17 вересня 2015 р. Справа № 804/14335/15
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Єфанової О.В.
при секретарі - Легкій А.В.
за участю:
представника позивача Носової Н.В.
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за поданням Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження арешту майна платника податків , -
15 вересня 2015 року Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з поданням до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, в якому просить підтвердити обґрунтованість адміністративного арешту майна відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок відмови платника податків у допуску службових осіб позивача до проведення документальної планової виїзної перевірки прийнято рішення від 14.09.2015 року про застосування адміністративного арешту майна платника податків.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.09.2015 року призначено справу до розгляду у судовому засіданні.
У судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги подання.
Представник відповідача заперечував проти задоволення подання та просив суд відмовити у задоволенні подання у зв'язку з тим, що наказ на проведення перевірки не відповідав вимогам закону, а тому відповідачем обґрунтовано відмовлено в допуску до перевірки службових осіб позивача. Крім того 09.09.2015 року відповідач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування наказу позивача від 02.09.2015 року № 434 "Про організацію та проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3".
Розглянувши матеріали справи та доводи подання, суд дійшов до наступних висновків.
Статтею 183-3 КАС України встановлено, що провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі, зокрема, подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Перевірка обґрунтованості накладення адміністративного арешту майна передбачає встановлення судом наявності підстав для застосування адміністративного арешту, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Предметом перевірки є відповідність рішення керівника податкового органу (його заступника) про накладення адміністративного арешту на майно платника податків умовам, за яких таке рішення може бути ухвалено.
Як вбачається з матеріалів справи, фізична особа-підприємець ОСОБА_3 перебуває на обліку в Новомосковській об'єднаній державній податковій інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.09.2015 року позивач направив на адресу відповідача наказ №434 від 02.09.2015 р та повідомлення №91/173 про проведення перевірки, який отримано відповідачем 04.09.2015 року згідно поштового повідомлення.
14.09.2015 року співробітниками Новомосковської ОДПІ складено акт про відмову від підпису у направленнях на перевірку та допуску співробітників Новомосковської ОДПІ для здійснення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (рнокпп2516809119) за період роботи з.01.01.2014р. по 31.12.2014 р.
14.09.2015 року начальником Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області винесено рішення про застосування повного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, що перебуває (розміщене) за адресою: АДРЕСА_1
Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 81.2. ст. 82 Податкового кодексу України встановлено, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків у допуску службових осіб органу державної податкової служби до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.
Підпунктом 94.2.3 пункту 94.2 ст. 94 арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується одна з таких причин: платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадах осіб органу державної податкової служби.
В свою чергу статтею 94 Податкового кодексу України визначено поняття, умови та порядок застосування адміністративного арешту майна платника податків.
У відповідності з п. 94.3., п. 94.4., п. 94.10. Податкового кодексу України арешт майна полягає у забороні платнику податків вчиняти щодо свого майна, яке підлягає арешту, дії, зазначені у пункті 94.5 цієї статті. Арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Арешт на майно може бути накладено рішенням керівника органу державної податкової служби (його заступника), обґрунтованість якого протягом 96 годин має бути перевірена судом.
У відповідності до п.2 ч.1 ст. 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень здійснюється на підставі подання таких органів щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків.
Подання органу державної податкової служби щодо підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків у порядку статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України подається до суду першої інстанції протягом двадцяти чотирьох годин з моменту встановлення обставин, що зумовлюють звернення до суду, за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Частиною четвертою статті 183-3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання в разі, якщо, зокрема, із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Відповідно до ст.183-3 КАС України, норми КАС України, що регулюють процедуру позовного провадження, до провадження на підставі подання податкового органу можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить спеціальним нормам статті 183-3 цього Кодексу. Тому сторони у процесі розгляду подання податкового органу користуються всіма правами, які мають позивач та відповідач згідно з нормами КАС України, за винятком тих, що не можуть бути реалізовані за змістом статті 183-3 зазначеного Кодексу.
Відповідно до п.2 ч.4 ст. 183-3 КАС України суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.
Спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.
Зокрема, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач 09.09.2015 р. звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом про скасування наказу позивача від 02.09.2015 року №434 "Про організацію та проведення документальної планової виїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3".
Зважаючи на вищевикладене, на підставі пункту 1 частини першої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, провадження у справі підлягає закриттю оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.
Згідно з частиною другою статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд роз'яснює, що відповідні вимоги підлягають розгляду в Дніпропетровському окружному адміністративному суді, але в загальному порядку позовного провадження.
Закриття провадження у справі за поданням податкового органу не позбавляє заявника права звернутися до суду з відповідною вимогою у загальному порядку позовного провадження.
Керуючись ст. 157, 160, 165, 183-3, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -.
Провадження в адміністративній справі № 804/14335/15 за поданням Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Дніпропетровській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження арешту майна - закрити.
Роз'яснити заявнику, що в даному випадку він має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному порядку.
Ухвала суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Єфанова