16 вересня 2015 року Справа № 876/4549/15
Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого судді Шавеля Р.М.,
суддів Бруновської Н.В. та Кузьмича С.М.,
з участю секретаря судового засідання - Гнатик А.З.,
а також сторін (їх представників):
від позивача - Костецька Ю.В.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. в адміністративній справі за позовом Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. до ОСОБА_2, третя особа без самостійних вимог на предмет спору Головне управління Державного казначейства України у Львівській обл., про стягнення податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, -
22.11.2010р. позивач Державна податкова інспекція /ДПІ/ у Залізничному районі м.Львова (правонаступником якої є ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. - а.с.104) звернулася до суду із адміністративним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів в загальному розмірі 15036 грн. (а.с.4 і на звороті).
Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. у задоволенні заявленого позову відмовлено (а.с.96-98).
Не погодившись із винесеним судовим рішенням, постанову суду оскаржила відповідач ДПІ у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл., яка покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову суду та прийняти нове рішення, яким заявлений позов задоволити (а.с.103 і на звороті).
Вимоги апеляційної скарги мотивує тим, що за відповідачем зареєстровано транспортний засіб, при цьому останній не сплатив у встановленому розмірі податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів.
Заслухавши суддю-доповідача по справі, представника позивача на підтримання поданої скарги, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з наступних підстав.
Як достовірно встановлено судом першої інстанції, 12.06.2009р. за відповідачем проведено першу реєстрацію одного транспортного засобу, що стверджується долученими копіями документів (а.с.5-10, 53-54).
Відповідно до наданого податковим органом розрахунку сума податку з власників транспортних засобів під час здійснення цієї реєстрації склала 15036 грн. (а.с.7).
Також вказана сума податку в дохід місцевого бюджету не поступала, що підтверджується наданими позивачем довідкою № 30595/9/19-023/1618 від 09.11.2010р. (а.с.8) та інформацією Західного ГРУ ПриватБанку № 5949 від 04.11.2010р. (а.с.22-23).
Окрім цього, згідно листа старшого слідчого СВ прокуратури Львівської обл. № 06/3-1535 вих 11 від 22.03.2011р. заява ОСОБА_2 щодо незаконної реєстрації на його ім'я автомобіля у Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській обл. долучена до матеріалів кримінальної справи № 181-0290, порушеної щодо службових осіб Львівському ВРЕР УДАІ ГУ МВС України у Львівській обл. за фактом зловживання службовим становищем та перевищення службових повноважень за ознаками злочинів, передбачених ч.3 ст.365, ч.1 ст.365 КК України, та за фактом підроблення документів і використання невстановленими особами підроблених документів за ознаками злочинів, передбачених ч.ч.1 і 3 ст.358 КК України (а.с.55).
Розглядувані відносини на час їх виникнення регулювалися приписами Закону України «Про податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів», відповідно до ст.1 якого платниками податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів є підприємства, установи та організації, які є юридичними особами, іноземні юридичні особи, а також громадяни України, іноземні громадяни та особи без громадянства, які здійснюють першу реєстрацію в Україні, реєстрацію, перереєстрацію транспортних засобів та/або мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні транспортні засоби, які відповідно до ст.2 цього Закону є об'єктами оподаткування.
Згідно з ст.5 цього Закону податок з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів сплачується, зокрема, фізичними особами перед проведенням першої реєстрації в Україні, реєстрацією, перереєстрацією транспортних засобів, а також перед технічним оглядом транспортних засобів щорічно або один раз за два роки, але не пізніше першого півріччя року, в якому провадиться технічний огляд.
Окрім цього, відповідно до ч.5 ст.50 Бюджетного кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податки, збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими в доход державного бюджету з моменту зарахування на єдиний казначейський рахунок державного бюджету.
З урахуванням наведеного, оскільки сума податку з власників транспортних засобів не надходила до бюджету, тому обов'язок щодо сплати цього податку не виконаний, через що останній належить стягнути в дохід бюджету.
Разом з тим, в частині покладення цього обов'язку на відповідача колегія суддів враховує сукупність обставин, які вказують на безпідставність та помилковість стягнення цього податку саме з відповідача.
Зокрема, відповідач ОСОБА_2 заперечив факт придбання та реєстрації спірного транспортного засобу, пояснивши, що видав відповідне доручення на третю особу на придбання автомобіля; про самі обставини набуття права власності на такий йому нічого не відомо (а.с.16-18).
Додатково колегія суддів враховує, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 22.12.2014р. у справі № 2а-4468/11/1370 позов ОСОБА_2 задоволено; визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію на ім'я ОСОБА_2 транспортного засобу автомобіля марки «Мерседес Бенц», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1, здійснену 12.06.2009р. (а.с.82-86); вказане судове рішення не оскаржувалося в установленому порядку та набрало законної сили (а.с.87).
Оцінюючи в сукупності наведені обставини, колегія суддів приходить до переконання про помилковість покладення на відповідача обов'язку по сплаті податку з власників транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, оскільки факт проведення ним державної реєстрації транспортного засобу викликає обґрунтований сумнів; сама ж реєстрація автомобіля скасована у судовому порядку.
Доводи апелянта в іншій частині на правомірність прийнятої постанови не впливають та висновків суду не спростовують.
З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є безпідставним та необґрунтованим, а тому не підлягає до задоволення.
При цьому висновок про безпідставність заявлених вимог зроблено судом першої інстанції з дотриманням вимог КАС України, оскільки він, вживши заходів, необхідних для з'ясування всіх обставин у справі, всебічно, повно та об'єктивно оцінив наявні у справі докази і постановив законне й обґрунтоване рішення.
З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування постанови колегія суддів не вбачає і вважає, що апеляційну скаргу на неї слід залишити без задоволення.
Керуючись ст.94, ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, п.1 ч.1 ст.198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 254 КАС України, колегія суддів
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській обл. на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 26.03.2015р. в адміністративній справі № 2а-10828/10/1370 залишити без задоволення, а згадану постанову суду - без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий суддя: Р.М.Шавель
Судді: Н.В.Бруновська
С.М.Кузьмич