15 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 814/1827/15
Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Лісовська Н. В.
Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого: - Яковлєва О.В.,
суддів: - Бойка А.В., Танасогло Т.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України у Центральному районі м. Миколаєва до Відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення,-
Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва звернулося до суду з позовом у якому заявлено вимоги Відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області щодо визнання протиправною та скасування постанови «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» від 27 квітня 2015 року, у виконавчому провадженні № 44209757.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року, відмовлено у задоволені позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що висновок суду першої інстанції не відповідає встановленим обставинам справи, так як відповідачем не вжито усіх заходів зі встановлення місцезнаходження боржника, зокрема відповідачем не подано клопотання до суду про винесення ухвали про розшук боржника, а як наслідок прийнято протиправне рішення про повернення виконавчого листа.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, судова колегія приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення - скасуванню, з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 01 серпня 2014 року відповідачем відкрито виконавче провадження № 44209757, згідно виконавчого листа Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2011 року, у справі № 2а-8796/10/1470.
З матеріалів виконавчого провадження № 44209757 вбачається, що державним виконавцем направлялася боржнику вимога, двічі здійснювався вихід за адресою, надсилалися запити до органів ПФУ, ДПІ та сектору адресно-довідкової роботи УДМС, арештовано майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, здійснено пошук за БД Автомобіль, винесено постанову про примусовий привід боржника.
У зв'язку з тим, що в результаті вжитих державним виконавцем заходів неможливо встановити фактичне місце проживання боржника, відповідачем 27 квітня 2015 року, прийнято постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачеві».
За наслідком встановлених обставин судом першої інстанції зроблено висновок про відмову у задоволенні позовних вимог, так як державним виконавцем здійснено усі необхідні дії зі встановлення особи боржника та виявлення його майна, а тому при прийнятті оскаржуваної постанови він діяв у межах та в спосіб, визначений Законом України "Про виконавче провадження".
З такими висновками не погоджується судова колегія з огляду на наступне.
Згідно ч. 1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до ч. 1 ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження», у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника - фізичної особи, а також дитини за виконавчими документам про відібрання дитини державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника або дитини.
Згідно п. 7.14 Інструкції з організації примусового виконання рішень (надалі-Інструкція), затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5, у разі відсутності відомостей про місце проживання, перебування чи місцезнаходження боржника, а також його місце роботи державний виконавець звертається до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника.
Необґрунтоване пересилання виконавчих листів для оголошення розшуку та повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з не встановленням місця роботи чи проживання боржника не допускаються (п. 7.15 Інструкції).
Пунктом 3.12 Інструкції передбачено, що перед зверненням до суду з поданням про винесення ухвали про розшук боржника - фізичної особи або дитини, який здійснюється відповідно до статті 40 Закону, державний виконавець вживає заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи або дитини щодо:
а) отримання відповіді на запит від відповідних територіальних органів МВС України щодо місця реєстрації особи;
б) отримання інформації від учасників виконавчого провадження та інших осіб, у тому числі усно (в такому випадку отримана інформація відображається в акті державного виконавця), про можливі місця перебування боржника;
в) перевірки наявності боржника за можливими місцями його перебування, встановленими під час проведення виконавчих дій;
г) отримання інформації щодо місця роботи боржника;
ґ) отримання інформації про боржника з інших джерел.
Судовою колегією встановлено, що підставою для повернення виконавчого документа стягувачеві державним виконавцем є неможливість з'ясування фактичного місця проживання, перебування боржника.
Колегія суддів вважає, що державний виконавець після вжиття заходів, спрямованих на встановлення фактичного місцезнаходження боржника - фізичної особи, за умови якщо вони не дали результату, зобов'язаний звернутись до суду із поданням для винесення ухвали про розшук боржника.
В даному випадку, державний виконавець зазначених дій не вчинив та передчасно прийняв рішення про повернення виконавчого документу стягувачеві.
Посилання відповідача на те, що звернення до суду із поданням для винесення ухвали про розшук боржника є лише правом державного виконавця, яким він користується на власний розсуд є безпідставним, так як Державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження зобов'язаний використовувати всі надані йому права та повноваження, необхідні для забезпечення своєчасного і повного виконання рішень.
Крім того, висновок суду першої інстанції, що повернення виконавчого документа стягувачеві не позбавляє його права повторно пред'явити виконавчий документ до виконання є помилковим, так як такий спосіб захисту прав позивача жодним чином не відновлює його права, що вже порушені оскаржуваним рішенням державного виконавця.
Таким чином, постанова державного виконавця «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» від 27 квітня 2015 року, прийнята в порушення Закону України «Про виконавче провадження», а тому є протиправною та підлягає скасуванню.
Враховуючи вищевикладене судова колегія вважає, що суд першої інстанції допустив порушення норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 185, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва - задовольнити.
Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 17 червня 2015 року - скасувати та прийняти у справі нову постанову, якою позов Управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Миколаєва до Відділу Державної виконавчої служби Миколаївського районного управління юстиції Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову «Про повернення виконавчого документа стягувачеві» від 27 квітня 2015 року, у виконавчому провадженні № 44209757.
Судові витрати в частині сплати судового збору за подання апеляційної скарги здійснити за рахунок Державного бюджету.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Головуючий: О.В. Яковлєв
Судді: А.В. Бойко
Т.М. Танасогло