16 вересня 2015 року Справа № 876/2698/15
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Коваля Р.Й.,
суддів Гуляка В.В.,
Довгополова О.М.,
з участю секретаря судового засідання Дутки І.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року в адміністративній справі № 813/4250/14 за позовом управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пустомитівському районі Львівської області про спонукання до вчинення дій та стягнення коштів,
У червні 2014 року управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області (далі - позивач, УПФУ в Пустомитівському районі) звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з вказаним позовом та просило зобов'яза-ти відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Пустомитівському районі Львівської області (далі - відповідач, ВВД ФСС НВВПЗ) включити до акту звірки розмір виплаченої позивачем пенсії гр. ОСОБА_1 з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р. в розмірі 381,33 грн та стягнути неприйняту до відшкодування цю суму пенсії.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач, всупереч вимогам статтей 2, 21, 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (далі - Закон № 1105-XIV), відмовився відшкодовувати виплачену позивачем пенсію, оскільки нещасний випадок з гр. ОСОБА_1 стався за межами України.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року в позові відмовлено.
Не погодившись із вказаною постановою, її оскаржило УПФУ в Пустомитівському районі, яке вважає, що рішення прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального права. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов. Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тими ж вимогами, що й вимоги позовної заяви.
Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що дана апеляційна скарга є безпідставною і не підлягає задоволенню з наступних міркувань.
Як встановлено судом, у зв'язку із нещасним випадком на виробництві, що трапився з ОСОБА_1 , котрий на той час працював за межами України, УПФУ в Пустомитівському районі призначено та виплачено пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання.
Пенсійним фондом були включені суми витрат до Списків осіб, яким виплачено пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання та пенсії у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р. в сумі 381,33 грн. Проте ВВД ФСС НВВПЗ не прийнято до заліку розмір виплаченої ОСОБА_1 пенсії по інвалідності внаслідок трудового каліцтва в сумі 381,33 грн.
Причиною неприйняття витрат на виплату основного розміру пенсії стало те, що вказаний вище пенсіонер отримав трудове каліцтво за межами території України, на території держав-учасниць СНД і переїхав на постійне проживання в Україну.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що обраний позивачем спосіб захисту шляхом заявлення однорідних по своїй суті позовних вимог як прийняття до заліку, прийняття до відшкодування та зобов'язання підписати акт звірки підлягає застосуванню лише при відсутності спору і не відповідає змісту прав управління ПФУ щодо відшкодування понесених ним витрат.
Крім того, суд не встановив підстав для відшкодування Фондом витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві через те, що ушкодження, отримані гр. ОСОБА_1 у 1979 році, не пов'язані з виконанням трудових обов'язків.
Зазначені висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають дійсним обставинам справи та є правильними.
Враховуючи положення статей 1, 4, 25 Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від 14 січня 1998 року № 16/98-ВР (далі - Основи), пенсія по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання є наслідком страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, належним страховиком, відповідно до статті 25 Основ є Фонд, що також передбачено статтею 21 Закону № 1105-XIV, яка визначає перелік соціальних послуг та виплат, які здійснюються та відшкодовуються Фондом.
Згідно з частиною четвертою статті 26 Основ якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між страховиками виник спір щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернулася застрахована особа. При цьому неналежний страховик має право звернутися до належного страховика щодо відшкодування понесених ним витрат.
Аналогічне правило закріплене частиною другою статті 24 Закону № 1105-XIV, відповідно до пункту 5 якої якщо після призначення застрахованій особі матеріальної допомоги чи надання соціальних послуг між Фондом і страховиками з інших видів соціального страхування виникають спори щодо понесених витрат, виплата здійснюється страховиком, до якого звернувся застрахований. При цьому страховик, до якого звернувся застрахований, має право звернутися до відповідного страховика з інших видів соціального страхування щодо відшкодування понесених ним витрат.
За змістом статті 21 Закону № 1105-XIV у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті, виплачуючи йому або особам, які перебували на його утриманні: допомогу у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого; щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого; пенсію по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання; пенсію у зв'язку з втратою годувальника, який помер внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання тощо. Усі види соціальних послуг та виплат, передбачені цією статтею, надаються застрахованому та особам, які перебувають на його утриманні, незалежно від того, перебуває на обліку підприємство, на якому стався страховий випадок, як платник страхових внесків чи ні.
Відповідно до статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у сфері пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної Угоди та членів їх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають.
Статтею 3 цієї Угоди встановлено, що всі витрати, пов'язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за даною Угодою, несе держава, яка надає забезпечення.
За змістом цієї норми взаємні розрахунки між державами можуть проводитися лише на підставі двосторонніх договорів.
Таким чином, витрати, понесені органами ПФУ у зв'язку із виплатою та доставкою пенсій по інвалідності від трудового каліцтва (у тому числі й пенсій особам, які стали інвалідами від нещасного випадку на виробництві на території колишніх республік СРСР) підлягають відшкодуванню за рахунок Фонду як належного страховика від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання.
Дані висновки збігаються із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12.11.2013 р. № 21-394а13.
Одночасно колегія суддів звертає увагу на те, що вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти до заліку (підписати акт звірки) виплачені суми пенсії по інвалідності у зв'язку з трудовим каліцтвом є безпідставними, оскільки позивачем обраний неналежний спосіб захисту (відновлення) порушеного права, через те, що порядок, на який він посилається, не регулює спірні відносини, які виникли у цьому випадку, бо встановлене правило щодо підписання актів звірки розрахунків підлягає застосуванню лише при відсутності спору. А у разі наявності спору такий повинен вирішуватись шляхом пред'явлення позову про стягнення цих сум, а не шляхом пред'явлення вимог про підписання актів звірки.
Щодо позовних вимог про стягнення суми пенсії неприйнятої до відшкодування за період з 01.03.2014 р. по 31.05.2014 р. колегія суддів зазначає наступне.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/2828/14 від 16.06.2014 р. за позовом УПФУ в Пустомитівському районі до ВВД ФСС НВВПЗ про зобов'язання відповідача включити для відшкодування до актів щомісячної звірки по особовій справі пенсіонера ОСОБА_1 з 01.01.2014 р. по 28.02.2014 р. суму 254,22 грн. та стягнути ці кошти з відповідача - у задоволенні позову відмовлено.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що згідно з протоколом-рішенням з 02.06.1977 р. по 18.05.1978 р. ОСОБА_1 прийнятий в «мехмастерскую» слюсарем третього розряду та звільнений згідно із наказом № 48 від 15.05.1978 р. у зв'язку з призовом в ряди Радянської Армії.
Згідно з довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 № 556 від 10.08.1994 р., ОСОБА_1 призваний для проходження строкової служби Пустомитівським РВК 20.05.1978 р. та проходив службу в 308 військово-будівельному загоні з 5 травня 1978 року по травень 1980 року.
Внаслідок чого судом встановлено, що ОСОБА_1 у період з травня 1978 року по травень 1980 року проходив військову службу в Радянській Армії. У вказаний період питання військового обов'язку та військової служби регулювалися Законом СРСР «Про загальний військовий обов'язок».
Статтею 71 цього Закону було визначено, що громадяни звільняються від роботи в установленому порядку на час виконання обов'язків, пов'язаних з військовим обліком, припискою до призовних дільниць, призовом на дійсну військову службу, навчальні та перевірочні збори, а також командирські заняття. За робітниками, службовцями і колгоспниками, що залучаються до виконання зазначених обов'язків, зберігається середній заробіток за місцем їх постійної роботи.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов до висновку, що ушкодження, отримані гр. ОСОБА_1 у 1979 році, не пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, а тому відсутні підстави для відшкодування ВВД ФСС НВВПЗ витрат, пов'язаних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Зазначена постанова Львівського окружного адміністративного суду у справі № 813/2828/14 залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2014 р. А 02.01.2015 р. Вищим адміністративним судом України відмовлено у відкритті касаційного провадження у даній справі, через те, що обґрунтування даної касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки матеріалів справи
Відповідно до статті 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Згідно зі статтею 255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Враховуючи те, що ушкодження, отримані ОСОБА_1 у 1979 році не пов'язані з виконанням ним трудових обов'язків, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для відшкодування ВВД ФСС НВВПЗ витрат, пов'я-заних з виплатою пенсії по інвалідності внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
У відповідності до статті 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до статті 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.
Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Пустомитівському районі Львівської області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 лютого 2015 року в адміністративній справі № 813/4250/14 - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали в повному обсязі.
Головуючий суддя Р.Й.Коваль
Судді В.В.Гуляк
О.М.Довгополов
Ухвала в повному обсязі складена 18 вересня 2015 року.