копія
12 січня 2012 р. Справа № 2a-1870/8836/11
Сумський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Савченка Д.М.,
за участю секретаря судового засідання - Прімової О.В.,
представника позивача - ОСОБА_1,
представника відповідача - ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №2a-1870/8836/11 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ФОП ОСОБА_3В.) звернулась до суду з позовом до Державної податкової інспекції в м.Суми (надалі по тексту -відповідач, ДПІ в м. Суми), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за №0003151703/95205 від 28.11.2011р., яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання по орендній платі за землю на загальну суму 9 918,60грн. судові витрати покласти на відповідача.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що актом перевірки №8482/17-319/НОМЕР_1 від 21.11.2011 року встановлено порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України, в результаті чого 28.11.2011 року відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0003151703/95205, яким зроблений розрахунок грошових зобов'язань у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 за платежем "орендна плата з фізичних осіб" в загальному розмірі 9 918,60грн., в т.ч. за основним платежем 8925грн.84коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 992грн.76коп. Спираючись на приписи п.1 розділу XIX Прикінцевих положень Податкового кодексу України щодо набрання ним чинності, зазначила, що податкові відносини, зокрема зі сплати податку на землю, які виникли до набрання чинності Податковим Кодексом України врегульовувались законодавством, що діяло на час виникнення цих відносин та відповідними договорами оренди земельних ділянок.
Заперечуючи проти позову, відповідач наголосив, що порядок оподаткування землі в Україні з 01 січня 2011 року визначається розділом XII "Плата за землю" Податкового кодексу України, питання орендної плати за землю врегульовані статтею ст.288 Податкового кодексу України, відповідно до якої мінімальний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності для всіх категорій земель, крім сільськогосподарського призначення, не може бути меншим трикратного розміру земельного податку. Оскільки декларацією з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності зобов'язання позивачем узгоджено в розмірі 2%, відповідно вважав, що оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням правомірно збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_3 у розмірі 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.
Представник відповідача, з підстав, викладених у письмових запереченнях (а.с.31-32), проти позову заперечував, просив в його задоволенні відмовити.
Заслухавши доводи представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 21.11.2011р. ДПІ в м. Суми проведено документальну невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_3 з питання дотримання податкового законодавства за січень - вересень 2011р., за результатами якої складно акт перевірки №8482/17-319/НОМЕР_1 від 21.11.2011 року (а.с. 6-7), яким встановлено порушення п.п. 288.5.1 п. 288.5 ст. 288 Податкового Кодексу України.
28.11.2011р. на підставі вищезазначеного акту перевірки ДПІ в м. Суми прийнято податкове повідомлення-рішення №0003151703/95205, яким ФОП ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "орендна плата з фізичних осіб" в загальному розмірі 9 918,60грн., в т.ч. за основним платежем 8925грн.84коп., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 992грн.76коп. (а.с.8).
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач орендував земельну ділянку на підставі договору оренди, укладеного з Сумською міською радою, яка розташована в м. Суми, по вул.Харківська, 78 площею 0,1534га терміном дії до 04.01.2012р. (а.с.9).
В ході проведення перевірки встановлено, що податкове зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, визначене платником податків в податковій декларації орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень-вересень 2011р. в розмірі 2% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що призвело до заниження податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності за січень - вересень 2011р. на 8925,84грн.
Відповідно до частини 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з п. п. 1, 2 ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог чинного законодавства України земельні відносини в Україні регулюються Земельним кодексом України, а справляння плати за землю - Податковим Кодексом України.
Відповідно до п.п.14.1.72, п.п. 14.1.73 п.14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України земельний податок - обов'язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів. Землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
Згідно з ст. 81 Земельним кодексом України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі:
а) придбання за договором купівлі-продажу, ренти, дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами;
б) безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності;
в) приватизації земельних ділянок, що були раніше надані їм у користування;
г) прийняття спадщини;
ґ) виділення в натурі (на місцевості) належної їм земельної частки (паю).
Відповідно до ст. 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.
Згідно з ст. 269 Податкового Кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв), землекористувачі.
Розміри та порядок плати за використання земельних ресурсів, а також відповідальність платників та контроль за правильністю обчислення і справляння земельного податку визначаються Податковим Кодексом України.
Згідно ст. 270 Податкового Кодексу України зазначено, що об'єктом оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, а також земельні частки (паї), які перебувають у власності.
Законом України "Про оренду землі" регулюються орендні відносини, статтею 1 якого визначено, що оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Згідно із статтею 18 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.
Згідно ст.125, 126 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами, а право оренди землі оформляється договором, який реєструється відповідно до закону .
Згідно з статтею 288 Податкового Кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Відповідно до ст. 15 Закону України “Про оренду землі” однією із істотних умов договору оренди землі між орендодавцем та орендарем є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.
Згідно ст. 21 Закону України “Про оренду землі” орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюється за згодою сторін у договорі оренди. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
Розмір та умови оплати, вказані в договорі, не можуть суперечити діючому на час укладення договору законодавству.
Згідно статті 288.5 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом;
Таким чином, з 01 січня 2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, становить 3% від їх грошової оцінки.
Крім того, суд, вважає за необхідне зазначити, що формами плати за землю виступають податок на землю та орендна плата. Відносини оподаткування не можуть регулюватися на засадах угоди між учасниками, не передбачають укладання договорів стосовно виконання податкового обов'язку.
Таким чином, суд дійшов висновку, що такі відносини регулюються виключно засобами владних приписів з боку держави і не можуть допускати диспозитивності.
Отже, оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до закону, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.
З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 28.11.2011 року №0003151703/95205 ДПІ в м.Суми прийняте на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначений Конституцією та законами України, а тому підстави для визнання протиправним та скасування зазначеного податкового повідомлення - рішення відсутні.
Що стосується вимог про стягнення судових витрат, у зв'язку з ненаданням відповідних доказів таких витрат та згідно зі ст. 94 КАС України, суд вважає за необхідне в їх задоволенні відмовити.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції в місті Суми про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії повного тексту постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Суддя (підпис) Д.М. Савченко
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко
Повний текст постанови складено 17 січня 2012 року.