09 вересня 2015 р. Справа № 876/1545/15
Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді: Дяковича В.П.,
суддів: Іщук Л.П., Попка Я.С.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електро» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року по справі № 813/8676/14 за позовом Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому до Публічного акціонерного товариства «Електро» про стягнення заборгованості, -
Управління Пенсійного фонду України в м. Хмельницькому звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просить стягнути з Публічного акціонерного товариства «Електро» на його користь заборгованість по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 в сумі 35 534,25 грн..
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року адміністративний позов задоволено повністю.
Публічне акціонерне товариство «Електро» постанову суду першої інстанції оскаржило, подало апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, просить її скасувати та прийняти нову постанову, якою в позові відмовити.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги вказує, що відповідно до фактичних обставин справи, фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах здійснювались для пільгових категорій працівників Хмельницького управління ПАТ «Електро». Саме тому Хмельницьке управління ПАТ «Електро» має бути відповідачем по справі.
Оскільки апеляційну скаргу подано на постанову суду першої інстанції, яка прийнята в порядку скороченого провадження за результатами розгляду справи, передбаченої п. 2 ч. 1 ст. 1832 КАС України, колегія суддів відповідно до ч. 1 п. 2 ст.197 КАС України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Суд, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що Публічне акціонерне товариство «Електро» є платником страхових внесків на обов'язкове державне пенсійне страхування. Об'єктом оподаткування для платника зазначеного збору є також фактичні витрати на виплату і доставку пенсій за Списками №1 та №2, призначених відповідно до пунктів "а", "б" - "з" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до досягнення працівниками пенсійного віку.
Відповідно до частини 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідач зобов'язаний в порядку та розмірах, визначених статтями 3-5 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» відшкодовувати витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
Так, згідно з частиною 2 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди зазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення». При цьому зберігається порядок покриття витрат на виплату і доставку цих пенсій, що діяв до набрання чинності цим Законом.
Статтею 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» визначено, що платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.
Відповідно до статті 4 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» розмір збору визначається у відсотковому відношенні від об'єкта оподаткування, передбаченого статтею 2 цього Закону.
Пунктом 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду № 21-1 від 19 січня 2003 року (з наступними змінами та доповненнями), передбачено, що розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Пунктом 6.8 Інструкції підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Заборгованість за публічним акціонерним товариством «Електро» по відшкодуванню витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених за Списком №2 за липень-листопад 2014 року становила 35 534,25 грн.. Дана заборгованість підтверджується розрахунками про фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до пункту «б»-«з» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та копією картки особового рахунку.
Борг з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених за віком на пільгових умовах визначено на підставі розрахунків, що направлялись відповідачу, відповідно до п.п. 6.4 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, яка затверджена постановою управління Пенсійного фонду України №21-1.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про задоволення позовних вимог, у зв'язку з тим, що відповідачем не виконано вимог ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а саме - не відшкодовано понесені позивачем фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій в сумі 35 534,25 грн..
Доводи апелянта про те, що фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах здійснювались для пільгових категорій працівників Хмельницького управління ПАТ «Електро», тому саме Хмельницьке управління ПАТ «Електро» має бути відповідачем по справі є безпідставними, оскільки згідно до ст. 50 КАС України юридичні особи, які не є суб'єктами владних повноважень можуть бути відповідачами лише за адміністративними позовами суб'єкта владних повноважень. З наведеного вище вбачається, що відповідачем в адміністративній справі може бути лише юридична особа, тому Хмельницьке управління не може бути відповідачем в даній адміністративній справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.
Керуючись статтями 195, 197, 198 п.1, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Електро» - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 13 січня 2015 року по справі № 813/8676/14- залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя В.П. Дякович
Судді Л.П. Іщук
Я.С. Попко