22 вересня 2015 р. Справа № 815/3846/15
Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду
у складі:
головуючого - Ступакової І.Г.
суддів - Бітова А.І.
- Милосердного М.М.
(справа розглядається в порядку п.2 ч.1 ст.197 КАС України)
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року по справі за адміністративним позовом Державного підприємства "Іллічівський морський торговельний порт" до Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
Державне підприємство "Іллічівський морський торговельний порт" звернулось до суду з адміністративним позовом до СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 червня 2015 року: №0000133800, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 197 245, 26 грн., в тому числі за основним платежем - 131 496, 84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 748, 42 грн. та №0000202203, яким зменшену суму від'ємного значення податку на додану вартість в розмірі 62 763, 51 грн.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року адміністративний позов задоволено. Скасовані податкові повідомлення - рішення СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС від 23 червня 2015 року №0000133800 та №0000143800.
В апеляційній скарзі Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм процесуального і матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу №25 від 28 травня 2015 року співробітники обліку СДПІ з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального ГУ ДФС провели позапланову виїзну перевірку ДП "Іллічівський морський торговельний порт" з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість щодо правомірності формування податкового кредиту та зобов'язань з податку на додану вартість за жовтень, грудень 2014 року по взаємовідносинах з ПП "Зумелектро".
За результатами цієї перевірки 04 червня 2015 року відповідач склав акт №5/28-08-38/01125672/2, яким встановлене порушення позивачем п.198.3 п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 194 260, 35 грн., у тому числі: за жовтень 2014 року на суму ПДВ 131 496, 84 грн.; за грудень 2014 року на суму ПДВ 62 763, 51 грн.
Такі висновки відповідача обґрунтовані тим, що у позивача відсутні належним чином складені та оформлені первинні документи, що свідчить про наявність ознак фіктивності та відсутності фактів реального здійснення господарських операцій. Крім того, відповідач мотивує своє рішення інформацією отриманою від ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів в Миколаївській області щодо ПП "Зумелектро".
17 червня 2015 року позивач подав заперечення на акт перевірки, однак, відповідач залишив зазначене заперечення без розгляду.
За наслідками перевірки позивача, податковий орган прийняв податкові повідомлення-рішення: №0000133800 від 23 червня 2015 року, яким позивачеві за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 197 245, 26 грн., в тому числі за основним платежем - 131 496, 84 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 65 748, 42 грн.; №0000202203 від 23 червня 2015 року, яким за порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачеві зменшену суму від'ємного значення з податку на додану вартість в розмірі 62 763, 51 грн.
Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що під час судового розгляду представник відповідача не надав доказів, які б вказували про безпосереднє відношення позивача до зловживань у системі відшкодування ПДВ, у зв'язку з чим податковий орган всупереч нормам Податкового кодексу України безпідставно прийняв спірні податкові повідомлення-рішення.
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Положеннями п.198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Відповідно до п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно з п.198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Відповідно до п.198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст. 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Також, згідно з п.200.4 ст. 200 Податкового кодексу України при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Податкового кодексу України) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 Податкового кодексу України на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Законом України "Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ч.2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Згідно з ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Таким чином, для включення до складу податкового кредиту сум податку, сплачених у складі ціни за придбаний товар (роботи, послуги), необхідні первинні документи (податкові накладні, видаткові накладні, тощо), оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні", а відсутність таких документів безспірно позбавляє платника податку права на включення сплачених (нарахованих) сум за проведеними господарськими операціями до податкового кредиту.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 18 квітня 2014 року ДП "Іллічівський морський торговельний порт" уклало з ПП "Зумелектро" договір поставки змінно-запасних частин до перевантажувальної техніки №183-0.
На підтвердження реального здійснення зазначеної господарської операції позивачем долучено до матеріалів справи, специфікації, податкові та видаткові накладні, транспортні документи та товарно-транспортні накладні (а.с.47-89).
Окрім цього, позивачем були надані копії тендерної документації стосовно укладання договору №183-0 від 18 квітня 2014 року та копію річної заявки на постанову товару, паспорти-сертифікати, акти на готову продукцію (а.с.137-205).
При дослідженні долучених позивачем до матеріалів справи документів колегія суддів дійшла до висновку, що господарські операції між позивачем та ПП "Зумелектро" підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам до первинних документів, передбачених п.2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні".
Окрім цього, колегія суддів вважає, що оскільки підставою для включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту відповідно до вимог ПК України є належним чином оформлені податкові накладні, що виписані ПП "Зумелектро", то позивачем повністю дотримано всі вимоги чинного законодавства щодо формування податкового кредиту, так як жодних додаткових вимог до формування податкового кредиту законодавство не встановлює. І лише відсутність податкової накладної безумовно позбавляє платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг). Інших обмежень щодо включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) при придбанні товарів (робіт, послуг), законодавчо не встановлено.
З урахування того, що наведені первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг, колегія суддів приходить до висновку, що факт дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту з податку на додану вартість по операціям з вказаним контрагентом є доведеним, що вірно було встановлено судом першої інстанції.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта щодо відсутності заявок на оформлення перепусток на територію Іллічівського морського порту транспорту підприємства-постачальника ПП "Зумелектро", оскільки поставки відбувались на склади ДП "Іллічівський морський торговельний порт" №1 та №24, що розташовані за адресами м. Іллічівськ, вул. Транспортна, 4 та вул. Транспортна, 39, яка не є режимною територією.
Посилання апелянта на відповідь ДПІ у Центральному районі м. Миколаєва ГУ Міндоходів у Миколаївській області щодо неможливості підтвердження реальності здійснення господарських операцій ПП "Зумелектро" з платниками податків контрагентами-постачальниками ПП "Укрфітнес" за серпень, вересень 2014 року, ПП "Пандора-2013" за жовтень, листопад 2014 року, ПП "ТК "Крокус" за грудень 2014 року та контрагентами-покупцями колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки ця відповідь жодним чином не доводить факт порушення позивачем приписів податкового законодавства при здійсненні господарських операцій з ПП "Зумелектро", оскільки можливі порушення контрагентом платника податків податкової дисципліни, у тому числі не декларування своїх зобов'язань або не сплата податку до бюджету, ще не є достатньою підставою для позбавлення платника податків права на податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з таким контрагентом.
За таких обставин, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції, який, встановивши факт реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшов підстав вважати обґрунтованими доводи контролюючого органу щодо наявності встановлених актом перевірки порушень позивачем вимог податкового законодавства.
Таким чином, судом першої інстанції, на підставі наявних в матеріалах справи доказів зроблений правильний висновок про недоведеність податковим органом, на якого в силу норми ч.2 ст. 71 КАС України покладається обов'язок доказування правомірності прийнятих податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з чим вимоги щодо їх скасування підлягають задоволенню.
Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, порушень матеріального та процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 195, 197, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Спеціалізованої Державної податкової інспекції з обслуговування великих платників податків у м. Одесі Міжрегіонального Головного управління Державної фіскальної служби залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 04 серпня 2015 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.Г. Ступакова
Судді: А.І. Бітов
М.М. Милосердний