23 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 2а-2979/11
Категорія: 10.3.1 Головуючий в 1 інстанції: Яценко О.М.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Джабурія О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Шляхтицького О.І.
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області на постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як «дитині війни»,
27 липня 2011 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як «дитині війни» за період з 2007 року, а також нараховувати і виплачувати 30% надбавки до пенсії «як дитині війни» у повному розмірі в подальшому.
Постановою Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2011 року позов задоволено частково. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області здійснити перерахунок належної ОСОБА_2 пенсії з її підвищенням в 30% мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням проведених виплат та здійснити необхідні перерахунок та виплати за період з 27.01.2011 року по 22.07.2011 року за рахунок Державного бюджету України, а в межах виплати суми підвищення до пенсії за один місяць - виконання постанови здійснити негайно. В задоволенні решти позову відмовлено за необґрунтованістю.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до вимог пп.1, 2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами та на основі наявних доказів.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.
Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач відноситься до категорії осіб зі статусом «дитина війни» і на нього розповсюджуються пільги та соціальні гарантії, передбачені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Вимогами ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» №2195-ІV від 18.11.2004 року встановлено, ще дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
На 2007 рік дію статті 6 Закону № 2195 було зупинено пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» від 19.12.2006 року, який рішенням Конституційного суду України від 9 липня 2007 року визнано неконституційними положення пункту 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, з 09.07.2007 року вищезазначені норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» втратили чинність, а, отже, з цього часу положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» діяли в повному обсязі, але всупереч рішенню Конституційного Суду України підвищення до пенсії позивачеві за період з 09.07.2007 р. по 31.12.2007 р. відповідачем не нараховувалось і не виплачувалось. Законом України від 28.12.2007р. до п. 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік» було внесено зміни до Закону України «Про соціальний статус дітей війни» і стаття 6 була викладена в новій редакції, якою встановлено, що «дітям війни» (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціальною захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008р. зазначені зміни були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Тому, з 22.05.2008 року вищезазначені норми Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» втратили чинність, а, отже, з цього часу діє положення ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, тобто в редакції, яка діяла до 01 січня 2007 року.
За конституційними нормами, враховуючи рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, і виходячи з пріоритетності Законів над підзаконними актами, при визначенні розміру підвищення до пенсії; підлягає застосуванню стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції від 18.11.2004 року, але всупереч цьому підвищення до пенсії позивачеві відповідачем нараховувалось і виплачувалось не в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленому законом, а в розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», чим істотно звужується обсяг встановлених Законом № 2195 прав.
Розмір мінімальної пенсії за віком, на який міститься посилання у зазначеному Законі, визначається лише ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тому саме виходячи з вказаного розміру має проводитися розрахунок, і він не може бути змінений постановою Кабінету Міністрів України, як підзаконним актом. Разом з тим, Законом України від 14.06.2011 року за №3491 -VI «Про державний бюджет України на відповідний рік», зокрема п 4 Прикінцевих положень , визначено, що норми ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених КМ України. КМ України 06.07.2011 року за №745 прийнято постанову «Про встановлення деяких розмірів, що фінансуються за рахунок коштів державного бюджету» на виконання вказаного вище закону, якою встановлено щомісячний розмір підвищення до пенсії дітям війни в сумі 49,80 грн. Ця постанова вступила в дію з 23.07.2011 року строком дії до кінця поточного 2011 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» та Законом України «Про Державний бюджет на 2011 рік» дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не зупинено.
Відповідно до вимог ст. 52 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» від 27.04.2010 року № 2154 - VІ та Закону України «Про Державний бюджет на 2011 рік» розміри державних соціальних гарантій на 2010- 2011 роки, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Отже, нарахування та виплата у 2010 та 2011 роках «дітям війни» підвищення до пенсії повинно здійснюватися відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Положення Постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року №530, які суперечать ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», та на які посилається апелянт, не можуть бути застосовані, оскільки мають меншу юридичну силу ніж норми Закону.
Також, є необґрунтованими твердження апелянта про те, що розмір мінімальної пенсії за віком, встановлений Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не застосовується для розрахунку підвищення до пенсії позивача, оскільки іншого розміру мінімальної пенсії за віком чинним законодавством не визначено.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо зобов'язання відповідача провести нарахування та виплату позивачу підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Разом з тим, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції помилково визначено термін виплати підвищення до пенсії, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ч.2 ст.2 КАС України - до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень. Тобто, в розумінні КАС України порушення прав свобод та інтересів учасників публічно-правових відносин може бути допущено з боку суб'єкта владних повноважень у вигляді будь-яких прийнятих рішень, вчинених дій чи допущеної бездіяльності. Відповідно під час розгляду спору суд може надати оцінку тим рішенням, діям чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які вже були прийняті, вчинені чи допущені на момент виникнення спору. Таким чином, КАС України не передбачає можливості зобов'язати відповідача вчиняти у майбутньому певні дії, виходячи тільки з теоретичної можливості допущення ним в подальшому порушення прав, свобод та інтересів позивача.
Проте слід враховувати, що в даному випадку, судом першої інстанції вже в повному обсязі було надано оцінку діям відповідача щодо здійснення перерахунку щомісячного підвищення до пенсії «дітям війни». За умови сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, надана правова оцінка є обов'язковою для врахування відповідачем при виконанні ним своїх повноважень по відношенню до позивача. Відповідно, такий перерахунок має здійснюватись на постійній основі, за умови виникнення обставин, що його зумовлять та сталості нормативної бази, що регулює вищезазначені правовідносини, без обмеження терміну або строку його проведення.
До такого висновку зводиться правова позиція, висловлена Верховним Судом України в постановах від 23 квітня 2012 року №21-239а11 та від 19 березня 2013 року в №21-53а13, в яких зазначено, що з самого визначення поняття пенсії випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу. Цей вид виплат не є строковим, а тому не може бути призначений на певний строк. У цьому випадку визначається лише дата, з якої особа має право на отримання пенсії (чи її перерахунок). Кінцевий термін або строк, на який призначається пенсія, не може встановлюватись, оскільки це суперечить самому визначенню та суті пенсії. Тому виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії яка повинна виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.
Таким чином, достатнім та належним способом захисту порушених прав позивача є саме визначення обов'язку проведення перерахунку належного йому щомісячного підвищення до пенсії з дати, з якої він має право та вимагає проведення перерахунку без обмеження кінцевого терміну або строку протягом якого такий перерахунок має здійснюватись.
Враховуючи наведене, а також необхідність застосування до спірних правовідносин положення ч.2 ст. 99 КАС України щодо шести місячного строку звернення до суду, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з 27 січня 2011 року з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.
Враховуючи, що суд першої інстанції правильно вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів на підставі вимог п.1 ч.1 ст. 201 КАС України, вважає необхідним змінити рішення суду першої інстанції.
Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, п. 1 ч. 1 ст. 201 та ч. 2 ст. 205, ст. 207, ч.5 ст. 254 КАС України КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області - задовольнити частково.
Постанову Цюрупинського районного суду Херсонської області від 14 вересня 2011 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання здійснити перерахунок пенсії як «дитині війни» - змінити.
Викласти резолютивну частину вищевказаної постанови у наступній редакції:
«Позовні вимоги ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Цюрупинському районі Херсонської області здійснити перерахунок та підвищити пенсію ОСОБА_2 на 30% мінімальної пенсії за віком (розмір якої встановлений ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування») відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 27 січня 2011 року, з урахуванням вже виплачених сум за вказаний період.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити».
Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після надіслання її копії особам, що беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.
Головуючий: О.В. Джабурія
Суддя: А.В. Крусян
Суддя: О.І. Шляхтицький