Головуючий у 1 інстанції - Крилова М.М.
Суддя-доповідач - ОСОБА_1
21 жовтня 2010 року справа №2а-18358/10/0570 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
зал судового засідання №5 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Дяченко С.П., суддів: Сіваченко І.В., Шишова О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі № 2а-18358/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати та зобов'язання вчинити дії
Позивач ОСОБА_2 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що він з травня 2003 р. працює на посаді судді Апеляційного адміністративного суду Донецької області. До червня 2005 року розмір заробітної плати суддям виплачувався згідно ст. 44 Закону України «Про статус суддів», однак у подальшому встановлення розміру та виплата заробітної плати відповідачами проводиться з порушенням конституційних норм. Просив визнати незаконною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої суми заробітної плати, відпускних та інших виплат; визнати незаконними дії відповідача щодо нарахування за період з 01.01.2006 року до теперішнього часу надбавки за вислугу років у відсотках від посадового окладу з урахуванням доплати за кваліфікаційні класи та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату надбавки за вислугу років.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі № 2а-18358/10/0570 позовні вимоги задоволено частково.
Зобов'язано Апеляційний суд Донецької області провести перерахунок та виплату ОСОБА_2 заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про ОСОБА_3 бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про ОСОБА_3 бюджет України на 2010 рік» за період з 19 серпня 2009 року по 01 червня 2010 року включно з урахуванням раніше проведених виплат з одночасним поданням до Державної судової адміністрації України змін до посадового окладу.
Зобов'язано Апеляційний суд Донецької області, починаючи з 01 червня 2010 року здійснювати нарахування та виплату ОСОБА_2 заробітної плати у відповідності до вимог діючого законодавства без застосування обмеження величини мінімальної заробітної плати, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1243 та пунктом 4-1 постанови Кабінету Міністрів України № 865 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 31 грудня 2005 року № 1310).
Зобов'язано Міністерство Фінансів України профінансувати витрати на виплату ОСОБА_2 заборгованості по заробітній платі за період з 19 серпня 2009 року по 01 червня 2010 року включно.
Зобов'язано ОСОБА_3 судову адміністрацію України виділити Апеляційному суду Донецької області з єдиного рахунку Державного бюджету України, передбаченого на виконання рішень судів на користь суддів, кошти для проведення виплати недоплаченої ОСОБА_2 з 19 серпня 2009 року по 01 червня 2010 року включно заробітної плати, обчисленої з урахуванням підвищення мінімальної заробітної плати відповідно до Закону України «Про ОСОБА_3 бюджет України на 2009 рік» та Закону України «Про ОСОБА_3 бюджет України на 2010 рік» з урахуванням раніше проведених виплат.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Не погоджуючись з постановою суду відповідач - ОСОБА_3 судова адміністрація України звернулась з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3 судова адміністрація України, в апеляційній скарзі зазначає, що відповідно до покладених на неї завдань ОСОБА_3 судова адміністрація України виконує функції розпорядника певних бюджетних коштів, передбачених на фінансове забезпечення діяльності судів. Судом першої інстанції не враховано, що ОСОБА_3 судова адміністрація України є державним органом виконавчої влади, має право брати бюджетні зобов'язання, витрачати бюджетні кошти лише на цілі та в межах, встановлених затвердженими кошторисами. Апелянт посилається на невірне застосування судом першої інстанції положень Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 «Про оплату праці суддів» та вказує, що в оскаржуваній постанові має місце невідповідність висновків суду обставинам справи. Просить скасувати постанову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог до Державної судової адміністрації України, відмовити.
Сторони належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду сторони до суду не прибули, що, відповідно до ч.4 ст.196 КАС України, не є перешкодою для судового розгляду справи. Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України, справу розглянуто у порядку письмового провадження.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги,встановила наступне.
Згідно зі статтями 126, 130 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України. ОСОБА_3 забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів.
Відповідно до статей 1, 3, 11 Закону України «Про статус суддів» (у редакції, що діяла на момент виникнення спору та нарахування коштів) судді знаходяться на публічній службі із здійснення правосуддя в Україні, держава гарантує фінансове та матеріально-технічне забезпечення судів та суддів. Судді мають право на належне матеріальне та соціальне забезпечення.
Судом першої , апеляційної інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач -ОСОБА_2 є професійним суддею Донецького апеляційного суду і наділений державою певним правовим статусом, який включає право на елементи матеріального і соціального захисту, зокрема право на отримання належної заробітної плати, тому держава взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень зазначеної категорії осіб, а саме, забезпечити реалізацію конституційних гарантій незалежності і недоторканості судді, встановивши при цьому певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується забезпеченням реалізації їх соціального захисту.
З довідки апеляційного суду Донецької області вбачається, що заробітна плата судді -позивача розраховувалась з посадового окладу, встановленого у розмірі 3154 грн.
Відповідно до п. 41 та додатка 4 постанови Кабінету Міністрів України 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів” перерахунок посадового окладу позивачу з серпня 2009 року по липень 2010 року не проводився.
Пунктом 6.1 Європейської Хартії передбачено, що судді, які виконують професійно свої суддівські функції, мають право на винагороду, рівень якої повинен бути таким, щоб вони були захищені від тиску при прийнятті ними рішень, взагалі, щоб ніщо не могло вплинути на їх незалежність та неупередженість.
Отже, особливий порядок фінансування судів і діяльності суддів є однією з конституційних гарантій їх незалежності, спрямований на забезпечення належних умов для здійснення незалежного правосуддя.
Зокрема, згідно із ч.1 ст.44 Закону України «Про статус суддів» заробітна плата суддів складається з посадового окладу, премій, доплат за кваліфікаційні класи, надбавок за вислугу років та інших надбавок. Частина друга цієї статті, в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, передбачає, що розміри посадових окладів суддів встановлюються у відсотковому відношенні до посадового окладу Голови Верховного Суду України і не можуть бути меншими від 50 відсотків його окладу. Посадовий оклад судді не може бути меншим від 80 відсотків посадового окладу голови суду, в якому працює суддя.
Таким чином, гарантований мінімальний посадовий оклад судді не може бути меншим від розміру, встановленого ст. 44 зазначеного вище Закону, який визначається в співвідношенні до окладу Голови Верховного Суду України.
30.06.2005 року Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову № 513 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Конституційного Суду України» та Постанову № 514 «Про оплату праці Голови та заступників Голови Верховного Суду України», яким підвищено оклади, зокрема Голові Верховного Суду України з 01.06.2005 року.
03.09.2005 року Кабінет Міністрів України своєю Постановою № 865 «Про оплату праці суддів» привів посадові оклади суддів усіх судів України до вимог ст. 44 Закону України «Про статус суддів». Однак п. 5 зазначеної Постанови було встановлено, що вона набирає чинності з 01.01.2006 року.
Проте, Постановою Вищого адміністративного суду України від 16.05.2007 року п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» № 865 від 03.09.2005 року визнано незаконним та встановлено допустити поворот виконання Постанови Кабінету Міністрів України «Про оплату праці суддів» № 865 від 03.09.2005 року, визнавши, що вона підлягає застосуванню одночасно з Постановами № 513 та № 514, тобто з 01.06.2005 року.
Відповідно до п. 5 Постанова КМУ № 865 від 03.09.2005 року набрала законної сили з 1 січня 2006 року.
Розміри посадових окладів керівників та суддів апеляційних судів викладено у додатку 4 вказаної Постанови та залежать від груп міст.
Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 614 “Деякі питання віднесення областей та міст до груп за оплатою праці ” Донецьку область за оплатою праці віднесено до групи “ поза групою”.
Таким чином, відповідно до додатку 4 до Постанови КМУ № 865 з 01.01.2006 року посадовий оклад судді апеляційного суду Донецької області становить 9,5 розмірів мінімальних заробітних плат.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1310 від 31.12.2005 року затверджено зміни що вносяться до постанови Кабінету Міністрів України від 3 вересня 2005 року № 865, а саме постанову доповнено п. 4-1 наступного змісту: “Установити, що розміри посадових окладів, передбачених цією постановою, встановлюються виходячи з розміру мінімальної заробітної плати 332 гривні і в подальшому при підвищенні мінімальної заробітної плати їх перерахунок не провадиться.
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 року визнано незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005 року №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 21.05.2008 набрала законної сили 19 серпня 2009 року після її перегляду в апеляційному порядку, (ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2009 року) що відповідає положенням ч. 3 ст. 254 КАС України, є обов'язковою для виконання.
Обов'язковість судових рішень гарантується, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Конституції та законів України, як право на судовий захист.
З моменту втрати чинності пункту 41 Постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”, яке мало місце 19 серпня 2009 року, відповідачі ОСОБА_3 судова адміністрація України, Міністерство фінансів України та апеляційний суд Луганської області зобов'язані були застосовувати Постанову № 865 в первісній редакції.
Статтею 55 Закону України "Про ОСОБА_3 бюджет України на 2009 рік" від 26.12.2008 року № 835-VI передбачено розміри мінімальних заробітних плат на 2009 рік. Так, станом на 1 липня 2009 року розмір мінімальної заробітної плати становив 630 грн., з 1 жовтня 2009 року - 650 грн.
Відповідно до Закону України від 20 жовтня 2009 року № 1646-VI "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати", який спрямований на встановлення розміру прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати, що забезпечить належний соціальний захист кожного громадянина України у період фінансово-економічної кризи, розмір мінімальної заробітної плати з 1 листопада 2009 року становить 744 грн., а з 1 січня 2010 року встановлено на рівні 869 гривень.
Саме виходячи з таких розмірів мінімальної заробітної плати, повинен був розраховуватись посадовий оклад позивача, починаючи з 19 серпня 2009 року, та становити у серпні 2009 року 4286,40 грн. (з 1 по 18 серпня 332 грн. х 9,5/20 робочих днів місяця х 12 робочих днів до 18 серпня + 630 грн. х 9,5/20 х 8 робочих днів з 19 до 31 серпня = 4286,40 грн.), у вересні 2009 року 5985 грн. (630 грн. х 9,5 мінімальних заробітних плат), у жовтні 2009 року -6175 грн., з 1 листопада 2009 року -7068 грн. і т.д.
Тобто, невиплата позивачеві заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, починаючи з 19 серпня 2009 року є звуженням його природного права на отримання належної заробітної плати від держави як конституційної гарантії, пов'язаного з одночасним порушенням державою конституційної гарантії недоторканості судді, втручанням виконавчої влади у виключну сферу судової влади, що порушує фундаментальний принцип поділу влади, як демократичної організації держави в розумінні ст. 6 Конституції України.
Також, суд вважав за необхідне звернути увагу відповідачів на те, що нарахування та виплата позивачу заробітної плати, розрахованої з посадового окладу у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні, повинна здійснюватись починаючи з 19 серпня 2009 року до того часу, коли відповідним законодавчим актом не буде змінено порядок нарахування заробітної плати суддям.
На підставі ст.130 Конституції України та статті 118 Закону України “Про судоустрій України” забезпечення належного фінансування та умов функціонування судів покладено на державу, що передбачає окреме визначення у Державному бюджеті видатків, у тому числі на соціальне забезпечення суддів.
Статтею 126 Закону України “Про судоустрій України” встановлено, що ОСОБА_3 судова адміністрація України готує матеріали для формування пропозицій щодо бюджету судів та здійснює заходи щодо їх фінансування відповідно до цього Закону, здійснює матеріальне і соціальне забезпечення суддів.
Статтею 58 Бюджетного кодексу України передбачено, що головні розпорядники коштів (з 01.01.2003 року - ОСОБА_3 судова адміністрація України) організовують розроблення бюджетних запитів для подання Міністерству фінансів України, яке за результатами аналізу приймає рішення про включення бюджетного запиту до пропозиції проекту Державного бюджету, готує проект Закону про ОСОБА_3 бюджет України. Видатки Державного бюджету України на утримання судової влади захищені безпосередньо Конституцією та законами і не можуть бути скасовані чи зменшені без відповідної компенсації.
ОСОБА_3 судова адміністрація України повинна була внести до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетного фінансування судової системи у зв'язку з визнанням судом незаконними постанови Кабінету Міністрів України від 21.12.2005р. №1243 “Про питання оплати праці вищих посадових осіб України, окремих керівних працівників органів державної влади і органів місцевого самоврядування та суддів” в частині встановлення розміру посадового окладу суддям; пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року №865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
В порушення вимог ст.ст. 20, 21 Бюджетного кодексу України, ОСОБА_3 судова адміністрація України, як головний розпорядник бюджетних коштів та учасник бюджетного процесу, не звернулася з бюджетним запитом до Міністерства фінансів України для подальшої підготовки пропозицій до Кабінету Міністрів України при розробленні проекту Державного бюджету України, чим порушено принцип відповідальності учасника бюджетного процесу, яким передбачено, що кожен учасник бюджетного процесу несе відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу (п.11 ч.1 ст.7 Бюджетного кодексу України).
Відповідно до наказу ДСА України від 09.06.2004 року № 82/04 “Про організаційні заходи щодо забезпечення подання на затвердження штатних розписів апаратів місцевих та апеляційних судів” обов'язок подавати штатні розписи до ДСА із зазначенням розміру фінансування оплати праці суддям покладено на апеляційний суд Донецької області, який і здійснює фактичну виплату заробітної плати позивачу. Зазначені повноваження сторонами не оспорюються. Однак, зміни до штатних розписів не вносилися.
Як видно з матеріалів справи, сторонами визнано відсутність звернення апеляційного суду Донецької області до Державної судової адміністрації України з даними про коригування заробітної плати позивача, виходячи з посадового окладу, розрахованого з посадового окладу, у розмірі 9,5 мінімальних заробітних плат, встановлених на законодавчому рівні на відповідний період.
Апеляційний суд Донецької області, як суб'єкт владних повноважень, на який законодавством покладено обов'язок проінформувати ОСОБА_3 судову адміністрацію України -головного розпорядника бюджетних коштів на утримання судової системи, щодо необхідності здійснення перерахунку заробітної плати позивача з нового розміру посадового окладу, не прийняв заходи щодо корегування посадового окладу позивача та кошторису суду з урахуванням визнання нечинним п. 41 постанови Кабінету Міністрів України від 31.12.2005 року № 1310 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865”та пункт 41 постанови Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 року № 865 “Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів”.
Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України, від 21.12.2005 року, № 1232, якою затверджено "Положення про ОСОБА_3 казначейство України", ОСОБА_3 казначейство України (далі - Казначейство) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінфіну і йому підпорядковується. Казначейство у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України, наказами Мінфіну та цим Положенням. Відповідно до пункту 3. основними завданнями Казначейства є зокрема: розрахунково-касове обслуговування розпорядників і одержувачів бюджетних коштів; контроль за здійсненням бюджетних повноважень при зарахуванні надходжень, прийнятті зобов'язань та проведенні платежів за цими зобов'язаннями. Казначейство відповідно до покладених на нього завдань: провадить безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів і бюджетних установ, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування; здійснює розподіл коштів між державним бюджетом, бюджетами Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя, а також між рівнями місцевих бюджетів відповідно до нормативів відрахувань, визначених бюджетним законодавством, і перерахування розподілених коштів за належністю.
Згідно зі статтею 9.1. Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2007 року, № 662 "Про затвердження Порядку взаємодії Міністерства фінансів України як головного розпорядника коштів державного бюджету та відповідальних виконавців бюджетних програм на всіх стадіях бюджетного процесу", ОСОБА_3 казначейство України готує та затверджує розпорядження про виділення коштів головним розпорядникам і в установленому порядку повідомляє головному розпоряднику коштів (у розрізі відповідальних виконавців) розмір виділених сум.
Суд правильно вважав, що не здійснення перерахунку коштів позивачеві фактично є відмовою державного органу у реалізації позивачу його права, яка обумовлена юридичною значущістю та негативними наслідками для заявника, оскільки не надає і не визнає за собою суб'єктивного права позивача на реалізацію конституційної гарантії та охоронюваних правовідносин з приводу отримання від держави соціальних послуг, а також реалізації особою свого абсолютного права.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає , що відповідачі не надали суду достатніх, беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своєї бездіяльності.
Приймаючи до уваги, що обов'язковість рішень суду є конституційною засадою судочинства, передбаченою Конституцією України та відтвореною у нормах Кодексу адміністративного судочинства України, в порушення вимог ст. 129 Конституції України та ст.ст.7, 14 Кодексу адміністративного судочинства України, ОСОБА_3 судовою адміністрацією України, Міністерством фінансів України, апеляційним судом Донецької області не було своєчасно здійснено відповідного перерахунку посадового окладу та грошового забезпечення позивачу, оскільки нарахування заробітної плати здійснювалось на підставі скасованого пункту Постанови Кабінету Міністрів України № 865.
За таких обставин суд першої інстанції прийшов до правомірного висновку, щодо зобов'язання відповідачів провести перерахунок заробітної плати та здійснити її виплату з 19.08.2009 року.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. Законодавством передбачений захист прав, свобод та інтересів осіб, як такий, що передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.
За таких обставин відновленню підлягають лише ті права, порушення яких встановлено під час судового розгляду справи і не стосуються дій відповідачів у майбутньому.
З системного аналізу обов'язків Державного казначейства України вбачається його обов'язок перерахувати на рахунок 1-го відповідача належні позивачу кошти із Державного бюджету. За загальної бездіяльності Державної судової адміністрації України, Міністерства фінансів України, апеляційного суду Луганської області, які не прийняли відповідних дій щодо перерахунку заробітної плати позивача, у Державного казначейства України не було передбачених діючим законодавством підстав для перерахунку спірних коштів.
Колегія суддів вважає , що посилання відповідачів на відсутність коштів необхідних для виплати позивачу посадового окладу та грошового забезпечення виходячи із 9,5 розмірів мінімальних заробітних плат, встановлених законодавством на день проведення виплати, не заслуговує на увагу , оскільки вказаними відповідачами не виконувались покладені нормативними актами обов'язки щодо належного фінансування професійного судді, як складової частини його незалежності.
З огляду на зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної судової адміністрації України - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 17 серпня 2010 року у справі № 2а-18358/10/0570 за позовом ОСОБА_2 до Державної судової адміністрації України, Кабінету Міністрів України, Апеляційного суду Донецької області, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України про стягнення недоплаченої заробітної плати та зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.
Ухвала апеляційної інстанції за наслідками розгляду у письмовому провадженні набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили .
Головуючий: Дяченко С.П.
Судді: Сіваченко І.В.
ОСОБА_4