16 вересня 2015 року Справа № 876/7504/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії :
головуючого судді: Гуляка В.В.
суддів: Коваля Р.Й., Святецького В.В.
за участі секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року в адміністративній справі за позовом прокурора Мостиського району Львівської області до Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення,
встановив:
У червні 2014 року позивач прокурор Мостиського району Львівської області звернувся в суд із адміністративним позовом до відповідача Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області, в якому, з врахуванням уточнення позовних вимог, просив визнати протиправним і скасувати рішення сесії Крисовицької сільської ради № 10 від 04.04.2014 року «Про укладення договору на управління спадщиною на не успадковане майно з ТзОВ «Мостиські лани» на території Крисовицької сільської ради».
В обґрунтування позовних вимог позивач покликався на те, що оскаржене рішення відповідача є незаконним, оскільки прийнято з перевищенням повноважень Крисовицької сільської ради та всупереч вимогам Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України. Вказував позивач, що орган місцевого самоврядування вправі розпоряджатись лише землями територіальної громади, і тому відповідач протиправно вирішив укласти договір на управління спадщиною на не успадковане майно - земельні паї в кількості 71 на загальну площу 88,7066 га., що належали громадянам на праві приватної власності та знаходяться за межами населеного пункту. Також вказував позивач, що спадщина не була визнана судом відумерлою, а тому у власність територіальної громади не перейшла.
Відповідач Крисовицька сільська рада Мостиського району Львівської області позову не визнав, у суді першої інстанції подав заперечення, просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказував відповідач, що оскаржене рішення № 10 від 04.04.2014 року було прийнято в межах повноважень сесії Крисовицької сільської ради, у визначений законом спосіб, відповідно до ст. 1285 Цивільного кодексу України та з врахуванням того, що спадкоємців на спірні земельні ділянки не було, а ці земельні ділянки потребували догляду з метою збереження їх у належному стані.
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним і скасовано рішення сесії Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області № 10 від 04.04.2014 року «Про укладення договору на управління спадщиною на не успадковане майно з ТзОВ «Мостиські лани» на території Крисовицької сільської ради».
З цією постановою суду від 18.07.2014 року не погодився відповідач Крисовицька сільська рада Мостиського району Львівської області та оскаржив її в апеляційному порядку. Вважає апелянт, що постанова суду першої інстанції прийнята із неповним встановленням обставин у справі, з порушенням норм матеріального права, а тому підлягає скасуванню з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що суд першої інстанції безпідставно не врахував приписів ст. 1285 ЦК України, де передбачено, що якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Приймаючи оскаржене рішення № 10 від 04.04.2014 року Крисовицька сільська рада діяла в межах своїх повноважень, у визначений законом спосіб та керувалась ст. 1285 ЦК України, листом державного комітету України по земельних ресурсах №14-11- 11/2770 від 13.04.2005 р., листом Міністерства юстиції України №31-32-/1694 від 04.10.2005р., листом державної інспекції сільського господарства у Львівській області №67 від 14.09.2012 р.. Прийняття цього рішення було зумовлено необхідністю догляду за земельними ділянками (паями), відносно яких спадкоємці ще не були визначені, а ці земельні ділянки потребували догляду, оскільки заростали бур'янами. Також зазначає апелянт, що оскарженим рішенням було передбачено плату за користування земельними ділянками, з метою поповнення дохідної частини місцевого бюджету.
За результатами апеляційного розгляду апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції від 18.07.2014 року.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі і які з'явились на апеляційний розгляд справи, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що таку апеляційну скаргу слід задоволити.
Так, судом встановлено і підтверджено матеріалами справи, що рішенням сесії Крисовицької сільської ради № 10 від 04.04.2014 року «Про укладення договору на управління спадщиною на не успадковане майно з ТзОВ «Мостиські лани» на території Крисовицької сільської ради» вирішено: 1) укласти договір на управління спадщиною на майно земельні паї, щодо яких спадкоємці не оформили спадщину, з ТзОВ «Мостиські лани»; 2) ТзОВ «Мостиські лани» оформити договір на управління спадщиною на не успадковане майно площею 88,707 га. на території Крисовицької сільської ради терміном на один сільськогосподарський рік або до з'явлення спадкоємця, з орендною платою 5% від грошової оцінки земельних ділянок згідно додатку; 3) сільському голові укласти договір на управління спадщиною. Згідно додатку до цього рішення № 10 від 04.04.2014 року перелік померлих власників не успадкованого майна (земельних ділянок) становив 71 фізичну особу (а.с. 5, 6).
На підставі вказаного вище рішення № 10 від 04.04.2014 року між Крисовицькою сільською радою та ТзОВ «Мостиські лани» було укладено договори на управління спадщиною, а саме, земельні ділянки (паї) призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крисовицької сільської ради, що належали на праві приватної власності померлим фізичним особам, які проживали і перебували на реєстраційному обліку в Крисовицькій сільській раді (а.с. 15-16, 43-184).
Суд апеляційної інстанції не погоджується із доводами позивача та із висновками суду першої інстанції щодо протиправності і наявності підстав для скасування вказаного вище рішення сесії Крисовицької сільської ради № 10 від 04.04.2014 року, з врахуванням наступного.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
Виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються, зокрема, питання регулювання земельних відносин (п.34 ст. 26 Закону).
Статтею 1283 ЦК України, передбачено, що охорона спадкового майна здійснюється в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження його до прийняття спадщини спадкоємцями. Нотаріус за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідні органи місцевого самоврядування з власної ініціативи або за заявою спадкоємців вживають заходів щодо охорони спадкового майна. Охорона спадкового майна триває до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
Отже, наведеною правовою нормою передбачено повноваження нотаріуса за місцем відкриття спадщини, а в населених пунктах, де немає нотаріуса - відповідного органу місцевого самоврядування, здійснювати охорону спадкового майна в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів спадкодавця з метою збереження цього майна до прийняття спадщини спадкоємцями. Така охорона спадкового майна може тривати до закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини.
Крім цього, статтею 1285 ЦК України передбачено, що якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою. Особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини до з'явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Особа, яка управляє спадщиною, має право на плату за виконання своїх повноважень.
Відповідно до ч.1 ст. 60 Закону України «Про нотаріат», нотаріус за місцем відкриття спадщини за повідомленням підприємств, установ, організацій, громадян або на підставі рішення суду про оголошення фізичної особи померлою чи за своєю ініціативою, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, - посадова особа органу місцевого самоврядування, яка вчиняє нотаріальні дії, вживають заходів до охорони спадкового майна, коли це потрібно в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів, кредиторів або держави. Ці заходи вживаються ними безпосередньо або шляхом доручення нотаріусам чи посадовим особам органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням майна.
Згідно із пунктом 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджено наказом МЮ України від 03.03.2004 року № 20/5 та зареєстровано в МЮ України від 03.03.2004 року за № 283/8882, якщо у складі спадщини є майно, що потребує утримання, догляду, учинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса - відповідний орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту, на підставі заяви заінтересованої особи, після пред'явлення свідоцтва про смерть спадкодавця, укладає договір на управління спадщиною.
З аналізу наведених вище правових норм зумовлюється висновок про те, що чинним законодавством передбачено можливість здійснення органом місцевого самоврядування як органом, який виконує функції нотаріального органу, необхідних заходів для підтримання в належному стані спадкового майна, яке потребує утримання чи догляду. Одним із таких заходів є укладення договору на управління спадщиною з іншою особою.
Заходи, спрямовані на охорону спадщини, вживаються нотаріусом або посадовою особою відповідної ради за місцем відкриття спадщини як за повідомленням юридичних або фізичних осіб, так і за власною ініціативою, коли це необхідно в інтересах спадкоємців, кредиторів спадкодавця, відказоодержувачів або держави. Нотаріус чи орган місцевого самоврядування на підставі всіх обставин справи на свій розсуд вирішує питання, чи існує така необхідність. Управителем майна може виступати фізична особа з повною дієздатністю або юридична особа, якщо її цивільна дієздатність не обмежена законом, судом або її установчими документами.
Заходи щодо управління спадщиною, за загальним правилом, тривають до прийняття спадщини спадкоємцями. У разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, укладений договір діє до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою (абзац шостий п. 195 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до статей 220, 221 ЦК України, часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини.
Із матеріалів адміністративної справи та змісту оскарженого позивачем рішення відповідача № 10 від 04.04.2014 року видно, що таке рішення було прийнято Крисовицькою сільською радою за результатами розгляду клопотання ТзОВ «Мостиські лани», з метою управління спадковим майном, а саме, земельними ділянками (паями), що призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Крисовицької сільської ради, які належали на праві приватної власності померлим фізичним особам, які проживали і перебували на реєстраційному обліку в Крисовицькій сільській раді.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що Крисовицька сільська рада вийшла за межі своїх повноважень при прийнятті рішення № 10 від 04.04.2014 року.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач Крисовицька сільська рада як орган місцевого самоврядування вирішивши укласти договір на управління спадщиною на майно земельні паї, щодо яких спадкоємці не оформили спадщину, діяла як орган, який вчиняє нотаріальні дії, а не як розпорядник землями територіальних громад. Усі вказані в додатку до рішення № 10 від 04.04.2014 року земельні ділянки перебували у приватній власності спадкодавців фізичних осіб і для управління цим спадковим майном існували такі обов'язкові умови як необхідність утримання чи догляду за цим майном для підтримання його в належному стані, до моменту з'явлення спадкоємців або виконавця заповіту, чи до визнання спадщини відумерлою.
Тому, є необґрунтованими доводи позивача про те, що у Крисовицької сільської ради не було передумов для прийняття оскарженого рішення про укладення договору на управління спадщиною.
Суд апеляційної інстанції також враховує, що відповідно до ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Статтею 6 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. У випадках, установлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб.
Суб'єкти ж владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду у випадках, передбачених Конституцією та законами України.
Статтею 3 КАС України визначено, що позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду, а відповідач - це суб'єкт владних повноважень, а у випадках, передбачених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача. Суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; - з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; - обґрунтовано; - безсторонньо (неупереджено); - добросовісно; - розсудливо; - з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; - пропорційно; - з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; - своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Із змісту наведених вище правових норм видно, що при розгляді адміністративної справи обов'язково повинна бути наявність публічно-правового спору між конкретним позивачем і конкретним відповідачем, з метою судового захисту прав, свобод чи інтересів такого позивача від порушень з боку такого відповідача як суб'єкта владних повноважень при здійсненні ним владних управлінських функцій. Задоволення адміністративного позову є можливим в разі встановлення судом фактів того, що оскаржені позивачем рішення, дії чи бездіяльність відповідача вчинені з порушенням ознак, передбачених частиною 3 статті 2 КАС України.
Крім цього, частиною 2 статті 60 КАС України (в редакції на час подачі розглядуваного адміністративного позову) передбачено, що з метою представництва інтересів громадянина або держави в адміністративному суді прокурор в межах повноважень, визначених законом, звертається до суду з адміністративним позовом (поданням), бере участь у розгляді справ за його позовами. Прокурор, який звертається до адміністративного суду в інтересах держави, в позовній заяві (поданні) самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до адміністративного суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі прокурор набуває статусу позивача.
Відповідно до ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом. Підставою представництва в суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень інтересів держави. Обираючи форму представництва, передбачену частиною п'ятою цієї статті, прокурор визначає, в чому полягає порушення або загроза порушення інтересів держави чи громадянина, обґрунтовує необхідність їх захисту.
Із змісту позовної заяви видно, даний адміністративний позов подано позивачем прокурором Мостиського району в інтересах держави, оскільки органи державної інспекції сільського господарства України не наділені повноваженнями щодо звернення з позовом до суду.
Однак, в матеріалах адміністративної справи немає і позивачем не надано суду доказів того, в чому конкретно полягає порушення прав та інтересів держави оскарженим рішенням сесії Крисовицької сільської ради № 10 від 04.04.2014 року, яка є необхідність захисту прав та інтересів держави, яким чином буде відновлено чи захищено права та інтереси держави в разі визнання протиправним і скасування цього рішення.
При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що із змісту вказаного рішення Крисовицької сільської ради № 10 від 04.04.2014 року видно, що таке рішення породжує наслідки лише щодо Крисовицької сільської ради, ТзОВ «Мостиські лани» та осіб, які є учасниками спадкових правовідносин відносно спадкового майна - земельних ділянок загальною площею 88,7066 га., що вказані в додатку до рішення № 10 від 04.04.2014 року.
З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам справи, постанова суду від 18.07.2014 р. винесена з частковим порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанову суду першої інстанції слід скасувати і прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області - задоволити.
Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 18 липня 2014 року в адміністративній справі за позовом прокурора Мостиського району Львівської області до Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення - скасувати і прийняти нову постанову.
Відмовити у задоволенні позовних вимог прокурора Мостиського району Львівської області до Крисовицької сільської ради Мостиського району Львівської області про визнання протиправним і скасування рішення сесії № 10 від 04.04.2014 року «Про укладення договору на управління спадщиною на не успадковане майно з ТзОВ «Мостиські лани» на території Крисовицької сільської ради».
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.
На постанову протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий: В.В. Гуляк
Судді: Р.Й. Коваль
В.В. Святецький
Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.09.2015 року.