої інстанції, прийняти нову постанову, якою позов залишити без задоволення.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що зазначена апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно з пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка ПАТ "Харківський коксовий завод" щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Компанія "Статус Практика", їх реальності та повноти відображення в обліку за період серпень 2014 року, результати якої оформлено актом від 23.12.2014 року №5610/20-38-22-01-04/24481702 (а.с. 14-23).
Під час перевірки були встановлені порушення позивачем вимог п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, Податкового кодексу України, в результаті чого платником зменшено рядок 24 "залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу наступного податкового кредиту" за серпень 2014 року на загальну суму 15000,00 грн.
На підставі акту відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 29.01.2015 року №0000152201, яким встановлено завищення від'ємного значення податку на додану вартість у розмірі 15000,00 грн.
Позивач не погодився з оскаржуваним рішенням податкового органу, звернувся з даним позовом до суду.
Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності прямих доказів, які свідчать про порушення платником податків податкової дисципліни, формального підтвердження позивачем вчиненого правочину первинною документацією, а також необґрунтованості висновків контролюючого органу щодо порушення позивачем положень Податкового кодексу України під час формування податкового кредиту за операціями з виконавцем ТОВ "Компанія "Статус Практика".
Колегія суддів не погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
За змістом статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також має бути спрямованим на реальне настання наслідків.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
За змістом п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є податкова накладна, яка видається платником податку, що здійснює операції з постачання товарів/послуг.
Таким чином, норми податкового законодавства пов'язують виникнення права платника податку на податковий кредит з наявністю податкової накладної. Однак, наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до законодавства необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих постачальниками податкових накладних, не є безумовною підставою для визначення податкового кредиту по податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості, які містяться в таких документах, не відповідають дійсності, як у випадку нездійснення самих операцій.
Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні.
Згідно ч. 2 статті 3 Закону України « Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Відповідно до ч.1 ст. 9 цього Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
За змістом статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Тобто, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.
Таким чином, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.
Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.
З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Отже, право на віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та витрат виникає у разі реального здійснення операцій, підтверджених первинними документами, складеними відповідно до вимог чинного законодавства на підставі правочину, який не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства та має бути спрямованим на реальне настання наслідків.
З матеріалів справи встановлено, що 05.10.2012 року між позивачем (замовник) та ТОВ "Компанія "Статус Практика" (виконавець) було укладено договір №12/26-12, згідно якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе організацію та виконання роботи "Обробка та аналіз документів, які обґрунтовують об'єми викидів для внесення змін у технологічні нормативи викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря для коксових печей".
На підтвердження реальності здійснення господарських операцій за вказаним договором позивачем надано до суду: акт здачі-прийняття б/н від 07.08.2014 р. на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., акт здачі-прийняття б/н від 07.08.2014 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; реєстр отриманих податкових накладних за перевіряємий період; договір №12/26-12 від 05.10.2012 р. з додатковою угодою №1 від 02.01.2013 р. та додатковою угодою №2 від 28.06.2013 р. до нього; податкові накладні №10 від 07.08.2014 р. на загальну суму 60000,00 грн., в т.ч. ПДВ 10000,00 грн., №11 від 07.08.2014 р. на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн.; платіжні доручення №10632 від 15.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №10638 від 18.08.2014 р. на суму 20000,00 грн., №10639 від 18.08.2014 р. на суму 5000,00 грн., №10650 від 19.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №10699 від 20.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №10720 від 20.08.2014 р. на суму 1000,00 грн., №10729 від 21.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №10752 від 21.08.2014 р. на суму 4000,00 грн., .№10763 від 22.08.2014 р. на суму 10000,00 грн., №10810 від 26.08.2014 р. на суму 10000,00 грн.
За приписами п. 85.2 ст.85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. При цьому, за змістом абз. 1 п.44.6 ст.44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені законодавством, платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складання такої звітності.
З акту перевірки встановлено, що до перевірки позивачем не надано документів, які підтверджують факт виконання робіт ТОВ "Компанія "Статус Практика", а саме: технічних завдань на виготовлення робіт з додатками до нього, комплекта наукової, техничної та іншої документації, яка передбачена технічними завданнями та умовами договора від 05.10.2012 року №12/26-12. Також позивачем не надано підтвердження використання у господарської діяльності послуг, отриманих від ТОВ "Компанія "Статус Практика" за серпень 2014 року у сумі 90000,00 грн., у т.ч ПДВ 15000,0 грн.
Згідно абз. 1 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Відповідно до абз.2 п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) вважаються первинними документами лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними для цілей ведення податкового обліку, навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.
Колегія суддів зазначає, що послуги щодо обробки та аналізу документів, які обґрунтовують об'єми викидів для внесення змін у технологічні нормативи викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря для коксових печей в ході перевірки та в процесі надання заперечень на акт перевірки не підтверджені документами, які б свідчили про їх фактичне отримання.
Згідно п. 44.6 ст. 44 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивачем не надано належних і допустимих доказів отримання і використання від його контрагента послуг про об'єми викидів для внесення змін у технологічні нормативи викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря для коксових печей у власній господарській діяльності.
Згідно пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Самі по собі дослідження об'єма викидів забруднюючих речовин у атмосферне повітря для коксових печей не підтверджують їх значення для господарської діяльності позивача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що матеріалами справи не підтверджено реальність господарських операцій, здійснених між позивачем та його контрагентом ТОВ "Компанія "Статус Практика" у серпні 2014 року.
Отже, колегія суддів погоджується з рішенням податкового органу про завищення від'ємного значення податку на додану вартість за результатами проведеної перевірки.
За змістом п. 1 ч. 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення №0000152201 від 29.01.2015 року, відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України та Цивільним кодексом України, а тому позовні вимоги про скасування такого рішення є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Згідно ч. 2 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги може своєю постановою змінити постанову суду першої інстанції або прийняти нову постанову, якими суд апеляційної інстанції задовольняє або не задовольняє позовні вимоги.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову через порушення ним норм матеріального права, які призвели до ухвалення неправильного рішення, підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову в задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів
Апеляційну скаргу Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області задовольнити.
Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.06.2015р. по справі № 820/5334/15 скасувати.
Прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову приватного акціонерного товариства "Харківський коксовий завод" до Основ'янської об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М.
Судді(підпис) (підпис) Макаренко Я.М. Шевцова Н.В.
Повний текст постанови виготовлений 21.09.2015 р.