ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
09.09.2015Справа №910/17651/15
Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" до Публічного акціонерного товариства «Київгаз» про розірвання договору та стягнення 55 459,10 грн., за участю представників позивача - Косаня В.Л.., директор, відповідача - Ступак Т.О., довіреність №Д-09/15 від 19.03.2015 року,
У липні 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про розірвання договору №44709 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 17.06.2013 року та стягнення 44 118,76 грн. попередньої оплати з урахуванням інфляційних втрат, 739,74 грн. штрафу та 10 600,59 грн. пені.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.07.2015 року порушено провадження та призначено до розгляду на 29.07.2015 року.
29.07.2015 року відповідачем через канцелярію суду надано письмові пояснення у справі.
02.09.2015 року в судовому засіданні оголошено перерву на 09.09.2015 року.
09.09.2015 року в судовому засіданні позивачем надано письмові пояснення у справі.
Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Судом встановлено, що 17.06.2013 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (споживач) і Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (постачальник) було укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання №44709 (далі - договір).
Пунктом 1.1. договору передбачено, що постачальник постачає природний газ споживачу в обсягах і порядку, передбачених договором для забезпечення потреб споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, строках, порядку та на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється споживачем в такому порядку: - Авансовий платіж споживач здійснює до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки газу у розмірі 100% вартості послуг з постачання, передбачених договором на місяць поставки газу; - остаточний розрахунок здійснюється протягом п'яти календарних днів наступного місяця після надання послуг, виходячи з вартості фактично отриманих, але не сплачених постачальнику послуг за звітний місяць.
Цей договір набирає чинності з дати його підписання і діє в частині постачання газу з 01.06.2013 року до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Договір вважається продовженим на аналогічний період, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору однією із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. При цьому сторони мають оформити додаток №2 щодо договірних обсягів постачання газу, у якому визначити планові обсяги газу на продовжений термін (п.10.1. договору).
На виконання зазначеного договору позивачем було сплачено авансові платежі на рахунок відповідача, які станом на 31.12.2014 року становили 46 161,68 грн.
Листом від 12.12.2014 року №10/12/1 позивач звернувся до відповідача з проханням розірвати договір, провести опломбування обчислювача об'єму газу, датчиків температури та тиску, опломбування засувки, звіряння розрахунків та повернення сплачених авансових платежів.
16.12.2012 року представником відповідача було проведено опломбування засувки перед лічильником газу та було знято показники лічильника, про що було складено акт, який міститься в матеріалах справи.
Листом №14/01/1 від 14.01.2015 року позивач звернувся до відповідача з проханням зарахувати частину авансових платежів в сумі 14 806,66 грн. в рахунок заборгованості по договору №Т-1212/12-30 від 31.12.2013 року на технічне обслуговування об'єктів газопостачання, а залишок авансових платежів в сумі 31 355,02 грн. повернути на рахунок позивача в зв'язку з розірванням договору №44709 від 17.06.2013 року.
Вищевказаний перерахунок відповідачем було зроблено, проте попередню оплату у розмірі 31 355,02 грн. відповідачем позивачу повернуто не було.
Отже, позивач виконав взяті на себе зобов'язання здійснивши 100% попередню оплату відповідно до умов договору, а відповідач у свою чергу не поставив товар позивачу на суму 31 355,02 грн. та не повернув попередню оплату у розмірі 31 355,02 грн. на рахунок позивача, що також підтверджується письмовими поясненнями відповідача, які містяться в матеріалах справи.
Доказів поставки газу або повернення вказаних коштів відповідачем суду не надано.
Положеннями ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням актів цивільного законодавства.
Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 651 Цивільного кодексу України).
В своїх письмових поясненнях та в судовому засіданні відповідач не заперечував проти розірвання договору у зв'язку з чим укладений між сторонами договір купівлі-продажу підлягає розірванню.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про розірвання договору №44709 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 17.06.2013 року є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Станом на день розгляду справи кошти позивача, сплачені як 100% платіж за договором №44709 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 17.06.2013 року відповідачем не повернуті.
Перебування у відповідача грошових коштів позивача у розмірі 31 355,02 грн. після розірвання договору є безпідставним.
За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів у розмірі 31 355,02 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позовні вимоги в частині стягнення 12 763,74 грн. інфляційних втрат не підлягають задоволенню, оскільки стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України не є грошовим зобов'язанням в розумінні ст. 625 Цивільного кодексу України. Тому в позові в цій частині слід відмовити.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовані Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», положеннями якого встановлено, що за прострочення платежу, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін (ст. 1 Закону). Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до п. 2.1. роз'яснень Вищого арбітражного суду України № 02-5/293 від 29.04.1994 р., якщо сторони у відповідному договорі не встановили конкретного розміру відповідальності, пеня стягненню не підлягає, за винятком випадків, коли розмір пені встановлений чинними актами законодавства.
Таким чином, в силу наведених положень законодавства, пеня та штраф можуть бути стягнуті у передбачених в письмовому договорі випадках (встановлено за згодою сторін).
Оскільки вищезазначеним договором не передбачено стягнення з постачальника пені та штрафу то позовні вимоги про стягнення 10 600,59 грн. пені та 739,74 грн. штрафу задоволенню не підлягають. Тому в позові в цій частині слід відмовити.
Судові витрати відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Розірвати договір №44709 на постачання природного газу за регульованим тарифом для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання від 17.06.2013 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (03680, м. Київ, пров. Бородянський, 3, код 36039205) і Публічним акціонерним товариством «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код. 02898152).
Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київгаз» (01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 4-б, код. 02898152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДПА Компані" (03680, м. Київ, пров. Бородянський, 3, код 36039205) 31 355 (тридцять одну тисячу триста п'ятдесят п'ять) грн. 02 коп. попередньої оплати та 2 259(дві тисячі двісті п'ятдесят дев'ять) грн. 39 коп. судового збору.
В іншій частині позову відмовити.
Після вступу рішення в законну силу видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 14.09.2015р.
Суддя С.О. Чебикіна