16 вересня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/7057/14
Категорія: 8.3.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В.
Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого Золотнікова О.С.,
суддів Осіпова Ю.В. та Скрипченка В.О.,
при секретарі Мадюді В.В.,
за участю представника позивача ОСОБА_1 та представника відповідача Савецької Н.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління ДФС в Одеській області (правонаступник Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області) про визнання неправомірними дій, скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних санкцій та податкової вимоги,-
У грудні 2014 року фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі ФОП ОСОБА_3) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області (далі ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області) про визнання протиправними дій відповідача щодо обґрунтування висновків про результати документальної перевірки на підставі втративших чинність норм, а також нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій за період, який перевищує 1095 днів, за результатами документальної перевірки позивача за період з 1 січня по 1 жовтня 2011 року. Одночасно позивач просив скасувати податкові повідомлення-рішення відповідача від 5 грудня 2014 року № 0039381701 та № 0039391701, рішення про застосування штрафних санкцій від 5 грудня 2014 року № 0039411701 та податкову вимогу від 5 грудня 2014 року № Ф-0039401701.
В обґрунтування позову зазначалось, що з 27 жовтня по 14 листопада 2014 року посадовою особою відповідача проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року. За результатами перевірки складено акт від 21 листопада 2014 року за № 6217/17-128/НОМЕР_4, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 50.1 ст. 50, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 занижено суму податкового кредиту на 238566 грн., пп. 14.1.56 п. 14.1 ст.14, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 та п. 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 ПК України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на 194062 грн. 78 коп., а також пп. 4 п. 2 ст. 6, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого занижено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 415829 грн. 92 коп.. На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 5 грудня 2014 року № 0039381701, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 194062 грн. 78 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 48515 грн. 70 коп., а також № 0039391701, яким позивачу визначено суму з податку на додану вартість за основним платежем 147829 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36957 грн. 25 коп., прийнято рішення від 5 грудня 2014 року № 0039411701, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 102742 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 5 грудня 2014 року № Ф-0039401701 на суму 205484 грн. 73 коп.. На думку позивача, дії відповідача щодо обґрунтування висновків про результати документальної перевірки на підставі втративших чинність норм, а також нарахування податкових зобов'язань та штрафних санкцій в обґрунтування прийнятих податкових повідомлень-рішень є протиправними, а тому прийняті відповідачем на підставі акта перевірки податкові повідомлення-рішення, рішення про застосування штрафних санкцій та вимога про сплату боргу (недоїмки) підлягають скасуванню.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року позовні вимоги ФОП ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано податкові повідомлення-рішення відповідача від 5 грудня 2014 року № 0039381701 та № 0039391701, рішення про застосування штрафних санкцій від 5 грудня 2014 року № 0039411701 та вимогу від 5 грудня 2014 року № Ф-0039401701. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з постановленим по справі судовим рішенням, представник ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області в апеляційній скарзі зазначає, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, і, крім того, порушено норми матеріального та процесуального права. Так, судом не прийнято до уваги вимоги пунктів 177.4, 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 Податкового кодексу України, Закону України «Про автомобільний транспорт», Закону України «Про транспорт», Закону України «Про дорожній рух» та глав 3, 8, 10, 11, 13, 14 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні. У зв'язку з викладеним в апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду першої інстанції з винесенням нової постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.
В запереченнях на апеляційну скаргу представник позивача просить залишити оскаржене судове рішення без змін.
Заслухавши суддю-доповідача, виступи представника відповідача в підтримку апеляційної скарги, а також представника позивача про залишення постанови суду першої інстанції без змін, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Судом встановлено, що з 27 жовтня по 14 листопада 2014 року посадовою особою ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області проведено документальну планову виїзну перевірку позивача щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, дотримання законодавства щодо укладання трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року.
За результатами перевірки складено акт від 21 листопада 2014 року за № 6217/17-128/НОМЕР_4, в якому зазначено про порушення позивачем пп. 14.1.27 та 14.1.36 п. 14.1 ст. 14, п. 44.1 ст. 44, п. 50.1 ст. 50, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, внаслідок чого ФОП ОСОБА_3 занижено суму податкового кредиту на 238566 грн., пп. 14.1.56 п. 14.1 ст. 14, п. 164.1 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п. 177.1 та п. 177.10 ст. 177, п. 178.6 ст. 178 ПК України, що призвело до зменшення податку на доходи фізичних осіб на 194062 грн. 78 коп., а також пп. 4 п. 2 ст. 6, п. 11 ст. 8, п. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», внаслідок чого донараховано єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на 415829 грн. 92 коп..
На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 5 грудня 2014 року № 0039381701, яким ФОП ОСОБА_3 визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем 194062 грн. 78 коп. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 48515 грн. 70 коп., а також № 0039391701, яким позивачу визначено суму з податку на додану вартість за основним платежем 147829 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 36957 грн. 25 коп., прийнято рішення від 5 грудня 2014 року № 0039411701, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 102742 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 5 грудня 2014 року № Ф-0039401701 на суму 205484 грн. 73 коп..
Постанову суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні вимог позивача в апеляційному порядку не оскаржено.
Вирішуючи справу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що контролюючим органом не доведено проведення позивачем протягом перевіреного періоду фіктивних господарських операцій з ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг» та ОСОБА_5, при цьому реальність господарських операцій з названими контрагентами підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами, а тому висновок відповідача про неправомірне формування позивачем витрат та податкових зобов'язань з податку на додану вартість за цими операціями не може вважатися законним та обґрунтованим.
Так, відповідно до п. 177.1 ст. 177 Податкового кодексу України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.
Згідно п. 177.2 названої статті Кодексу об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.
На підставі пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).
Пунктами 177.3 та 177.4 ст. 177 ПК України (у вказаній вище редакції) визначено, що для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг). До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.
Як встановлено матеріалами справи, основним видом діяльності ФОП ОСОБА_3 є оптова та роздрібна торгівля деталями та приладдям для автотранспортних засобів (т. 1 а. с. 18-19).
При цьому ФОП ОСОБА_3 протягом перевіреного контролюючим органом періоду було укладено договори:
- з ПП «Гамма-плюс» від 1 березня 2011 року, відповідно до якого Продавець (ПП «Гамма-плюс») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (підшипники). Орієнтовна вартість товару зазначена в Договорі. Передача (поставка) товару здійснюється на склад Покупця (т. 1 а. с. 181-183);
- поставки з ТОВ «Дельта Трейд Україна» від 9 жовтня 2011 року № 10-09, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Дельта Трейд Україна») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (підшипники). Орієнтовна вартість товару зазначена в Договорі. Передача (поставка) товару здійснюється на склад Покупця (т. 1 а. с. 184-186);
- поставки з ТОВ «Техник Ассист» від 1 жовтня 2013 року № 3/10-П, відповідно до якого Постачальник (ТОВ «Техник Ассист») зобов'язується передати, а Замовник (позивач) прийняти та оплатити товар (підшипники). Вартість товару узгоджується за домовленістю сторін та визначається у відвантажувальних накладних. Поставка товару здійснюється автотранспортом Покупця за його рахунок на умовах Франко-перевізник-митний термінал (т. 1 а. с. 187-188);
- поставки з ПП «Топ Трейдінг» від 1 серпня 2013 року № 14, відповідно до якого Постачальник (ПП «Топ Трейдінг») зобов'язується поставити, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (підшипники). Вартість товару вказана у накладних. Поставка товару здійснюється на умовах EXW (т. 1 а. с. 189-190);
- з ТОВ «Проффком» від 1 березня 2012 року, відповідно до якого Продавець (ТОВ «Проффком») зобов'язується передати, а Покупець (позивач) прийняти та оплатити товар (підшипники). Орієнтовна вартість товару зазначена в Договорі. Передача (поставка) товару здійснюється на склад Покупця (т. 4 а. с. 38-40).
Крім того, позивачем було укладено з ОСОБА_5 договір позики від 4 січня 2011 року за № 8/01-11, відповідно до якого Сторона 1 (ОСОБА_5.) надає Стороні 2 (позивач) в оплачену позику транспортні послуги на транспортному засобі, що належить Стороні 1 на праві приватної власності. Строк дії договору п'ять років з моменту підписання (т. 1 а. с. 191-192).
Витрати в розмірі 1145264 грн. 51 коп., понесені позивачем у зв'язку з оплатою товарів (послуг), отриманих від названих вище контрагентів, віднесено позивачем до складу валових витрат.
В акті перевірки ДПІ у Малиновському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області, зроблено висновок, що позивачем занижено суму податку на доходи фізичних осіб внаслідок віднесення до складу валових витрат вартості товарів, придбаних у контрагентів - постачальників, перевезенням яких займався ОСОБА_5 згідно договору від 4 січня 2011 року за № 8/01-11. В обґрунтування висновку щодо не підтвердження реальності здійснення позивачем господарських операцій з названими вище контрагентами відповідач посилається на відсутність встановлення факту передачі товару від продавця до покупця, у зв'язку з відсутністю документів, що засвідчують транспортування та зберігання товару, що, за висновком контролюючого органу, вказує на нереальність здійснення господарських операцій між позивачем та ОСОБА_5.
Проте, всупереч висновкам контролюючого органу, витрати по вказаним вище угодам, укладеним ФОП ОСОБА_3 з ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг» та ОСОБА_5 безпосередньо пов'язані з основною господарською діяльністю позивача та підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними документами.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно ст. 9 названого Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Як вбачається з матеріалів справи, витрати за названими вище угодами з ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг» та ОСОБА_5 включено позивачем до складу валових витрат на підставі первинних документів - договорів поставки, видаткових та податкових накладних, рахунків-фактур, виписок по рахунках (т. 1 а. с. 83-180, 181-192, 193-250, т. 2 а. с. 1-251, т. 3 а. с. 1-210, т. 4 а. с. 38-40), оформлених відповідно до наведених вимог чинного законодавства України, що не спростовується висновками акта перевірки.
Відповідно до глави 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року № 363 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 року за № 128/2568), товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу.
Товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Пунктом 10.1 глави 10 Правил встановлено, що перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
Згідно главі 11 Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (ветеринарні, санітарні та якісні - сертифікати, свідоцтва, довідки, паспорти тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля.
Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі екземпляри товарно-транспортної накладної підписом і при необхідності печаткою (штампом).
Після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри.
Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.
На підтвердження транспортування зазначеного товару (підшипників), позивачем до суду першої інстанції надано товарно-транспортні накладні, оформлені в цілому відповідно до наведених вимог чинного законодавства України. При цьому окремі недоліки в оформленні товарно-транспортних накладних не можуть бути підставою для визнання недійсними усіх господарських операцій позивача, перевезення товарів за якими здійснювалось за такими товарно-транспортними накладними.
Матеріалами справи також встановлено, що позивач орендує у ОСОБА_5 по договору від 4 січня 2011 року № 9/01-11 відповідне приміщення для належного зберігання придбаного товару (т. 1 а. с. 193-194), адресу якого в якості пункту розвантаження товару зазначено в товарно-транспортних накладних.
При цьому контролюючим органом не доведено фактів безтоварності операцій за спірними угодами та обізнаності позивача щодо можливого порушення податкового законодавства його контрагентами.
Відповідно до п. 15.1 ст. 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Згідно п. 16.1 ст. 16 Кодексу платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів, подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Зі змісту наведених положень Податкового кодексу України вбачається, що обов'язок щодо звітування перед контролюючим органом та сплати податкового зобов'язання покладено на платників податків, якими в даному випадку є ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг» та ОСОБА_5. При цьому можливе невиконання такими контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податків до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку (ФОП ОСОБА_3) права на віднесення сум витрат до складу валових, якщо останній виконав весь перелік умов щодо підтвердження розміру витрат та їх пов'язаності зі своєю господарською діяльністю.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що на час здійснення спірних господарських операцій постачальники товарів (ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг») були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість. За таких обставин покупець (позивач) не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентом, ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.
Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Із врахуванням викладеного, апеляційний суд приходить до висновку про правомірність включення до складу валових витрат позивача витрат за названими вище договорами з ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг» та ОСОБА_5, а, отже, про безпідставність визначення позивачу податковим повідомленням-рішенням відповідача від 5 грудня 2014 року № 0039381701 грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 194062 грн. 78 коп. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 48515 грн. 70 коп..
Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 названого Кодексу (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України (у вказаній вище редакції) встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
На підставі пункту 198.6 статті 198 ПК України (у вказаній вище редакції) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Кодексу (у вказаній вище редакції) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Податкове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 147829 грн. визначено позивачу контролюючим органом у зв'язку зі зменшенням відповідачем ФОП ОСОБА_3 суми валових витрат по договорам з ПП «Гамма-плюс», ТОВ «Проффком», ТОВ «Дельта Трейд Україна», ТОВ «Техник Ассист», ПП «Топ Трейдінг».
Оскільки, як зазначено вище, витрати по вказаним угодам правомірно віднесені позивачем до складу валових витрат (витрат операційної діяльності), всі розрахунки позивача підтверджені податковими накладними, оформленими у відповідності до вимог чинного законодавства, то і формування позивачем податкового кредиту з включенням до нього суми в 147829 грн. є правомірним.
Суд апеляційної інстанції відхиляє посилання контролюючого органу в акті перевірки на фіктивність укладених позивачем з названими вище підприємствами-контрагентами договорів з огляду на наступне.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлена презумпція правомірності правочину.
Загальні вимоги чинності правочину, у разі порушення яких настають правові наслідки, передбачені параграфом 2 глави 16 Кодексу, встановлені статтею 203 названого Кодексу.
Відповідно до приписів статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Відповідно до пункту 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
На підставі частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
З огляду на приписи наведеної норми процесуального права, при розгляді судом спору щодо правомірності рішення контролюючого органу, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.
Із врахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що позивачем було додержано встановлений чинним законодавством порядок формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями. При цьому можливе невиконання контрагентами своїх зобов'язань по сплаті податку до бюджету є підставою для відповідальності та тягне негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на формування податкового кредиту у разі, якщо останній виконав весь перелік умов щодо його формування та має належні підтвердження розміру свого податкового кредиту.
Крім того, контролюючим органом прийнято рішення від 5 грудня 2014 року № 0039411701, яким до позивача застосовано штрафні санкції в розмірі 102742 грн. за донарахування територіальним органом доходів і зборів своєчасно не нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, та складено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 5 грудня 2014 року № Ф-0039401701 на суму 205484 грн. 73 коп..
Як вбачається з розділу 2.4 акта перевірки від 21 листопада 2014 року за № 6217/17-128/НОМЕР_4, висновок контролюючого органу про донарахування ФОП ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 205484 грн. 73 коп. ґрунтується виключно на висновку відповідача про завищення позивачем валових витрат на 1145264 грн. 51 коп. по господарським операціям з названими вище контрагентами (т. 1 а. с. 56 - 58).
Враховуючи, що, як зазначено вище, названу суму в 1145264 грн. 51 коп. правомірно віднесено позивачем до складу валових витрат, донарахування контролюючим органом ФОП ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та застосування у зв'язку з цим до позивача штрафних санкцій не є обґрунтованим.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про задоволення вимог позивача про скасування податкових повідомлень-рішень відповідача від 5 грудня 2014 року № 0039381701 та № 0039391701, рішення про застосування штрафних санкцій від 5 грудня 2014 року № 0039411701 та податкової вимоги від 5 грудня 2014 року № Ф-0039401701 є правильним.
Оскільки судом першої інстанції повно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції на підставі ст. 200 КАС України залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову окружного адміністративного суду - без змін.
Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 27 березня 2015 року - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.
Повний текст ухвали складено 21 вересня 2015 року.
Головуючий: О.С. Золотніков
Судді: Ю.В. Осіпов
В.О. Скрипченко