01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
28.11.2011 № 52/198
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Федорчука Р.В.
суддів: Лобаня О.І.
ОСОБА_1
секретар судового засідання Криворотько В.В.,
за участю представників сторін, згідно протоколу судового засідання від 28.11.2011 року,
розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2011 року,
у справі № 52/198 (суддя Чебикіна С.О.)
за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго»
до державного підприємства «Київський державний завод «Генератор»
про стягнення 1 701 267,32 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 13.07.2011 року у справі № 52/198 за позовом публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» до державного підприємства «Київський державний завод «Генератор» про стягнення 1 701 267,32 грн. - позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з державного підприємства «Київський державний завод «Генератор» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 1 435 692,13 грн. основного боргу, 182 924,03 грн. інфляційних втрат, 47 038,77 грн. 3% річних, 1 000, 00 грн. пені та судові витрати.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції від 13.07.2011 року позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить зазначене рішення господарського суду міста Києва скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позивні вимоги в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги обґрунтовуються тим, що при прийняті рішення судом першої інстанції не було з'ясовано всіх обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи а також порушені норми матеріального права в частині стягнення пені.
На підставі апеляційної скарги публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2011 року, згідно ст.ст. 86, 98, ГПК України, Київським апеляційним господарським судом, ухвалою від 03.10.2011 року порушено апеляційне провадження по справі та призначено справу до розгляду за участю уповноважених представників сторін.
Представник позивача в судових засіданнях підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив задовольнити апеляційну скаргу.
Представник відповідача в судових засіданнях надав суду пояснення в яких заперечив проти доводів апелянта та просив залишити оскаржуване рішення без змін а апеляційну скаргу без задоволення.
В судовому засіданні 28.11.2011 року колегією суддів Київського апеляційного господарського суду було оголошено вступну та резолютивну частини Постанови.
Відповідно до ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Як вбачається з матеріалів справи, 01.05.2001 року між публічним акціонерним товариством «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (енергопостачальна організація) та державним підприємством «Київський державний завод «Генератор» (абонент) укладено договір № 8353062 (далі по тексту договір) на постачання теплової енергії у гарячій воді (а.с. 14-16).
Відповідно до умов договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гарячого водопостачання протягом року (п. 2.2.1. договору).
Відповідно до п. 2.3.1. абонент зобов'язується додержуватися кількості споживання теплової енергії по кожному параметру у встановлених обсягах, не допускаючи їх перевищення, та своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.
Також, сторонами погоджено порядок розрахунку за теплову енергію, який проводиться відповідно до додатку № 4 до договору № 8353062 від 01.05.2001 року (далі по тексту додаток № 4 до договору) (а.с. 19).
В порушення умов вказаного договору відповідачем не виконано свої зобов'язання в частині оплати за спожиту теплову енергію, що зумовило звернення до суду.
Як зазначалось вище, місцевим господарським судом стягнуто з державного підприємства «Київський державний завод «Генератор» на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» 1 435 692,13 грн. - основного боргу, 182 924,03 грн. - інфляційних втрат, 47 038,77 грн. - 3% річних, 1 000,00 грн. - пені, та судові витрати. В задоволенні вимог про стягнення пені в розмірі 27 070,83 грн. позивачу відмовлено, стягнуто з відповідача лише 1000,00 грн. суми пені, що стало підставою для звернення до апеляційного господарського суду.
Згідно ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як встановлено статтями 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно доказів наявних в матеріалах справи, сума основного боргу становить 1 435 692,13 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.6), проведеного відповідно до вимог чинного законодавства та умов договору, довідкою про надходження коштів за спожиту теплову енергію (а.с. 12-13) та обліковими картками фактичного споживання теплової енергії (а.с. 25-39).
Колегія суддів апеляційного господарського суду, враховуючи суму основного боргу та строк прострочення зобов'язань, перевіривши правильність математичного розрахунку суми пені, погоджується з доводами позивача, щодо суми пені яка підлягає до сплати за порушення зобов'язання в розмірі 27 070,83 грн.
Колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що місцевий господарський суд, дійшов невірного висновку в частині зменшення суми пені оскільки, пунктом 3 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Зменшуючи розмір пені, місцевий господарський суд повинен був об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків проте такої оцінки господарським судом міста Києва не надано, вказані обставини не досліджено.
Внаслідок чого місцевий господарський суд дійшов невірного висновку про наявність підстав для зменшення розміру пені, який не ґрунтуються на вимогах ст. 83 ГПК України, оскільки відповідачем не надано до суду доказів на підтвердження існування фактів, які б могли стати підставою для зменшення суми пені, посилання відповідача на важке фінансове становище, та форму власності господарюючого суб'єкта не заслуговують на увагу, оскільки не відносяться до виняткових обставин.
Представником позивача в розумінні ст. 33 Господарського процесуального кодексу України належним чином доведені обставини справи які викладені в апеляційній скарзі щодо наявності підстав для скасування рішення суду першої інстанції, та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі, а відповідачем не спростовано та не доведено протилежне.
Відповідно до Постанови Пленум Верховного Суду України, від 18.12.2009 року № 14 рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності - на підставі закону, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду обставинам справи та порушення або неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла до висновку, що рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2011 року по справі № 52/198 прийняте з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, висновки викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи а також порушені норми матеріального права, тому зазначене рішення підлягає скасуванню на підставі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, а апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Дослідивши наявні у справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, керуючись ст. ст. 43, 99, 101 - 103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» на рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2011 року задовольнити.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 13.07.2011 року по справі № 52/198 скасувати.
3. Прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» в повному обсязі.
4. Стягнути з державного підприємства «Київський державний завод «Генератор» (04080, м. Київ, вул. Новокотянтинівська, 18, код 14312453) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305) 1 435 692,13 грн. - суму основного боргу, 182 924,03 грн. - інфляційних втрат, 47 038,77 грн. - 3% річних, 27 070,83 грн. - пені.
5. Стягнути з державного підприємства «Київський державний завод «Генератор» (04080, м. Київ, вул. Новокотянтинівська, 18, код 14312453) на користь публічного акціонерного товариства «Київенерго» в особі структурного відокремленого підрозділу «Енергозбут Київенерго» (01001, м. Київ, вул. І. Франка, 5, код 00131305) 16 927,26 грн. - державне мито за подання позовної заяви до суду першої інстанції, 234,82 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в суді першої інстанції, 125,35 грн. державне мито за подання апеляційної скарги.
6. Постанова Київського апеляційного господарського суду по даній справі набирає законної сили з дня її прийняття відповідно до ст. 105 ГПК України.
7. Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України відповідно до ст. 105 ГПК України.
8. Матеріали справи № 52/198 повернути до господарського міста Києва.
Головуючий суддя Федорчук Р.В.
Судді Лобань О.І.
ОСОБА_1