ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
14.09.2015Справа №910/21883/15
За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна»
До ТретяВідкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» особа, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_1
Простягнення 7 209,40 грн.
Суддя Спичак О.М.
Представники сторін:
від позивача: Невідома Т.М. - представник за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
третя особа: не з'явився
Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення 7 209,40 грн.
Ухвалою суду від 28.08.2015 року було порушено провадження у справі №910/21883/15, залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 та призначено розгляд справи на 14.09.2015 року.
Представник позивача 10.09.2015 року через канцелярію суду подав документи на виконання вимог ухвали суду, а в судовому засіданні 14.09.2015 року надав усні пояснення відповідно до яких позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.
Представники відповідача та третя особа в судове засідання 14.09.2015 року не з'явились, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час розгляду справи були повідомлені належним чином.
Відповідно до п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Зважаючи на те, що неявка представників відповідача та третьої особи не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності представників позивача, відповідача та третьої особи.
В судовому засіданні 14.09.2015 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -
24.08.2012 року по вул. Єрмака у м. Вінниця сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням власника ОСОБА_3, та за участю автомобіля «Dacia», реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1.
Згідно постанови Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.09.2012 року у справі №212/11793/2012 дорожньо-транспортна пригода сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Dacia», реєстраційний номер НОМЕР_2, ОСОБА_1 вимог Правил дорожнього руху України.
Постановою Ленінського районного суду м. Вінниці від 03.09.2012 року у справі №212/11793/2012 ОСОБА_1 визнано винним у вчинені правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу про адміністративне правопорушення України та притягнуто до адміністративної відповідальності.
Відповідно до договору добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ ¹026838 від 14.10.2011 року страховиком автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 є Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (позивач).
27.08.2012 року страхувальник автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 звернувся до позивача з заявою про настання страхового випадку по договору страхування.
Згідно довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9060695 від 24.09.2013 року, виданої ВДАІ УМВС України у Вінницькій області, під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 24.08.2012 року автомобіль «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 отримав механічні пошкодження.
Відповідно до звіту №10/08/12ВН про оцінку вартості (розміру) збитків, завданих пошкодженням транспортного засобу від 07.09.2012 року розмір збитків, заподіяних пошкодженням автомобіля «Mitsubishi», реєстраційний номер НОМЕР_1 становить 11 698,25 грн.
Відповідно до страхового акту UA2012082400011/L01/01 від 24.09.2012 року, складеного позивачем, зазначена вище ДТП визнана страховим випадком та визначено розмір страхового відшкодування - 7 209,40 грн., виплата якого за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів серія АМ ¹026838 від 14.10.2011 року підтверджується платіжним дорученням № 6132 від 25.09.2012 року на суму 7 209,40 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Частинами першою та другою статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.
Зазначена правова норма також кореспондується зі статтею 993 Цивільного кодексу України.
В пункті 4 постанови Пленуму Верховного суду України від 27.03.1992 року № 6 визначено, що джерелом підвищеної небезпеки належить визнавати будь-яку діяльність, здійснення якої створює підвищену імовірність заподіяння шкоди через неможливість контролю за нею людини, а також діяльність по використанню, транспортуванню, зберіганню предметів, речовин і інших об'єктів виробничого, господарського чи іншого призначення, які мають такі ж властивості. Майнова відповідальність за шкоду, заподіяну діями таких джерел, має наставати як при цілеспрямованому їх використанні, так і при мимовільному прояві їх шкідливих властивостей (наприклад, у випадку заподіяння шкоди внаслідок мимовільного руху автомобіля).
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Як вбачається з матеріалів справи цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «Dacia», реєстраційний номер НОМЕР_2 була застрахована у Відкритого акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/726239.
Статтею 29 Закону України «Про страхування» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
За змістом ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик, відповідно до лімітів відповідальності страховика, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини 9.1 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика - це грошова сума, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Договором страхування на індивідуальних умовах можуть бути визначені ліміти, вищі, ніж зазначені у цьому Законі ліміти.
Згідно з частиною 9.2 статті 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язковий ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень на одного потерпілого.
Відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про страхування» франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.
Частиною 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.
Як вбачається, з полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/726239 ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000,00 гривень, франшиза - 510,00 грн.
Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також з урахуванням розміру франшизи, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково в сумі 6 699,40 грн. (7 209,40 грн. (сплачене позивачем страхове відшкодування) - 510,00 грн. (франшиза).
Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (місцезнаходження: 02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, код ЄДРПОУ 00034186) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» (місцезнаходження: 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 40, код ЄДРПОУ 20782312) 6 699 (шість тисяч шістсот дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп. - страхового відшкодування та 1 697 (одну тисячу шістсот дев'яносто сім) грн. 76 коп. - судового збору.
3. В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Суддя О.М. Спичак
Повне рішення складено
21.09.2015 року