16 вересня 2015 року Справа № 876/9831/14
Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді - Мікули О.І.,
суддів - Курильця А.Р., Кушнерика М.П.,
з участю секретаря судового засідання - Волошин М.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові в залі суду апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Укртрансінспекції у Волинській області про скасування постанови,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача - Управління Укртрансінспекції у Волинській області, в якому просив скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 серпня 2014 року № 026072.
Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року позов задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову Управління Укртрансінспекції у Волинській області про застосування адміністративно-господарського штрафу від 18 серпня 2014 року № 026072.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог чинного законодавства України, адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт застосований до позивача, який в розумінні Закону України "Про автомобільний транспорт" є автомобільним перевізником. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.
Представник відповідача (апелянта)- Бірук В.Я. у судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необгрунтованими, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Позивач у судове засідання не прибув, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, тому суд вважає можливим проведення розгляду справи в його відсутності за наявними у справі матеріалами та на основі наявних у ній доказів.
Заслухавши суддю- доповідача та пояснення представника відповідача (апелянта), перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що на підставі наказу Управління Укртрансінспекції у Волинській області від 27 червня 2014 року № 144 та направлення на перевірку від 27 червня 2014 року № 003792 державними інспекторами Управління Укртрансінспекції у Волинській області проведена перевірка додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, якою зафіксовано факт відсутності товарно-транспортної накладної чи іншого визначеного законодавством документу на вантаж у водія ОСОБА_3 при здійсненні внутрішніх перевезень вантажу (щебінь) транспортним засобом Renault Premium, реєстраційний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_1
За результатами перевірки складено Акт № 031861 від 02 липня 2014 року.
18 серпня 2014 року на підставі вказаного акта т.в.о. начальника Управління Укртрансінспекції у Волинській області виніс постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 026072, якою за порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф в розмірі 1700,00 грн.
Вказану постанову позивач одержав 22 серпня 2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята неправомірно, оскільки позивач не є суб'єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність, передбачену ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є правильним, виходячи з наступного.
Згідно з ч.1 ст.29 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.
Відповідно до абз.3 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт" за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений ст.39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Автомобільні перевізники, водії, у відповідності до статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт, повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є: для автомобільного перевізника - ліцензія та документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством України; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, ліцензійна картка, дорожній лист, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Згідно з п.17 ч.1 ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.
В силу вимог ст.ст. 238, 239 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади адміністративно-господарські санкції, до яких відноситься адміністративно-господарський штраф.
Відповідно до ч.1 ст.241 ГК України адміністративно-господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності.
За своєю правовою природою штраф, який застосовується до автомобільних перевізників відповідно до ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", є адміністративно-господарським штрафом, а тому може бути застосований виключно до суб'єкта господарювання у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності у сфері автомобільного транспорту.
Ч.2 ст.55 ГК України передбачає, що суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Відповідно до ч.1 ст.128 ГК України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст.58 цього Кодексу.
Таким чином, суб'єктом правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", може бути лише суб'єкт господарювання, зокрема, фізична особа - підприємець.
Аналогічна норма міститься в п.20-29 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1567 від 08 листопада 2006 року.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач у встановленому законом порядку не зареєстрований як фізична особа - підприємець, що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії № 19307375 від 17 вересня 2014 року, Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців № 19379144 від 01.10.2014 року, тобто, як на час складання акту перевірки від 02.07.2014 року, так і на момент прийняття оскаржуваної постанови позивач не був суб'єктом господарювання, і вказана обставина не заперечується представником відповідача.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу прийнята неправомірно, оскільки позивач не є суб'єктом господарювання, а тому не може нести відповідальність, передбачену ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт".
Таким чином, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про неправомірність винесення оскаржуваного рішення, а тому позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.
З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду - без змін.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Управління Укртрансінспекції у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 02 жовтня 2014 року у справі № 803/1817/14 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий О.І. Мікула
Судді А.Р. Курилець
М.П. Кушнерик
Повний текст ухвали виготовлено 21 вересня 2015 року.